Рішення

від 11.10.2023 по справі 120/9364/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 жовтня 2023 р. Справа № 120/9364/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих Рівненською митницею рішень про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Ухвалою від 04.07.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові, а митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також зауважили, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив, у якому остання вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.

Ухвалою суду від 11.10.2023 року у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

16 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" (покупець) та Cepas Galvaniz Demir Celik Madencilik Insaat Nakliye Tic. Ve San. A.S. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №295_GSM_11_22 /а.с. 29-33/.

Пунктом 1.1. даного Контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує сталеві конструкції та їх частини в кількості, за цінами і на умовах, викладених в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

У відповідності до пункту 2.1. Контракту, ціна товару і загальна вартість кожної конкретної партії товару зазначається у проформі на кожну окрему партію.

Відповідно до умов вказаного Контракту згідно проформи OFFER від 22.12.2022 року /а.с. 34/ та специфікації №1 від 23.12.2022 року /а.с. 35/ ТОВ "АХА ТРЕЙД" отримало Black Production of 70m 130kmh-10m2 Lattice Telecom Tower в кількості 12 одиниць на загальну суму 225120,00 USD.

Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" здійснено оплату за товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №2 від 22.12.2022 року, №5 від 06.01.2023 року та №6 від 20.01.2023 року /а.с. 37-39/.

Загальна вартість конкретної партії товару визначена також інвойсом №CS02023000000777 від 12.01.2023 року /а.с. 36/.

Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним Контрактом, ТОВ "АХА ТРЕЙД", через представника ТОВ "Брокер-Центр" подано вісім митних декларацій /а.с. 56, 67, 80, 90, 100, 112, 122, 135/, що становили вісім частин поставки металевої конструкції з чорного металу (не оцинкованого), нового, для постійного встановлення, з елементами спеціально призначеними для складання конструкційних частин, які мають виступи та технологічні отвори для кріплення/з`єднання, які постачаються в розібраному стані.

Митним брокером ТОВ "Брокер-Центр" подано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) 295_GSM_11_22 від 16.12.2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору offer від 22.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору специфікація 1 від 23.12.2022 року; банківські платіжні документи від 06.01.2023 року, від 22.12.2022 року та від 20.01.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CS02023000000777; договір про надання послуг митного брокера №224; договір (контракт) про перевезення №01012023; договір (контракт) про перевезення ALMRK-01; договір (контракт) про перевезення MRK905; некласифіковані документи креслення; пакувальний лист (Packing list); рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) на відповідну частину товару; автотранспортна накладна (Road consignment note); супровідний документ TL (Dispatch note model); декларація про походження товару (Declaration of origin); документ, що підтверджує вартість відповідної частини товару; копія митної декларації країни відправлення.

Митна вартість товару у вказаних деклараціях була визначена за основним методом, а саме за ціною Контракту, яка у відповідності до 8 митних декларацій склала 225120,00 USD.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (ч.ч. 8, 9 ст. 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 2 та 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному ж випадку, як уже було встановлено судом вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" (покупець) та Cepas Galvaniz Demir Celik Madencilik Insaat Nakliye Tic. Ve San. A.S. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №295_GSM_11_22.

Для здійснення митного оформлення товару поставленого за вказаним Контрактом, ТОВ "АХА ТРЕЙД", через представника ТОВ "Брокер-Центр" подано вісім митних декларацій /а.с. 56, 67, 80, 90, 100, 112, 122, 135/.

Митна вартість товару у вказаних деклараціях була визначена за основним методом, а саме за ціною Контракту, яка у відповідності до 8 митних декларацій склала 225120,00 USD.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Аналізуючи зміст оскаржуваних рішень коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу їх прийняття вказав, що:

- декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 статті 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МК України;

- подані до митного оформлення та додатково на вимогу митниці документи містять неточності;

- Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про рівень митної вартості подібних товарів схожих за функціональним призначенням та конструктивними характеристиками, матеріалом виготовлення, країною виготовлення, виробника на подібних умовах поставки.

Втім, надаючи оцінку наведеним вище підставам для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, але не виключно, у постановах від 19.02.2019 у справі №804/1316/16, від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 15.04.2021 у справі №804/14964/15, звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

У даній спірній ситуації відповідач вказав, що декларантом не надано проформи, яка передбачена Контрактом, відтак митна вартість за ціною товару не підтверджується.

Пунктом 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Тобто, в цьому випадку законодавець вживає поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні.

Пунктом 1.1. Контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує сталеві конструкції та їх частини в кількості, за цінами і на умовах, викладених в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

В даному випадку, на відповідну партію товару надано комерційний інвойс.

Комерційний інвойс - це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

Таким чином, найменування документу не проформа, а інвойс, не змінює суті договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" та Cepas Galvaniz Demir Celik Madencilik Insaat Nakliye Tic. Ve San. A.S., а навпаки підтверджує купівлю - продаж товару та його митну вартість в повному обсязі.

Також, відповідач вказав, що комерційний інвойс містить інформацію про умови оплати - IN CASH (готівкою), що суперечить умовам оплати зазначеним у специфікації.

В даному випадку представник позивача вказав, що ними помилково вказано розрахунок у такий спосіб.

При цьому, слід зазначити, що пунктом 4.1. Контракту визначено, що оплата за цим контрактом буде здійснюватись шляхом банківського переводу загальної вартості поставленої партії товару з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 10, 44 Постанови Національного банку України №163 від 29.07.2022 року ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення реквізитів платіжної інструкції, визначених у підпунктах 1-4, 6 пункту 37 розділу II цієї Інструкції, відповідно до вимог додатка до цієї Інструкції. Надавач платіжних послуг платника відмовляє платнику у виконанні платіжної інструкції в порядку, установленому в пунктах 12 та 27 розділу I цієї Інструкції, якщо реквізити платіжної інструкції заповнено з порушенням розділів I, II цієї Інструкції та додатка до цієї Інструкції.

Відтак, платіжними інструкціями в іноземній валюті №2 від 22.12.2022 року, №5 від 06.01.2023 року та №6 від 20.01.2023 року підтверджено оплату усієї металевої конструкції з чорного металу (не оцинкованої), нової, для постійного встановлення, з елементами спеціально призначеними для складання конструкційних частин, які мають виступи та технологічні отвори для кріплення/з`єднання, яка постачається в розібраному стані.

Крім того, відповідачем ставиться питання про незрозумілість комплектності поставки - чи це одиниця товару чи набір окремих деталей для збирання невідомої кількості одиниць продукції. На переконання митного органу зазначення в електронному інвойсі при розрахунку вартості виходячи з одиниці ваги товару (кг) суперечить відомостям згідно генерального комерційного інвойсу від 12.01.2023 року №CS02023000000777 та специфікації 1 від 23.12.2022 року до Контракту.

Такі висновки відповідача спростовуються тим, що пунктом 26 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості визначено, дана партія товару є частиною металевої конструкції у вигляді елементів спеціально призначених для складання конструкційних частин.

Отже, незрозумілість з боку митного органу не знаходить свого підтвердження.

Разом з тим, генеральний комерційний інвойс від 12.01.2023 року №CS02023000000777 та специфікація 1 від 23.12.2022 до Контракту не містять прив`язки ціни товару до ваги, яка фіксується лише в пакувальному листі та визначена продавцем, який розділив поставку товару на 8 частин, що складає загальну суму 225120.00 USD.

Що стосується не надання документів, які б підтверджували господарсько-правові засади послуг ТОВ "МАРК МУЛЬТІМОДАЛ УКРАЇНА", то суд зазначає, що Договір (контракт) про перевезення MRK905 від 13.12.2022 року подавався до митного органу, що також підтверджено картками відмови.

Також необґрунтованими є доводи відповідача на відсутність числового значення винагороди експедитору за послуги за межами території України, оскільки в довідці про транспортно-експедиційні цього не визначено.

Відповідно до пункту 3.5 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.12.2022 року №MRK905 сума винагороди експедитора визначається як різниця між сумою фрахту узгодженої в заявці з замовником і сумою фрахту узгодженої в заявці з перевізником або його представником.

Умови розподілення числового значення винагороди експедитора по ділянках маршруту даним договором не конкретизовано.

На переконання суду, довідка про транспортно-експедиційні витрати є належним доказом витрат на перевезення, адже самі по собі умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.12.2022 року №MRK905 не свідчать про дійсні розрахунки між сторонами за відповідні послуги, а таким документом в даному випадку є довідка.

При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові № 803/718/17 від 07 липня 2023 року де суд касаційної інстанції вказав, що Законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Положення Митного кодексу України не визначають конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Необґрунтованими є і посилання відповідача в підтвердження недостовірності заявленої позивачем митної вартості товарів на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже завершено, є більшим.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих/подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №805/2713/16-а від 19.02.2019 року та №804/150/16 від 05.07.2022 року

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Митний орган, не довів наявність об`єктивних обставин, які викликали відповідні сумніви щодо повноти обчислення декларантом митної вартості товару, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також необхідність перевірки сумнівних, на думку відповідача, відомостей шляхом витребування додаткових документів.

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що за наявності усіх визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документів, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а також беручи до уваги факт відсутності у відповідних документах (визначених саме частиною 2 статті 53 МК України) розбіжностей, які б мали вплив на правильність визначення митної вартості, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за поданими митними деклараціями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 21472,00 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 21472,00 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" (вул. Цимлянська, 2-А, офіс 1, м. Вінниця, 21017, ЄДРПОУ 44104912);

Відповідач: Рівненська митниця (вул. Соборна, 104, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 43958370).

Суддя Свентух Віталій Михайлович