Постанова

від 29.11.2023 по справі 420/15132/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/15132/23

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Турецької І.О.,

Зуєвої Л.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року, прийняте у складі суду судді Потоцької Н.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та позовну заяву залишити без розгляду в зв`язку з пропуском строків на адміністративне оскарження.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення про коригування митної вартості товарів від 22.11.2021року отримано ним у той же день, натомість адміністративний позов щодо оскаржуваного ним рішення позивачем подано до суду лише 26.06.2023 року через систему «Електронний суд». Апелянт наголошує на тому, що відсутні складові , відповідно до яких суд може вважати причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом поважними, тому відповідно до положень ч.2 ст.123 КАС України заява позивача про поновлення строків звернення до суду мала бути залишена без задоволення і позов повернуто позивачу.

По суті спірних правовідносин апелянт зазначає, що під час митного оформлення встановлено, що декларантом не підтверджено документально фактурну вартість товару та вартість на його транспортування, а саме у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, при цьому у митному органі наявна інформація щодо вартості подібного товару, яка суттєво відрізняється від заявленого декларантом рівня митної вартості. Враховуючи викладене, на думку апелянта, ним було обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості із зазначенням причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 36236056) зареєстроване 26.11.2008 року за адресою: Україна, 73000, Херсонська область, місто Херсон, вулиця Стрітенська, будинок 21. Основний вид економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; інші: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

15 липня 2017 року між ТОВ ««КФ» Строй Мастер» (Покупець) та «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.» (Продавець) був укладений контракт №СН-UA-17/07/15, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець сплатити та прийняти «Товар» меблева фурнітура в номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до супровідних документів.

Пунктом 3.1 даного контракту визначено, що постачання товару здійснюється на умовах CIF ODESSA/CHERNOMORSK/YUZHNIY згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівлі «термінів «Інкотермс» (Публікація Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року).

Відповідно до Розділу 4 Контракту ціна за одиницю товару вказана в супровідних документах. Загальна вартість контракту 500000 доларів США.

Відповідно до Розділу 6 Контракту термін фактичної передачі товару не пізніше 45 днів від дати підтвердження замовлення Покупцем (п. 6.1).

Перелік товаросупровідних документів (п. 6.2):

- 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу та завантаженої кількості;

- специфікація -2 оригінали;

- комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали;

- пакувальний лист 3 оригінали;

- експортна декларація.

20.03.2020 року між ТОВ «Комерційна фірма Строй Мастер» та «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.» укладено додаткову угоду до контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 року, якою продовжено дію контракту до 15.07.2023 року, змінені реквізити покупця та викладено п.4.2 в такій редакції:

«Загальна вартість контракту 1000000.00 USD. Ціни, вказані в даному контракті включили в себе вартість упаковки, маркування в яких постачається контракт.».

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець «FOSHAN SHUNDE OBITA FURNITURE PRODUCTS CO., LTD.», здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару:

- Товар №1 Меблева фурнітура сталева (з недорогоцінних металів): направляюча, кульова (код товару 8302420090), застосовується у меблевому виробництві для встановлення та плавного відкривання шухляд, у асортименті, загальною кількістю - 47370 комплектів

Вказаний товар подано позивачем до розмитнення за митною декларацією №UA508040/2021/009117 від 22.11.2021 року.

Декларантом визначено митну вартість товару в загальному розмірі 21133,59 доларів США.

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу:

- Пакувальний лист; (0271)

- Рахунок-фактура (інвойс); (0380)

- Коносамент; (0705)

- Автотранспортна накладна; (0730)

- Декларація про походження товару; (0862);

- Зовнішньоекономічний договір (контракт)з додатками; (код 4100)

Митним органом зобов`язано позивача надати наступні відомості: 1) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини 5) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до п.6 ст.53 МКУ запропоновано за власним бажанням подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи:

- Прайс-лист від постачальника (продавця);

- Комерційна пропозиція.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності.

22.11.2021 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508040/2021/000263/2, яким було скорегована митна вартість товару.

Під час митного оформлення в рішенні встановлено наступне:

Пунктом 4.1 розділу 4 Контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 передбачено, що ціна за одиницю товару, вказана у товаросупровідних документах.

Відповідно до п. 6.2 розділу 6 Контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 серед переліку документів, які супроводжують вантаж і надаються покупцеві «комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали».

Саме цей документ, за наявності всіх складових ціни, може вказувати на дійсну, фактичну ціну поставленого товару, і є одночасно документом за яким сплачується ціна поставленого товару.

Відповідно до п 5.4 розділу 5 контракту №СН-UA-17/07/15 від 15.07.2017 продавець приймає в якості оплати за цим контрактом всі платежі, здійснені покупцем у вказане продавцем місце платежу з посиланням на даний контракт.

Провівши аналіз наданого для здійснення митного оформлення документів встановлено, що інвойс №01720210923 від 23.09.2021 не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, на які необхідно здійснити платежі за поставлений товар.

Поставка товарів здійснюється на умовах поставки CIF PIVDENNYI відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття.

Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.

Загальна фактурна вартість товару з включенням в неї продавцем витрат на транспортування та страхування становить 0.84 дол. США за кг.

В той час як лише вартість сировини: прокату плоского г/к рулон, товщиною 2-6 мм перевищує вартість в дол.. за тону товару (Дайджест цін на світових товарних ринках» Зазначене ставить під сумнів включення у фактурну вартість товару вказаного у інвойсі будь яких витрат понесених за умови поставки CIF Піденний.

Крім того сумніви підтверджуються п.4.2 контракту де ціна вказана контракті включає в себе й пакування товару та нанесення на нього маркування.

Додатково наданий прайс-лист має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців.

В оскаржуваному рішенні митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, для підтвердження заявленої за основним методом митної вартості товарів, декларантом не подано наступні документи, а саме: 1) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи; 2) копію митної декларації країни відправлення;3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Митним органом зважаючи, на спрацювання Автоматизованої системи з оцінки ризиків зі змістом «По товару можливе заниження митної вартості» було здійснено порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну, що міститься в ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що рівень вартості товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну.

Враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу:

- товар № 1 Меблева фурнітура сталева: направляюча, кульова - код товару 8302420090.

Вважаючи вказане вище рішення відповідача протиправним, необґрунтованим та таким, що суперечать чинному законодавству України і порушує його права та інтереси, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації. Крім того, при зверненні до суду з адміністративним позовом суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, однак причини пропуску строку є поважними.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносно доводів апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та поважності причин такого пропуску.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000263/2 було прийняте 22 листопада 2021 року, а позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом 26 червня 2023 року, позивачем дійсно було пропущено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, суд, вирішуючи питання про можливість поновлення строку звернення до суду, повинен враховувати:

1) особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права;

2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть такого права було порушено;

3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним та перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.

Наведене узгоджується з позицією Європейського Суду з прав людини, який, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

У рішенні "Стагно проти Бельгії" Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).

З метою з`ясування обставин поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, судом апеляційної інстанції витребувано в електронному вигляді матеріали адміністративної справи №540/7762/21 та за результатом їх дослідження встановлено наступне.

Так, 01 грудня 2021 року, тобто у межах шестимісячного строку звернення до суду, до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року про коригування митної вартості товарів.

До вказаної позовної заяви було додано докази сплати судового збору у розмірі 10364,00 грн. (платіжне доручення №2156 від 23 листопада 2021 року), що відповідає встановленій Законом України «Про судовий збір» ставці за поданні до адміністративного суду юридичною особою позову майнового характеру.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року по справі №540/7762/21 було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В подальшому, враховуючи повномасштабне вторгнення країни-агресора на територію України, тимчасову окупацію міста Херсон, а також розпорядження голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», яким змінено підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд, 24 березня 2023 року матеріали адміністративної справи №540/7762/21 в електронній формі надійшли до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року адміністративний позов було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду належних розрахунків суми сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви.

При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити), а не покладати такий обов`язок на позивача.

Крім того, у постанові Великої палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року (справа № 170/129/21) сформульовано правовий висновок, відповідно до якого судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Незважаючи на вказані обставини, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року позовну заяву було повернуто позивача у зв`язку із не усуненням недоліків апеляційної скарги, а 26 червня 2023 року, тобто у стислі строки, позивач повторно звернувся до суду із адміністративним позовом.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

Положеннями частини восьмої статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену зокрема у постанові від 20 листопада 2019 року (справа № 9901/405/19), згідно якої якщо зважити на фактор звернення позивача до адміністративного суду з первинним позовом з дотриманням строків звернення, на дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, який, зокрема, суд першої інстанції визнав таким, що не зовсім відповідає вимогам закону; на зміст та характер порушень порядку подання позовної заяви, які встановив суд першої інстанції і які за наслідками перегляду справи апеляційним судом не були визнані очевидними й однозначними настільки, щоб визнати їх винятково продуктом помилкових вольових дій позивача чи його представника; нетривалий відтинок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, то у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об`єктивні перешкоди, які не залежали від його волі.

За таких обставин, доводи апелянта щодо неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Відносно доводів апелянта по суті спору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Щодо посилань апелянта на відсутність у інвойсі №01720210923 від 23.09.2021 не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківських реквізитів продавця, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що інвойс №01720210923 від 23.09.2021 за своїм змістом містить відомості щодо переліку товару, його кількість і ціну, формальні особливості товару, умови поставки та відомості про відправника та отримувача, які дозволяють їх ідентифікувати

Колегія суддів зазначає, що не зазначення у наданому до митного оформлення інвойс №01720210923 від 23.09.2021 реквізитів контракту, на виконання якого він виданий, не впливає на числові значення складових митної вартості, оскільки затвердженої форми рахунку-фактури та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено, при цьому надані до митного органу документи містять відомості щодо ціни, що фактично сплачена, а рахунок фактуру та інвойс можна ідентифікувати з поставкою оцінюваного товару. Крім того, вказані обставини не виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів. При цьому колегія суддів враховує правову позицію, викладену зокрема у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року (справа №815/5852/17).

Щодо посилань апелянта, що наданий позивачем інвойс є неналежним документом, що підтверджує оплату, а позивачу необхідно було надати банківські платіжні документи, що стосуються товару, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 квітня 2018 року (справа №815/329/17), навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Щодо посилання апелянта на адресну спрямованість прайс-листа, то суд зазначає, що вказані обставини не впливають на складові митної вартості товарів та не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки прайс-лист є документом інформаційного характеру, який містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару. Крім того, зі змісту наданого відповідачу при митному оформленні товарів прайс-листа не вбачається жодної адресності чи суб`єктивної спрямованості, оскільки він не містить жодної інформації про те, що ціна в прайс-листі дійсна лише для позивача, або про наявність певних цінових преференцій

Щодо посилань апелянта на відсутність документів щодо страхування поставленого товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно п. 3.1 Контракту в редакції Додаткової угоди, поставка товару здійснювалась на умовах CIF PIVDENNYI/CHERNOMORSK/ODESSA згідно міжнародних правил Інкотермс-2010.

Відповідно до умов поставки CIF (Cost, Insurance and Freight), згідно міжнародних правил Інкотермс-2010, термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З наведеного вбачається, що витрати і фрахт для доставки товари до порту України оплачені продавцем товару згідно застосованого терміну "CIF", яким відповідне передбачено.

Правила Інкотермс-2010 також не передбачають обов`язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу. Перелік витрат, що одразу не включені до вартості товару, та які необхідно додати до фактурної вартості для визначення митної вартості товару зазначено у ч.10 ст.58 МК України. Під час декларування митної вартості, відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларант повинен надати документи, що підтверджують розраховану митну вартість (тобто складові митної вартості). Більш того, надання цих документів митним органам України не передбачено жодним міжнародним документом з митної справи.

З огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, ТОВ "КФ "Строй Мастер" не понесло.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року (справа №821/829/18), від 14 серпня 2018 року (справа №821/1617/17).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надав всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Крім того, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем ч.2 ст.55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UА508040/2021/000263/2 від 22.11.2021 року, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма Строй Мастер» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: І.О. Турецька

Суддя: Л.Є. Зуєва