Рішення

від 11.10.2023 по справі 501/454/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 11.10.2023

Справа № 501/454/22

2/501/666/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСББ «Укржилстрой-2008») про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 (а.с.1-2), в якому просить:

- визнати недостовірними та такими, що скривдили та принизили честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 відомості які ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10-02 год. мешканка кв. АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в Vіber, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» розповсюдила неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 у 2019 році звертався до Іллічівського міського суду, Одеської області з позовом щодо накладення штрафних санкцій;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати викладену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10-02 год. в Vіber, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 у 2019 році звертався до Іллічівського міського суду, Одеської області з позовом щодо накладення штрафних санкцій;

- зобов`язати ОСОБА_2 публічно вибачитись в Vіber, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» за неправдиву інформацію викладену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10-02 год. в Vіber, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» щодо ОСОБА_1 ;

- притягти до відповідальності ОСОБА_2 , а саме стягнути штраф у сумі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 50000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 10-02 год. мешканка квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в Vіber, в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» розповсюдила неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 у 2019 році звертався до Іллічівського міського суду, Одеської області щодо накладення штрафних санкцій.

Позивач вказує, що викладена інформація є неправдивою, розповсюджена без його згоди. ОСОБА_1 не є власником квартири та співвласником будинку АДРЕСА_1 . Будь яке рішення суду щодо накладення штрафних санкцій за позовом ОСОБА_1 не існує.

Відповідач надала відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в повному обсязі у задоволенні вимог ОСОБА_1 (а.с.12-18).

Від третьої особи пояснень щодо позову не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 стверджує, що він не є власником квартири та співвласником будинку АДРЕСА_1 , а також, що не існує судових рішень про стягнення штрафних санкцій за його позовом.

При цьому, позивач вважає, що розповсюдження в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» в Vіber інформації про те, що за його заявою було накладено штрафні санкції на ОСББ «Укржилстрой-2008», слід розцінювати як розповсюдження конфіденційної інформації про нього без його згоди, що нібито спричинило йому моральну шкоду у розмірі 50000,00 гривень. На підтвердження цього позивачем надано копію витягу від ІНФОРМАЦІЯ_1 з Vіber група «ІНФОРМАЦІЯ_2», завіреного підписом ОСОБА_1 , з якого неможливо встановити, коли саме, де саме і ким ця інформація розповсюджена, чи відповідає її зміст оригіналу (а.с.4).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 27 березня 2014 року №1170-VII було виключено частину третю статті 277 ЦК України наступного змісту: «Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного».

Тобто з дня набрання чинності вищевказаним законом в законодавстві України перестала існувати презумпція добропорядності (ч.3 ст.277 ЦК), а відтак для позивача діє загальний тягар доведення як факту поширення недостовірної, так і недостовірності цієї інформації.

Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач стверджує, що інформація, яку він вважає неправдивою, була поширена в Viber в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій зареєстровані мешканці будинку АДРЕСА_1 , особою на ім`я « ОСОБА_2 », яка є членом цієї групи та має номер телефону НОМЕР_1 . Будь-яких інших ознак, які б давали змогу ідентифікувати особу поширювача інформації, ОСОБА_1 ні у тексті позовної заяви, ні у доданих до неї матеріалах не наводить.

Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вказаним нормам, позивач не надав жодних належних і допустимих доказів того, що група «ІНФОРМАЦІЯ_2» у Viber взагалі існує, хто саме має доступ до її інформації, що саме відповідач поширювала щодо нього ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, що інформація про ОСОБА_1 як ініціатора штрафних санкцій по відношенню до ОСББ «Укржилстрой-2008» та його керівництва, стала відома будь-якій особі внаслідок будь-яких дій саме відповідача.

У відповідності до ч.6 ст.95 ЦПК якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судом, 26.04.2022 було витребувано у позивача оригінал інформаційного повідомлення в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» у Viber, на який він посилається як на доказ розповсюдження неправдивої інформації щодо нього (а.с.23,24), однак позивач оригінал цього доказу суду не надав.

За таких обставин, без надання оригіналів належних і допустимих доказів поширення неправдивої інформації та її справжнього змісту, доводи позивача ОСОБА_1 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 саме відповідач ОСОБА_2 поширила щодо нього неправдиву інформацію в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2» в Viber, не беруться судом до уваги.

Як роз`яснено у п.12 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

У п.15 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, зазначено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної Фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічний висновок міститься і у Постанові ВП ВС від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження №12-110гс19) та має враховуватись при вирішенні даної справи в силу ч.4 ст.263 ЦПК України.

При цьому у відповідності до п.15 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

З приводу визнання відомостей недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію, слід зазначити, що у відповідності до ч.4 ст.277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Як роз`яснено у п.13 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27 лютого 2009 року, відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її.

При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позовна загальних підставах.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про безпідставність позову, відсутність факту поширення недостовірної інформації, порушення честі, гідності та ділової репутації позивача з боку відповідача, що є безумовними підставами для відмови у задоволенні позовних вимог. Оскільки вимоги щодо спростування неправдивої інформації та публічного вибачення за її поширення є похідними, то ці вимоги також задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог про притягнення відповідача до відповідальності та стягнення штрафу, суд зазначає, що питання про притягнення особи до будь-якої відповідальності не вирішується у цивільному процесі та не є завданням цивільного судочинства, тому в цій частині вимог також слід відмовити.

Як роз`яснено у п.5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власного ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У даному випадку ОСОБА_1 не надав жодних доказів вини відповідача у заподіянні йому моральної шкоди, не зазначив, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, з чого він виходить, оцінюючи заподіяну йому шкоду саме у 50000,00 гривень, яким є характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких нібито зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про недоведеність позовних вимог позивачем, оскільки останнім не надано належних доказів порушення його прав, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа ОСББ «Укржилстрой-2008») про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя