Рішення

від 03.10.2023 по справі 760/12503/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/12503/23

2/760/8114/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2023 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Верещінської І.В.,

за участю секретаря Прищепи С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (м. Київ, бульва Вацлава Гавела, 21В) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» Житлово -експлуатаційна дільниця №904, в якому просять: - стягнути з відповідача на користь позивачів матеріальну шкоду, заподіяну залиттям квартири у розмірі 77 982 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.; - стягнути з відповідача на користь позивачів судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.; стягнути з відповідача на користь позивачів витрати, пов`язані з проведенням звіту про оцінку розміру матеріального збитку в сумі 6 320, грн.00 коп.; стягнути з відповідача на користь позивачів витрати, пов`язані з проведенням мікологічного випробування у сумі 2000 грн. 00 коп.

Позов мотивовано тим, що позивачам, як співвласникам в рівних долях квартири АДРЕСА_2 , завдано шкоди внаслідок залиття квартири. Посилаються на те, що 25 квітня 2023 року відбулося залиття гарячою водою квартири позивачів через покрівлю внаслідок пошкодження вентиля гарячого водопостачання, що розташований на горищі будинку АДРЕСА_3 . Даний будинок знаходиться на обслуговуванні у житлово-експлуатаційної дільниці №904 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

27 квітня 2023 року за результатами обстеження, проведеного від 25 квітня 2023 року, комісією у складі представників організації, яка обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, а саме відповідача , було складено акт про залиття, в якому визначено вказану вище причину залиття та виявлено і зафіксовано пошкодження в квартирі внаслідок залиття, зокрема,- кімната: стіни (шпалери)- 3,7 м.кв, стеля ( водоемульсійне фарбування) сірі плями 1м.кв.; підлога (паркетна дошка) пошкодження -0,5 м.кв.; пошкодження дверної коробки вхідних дверей, підсобне приміщення: стеля та стіни, ( масляне фарбування) часткове відшаровування 1 м.кв.; двері не закриваються.

На підтвердження вартості завданої майнової шкоди, позивачі надали звіт про оцінку розміру матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири, згідно до якого розмір матеріального збитку, в врахуванням фізичного зносу, становить 77 982 грн. За виконання та складання вказаного звіту позивачами було сплачено 6 320, грн. 00 коп.

Крім того, Позивачі зазначають, що затоплення відповідачем квартири позивачів завдало останнім моральних страждань, які виразилися у постійних переживаннях щодо необхідності відновлення нормального стану квартири, неможливості проживання у квартирі, оскільки вона фактично знаходиться в непридатному для проживанні стані. Неможливість проживати в квартирі позивачі доводять мікологічним дослідженням, згідно матеріалів якого в квартирі були виявлені групи грибів, що є активними деструкторами матеріалів. Крім цього, такі гриби викликають алергічні реакції у людини та захворювання, зокрема, мікотоксикози. За проведення мікологічного випробування позивачами було сплачено суму в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 25.07.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.08.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказував, що пошкодження вентиля ГВП на горищі сталось внаслідок пошкодження запірної арматури, а відтак вважає, що може мати місце природний знос або заводський дефект вентиля. Стверджує, що працівниками ЖЕД систематично проводиться огляд мереж центрального водопостачання гарячого та холодного водопостачання з метою виявлення недоліків. За результатами підготовки до опалювального сезону відповідачем систематично складаються відповідні акти, згідно до яких зауваження відсутні. Внутрішньобудинкові мережі, в тому числі і запірна арматура гарячого водопостачання, знаходяться в належному технічному стані. Жодних претензій стосовно обслуговування будинку АДРЕСА_3 , в тому числі стосовно обслуговування внутрішньобудинковової мережі систем тепло, -водопостачання, водовідведення, від споживачів не надходило. Відповідач вважає, за залиття квартири, сталось через незадовільний стан покрівлі. Також зазначає, що відповідач капітальних ремонтів не проводить взагалі. Витрати на капітальний ремонт не входять до розрахунку вартості послуг підприємства.

Крім цього, відповідач не згоден з розміром визначеного матеріального збитку та стверджує, що його оцінку було проведено з порушенням порядку, оскільки відповідач не був запрошений на обстеження квартири спеціалістом, у відповідача наявні сумніви, щодо кваліфікованості спеціаліста.

13.09.2023 року від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що посилання відповідача на те, що залиття квартири позивачів відбулось не з його вини не заслуговують на увагу, оскільки сам відповідач визнає, що обслуговування системи гарячого водопостачання у будинку є його відповідальність. Твердження про знос або заводський дефект запірної арматури вентиля ГВП є припущеннями відповідача, які не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами. Не відповідає дійсності і твердження відповідача про неповідомлення позивачами про дату та час огляду квартири, адже позивачем додано до позовної заяви повідомлення від 08.05.2023 року щодо запрошення відповідача на огляд пошкоджень внаслідок залиття квартири, який проводився 12. 05. 2023 року об 11 годині. На даному повідомленні проставлена відмітка про його отримання відповідачем від 08.05.2023 року, а відтак відповідач був повідомлений про проведення огляду вчасно. Кваліфікація спеціаліста та його повноваження на проведення відповідних досліджень, підтвердженні додатками до звіту про оцінку розміру матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири.

В судових засіданнях та у заяві, що надійшла до суду 3.10.2023 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В заяві просив розгляд провести без його участі.

Позивачем ОСОБА_2 подано до суду 07.09.2023 року та 26.09.2023 року заяву, в якій позов підтримує, просить розглядати без її участі, проти заочного рішення по даній справі не заперечує.

Представником відповідача Бабій А.Л. також подано 3.10.2023 року заяву, в якій представник просить суд слухати справу у відсутності представника відповідача та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками в рівних долях, квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 31.01.2000 року , виданим органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва, згідно розпорядження за № 492 від 31.01.2000 року (а.с.12).

З акту залиття квартири АДРЕСА_2 від 27.квітня 2023 року, складеного представниками відповідача як організацією, яка обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, вбачається, що причиною залиття , перед усім, є пошкодження вентиля ГВП. Висновки та рекомендації комісії: працівниками ЖЕД - 904 проведено заміну вентиля ГВП на горищі (а.с. 13).

Крім цього, даним актом встановлено, що під час залиття вищезазначеної квартири постраждали: кімната: стіни (шпалери)- 3,7 м.кв, стеля ( водоемульсійне фарбування) сірі плями 1м.кв.; підлога (паркетна дошка) пошкодження -0,5 м.кв.;пошкодження дверної коробки вхідних дверей, підсобне приміщення: стеля та стіни, (масляне фарбування) часткове відшаровування 1 м.кв.; двері не закриваються.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі-Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6. Правил).

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеними в постанові від 27 грудня 2019 року по справі № 686/11256/16-ц (провадження № 61-28098св18), акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло- та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України «Про житлово комунальні послуги».

Відповідач визнає, що ним на підставі договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, здійснюється обслуговування внутрішньобудинкових мереж житлового будинку АДРЕСА_3 , в тому числі гарячого водопостачання.

Відповідачем визнається, що мало місце пошкодження вентиля ГВП на горищі будинку, яке сталось внаслідок пошкодження запірної арматури та мало наслідком заміну вентиля ГВП.

Суд критично ставиться до припущення відповідача, що покрівля знаходилась в неналежному стані, і саме це стало підставою залиття гарячою водою квартири позивачів.

Згідно звіту про оцінку матеріального збитку , завданого квартирі АДРЕСА_2 , проведеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_6 », щодо встановлення розміру матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири, розмір матеріального збитку, з врахуванням фізичного зносу, становить 77 982 грн.00 коп. (а.с. 26). Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням, направленим та отриманим згідно штампу відповідачем 8.05.2023 року, відповідача було запрошено на огляд пошкоджень, завданих залиттям квартири, на 12.05.2023 року об 11 год. 00 хв. (а.с.22).

Щодо доводів відповідача відносно того, що наданий позивачами звіт не може бути доказом розміру матеріального збитку, завданого залиттям квартири, оскільки відсутні посилання на особу, яка проводила дослідження та відсутні документи на право проведення таких досліджень, суд до уваги їх не приймає, оскільки вказане спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 28.04.2012 року №9223, виданого Фондом Державного майна України, копією сертифікату №179/2023 суб`єкта оціночної діяльності від 27.03.2023 року, виданого Фондом Державного майна України, копіями кваліфікаційних свідоцтв оцінювача: МФ № 8149 від 24.12.2011 року, МФ № 8180 від 25.02.2012 року, ЦМК № 630 від 24.12.2011 року, самим висновком суб`єкта оціночної діяльності, де вказано, що оцінку здійснено, оцінювачем ФОП « ОСОБА_6 ».

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд виходить із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Даний висновок зроблено КЦС ВС у постанові від 13.11.2019 року у рамках розгляду цивільної справи 757/31418/15-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позивачами доведена протиправність дій відповідача, що призвело до залиття квартири та заподіяння їм майнової шкоди з вини відповідача, розмір якої визначений у звіті, та не спростований відповідачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами. З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що позивачами підтверджено факт заподіяння їм майнової шкоди в розмірі 77 982 гривень 00 коп. Оскільки, позивачі є співвласниками квартири в рівних долях, то майнова шкода, що підлягає стягненню на користь кожного з позивачів, становить 38 991 грн. 00 коп.

Щодо позовних вимог позивачів про відшкодування відповідачем моральної шкоди в загальному розмірі 10 000 грн., завданої внаслідок залиття квартири з вини відповідача, суд виходить з наступного.

За приписами статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Європейським судом з прав людини визнано презумпцію моральної шкоди, що полягає у тому, що у разі порушення майнових або немайнових прав, «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку, людина відчуває страждання (моральну шкоду).

Тому суд вважає, що дійсно у результаті встановленої вини відповідача, позивачі зазнали моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, вирішуючи питання щодо моральної шкоди, судом враховується тривалість порушення прав позивачів; час та зусилля, що потрібні для відновлення попереднього стану; глибину їх душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна; порушення нормального ритму життя; тяжкість вимушених змін (неможливість використовувати належним чином своє майно), а також вимоги розумності та справедливості.

Однак, виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд приходить до переконання, що заявлена позивачами моральна шкода в розмірі 10 000 грн. ( по 5000 грн.00 коп. на користь кожного позивача ) є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в частині розміру моральної шкоди у сумі 8 000 грн. 00 коп . (4000грн. 00 коп. на користь позивача ОСОБА_1 та 4000 грн. 00 коп. на користь позивача ОСОБА_2 ).

Також позивачі просять стягнути з відповідача витрати на оцінку матеріального збитку та мікологічного дослідження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи та витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно Договору про проведення незалежної оцінки розміру матеріального збитку, украденого від 12.05.2023 року, між ФОП « ОСОБА_6 » (виконавець) та ОСОБА_1 ( замовник) вартість послуги складає 6 320, грн. 00 коп.

Відповідно до акту передачі робіт з незалежної оцінки від 12.05.2023 року, підписаного між замовником та виконавцем, замовнику передано звіт, згідно до якого вартість виконаних робіт становить 6 320, грн. 00 коп. (а.с. 16).

Проте, згідно до квитанції monobank universal bank від 12.05.2023 року, кошти за роботу виконавця були сплачені з рахунку сторонньої особи.

За проведення мікологічного дослідження ТОВ «БІОХІМИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ» ОСОБА_1 був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000141 від 11.05.2023 року на суму 2 000 грн., який також було оплачено з рахунку сторонньої особи (а.с.18).

Тому суд не визнає дані докази понесення витрат позивачами належними, а отже витрати позивачів, пов`язані з проведенням звіту про оцінку розміру матеріального збитку в сумі 6 320, грн.00 коп. та витрати позивачів пов`язані з проведенням мікологічного випробування у сумі 2000 грн. 00 коп. не підлягають відшкодуванню.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як видно із матеріалів справи, позивачами при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 коп. (а.с. 23).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення судових витрат із відповідача на користь позивачів у розмірі, пропорційному розміру задоволених позовних вимог, а саме, у розмірі 958 грн. 51 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду завдану залиттям квартири в розмірі 38 991 грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду завдану залиттям квартири в розмірі 38 991 грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду , завдану залиттям квартири в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду , завдану залиттям квартири в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 958 грн. 51 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Верещінська