Постанова

від 08.02.2024 по справі 290/808/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №290/808/19 Головуючий у 1-й інст. Ковальчук М. В.

Категорія 20 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого- судді Трояновської Г.С .

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу № 290/808/19 за позовом ОСОБА_1 до Романівської районної державної адміністрації Житомирської області, ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 05 жовтня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Ковальчука М. у смт Романові,

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом,в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним в порядку спадкування право на завершення приватизації земельної частки (паю) розміром 7,42 умовних кадастрових гектара, яка перебувала у колективній власності КСП «Нива», та право власності на земельну ділянку площею 6,8886 га, що розташована на території Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області, яка згідно плану меж земельної ділянки складається з п`яти земельних ділянок площами 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 7,42 умовних кадастрових гектарів, яка перебувала у колективній власності КСП «Нива», яке вона в свою чергу успадкувала після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя мати продовжила процедуру приватизації земельної ділянки, розпочату спадкодавцем ОСОБА_5 09 листопада 2004 року Романівською районною державною адміністрацією Житомирської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 127105. Земельна ділянка розташована в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа - 6,8886 га, яка згідно плану меж земельної ділянки складається з п`яти земельних ділянок площами 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га. Прізвище власника в державному акті вказано « ОСОБА_5 ».

Позивач вказав, що він прийняв спадщину після смерті матері шляхом звернення із заявою до Олександрійської міської державної нотаріальної контори, проте постановою нотаріуса від 14 березня 2018 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на земельні ділянки загальною площею 6,8886 га у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів. Роз`яснено, що він має право на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації, оскільки ОСОБА_5 помер до дня виготовлення вищевказаного державного акта, а ОСОБА_4 не набула такого права.

На думку позивача, за життя ОСОБА_4 не завершила процедуру приватизації земельної ділянки, оскільки не отримала державного акта на право власності на земельну ділянку, тому він, як спадкоємець, має право на її завершення.

Виходячи із наведеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ковальов А.І., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_5 помер17.07.1998 та його мати ОСОБА_4 за життя успадкувала після смерті ОСОБА_5 сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії ЖТ №0056047, виданий 29.11.1996 на підставі рішення Дзержинської РДА Житомирської області від 28.11.1996 № 16. Вказує, що його мати, незважаючи на смерть ОСОБА_5 , продовжила розпочатий ним процес приватизації земельної ділянки, право на яку він набув на підставі сертифікакту, у зв`язку із чим 09.11.2004 отримала державний акт на земельну ділянку серії ЯА № 127105 на ім`я ОСОБА_5 , який зберігається у Романівському РВ Держгеокадастру у Житомирській області та не був отриманий матір`ю. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 також померла. Вказує, що він у встановленому законом порядку звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка складається, зокрема, із зазначеної вище земельної ділянки, проте отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 6,8886 га, розташовану на території Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому, державним нотаріусом роз`яснено, що оскільки титульний власник земельної ділянки ОСОБА_5 помер до дня виготовлення державного акта, а мати ОСОБА_1 ОСОБА_4 не набула цього права у встановленому законом, існує необхідність у визнанні в порядку спадкування права на завершення розпочатої за життя ОСОБА_5 приватизації.

В апеляційному суді представник позивача адвокат Ковальов А.І., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи ( ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0056047 ОСОБА_5 (так по батькові зазначено в Сертифікаті) належало право на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП «Нива» розміром 7, 42 в умовних кадастрових гектарах. (том 1 а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер (так по батькові зазначено в свідоцтві про смерть (том 1 а.с. 15).

Право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Нива» розміром 7, 42 в умовних кадастрових гектарах передано ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.06.2001 серії АЕ № 673484 (том 1 а.с. 14 зворот, 16).

На підставі розпорядження голови Романівської РДА №385 від 26.10.2004, 09.11.2004 на ім`я ОСОБА_5 (так вказано по батькові) видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 127105 площею 6, 8886 га за адресою: Житомирська область, Романівський район, Прутівська сільська рада, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1 а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.03.2019 встановлено факт того, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Також вказаним рішенням встановлено факт належності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державного акту на право власності наземельнуділянку серії ЯА №127096 площею 5,5858 га, виданого Романівською районноюдержавноюадміністрацією Житомирської області 09.11.2004 року на ім`я ОСОБА_6 .

Встановлено факт належності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , Державного акту на право власності на земельнуділянкусеріїЯА №127104 площею 5,0642 га,виданого Романівською районною державною адміністрацією Житомирської області09.11.2004року на ім`я ОСОБА_7 . В решті вимог відмовлено (том 1 а.с. 36-38).

У встановлений законом строк позивач реалізував своє право на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , звернувшись до нотаріальної контори. Окрім позивача, у строк, встановлений для прийняття спадщини, ОСОБА_2 (дочка спадкодавця) подала заяву про відмову у прийнятті спадщини після ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 . Спадкоємець ОСОБА_7 (син спадкодавця) помер ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Із свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що ОСОБА_1 успадкував 2/3 частки земельних ділянок площею 2,5047 га та 3,0812 га, розташованих в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області).

Постановою державного нотаріуса Олександрійської міської державної нотаріальної контори від 14 березня 2018 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельних ділянок площею 2,5047 га та 3,0812 га, розташованих в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), які належали ОСОБА_4 , та на частку земельних ділянок площею 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га, розташованих в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), які належали чоловіку спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 документів, які б посвідчували право власності спадкодавця на земельні ділянки, та доказів, які підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем (том 1 а.с. 19).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що за життя його мати ОСОБА_4 не завершила процедуру приватизації земельної ділянки, оскільки не отримала державного акта на право власності на земельну ділянку, тому він, як спадкоємець, має право на її завершення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що позивач як спадкоємець, не надав належних і допустимих доказів того, що спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України і він звертався до компетентних органів з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки та йому у цьому відмовлено, вважав, що ним порушено порядок проведення процедури приватизації після матері, що свідчить про передчасність його звернення із вказаною позовною вимогою до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Згідно ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління і володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Аналогічні норми передбачені і у Цивільному Кодексі України.

Так, статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки.

За змістом наведених норм до спадкоємців переходять лише ті права та обов`язки (спадщина) спадкодавця, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно якого паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Після отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому на пай земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Відповідно до положень ст.17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно частин 3 і 4 ст.17 цього Кодексу громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до відповідної ради за місцем розташування земельної ділянки, яка розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Згідно ч.7 ст.17 цього Кодексу Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Згідно ст.22 цього Кодексу право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після встановлення меж ділянки в натурі та одержання документа, що посвідчує право власності чи право користування,

Згідно ст.23 цього Кодексу право власності чи право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, міськими, районними радами.

Згідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом ст. 1296 Цивільного кодексу України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України оформлення речових прав на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".

Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця.

Отже, необхідною вимогою у даному випадку є виконання спадкодавцем за життя активних дій та вимог законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за собою права власності на землю у зв`язку зі смертю, для того, щоб така земельна ділянка увійшла до складу спадкового майна.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що згіднодержавного акта на право власностіназемельнуділянкусерії ЯА№127105, виданого Романівською районною державноюадміністрацієюЖитомирської області 09.11.2004 року, земельна ділянка площею 6,8886га, розташована на території Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області належить ОСОБА_5 (том 1 а.с. 17).

Вирішуючи спір у справі № 398/301/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та встановлення факту родинних відносин, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у своєму рішенні від 15.03.2019, яке набрало законної сили, вказав, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину зазаконом від 05.06.2011 року спадщину після померлого ОСОБА_5 прийняла його дружина ОСОБА_4 та державний акт на землю виданий через шість років після смерті ОСОБА_5 , тому в цій частині заява не підлягає задоволенню (том 1 а.с. 38).

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_5 за життя оформив чи розпочав оформлення права власності земельних ділянок на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0056047.

Отже, за життя ОСОБА_5 не отримав держаний акт на право власності на спірну земельну ділянку, таким чином не набув права власності на земельну ділянку як об`єкт цивільних прав у розумінні ст. 125 ЗК України та на момент своєї смерті залишався власником майнового права права на земельну ділянку (пай) без визначення меж цієї земельної ділянки натурі (на місцевості).

Водночас, в матеріалах справи відсутні відомості, що за життя ОСОБА_4 в установленому законом порядку звернулась до компетентних органів щодо виділення в натурі та оформлення права власності на земельну ділянку на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0056047 на земельну частку (пай), яка перебуває в колективній власності КСП «Нива» розміром 7, 42 в умовних кадастрових гектарах і до якого внесено зміни 05.06.2004 щодо переходу такого права ОСОБА_4 .

Відтак, у суду відсутні докази, що ОСОБА_4 за життя розпочала процедуру приватизації на земельні ділянки площею 0,3084 га, 2,2491 га, 0,5620 га, 3,4432 га та 0,3258 га, розташовані в адміністративних межах Прутівської сільської ради Романівського району Житомирської області (нині Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області), які належали чоловіку спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив про відсутність доказів того, чи спадкодавці ОСОБА_5 або ОСОБА_4 розпочинали процедуру приватизації земельної частки (паю), чи звертався позивач як спадкоємець до компетентних органів про завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцями, а також доказів того, чи реалізував позивач своє право на звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай).

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 , як спадкоємець, не надав належних і допустимих доказів того, що спадкодавець розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України і він звертався до компетентних органів з метою завершення процедури приватизації земельної ділянки та йому у цьому відмовлено, суд першої інстанції обгрунтовано вважав , що позивачем порушено порядок проведення процедури приватизації після матері, що свідчить що позовні вимоги є передчасними і, як наслідок, відмовив у їх задоволенні.

В постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 692/565/21 (провадження № 61-7303св22) зазначено, що«посиланняпозивача на те, що за нею слід визнати право власності на конкретно визначенуземельну ділянку № НОМЕР_1 , якій присвоєно кадастровий номер7120689000:03:002:0620, що значиться за спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , є передчасними, оскількиспадкодавецьза життя не оформив належним чином у встановленому законом порядку право власності на конкретну земельну ділянку, а лише набув майнові права на її отримання, а отже, успадковується це саме право на отримання земельної частки (паю),а не право власності на конкретно визначену земельну ділянку в натурі».

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись із позовом, ОСОБА_8 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування площею 6. 8886 га, розташовану на території Прутівської селищної ради Романівського району Житомирської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка згідно плану меж земельної ділянки складається з п`яти окремих частин (яким присвоєні кадастрові номери том.1 а.с. 20), сформовану на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 , який виданий на померлого через 6 років після смерті.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 за життя набула право власності саме на ці земельні ділянки ( з конкретно визначеними кадастровими номерами).

А тому з огляду на наведене, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на сформовані земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами, про що заявлені позовні вимоги.

Отже, місцевий суд, виходячи із підстав заявленого позову, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтується на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до нормст.89 ЦПК України, а тому ці доводи не потребують додаткового правового обґрунтування.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зіст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Романівськогорайонного судуЖитомирської областівід 05жовтня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 13.02.2024.

Головуючий Судді