Рішення

від 05.10.2023 по справі 290/808/19

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/808/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 жовтня 2023 року смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складісудді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Романівської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувсядо суду із позовом до Романівської районної державної адміністрації Житомирської області та ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 7,42 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Нива», яке остання успадкувала після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя мати позивача продовжила процедуру приватизації земельної ділянки, розпочату спадкодавцем ОСОБА_5 09 листопада 2004 року Романівською районною державною адміністрацією Житомирської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 127105. Земельна ділянка розташована в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа - 6,8886 га, яка згідно плану меж земельної ділянки складається з п`яти земельних ділянок площами 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га. Прізвище власника в державному акті вказано « ОСОБА_5 ».

Позивач прийняв спадщину шляхом звернення із заявою до Олександрійської міської державної нотаріальної контори. Постановою нотаріуса від 14 березня 2018 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на земельні ділянки загальною площею 6,8886 га у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Також вказано, що нотаріусом позивачу було роз`яснено, що він має право на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації, оскільки ОСОБА_5 помер до дня виготовлення вищевказаного державного акта, а ОСОБА_4 не набула такого права.

Позивач вважає, що за життя ОСОБА_4 не завершила процедуру приватизації земельної ділянки, оскільки не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, тому він як спадкоємець має право на її завершення.

За таких обставин позивач просить визнати за ним в порядку спадкування право на завершення приватизації земельної частки (паю) розміром 7,42 умовних кадастрових гектара, яка перебувала у колективній власності КСП «Нива», та право власності на земельну ділянку площею 6,8886 га, що розташована на території Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області, яка згідно плану меж земельної ділянки складається з п`яти земельних ділянок площами 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га.

В поданому до суду відзиві представник Романівської районної державної адміністрації Житомирської області не заперечив проти задоволення позову ОСОБА_2 за наявності правових підстав. Також вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є органом, який наділений правом розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а щодо розпайованих земельних ділянок таким органом з 01 січня 2019 року є Прутівська сільська рада Романівського району Житомирської області.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2020 року залучено Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області до участі у справі як співвідповідача.

Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, представником Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подано до суду відзив, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, оскільки з 01 січня 2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

01 березня 2023 року Романівським районним судом Житомирської області постановлено ухвалу, згідно якої залучено до участі у даній справі як співвідповідача Романівську селищну раду Житомирського району Житомирської області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Учасники справи,будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Представники Романівської районної державної адміністрації Житомирської області заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності за наявними у справі матеріалами, позов визнали. Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області також заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши поясненняпредставника позивача, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Дзержинською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 131/2001 щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Право на спадкування за законом у даній спадковій справі мала ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтвапро правона спадщинуза законом,виданого Дзержинськоюдержавною нотаріальноюконторою 05червня 2001року,спадкоємцем майна ОСОБА_5 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,є йогодружина ОСОБА_4 ,спадщина складаєтьсяз сертифікатана правона земельнучастку (пай) члена КСП «Нива» с. Білка Дзержинського району Житомирської області розміром 7,42 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина.

У встановлений законом строк позивач реалізував своє право на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , звернувшись до нотаріальної контори. Окрім позивача, у строк, встановлений для прийняття спадщини, ОСОБА_3 (дочка спадкодавця) подала заяву про відмову у прийнятті спадщини після ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 . Спадкоємець ОСОБА_5 (син спадкодавця) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою державного нотаріуса Олександрійської міської державної нотаріальної контори від 14 березня 2018 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельних ділянок площею 2,5047 га та 3,0812 га, розташованих в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), які належали ОСОБА_4 , та на частку земельних ділянок площею 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га, розташованих в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), які належали чоловіку спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ненаданням ОСОБА_2 документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на земельні ділянки, та доказів, які підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що встановлено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року (справа № 398/301/19).

З свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_2 успадкував 2/3 частки земельних ділянок площею 2,5047 га та 3,0812 га, розташованих в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області).

Предметом спору у даній справі є визнання права на завершення приватизації земельної частки (паю) в порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця, та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Згідно із частиною першоюстатті 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першоїстатті 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України)встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав власності громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК Україниу редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно достатті 1216 ЦК Українине переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц,від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі№ 554/1195/17 від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня2020 року у справі № 158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя з дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не набув на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації і у разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення з позовом про визнання права на завершення приватизації.

Доказів того, чи спадкодавці ОСОБА_5 або ОСОБА_4 розпочинали процедуру приватизації земельної частки (паю), чи звертався позивач як спадкоємець до компетентних органів про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцями, чи реалізував позивач своє право на звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), матеріали справи не містять.

Вказані обставини під час судового розгляду представник позивача також не підтвердив.

Окрім цього, у постанові Верховного Судуу складі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 травня 2020 року в справі № 910/1310/19, зазначено, що «передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Правовий висновок такого змісту викладено у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 915/1279/17, від 20 березня 2018 року у справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року у справі №914/1521/17».

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2019 року, яке набрало законної сили 23 квітня 2019 року (справа № 398/301/19), у задоволенні вимоги заяви ОСОБА_2 про встановлення факту належності державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 127105, виданого Романівською районною державною адміністрацією Житомирської області 09 листопада 2004 року ОСОБА_5 відмовлено. Рішення мотивоване тим, що встановлення такого факту не породжує для ОСОБА_2 певних юридичних наслідків, спадщину після померлого ОСОБА_5 прийняла дружина спадкодавця ОСОБА_4 , а державний акт на право власності на земельну ділянку виданий через шість років після його смерті.

У частинахпершій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Суд, встановивши, що позивач як спадкоємець не надав належних і допустимих доказів того, що спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України і він звертався до компетентних органів з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки та йому у цьому відмовлено, вважає, що ним порушено порядок проведення процедури приватизації після матері, що свідчить про передчасність його звернення із вказаною позовною вимогою до суду.

Також суд встановив, що земельна ділянка площею 6,8886 га не увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 . А тому, оскільки позивач не набув спадкові права на земельну ділянку, такі права не підлягають захисту.

Щодо позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 335/5136/19 (провадження № 61-18942св20) зазначено, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та банком. Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в їх задоволенні».

Зміст позовних вимог ОСОБА_2 свідчить, що за жодною з пред`явлених вимог Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не є належним відповідачем, з яким у ОСОБА_2 будь-який спір про право цивільне відсутній. У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не підлягають задоволенню з цієї підстави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Романівської районної державної адміністрації Житомирської області (адреса місцязнаходження: вул. Сергія Лялевича, 2 смт. Романів Житомирський район Житомирська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 04053536), ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (адреса місцязнаходження: вул. Довженка, 45 м. Житомир, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 39765513) та Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (адреса місцязнаходження: вул. Сергія Лялевича, 2 смт. Романів Житомирський район Житомирська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 04345185) про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук