Постанова

від 14.02.2024 по справі 484/2045/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 484/2045/21м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №6

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Андрущенко В.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача Скороход А.О., за довіреністю;

від відповідача Ремський Є.В., за ордером;

від третьої особи не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 19 вересня 2023 року (повний текст складено 12.10.2023)

у справі № 484/2045/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест груп

до відповідача: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватне підприємство Сюіта 2006

про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором,-

суддя суду першої інстанції: Алексєєв А.П.,

місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 14.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Факторингова компанія Фінвест груп (далі також позивач) звернулось до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі також відповідач), якою просило суд в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства Сюіта 2006 за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 перед Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест груп в загальній сумі 5 097 231,81 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №827 від 25.10.2012, а саме: ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою площею 17,20 кв.м. та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів №5 та №1093, укладених 14.08.2020 із ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк", позивач набув право вимоги за кредитним договором №75/10 та іпотечним договором №827, по яким боржником та іпотекодавцем є ПП "Сюіта 2006". Розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №75/10 становить 5097231,81 грн., з яких по тілу кредиту - 4905900 грн., а по відсотках за користування кредитом - 191331,81 грн. Наявність боргу за кредитним договором встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі №916/2231/18. Вказаним рішенням з ПП "Сюіта 2006" на користь банку було частково стягнуто заборгованість. У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №75/10 ПП "Сюіта 2006" було передано в іпотеку за іпотечним договором №827 ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 . На момент укладення договору іпотеки №827 вартість предмета іпотеки оцінено у 417808 грн. Згідно отриманої інформації з Реєстру позивач дізнався, що право власності на квартиру зареєстроване за відповідачкою - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. На дату укладення іпотечного договору №827 предмет іпотеки (квартира) належав ПП "Сюіта 2006" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У той же час ч. 1 ст. 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі переходу права власності (права господарського віддання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі у порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. У зв`язку із порушенням ПП "Сюіта 2006" умов кредитного договору №75/10 в частині повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків позивач направив боржнику - приватному підприємству "Сюіта 2006" та іпотекодавцю - ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення та виконання умов кредитного договору. З огляду на те, що вимогу виконано не було, позивач звернувся із позовом до суду з проханням звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу в сумі 5097231,81 грн.

Вказані позовні вимоги задоволені рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.10.2022 (з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 27.10.2022), яке було скасовано постановою Миколаївського апеляційного суду від 21.02.2023; також вказаною постановою провадження у справі було закрито.

02.03.2023 року ухвалою Миколаївського апеляційного суду справу передано за юрисдикційною підсудністю до господарського суду Миколаївської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи в господарському суді відповідачем було надано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності у справі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 у справі №484/2045/21 ( ОСОБА_2 ) позов Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест груп про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №484/2045/21 задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.10.2012, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за №827, а саме: на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою площею 17,20 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства Сюіта 2006 перед ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест груп" за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 року, що складається з: суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4 905 900,00 грн., суми заборгованості по відсоткам у розмірі 87 114,47 грн., всього заборгованості 4 993 014,47 грн. шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача сплачену суму судового збору за подання позову в розмірі 2 270,00 грн.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.10.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за №827, а саме: на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою площею 17,20 кв.м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства Сюіта 2006 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фінвест груп" за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 року, що складається із суми заборгованості по відсоткам у розмірі 104 217,34 грн. - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 997,12 грн.

За висновком суду першої інстанції, наявність кредитної заборгованості ПП Сюіта 2006, яка підтверджена матеріалами справи, має наслідком виникнення права у ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест груп" на задоволення своїх вимог, в тому числі за рахунок заставленого майна, яке належить особі, що набула статусу іпотекодавця, оскільки остання придбала квартиру, що перебувала в іпотеці.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на те, що перебіг строку позовної давності було перервано пред`явленням ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест груп" позову до ПП "Сюіта 2006" щодо стягнення боргу за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2023 у справі №484/2045/21 та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також послалась на невідповідність висновків, викладених у рішення суду обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги полягають у тому, що:

- суд дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 повинна нести відповідальність за кредитним зобов`язанням ПП "Сюіта 2006", оскільки розрахунків заборгованості саме ОСОБА_1 за кредитними зобов`язаннями ПП "Сюіта 2006" перед ПАТ «КБ «Інвестбанк» за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010 у матеріалах справи не міститься;

- позов пред`явлено за межами позовної давності, а позивачем до суду не заявлялось клопотання про поновлення строку позовної давності із зазначенням поважності причин пропуску останнього за заявленими вимогами, що є предметом цього розгляду;

- судом першої інстанції неправильно не застосовано строк позовної давності, що призвело до незаконного рішення про задоволення позовних вимог;

- підстав для переривання перебігу позовної давності у даному випадку немає;

Водночас, з посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2019 у справі №523/10225/15-ц (14-159цс19), апелянт зазначає, що заміна сторін у зобов`язанні, відповідно до статті 262 Цивільного кодексу У країни, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а тому, загальна позовна давність у 3 роки розповсюджується як на первісного Кредитора (в даному випадку - ПАТ «КБ «Інвестбанк»), так і на нового Кредитора, яким є ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп», в зв`язку з чим заміна кредитора на підставі договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки між ПАТ «КБ «Інвестбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп», яке мало місце 14.08.2020, фактично відбулось поза межами позовної давності, який сплив 26.09.2019.

Більш детально доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 у справі №484/2045/21; розгляд справи призначено на 31 січня 2024 року об 11:00 год.

14.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти її доводів, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, позивач вказує, що оскільки, зобов`язання боржника - ПП «Сюіта 2006» не було належним чином виконано, а предмет іпотеки по договору забезпечення перейшов до нового власника, яким став апелянт, тому, застосовуючи, зокрема, прямі норми статті 23 Закону України «Про іпотеку», позивачем було пред`явлено відповідний позов саме до ОСОБА_1 , відповідальність якої обмежується вартістю предмета іпотеки.

Позивач звертає увагу на те, що зазначаючи про сплив строку позовної давності, апелянт не бере до уваги пред`явлення в межах строків позовної давності позову у рамках справи №916/2231/18, за результатом розгляду якого ухвалено рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2018, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Також ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" переконане, що пред`явленням позову до Господарського суду Одеської області в рамках справи №916/2231/18, провадження по якій було відкрито 22.10.2018, в розумінні ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, було перервано перебіг строку позовної давності, а тому починаючи з 23.10.2018 перебіг позовної давності у спірних правовідносинах розпочався заново. В обґрунтування вказаного позивач посилається на постанову Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №423/1642/15-ц, провадження №61-37805св18, в якій закріплена правова позиція, згідно якої подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки або звернення із позовом про стягнення грошового боргу спрямовані на захист прав кредитора на належне виконання боржником основного зобов`язання (також вказана позиція відображена у постанові Верховного Суду від 03.04.2023 у справі №405/7899/16-ц).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.01.2024 задоволена заява представника відповідача Ремського Євгена Вікторовича щодо надання йому можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon. Вирішено здійснювати розгляд справи №484/2045/21 в режимі відеоконференції.

Аналогічна заява представника позивача Скороход Аліни Олексіївни задоволена ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024.

Ухвалою суду від 31.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2024 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 14.02.2024, виклавши свої правові позиції, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги і просив її задовольнити, а представник позивача заперечував проти доводів останньої та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін.

14.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, 14.08.2020 позивач, як новий кредитор, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклав договір про відступлення прав вимоги №5 (надалі - договір №5) з публічним акціонерним товариством Комерційний банк Інвестбанк (надалі - Банк), від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Комерційний банк Інвестбанк.

Відповідно до п. 1 договору №5 Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку №1 до цього договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього договору.

Згідно п. 2 договору №5 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, зокрема право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених ст. 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4 договору №5 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 3614877,39 грн., без ПДВ. Ціна договору сплачується новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 14 цього договору, на підставі протоколу, який сформований за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (протокол аукціону №UA-EA-2020-07-02-000005b).

Відповідно до п. 5 договору №5 новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього договору отримав від Банку усі наявні в Банку документи, що підтверджують право вимоги до боржників.

Платіжним дорученням №284 від 11.08.2020 позивач оплатив Банку пул активів придбаних на аукціоні згідно протоколу аукціону №UA-EA-2020-07-02-000005b у розмірі 5000000,00 грн.

Додатком №1 до договору є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у п. 16 якого значиться кредитний договір №75/10 від 21.12.2010, боржником за яким є приватне підприємство Сюіта 2006, код 33915151, загальна сума боргу становить 5097231,81 грн., в тому числі за основним зобов`язанням 4905900,00 грн., за нарахованими відсотками 191331,81 грн. Також у зазначеному реєстрі вказано, що приватне підприємство Сюіта 2006 є іпотекодавцем згідно договору б/н від 25.10.2012.

14.08.2020 між Банком та позивачем (новий іпотекодержатель) був укладений договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093.

Згідно пп. 1.1.14 п. 1.1 договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та договорами застави первісний іпотекодержатель передав та відступив новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки за іпотечним договором, укладеним між первісним іпотекодержателем та приватним підприємством Сюіта 2006 (код 33915151) в забезпечення зобов`язань ПП Сюіта 2006, посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 827.

За умовами іпотечного договору від 25.10.2012, укладеного між Банком та ПП Сюіта 2006 (іпотекодавець) в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10, ПП Сюіта 2006 було надано в іпотеку ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно іпотечного договору зазначена квартира належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САВ №682177), виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області 11.07.2012, право власності зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно Первомайським міжміським бюро технічної інвентаризації 11.07.2012 у книзі 1д, номер запису 633, реєстраційний номер 37106360 (п.6 договору).

Пунктом 1 іпотечного договору передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов`язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 2 іпотечного договору за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010, зі змінами та доповненнями до нього, зокрема щодо: вчасного та у повному обсязі повернення кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 1983226,48 грн. або безпосередньо в доларах США, в еквіваленті за курсом НБУ до суми кредиту (частини кредиту) на дату надання кредиту з подальшою конвертацією в гривню та будь-якого збільшення цієї суми у термін до 26.09.2013; сплати відсотків за користування кредитом, пені та штрафів; відшкодування збитків, іншої заборгованості за кредитним договором №75/10, а також відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 11 іпотечного договору квартира оцінена у розмірі 417808,00 грн., згідно з висновками про вартість об`єкта оцінки від 19.10.2012, що були виконані суб`єктом оціночної діяльності ПП Дельта-Консалтінг.

Відповідно до п. 17.8.1, п. 17.8.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку, якщо в момент настання термінів виконання іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору; порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 24 іпотечного договору іпотекодавець несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості предмета іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 17.8.1, 17.8.2 цього договору, відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 25 іпотечного договору).

Згідно п. 29 іпотечного договору термін дії договору до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всім додатковим угодам до нього за цим договором.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.11.2020 №232804002 позивач довідався, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 39,60 кв.м., житловою 17,20 кв.м., належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.10.2014 приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А. В інформації наявний запис про вид обтяження - заборона на нерухоме майно; підставою для внесення запису є іпотечний договір № 827 виданий 25.10.2012.

Позивач зазначає, що в порушення умов кредитного договору №75/10 станом на 01.07.2018 у ПП Сюіта 2006 існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4993014.47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4905900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87114,47 грн. Ця обставина встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі №916/2231/18, яким на користь Банку борг було стягнуто частково на суму 118000 грн.

Так, Господарським судом Одеської області було встановлено, що 21.12.2010 між Банком та ПП Сюіта 2006 (позичальник) був укладений кредитний договір №75/10. Згідно договору про внесення змін від 23.09.2013 до кредитного договору строк повернення кредиту погоджений сторонами до 25.09.2016. Банк свої зобов`язання за договором виконав своєчасно та видав кредитні кошти на загальну суму 21114221,49 грн. Позичальником повернуті кредитні кошти лише у розмірі 16208321,49 грн., при цьому, останнє погашення проcтроченої заборгованості за кредитом було здійснено 27.12.2016 у розмірі 2050,00 грн., а за процентами нарахованими за користування кредитом 22.09.2016 у розмірі 5579,89 грн. Станом на 01.07.2018 у позичальника існує прострочена заборгованість в загальному розмірі 4993014,47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4905900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87114,47 грн. В зв`язку із тим, що Банк перебуває в ліквідаційній процедурі у останнього недостатньо коштів для сплати судового збору у повному обсязі, на підставі чого позивач (Банк) просить суд стягнути лише частину заборгованості з 4993014,47 грн. у розмірі 118000 грн., а саме 109770,22 грн. з загальної заборгованості за тілом кредиту та 8229,78 грн. заборгованості за відсотками, які нараховані за період з 21.09.2016 по 20.11.2016. Рішення суду набрало законної сили 16.01.2019.

29.12.2020 позивач на адресу ОСОБА_1 направив поштовим відправленням 4906904262009 із описом вкладення вимогу №94/15/12/20 від 29.12.2020 про усунення порушення щодо виконання умов кредитного договору від 21.12.2010 № 75/10 разом із попередженням іпотекодавця про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у встановлений строк, позивач буде змушений вжити заходів для погашення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Направлення вказаної вимоги приватному підприємству Сіюта 2006 підтверджується поштовим відправленням 4906904262041 із описом вкладення.

Посилаючись на залишення відповідачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 21.12.2010 № 75/10 без задоволення, а також наявність у ПП Сіюта 2006 заборгованості у загальному розмірі 4993014,47 грн., ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" звернулось до господарського суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на іпотечне майно.

Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, вільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, визнана Господарським судом Одеської області у справі №916/2231/18 сума заборгованості ПП Сіюта 2006 є безспірною, а тому місцевий господарський суд у межах даної справи правильно зазначив, що загальна сума заборгованості становить 4993014,47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4905900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87114,47 грн.

Водночас, позивачем не підтверджено письмовими доказами, що заборгованість за відсотками становить саме 191331,81 грн. Розрахунок зазначеного боргу по відсоткам з огляду на рух кредитних коштів по відповідному рахунку матеріали справи не містять.

Судова колегія критично ставиться до доводів апелянта про помилковість висновків суду першої інстанції, що ОСОБА_1 повинна нести відповідальність за кредитним зобов`язанням ПП "Сюіта 2006", з огляду на наступне.

Факт не виконання приватним підприємством "Сюіта 2006" взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, не оспорюється жодним учасником даної справи та, як зазначалось вище, встановлений рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі №916/2231/18, яке є преюдиційним для цієї справи в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 цього ж Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється, зокрема у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 23 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України Про іпотеку особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

При цьому, законність переходу усіх обов`язків первісного іпотекодавця до нового набувача відповідного майна у момент переходу до нього права власності на предмет іпотеки (і при цьому без врахування чи був він обізнаний з тим, що вказане майно обтяжене) підтримується Конституційним Судом України (рішення від 14.07.2020 №8-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку") та Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

Отже, судом першої інстанції цілком правильно вказано, що оскільки ОСОБА_1 набула статус іпотекодавця за іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 827, замість приватного підприємства Сюіта 2006, до останньої перейшов обов`язок відповідати іпотечним майном за порушення основного зобов`язання з боку ПП "Сюіта 2006", яке забезпечується відповідним зверненням стягнення на іпотечне майно.

Щодо незастосування судом першої строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч. 1 ст. 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Водночас, за змістом ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Суд першої інстанції, відмовляючи у застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, виходив з існування факту пред`явлення позову по основному (кредитному) зобов`язанню до ПП "Сюіта 2006" у Господарському суді Одеської області в рамках вищезазначеної справи №916/2231/18, провадження по якій було відкрито 22.10.2018.

Отже, за висновком місцевого господарського суду, перебіг строку позовної давності у спірних правовідносинах було перервано, а тому позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, який з урахуванням позиції позивача, починаючи з 23.10.2018 розпочався заново.

Проте, апеляційний суд звертає увагу на правової висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №750/10899/19, відповідно до якого стаття 264 Цивільного кодексу України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим зобов`язанням, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо вимоги про стягнення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними (основною та додатковою); закон не передбачає застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою.

Аналогічний висновок за подібних спірних правовідносин наведений Верховним Судом (Касаційний цивільний суд) у постановах: від 14.09.2022 у справі №522/13957/18, від 18.10.2022 у справі №750/11071/20, від 25.10.2022 у справі №686/25261/19, від 16.02.2022 у справі №686/15301/15-ц, від 22.02.2022 у справі №755/5440/18, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.07.2022 у справі №911/1850/18.

Наполягаючи на тому, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду із даним позовом, ТОВ "Факторингова компанія "Фінвест Груп" звертається до правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 14.11.2018 у справі №423/1642/15-ц, проте, апеляційна колегія зазначає, що Велика Палата Верховного Суду 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц прийняла постанову, якою вирішено виключну правову проблему «Щодо застосування позовної давності до основної і додаткової вимоги у зобов`язанні, забезпечення розумної передбачуваності судових рішень» (з відступленням від висновків КЦС ВС).

У даній постанові для забезпечення єдності судової практики щодо застосування позовної давності до основної та додаткової вимог було відступлено від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2018 у справі №423/1642/15-ц.

Пунктом 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц вказано, що «…. слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 26.01.2022 року у справі №442/7773/17, від 28.09.2022 року у справі №754/16764/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.08.2021 року у справі №201/15310/16, від 30.06.2022 року у справі № 947/25785/19, від 19.10.2022 року у справі №712/19272/12, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.09.2022 року у справі №205/2480/19, від 02.11.2022 року у справі №344/19567/19, від 01.02.2023 року у справі №522/9497/14-ц).»

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до даних позовних вимог позивача підлягає задоволенню, оскільки звернення до суду у 2018 році з вимогами до ПП «Сюіта 2006» щодо стягнення основного зобов`язання за кредитним договором (справа №916/2231/18) не перервало перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, заявленою в межах даної справи - №484/2045/21, що не було взято до уваги судом першої інстанції.

При цьому, судова колегія враховує, що згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, для правильного застосування ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Отже, позовну давність суд застосовує лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 07.08.2019 у справі №2004/1979/12, від 16.06.2020 у справі №372/266/15-ц, від 29.06.2021 у справі №904/3405/19, від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц.

З огляду на те, що даному спірному випадку судами встановлено та не спростовано жодним учасником справи факт порушення майнових інтересів та прав позивача, однак, відповідач подав до суду заяву про сплив позовної давності, апеляційна колегія вважає за можливе застосувати у справі №484/2045/21 строк позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення до суду з даним позовом не подав.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги ТОВ Факторингова компанія Фінвест груп до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором не підлягають задоволенню через пропуск позивачем строку на відповідне звернення.

Таким чином, апеляційна колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 у справі №484/2045/21 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест груп.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2023 року у справі №484/2045/21 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест груп на користь ОСОБА_1 9 400,68 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області на виконання даної постанови видати відповідні накази із зазначенням повних реквізитів сторін.

Матеріали справи №484/2045/21 повернути до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.02.2024.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.