Рішення

від 12.10.2023 по справі 752/7617/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/7617/23

Провадження № 2/752/4631/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 жовтня 2023 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: Машкевич К.В.

при секретарі: Гненик К.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середній заробіток за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась з позовом до відповідача та просила стягнути з ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 42812,00 грн., компенсацію за весь період затримки розрахунку в сумі 168454,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала в ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет», на посаді першого проректора-проректора з навчальної роботи з 06.05.2021 року, наказ № 25 від 05.05.2023 р. та звільнилась за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), з 25.07.2022 року, наказ № 15 від 22.07.2022 р.

У наказі про звільнення не було зазначено про виплату грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної відпустки.

Оскільки відповідач відмовляється надати довідку про виплачену заробітну плату за період з 06.05.2021 року по 25.07.2022 року розрахунок компенсації позивачем проведено на підставі довідки ОК-7 від 26.08.2022 року та компенсація за 56 днів невикористаної відпустки становить 42812,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП України, у зв`язку з затримкою виплати всіх сум, що належать до виплати у день звільнення, вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати такої суми, яка становить 168454,00 грн.

На підставі викладеного просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2023 року позовну заяву залишено без руху.

04.05.2023 року на виконання вимог ухвали суду від 25.04.2023 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.05.2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

31.05.2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

06.06.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він частково визнав позовні вимоги та зазначив, що позивач пропрацювала у ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» менше ніж 10 місяців, а тому сума до виплати повинна складати пропорційно відпрацьованому часу.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.06.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , працювала в ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» на посаді першого проректора-проректора з навчальної роботи з 06.05.2021 року, наказ № 25 від 05.05.2023 р. та звільнилась за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України), з 25.07.2022 року, наказ № 15 від 22.07.2022 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Крім того, частинами 1, 2 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а ч. 1 ст. 117 КЗпП України, передбачено в разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити своєму працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам» (п. 6 ч. 2) у разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників закладів освіти та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і заладів, які до звільнення пропрацювали не менше як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за невикористані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної їх тривалості.

Тривалість щорічної основної відпустки керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників, а саме п. 4 (частина 3), проректор (заступник директора), діяльність якого безпосередньо пов`язана з навчально-виховним або науковим процесом тривалість відпустки складає 56 календарних днів.

Встановлено, та цього не спростовано відповідачем, позивач не перебувала у щорічній основній відпустці, а була у відпустці без збереження заробітної плати з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року.

Відповідач зазначає, що позивач пропрацювала у ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» менше 10 місяців, та має право на компенсацію за невіри стані дні відпустки у меншій сумі.

При цьому, відповідач не надає суду розрахунку такої компенсації.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працювала у ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» з 06.05.2021 року по 25.07.2022 року та з 01.03.2023 року по 31.03.2023 року перебувала у відпустці без збереження заробітної плати. Отже, позивач працювала у ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» понад 1 рік, а тому твердження відповідача є необґрунтованими.

На час звільнення, а саме станом на 25.07.2023 року, позивачу не була виплачена компенсація за невикористану відпуску, що підтверджується наказом про звільнення від 22.07.2022 року №15, в якому відсутнє посилання про виплату такої компенсації.

Проти вказаних обставин не заперечував і відповідач.

Отже, позивач має право на виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а саме за 56 днів.

Жодних відомостей та розрахункових документів відповідачем до суду не надано.

В свою чергу відповідно до розрахунку проведеного позивачем, компенсація за 56 днів невикористаної основної відпустки становить 42812,00 грн.

Вказаний розрахунок суд вважає вірним і таким, що може бути взятий судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Відповідачем не спростовано вказаний розрахунок та лише зазначено про часткове визнання позовних вимог, у зв`язку з тим, що позивач пропрацювала у ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» менше 10 місяців, що було спростовано судом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про стягнення у ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет» на користь позивача компенсації за всі дні невикористаної відпустки в сумі 42812,00 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Згідно з абзацом 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом 2 п. 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до довідки ОК-7 від 26.08.2022 року середня заробітна плата позивача становить 15725,00 грн., а не 15585,00 грн. як зазначає позивач.

Для розрахунку середньої заробітної плати були взяті суми, що виплачені у січні та лютому 2022 року, оскільки в подальшому виплати були припинені.

Кількість фактично відпрацьованих, протягом останніх двох календарних місяців робочих днів становить 41 день (кількість робочих днів за січні 2022 року 21 день + кількість робочих днів за лютий 2022 року 20 дні).

Отже, розмір середньої заробітної плати за один робочий день відповідно до абзацу 1 пункту 8 зазначеного вище Порядку розраховується шляхом ділення нарахованої заробітної плати за два останні відпрацьовані календарні місяці (15725,00 грн.) на число відпрацьованих робочих днів за вказані останні календарні місяці, та відповідно становить 383,54 грн.

Для розрахунку кількості днів затримки виплати належної позивачу компенсації за невикористану відпустку слід керуватись листами Міністерства Соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік, 2023 рік», яким встановлено загальну кількість робочих днів у кожному місяці за 2022 рік та 2023 рік.

Кількість робочих днів за період з 26.07.2022 року (наступний день після звільнення позивача) по 31.12.2022 року становить 111 робочих днів (4 дні у липні + 22 дні у серпні + 22 дні у вересні + 20 днів у жовтні +22 дня у листопаді + 21 день у грудні).

Кількість робочих днів за період з 01.01.2023 року по 19.04.2023 року (дата звернення до суду) становить 77 дні (у січні 22 дні + у лютому 20 днів + у березні 23 дні + 12 днів у квітні).

Абзацом 1 п. 8 Порядку, встановлено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, отже 383,54 грн. * 188 дні = 72105,52 грн.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 72105,52 грн.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач частково довела обставини на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку по день звернення до суду в сумі 72105,52 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору 1149,17 грн.

Керуючись ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет», код ЄДРПОУ 23169003, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 120/4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 42812,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 72105,52 грн.

Стягнути з ПрАТ «Українсько-польський ВНЗ «Центрально-Європейський університет», код ЄДРПОУ 23169003, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Козацька, 120/4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1149,17 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: