Постанова

від 06.06.2024 по справі 760/12503/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

справа №760/12503/23

провадження №22-ц/824/3045/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Гуля В.В.

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904, в якому просили стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 матеріальну шкоду у розмірі 77982 грн, витрати на проведення звіту про оцінку розміру матеріального збитку у розмірі 6 320 грн, витрати пов`язані з проведенням мікологічного випробування у розмірі 2 000 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, та суму судового збору у розмірі 1 073 грн 60 коп. .

Свої позовні вимоги мотивували тим, що 25 квітня 2023 року відбулося залиття гарячою водою квартири позивачів через покрівлю внаслідок пошкодження вентиля гарячого водопостачання, що розташований на горищі будинку АДРЕСА_1 .

Даний будинок знаходиться на обслуговуванні у житлово-експлуатаційної дільниці №904 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

27 квітня 2023 року за результатами обстеження, проведеного від 25 квітня 2023 року, комісією у складі представників організації, яка обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та гарячого водопостачання, а саме відповідача , було складено акт про залиття, в якому визначено вказану вище причину залиття та виявлено і зафіксовано пошкодження в квартирі внаслідок залиття.

26 травня 2023 року було проведено мікологічне випробування, за результатами якого в квартирі були виявлені групи грибів, що є активними деструкторами матеріалів. За проведення мікологічного випробування позивачами було сплачено суму в розмірі 2 000 грн. Також відповідно до вказаних досліджень проживання в квартирі несе ризики для здоров`я.

29 травня 2023 року на замовлення позивачів було проведено Звіт про оцінку розміру матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири, згідно до якого розмір матеріального збитку, з врахуванням фізичного зносу, становить 77 982 грн. За виконання та складання вказаного звіту позивачами було сплачено 6 320 грн.

Також позивачі зазначають, що внаслідок затоплення квартири позивачам було завдано моральних страждань.

На підставі викладеного та посилаючись на норми статей 189, 190 Житлового кодексу України, статей 22, 23, 1166, 1167, 1192 України, просили позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду завдану залиттям квартири в розмірі 38 991 грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду завдану залиттям квартири в розмірі 38 991 грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду , завдану залиттям квартири в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду , завдану залиттям квартири в розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 (код ЄДРПОУ 39826130, адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 21В) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 958 грн. 51 коп.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду, відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`ян ського району м. Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 10 листопада 2023 року подало до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду, є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Також позивач зазначив, що позивачем не доведено факт протиправної/неправомірної поведінки з боку відповідача. Тобто відсутній склад правопорушення. Виходячи з наведеного вказане виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази, щодо неналежного утримання будинку АДРЕСА_1 відповідачем та чітко не зазначено невиконання яких саме обов`язків призвело до аварійної ситуації.

Вказує, що залиття є випадковим явищем, а не результатом протиправної поведінки/ невиконання обов`язків позивачем.

Зауважує, що Звіту № 223 від 29 травня 2023 року про оцінку розміру матеріального збитку (шкоди) є неналежним доказом.

Зазначає, що позивачами не було надано доказів, які свідчать про факт заподіяної їм моральної шкоди.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачами доведена протиправність дій відповідача, що призвело до залиття квартири та заподіяння їм майнової шкоди з вини відповідача, розмір якої визначений у звіті, та не спростований відповідачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами. З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачами підтверджено факт заподіяння їм майнової шкоди в розмірі 77 982,00 грн, оскільки, позивачі є співвласниками квартири в рівних долях, то майнова шкода, що підлягає стягненню на користь кожного з позивачів, становить 38 991,00 грн.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що дійсно у результаті встановленої вини відповідача, позивачі зазнали моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення. Однак виходячи із засад розумності, об`єктивності, виваженості і справедливості, суд дійшов до висновку, що заявлена позивачами моральна шкода в розмірі 10 000 грн, є надмірною, а тому дана вимога підлягає частковому задоволенню в частині розміру моральної шкоди у сумі 8 000,00 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивачів, пов`язані з проведенням звіту про оцінку розміру матеріального збитку в сумі 6 320, грн.00 коп. та витрати позивачів пов`язані з проведенням мікологічного випробування у сумі 2000 грн. 00 коп. не підлягають відшкодуванню.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту першого частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи 25 квітня 2023 року відбулося залиття гарячою водою квартири позивачів через покрівлю внаслідок пошкодження вентиля гарячого водопостачання.

Будинок позивачів знаходиться на обслуговуванні у житлово-експлуатаційної дільниці №904 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

Відповідно до Акту № 743 від 31 серпня 2022 року, який було складено представником РТМ «Святошино» СП КТМ КП «Київтеплоенерго, вказаний будинок визнаного готовим до опалювального сезону.

25 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про направлення комісії для складення акту з приводу залиття.

27 квітня 2023 року було складено акт про залиття, в якому визначено причину залиттяпошкодження вентиля ГВП,також виявлено і зафіксовано пошкодження в квартирі внаслідок залиття, складеного представниками відповідача як організацією, яка обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та гарячого водопостачання.

Актом встановлено, що внаслідок залиття, виникли наступні видимі пошкодження: 1) кімната: стіни (шпалери) сірі плями - 3,7 м. кв, стеля (водоемульсійне фарбування) плями сірого кольору 1 м. кв.; підлога (паркетна дошка) пошкодження -0,5 м.кв.; 2) коридор: Стеля (клейове фарбування) сірі плями - 1 м. кв.; пошкодження дверної коробки вхідних дверей; 3) підсобне приміщення: стеля та стіни, (масляне фарбування) часткове відшаровування 1 м. кв.; двері не пошкоджені, але не закриваються.

26 травня 2023 року було проведено мікологічне випробування, за результатами якого в квартирі були виявлені групи грибів, що є активними деструкторами матеріалів. За проведення мікологічного випробування позивачами було сплачено суму в розмірі 2 000 грн. Також відповідно до вказаних досліджень проживання в квартирі несе ризики для здоров`я.

29 травня 2023 року на замовлення позивачів було виготовлено Звіт №223 про оцінку розміру матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири, згідно до якого розмір матеріального збитку, з врахуванням фізичного зносу, становить 77 982 грн. За виконання та складання вказаного звіту позивачами було сплачено 6 320 грн.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, вина. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна одночасна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», аварія - це пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний в тому числі утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо-будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Відповідно до вимог п.п. 5,6 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», балансоутримувач зобов`язаний: забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів, відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно з вимогами п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель зобов`язаний: здійснювати огляд основних конструктивних елементів, огороджуючих конструкцій будинків і споруд, інженерних мереж, об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях (зовнішніх та внутрішньо-будинкових систем, під`їзних шляхів і тротуарів), і складати відповідні акти; забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів, відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню; шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правил) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавець послуг - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Саме на балансоутримувача будинку покладено обов`язок утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані; здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт; здійснювати технічний огляд жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період; здійснювати профілактичне обслуговування системи водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках кожні 3-6 місяців визначений Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

Пунктом 2.3.6. встановлено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого наведена у додатку № 4 до вказаних Правил.

Основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття, та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.

У відповідності з п. 2.8.8. Правил, у літній період проводяться такі роботи, зокрема, щодо систем опалення і гарячого водопостачання - ревізія кранів та іншої запірної арматури розширювачів і повітрозбірників, відновлення зруйнованих або заміна недостатньої теплової ізоляції труб у сходових клітках, підвалах, на горищах і в нішах санітарних вузлів. За наявності непрогрівання радіаторів проводиться їх гідропневматичне промивання. По закінченні всіх ремонтних робіт весь комплекс пристроїв з теплопостачання підлягає експлуатаційній наладці під час пробного опалення.

Під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи: - забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів (п. 2.8.2. Правил).

На горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися (п. 3.2.1. Правил): температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій; - доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення.

Вхідні двері або люки (для горищних приміщень із запасними, напірними і розширювальними баками) виходу на покрівлю повинні бути утеплені, обладнані ущільнювальними прокладками, завжди замкнені (один комплект ключів зберігається в чергового диспетчера ОДС або кімнаті техніка - майстра виконавця послуг, а другий - у консьєржа чи двірника), про що робиться відповідний напис на люку чи дверях (п. 3.2.5. Правил).

Під час технічного обслуговування та ремонту будівельних конструкцій здійснюється огляд горищних приміщень перевіряються (п. 4.4.18.Правил): стан зовнішніх дверей та люків; стан слухових вікон і жалюзі; температурно-вологісний режим; наявність ходових дощок уздовж приміщення і між слуховими вікнами на покрівлі крутого даху; стан ізоляції трубопроводів.

Згідно п. 12 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, як балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником, наймачем (орендарем) приміщення житлового будинку в разі: ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю,- шляхом відшкодування збитків.

Обов`язок комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані та здійснювати технічне обслуговування, ремонт проведення планових та позапланових перевірок, а також визначення готовності будинку до експлуатації в наступний період опалювального сезону, передбачено положеннями постановою КМУ від 21.07.2005 за №630.

Щодо доводів апелянта про відсутність складу цивільно-правової відповідальності колегія суддів зазначає наступне.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Аналіз вказаних положень статей 11 та 1166 ЦК України та висновків Верховного Суду дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Вина в цивільно правовій відповідальності це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання або для запобігання заподіянню шкоди.

Деліктні забов`язання або «забов`язання із заподіяння шкоди» - це недоговірні забов`язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немайнових прав. Метою даного забов`язання є поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Як на підставу для звільнення від відповідальності апелянт посилається на те, що враховуючи характер пошкодження запірної арматури однією з імовірних причин її поломок могло бути: заводський дефект; природний знос виробу, які виявити заздалегідь при зовнішньому огляді не завжди видається можливим та дефект, що виник внаслідок форс-мажорних обставин (стихійного лиха). Зазвичай такі дефекти можуть проявитись при зовнішньому механічному впливу, або при збільшенні робочого тиску в мережі.

Разом з тим відповідно до ст. ст. 76-80 ЦПК України наявність форс-мажорних обставин не підтверджує належними, допустимими, достовірними доказами, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Оскільки форма вини може бути виражена у необережності (недбалості), вказане свідчить про наявність вини відповідача як складової цивільно-правової відповідальності. Що також свідчить про протиправність дій відповідача

Щодо неналежного технічного обслуговування внутрішньої систем тепло-, водопостачання, водовідведення, про що свідчить відсутність скарг, актів-претензій, звернень тощо, отримання Акту готовності (Форма Е-8).

Встановлено, що Акт про залиття квартирн від 27 квітня 2024 року складено відповідно до пункту 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій. Його форма та зміст відповідає додатку №4 вказаних правил, а також уповноваженою на це особою.

Отже, за своїм змістом вказане свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, що були завданні залиттям.

Щодо доводів про недопустимість такого доказу як звіт варто зазначити наступне.

Згідно висновків Верховного суду у справі № 401/2142/16-ц від 13 червня 2016 року посилання заявника на невідповідність вимогам законодавства України акту про залиття від 10 червня 2016 року та звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, складеного ПП Виробничо-комерційним Агенством «Ріко-Інвест» від 21 червня 2016 року, правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскільки указаний акт підписано особисто ОСОБА_5 без зазначення зауважень щодо його форми і змісту, а доказів іншого розміру заподіяної шкоди, ніж указано у звіті, відповідачкою суду не надано.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача і врахувавши, що ОСОБА_5, як власник квартири, з якої відбувся витік води, не довела відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

Разом з тим, відповідачем в суді першої інстанції не було заявлене клопотання про проведення судової експертизи для встановлення розміру матеріального збитку. Також відповідач не надав суду першої інстанції доказів, які спростовують встановлені ним обставини та матеріальну шкоду, що викладені у Звіту № 223 від 29 травня 2023 року, який було виготовлено на замовлення позивача.

Звіт складений оцінювачем, який має Кваліфікаційне свідоцтво ФДМУ, КП «ІКЦ» УТО МФ № 8149, та 1.3, 2.1, 2.2. Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від 28 квітня 2012 року № 9223, що відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінюючу діяльність в Україні» тобто уповноваженою на це особою.

Цей звіт відповідно до п.1 ч. 2. ст. 76 ЦПК України є письмовим доказом, який правильно було оцінено його у сукупності з іншими, зібраними у справі доказами на предмет його належності, допустимості, достовірності та достатності, що відповідає ст. ст. 76-81 ЦПК України.

При цьому сам розмір шкоди апелянт не оскаржував, про призначення у справі судової експертизи клопотань не заявляв, в зв`язку з чим доводи апеляційної скарги і в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки у діях відповідача наявний склад цивільно-правової відповідальності, а саме наявні протиправні дії, вина, шкода і причинно-наслідковий зв`язок, завдана відповідачами шкода підлягає відшкодуванню.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди вказувала, що відповідно до мікологічного дослідження у квартирі проживати неможливо. У зв`язку з наведеним неможливість проживанням у своїй квартирі крім матеріальної шкоди позивачу було завдано моральну шкоду.

Відповідно до матеріалів справи на замовлення позивача було проведено мікологічне дослідження від 26 травня 2023 року, згідно якого в квартирі були виявлені гриби, що є активними деструкторами матеріалів, а також можуть викликати алергічні реакції, ураження шкіри, волосся, отруєння мікотоксинами, рекомендовано провести дезінфекційні заходи повітря та матеріалів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 05 грудня 2022 в справі № 214/7462/20 У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Отже, позивачами було доведена наявність моральної шкоди, також була доведена вина відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між протиправнимии винними діями відповідача та моральною шкодою, проте останнім не було доведено відсутність вини та протиправності його дій, тому доводи апелянта в цій частині також є необґрунтованими.

За наведених підстав, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про покладення саме на відповідача, як обслуговуючу організацію, обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, розмір якої апелянтом не заперечувався.

Доводів та тверджень, які б свідчили про помилковість рішення суду першої інстанції апелянтом суду надано не було.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва» Житлово-експлуатаційна дільниця №904 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Гуль В.В.

Судді: Матвієнко Ю.О.

Мельник Я.С.