Рішення

від 12.10.2023 по справі 420/15132/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15132/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року про коригування митної вартості товарів.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним. Під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Позивач вважає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання; законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 29.06.2023 року залишено позовну заяву без руху та надано строк для усунення недоліків.

05.07.2023 року до суду за вхід. №ЕС/6947/23 надійшла заява на виконання ухвали суду з доказами сплати судового збору та з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

27.07.2023 року за вхід. №ЕС/7924/23 через канцелярію суду надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Представник стверджує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено наявність у них розбіжностей та невідповідностей. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, митниця вважає, що позов щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не містить підстав для скасування рішення митного органу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 36236056) зареєстроване 26.11.2008 року за адресою: Україна, 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Стрітенська, будинок 21. Основний вид економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; інші: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

15 липня 2017 року між ТОВ ««КФ» Строй Мастер» (Покупець) та «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.» (Продавець) був укладений контракт №СН-UA-17/07/15, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець сплатити та прийняти «Товар» - меблева фурнітура в номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до супровідних документів.

Пунктом 3.1 даного контракту визначено, що постачання товару здійснюється на умовах CIF ODESSA/CHERNOMORSK/YUZHNIY згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівлі «термінів «Інкотермс» (Публікація Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року).

Відповідно до Розділу 4 Контракту ціна за одиницю товару вказана в супровідних документах. Загальна вартість контракту 500000 доларів США.

Відповідно до Розділу 6 Контракту термін фактичної передачі товару не пізніше 45 днів від дати підтвердження замовлення Покупцем (п. 6.1).

Перелік товаросупровідних документів (п. 6.2):

- 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу та завантаженої кількості;

- специфікація -2 оригінали;

- комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали;

- пакувальний лист 3 оригінали;

- експортна декларація.

20.03.2020 року між ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» та «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.» укладено додаткову угоду до контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року, якою продовжено дію контракту до 15.07.2023 року, змінені реквізити покупця та викладено п.4.2 в такій редакції:

«Загальна вартість контракту 1000000.00 USD. Ціни, вказані в даному контракті включили в себе вартість упаковки, маркування в яких постачається контракт.».

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.», здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару:

- Товар №1 Меблева фурнітура сталева (з недорогоцінних металів): направляюча, кульова (код товару 8302420090), застосовується у меблевому виробництві для встановлення та плавного відкривання шухляд, у асортименті, загальною кількістю - 47370 комплектів

Вказаний товар подано позивачем до розмитнення за митною декларацією №UA508040/2021/009117 від 22.11.2021 року.

Декларантом визначено митну вартість товару в загальному розмірі 21133,59 доларів США.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу:

- Пакувальний лист; (0271)

- Рахунок-фактура (інвойс); (0380)

- Коносамент; (0705)

- Автотранспортна накладна; (0730)

- Декларація про походження товару; (0862);

- Зовнішньоекономічний договір (контракт)з додатками; (код 4100)

Митним органом зобов`язано позивача надати наступні відомості: 1) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини 5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до п.6 ст.53 МКУ запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи:

- Прайс-лист від постачальника (продавця);

- Комерційна пропозиція.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.

22.11.2021 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000263/2, яким було скорегована митна вартість товару.

Під час митного оформлення в рішенні встановлено наступне:

Пунктом 4.1 розділу 4 Контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 передбачено, що ціна за одиницю товару, вказана у товаросупровідних документах.

Відповідно до п. 6.2 розділу 6 Контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 серед переліку документів, які супроводжують вантаж і надаються покупцеві - «комерційний рахунок-факутура - 3 оригінали».

Саме цей документ, за наявності всіх складових ціни, може вказувати на дійсну, фактичну ціну поставленого товару, і є одночасно документом за яким сплачується ціна поставленого товару.

Відповідно до п 5.4 розділу 5 контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 продавець приймає в якості оплати за цим контрактом всі платежі, здійснені покупцем у вказане продавцем місце платежу з посиланням на даний контракт.

Провівши аналіз наданого для здійснення митного оформлення документів встановлено, що інвойс №01720210923 від 23.09.2021 не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, на які необхідно здійснити платежі за поставлений товар.

Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF PIVDENNYI відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття.

Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.

Загальна фактурна вартість товару з включенням в неї продавцем витрат на транспортування та страхування становить 0.84 дол. США за кг.

В той час як лише вартість сировини: прокату плоского г/к рулон, товщиною 2-6 мм перевищує вартість в дол.. за тону товару (Дайджест цін на світових товарних ринках» Зазначене ставить під сумнів включення у фактурну вартість товару вказаного у інвойсі будь яких витрат понесених за умови поставки CIF Піденний.

Крім того сумніви підтверджуються п.4.2 контракту де ціна вказана контракті включає в себе й пакування товару та нанесення на нього маркування.

Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

В оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, для підтвердження заявленої за основним методом митної вартості товарів, декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; 2) копію митної декларації країни відправлення;3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Митним органом зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.

Враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу:

- товар № 1 Меблева фурнітура сталева: направляюча, кульова - код товару 8302420090.

Вважаючи вказані вище рішення Відповідача протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечать чинному законодавству України і порушує його права та інтереси, Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«…інвойс №01720210923 від 23.09.2021 не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, на які необхідно здійснити платежі за поставлений товар».

Щодо вказаного зауваження Відповідача, суд зазначає, що відсутність в інвойсі №01720210923 від 23.09.2021 року посилання на контракт та банківських реквізитів продавця жодним чином не впливає на неможливість визначення вартості поставлено товару за ціною контракту.

Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду викладеної від 29.05.2019 року у справі №818/6493/13-а зазначив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

В рішенні відповідач не зазначив як відсутність у наданому до митного оформлення інвойсі №01720210923 від 23.09.2021 року посилання на контракт та банківських реквізитів продавця впливає на митну вартість оцінюваного товару і чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Дане зауваження є формальним, не містить обґрунтувань чому за поданими позивачем документами неможливо перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не містить обґрунтованих підстав необхідності витребування від декларанта додаткових документів.

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданому до митного оформлення інвойсі №01720210923 від 23.09.2021 року посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Ще однією підставою у графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття.

Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.».

Стосовно вказаного суд зазначає, що згідно з п. 3.1 Контракту № CH-UA-17/07/15 укладеного 15 липня 2017 року поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF ODESSA/ CHORNOMORSK/ YUZHNIY, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010 р.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.08.2019 року по справі №804/8328/14 зазначив наступне:

«За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на страхування (з мінімальним покриттям), які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (адміністративне провадження №К/9901/36092/18) та від 14 серпня 2018 року у справі №812/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18)».

Відтак, твердження митного органу щодо неможливості перевірки складових митної вартості через відсутність інформації про страхування товару є необґрунтованими та безпідставними.

Ще однією підставою у графі 33 оскаржуваному позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«…наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.»

Щодо зауваження митного органу, суд зазначає, що дане зауваження також є формальним та не містить роз`яснення чому без його усунення заявлена митна вартість не може бути визнана і як саме даний недолік впливає на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості розмитнюваного товару. Відповідачем у рішенні не зазначено як саме дана обставина впливає на неможливість розмитнення товару за ціною контракту.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18 зазначив: «До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а відтак вимог до її оформлення також нема, твердження митниці про невідповідність вимог до прайс-листа цілком безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У даному випадку Контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, і до митного контролю була подана та, що отримана у продавця. Вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Більше того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару. Також не зрозуміло в чому полягає неможливість об`єктивного співставлення, адже прайс-лист містить усю інформацію згідно асортименту та вартості товару, придбаного позивачем.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу було надано рахунок-фактуру (інвойс) та специфікацію, вартість товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Окремо суд зазначає, що при відкритті провадження по справі, судом була надана оцінка причинам пропуску строку звернення до суду зазначеним в заяві позивача на виконання ухвали про залишення позову без руху, та такі причини були визнані поважними.

У зв`язку з цим, доводи Відповідача, викладені у відзиві, стосовно пропуску строку звернення до суду повторно не розглядались.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не викладено аргументів та не надано доказів на противагу позиції позивача, не доведено, що митна вартість задекларованого товару не могла бути визнана за ціною договору (за основним методом).

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваного рішення, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішення суб`єкта владних повноважень як необґрунтованого, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 10364,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення №2215 від 05.07.2023 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» судового збору у розмірі 10364,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» суму судового збору в розмірі 10364,00 грн. (десять тисяч триста шістдесят чотири гривні 00 копійок), сплаченого відповідно до платіжного доручення №1259 від 27.06.2022 року.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення підписано 12.10.2023 року у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній черговій відпустці.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» (адреса: 73000, м. Херсон, вул. Стрітенська, 21А, ЄДРПОУ 36236056, тел. НОМЕР_1)

Митниця в Херсонській області. Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (адреса: 73003, м. Херсон, вул. Гоголя, буд. 13, ЄДРПОУ 43946385, тел. 380552494294)

Головуючий суддя Н.В. Потоцька