Постанова

від 06.05.2024 по справі 120/9364/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9364/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

06 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" (покупець) та Cepas Galvaniz Demir Celik Madencilik Insaat Nakliye Tic. Ve San. A.S. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №295_GSM_11_22 (а.с. 29-33).

Пунктом 1.1. Контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує сталеві конструкції та їх частини в кількості, за цінами і на умовах, викладених в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пункту 2.1. Контракту ціна товару і загальна вартість кожної конкретної партії товару зазначається у проформі на кожну окрему партію.

Відповідно до умов вказаного Контракту згідно з проформою OFFER від 22.12.2022 року та специфікацією №1 від 23.12.2022 року ТОВ "АХА ТРЕЙД" отримало Black Production of 70m 130kmh-10m2 Lattice Telecom Tower в кількості 12 одиниць на загальну суму 225 120,00 USD (а.с.34-35).

Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" здійснено оплату за товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №2 від 22.12.2022 року, №5 від 06.01.2023 року та №6 від 20.01.2023 року (а.с. 37-39).

Загальна вартість конкретної партії товару визначена також інвойсом №CS02023000000777 від 12.01.2023 року (а.с. 36).

Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним Контрактом, ТОВ "АХА ТРЕЙД" через представника ТОВ "Брокер-Центр" подано вісім митних декларацій (а.с. 56, 67, 80, 90, 100, 112, 122, 135), що становили вісім частин поставки металевої конструкції з чорного металу (не оцинкованого), нового, для постійного встановлення, з елементами спеціально призначеними для складання конструкційних частин, які мають виступи та технологічні отвори для кріплення/з`єднання, які постачаються в розібраному стані.

Митним брокером ТОВ "Брокер-Центр" подано митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів) 295_GSM_11_22 від 16.12.2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору offer від 22.12.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору специфікація 1 від 23.12.2022 року; банківські платіжні документи від 06.01.2023 року, від 22.12.2022 року та від 20.01.2023 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) CS02023000000777; договір про надання послуг митного брокера №224; договір (контракт) про перевезення №01012023; договір (контракт) про перевезення ALMRK-01; договір (контракт) про перевезення MRK905; некласифіковані документи креслення; пакувальний лист (Packing list); рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) на відповідну частину товару; автотранспортна накладна (Road consignment note); супровідний документ TL (Dispatch note model); декларація про походження товару (Declaration of origin); документ, що підтверджує вартість відповідної частини товару; копія митної декларації країни відправлення.

Митна вартість товару у вказаних деклараціях була визначена за основним методом, а саме за ціною Контракту, яка відповідно до 8 митних декларацій склала 225 120,00 USD.

За наслідком розгляду наданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Отже, чинне законодавство покладає обов`язок доведення заявленої митної вартості товару на декларанта. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою або суперечливістю поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Положення статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу їх прийняття вказав, що:

- декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 статті 53 МК України, та відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України;

- подані до митного оформлення та додатково на вимогу митниці документи містять неточності;

- Рівненська митниця володіє ціновою інформацією про рівень митної вартості подібних товарів схожих за функціональним призначенням та конструктивними характеристиками, матеріалом виготовлення, країною виготовлення, виробника на подібних умовах поставки.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що декларантом не надано проформи, яка передбачена Контрактом, тому митна вартість за ціною товару не підтверджується, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В даному випадку, на відповідну партію товару позивачем надано комерційний інвойс, який є належним документом, що враховується під час визначення митної вартості товару. При цьому, найменування документу не проформа, а інвойс, не змінює суті договірних відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" та Cepas Galvaniz Demir Celik Madencilik Insaat Nakliye Tic. Ve San. A.S. та не спростовує факту купівлю - продаж товару, а також недостовірність заявленої декларантом митної вартості.

Оцінюючи доводи апелянта про невідповідність зазначених в комерційному інвойсі умов оплати - IN CASH (готівкою) умовам оплати зазначеним у специфікації, колегія суддів встановила наступне.

Пунктом 4.1. Контракту визначено, що оплата за цим контрактом буде здійснюватись шляхом банківського переводу загальної вартості поставленої партії товару з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця.

Відповідно до Постанови НБУ №163 від 29.07.2022 р. п. 10. Ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів ІІ-1У, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи або внутрішніми правилами банку. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжної інструкції "Призначення платежу". Банк відмовляє платнику у виконанні платіжної інструкції в порядку, установленому в пунктах 12 та 27 розділу І цієї Інструкції, якщо реквізити платіжної інструкції заповнено з порушенням розділів І, II цієї Інструкції та додатка до цієї Інструкції.

Отже, платіжні інструкції в іноземній валюті на загальну суму 225,120.00 дол. США відповідають Постанові НБУ №163 від 29.07.2022 та зовнішньоекономічному контракту № 295 08М11 22 від 16.12.2022.

При цьому колегія суддів враховує, що за умови визначення сторонами у контракті способу розрахунку Іn Cash установа банку не визначається. Однак в Контракті, Специфікації та Інвойсах вказано установу банку для здійснення розрахунку Garanti Bank Ulus Branch.

Водночас, платіжними документами підтверджено оплату металевої конструкції з чорного металу (не оцинкована), нова, для постійного встановлення, з елементами спеціально призначеними для складання конструкційних частин, які мають виступи та технологічні отвори для кріплення/ з`єднання, постачається в розібраному стані: 70 метрові решітчасті телекомунікаційні щогли (башти), що витримують навантаження 130км/год на площину 10 кв.м. - 12 шт., що розділена на вісім частин поставки на загальну суму 225,120.00 дол. США.

З урахуванням зазначеного, помилкове зазначення способу розрахунку Іn Cash не спростовує факту проведення безготівкового розрахунку між сторонами Контракту, враховуючи його підтвердження первинними бухгалтерськими документами, достовірність яких не спростовано відповідачем.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що відповідно до поданих позивачем документів сторони погодили, що поставка товару на суму 225 120,00 дол. США має бути здійснена 12 частинами, тоді як фактично поставка відбулась 8 частинами на різну вартість, що підтверджується поданими митними деклараціями, колегія суддів враховує наступне.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №295_GSM_11_22, укладеного 16 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АХА ТРЕЙД" (покупець) та Cepas Galvaniz Demir Celik Madencilik Insaat Nakliye Tic. Ve San. A.S. (продавець) відбувалась поставка металевої конструкції з чорного металу (не оцинкована), нова, для постійного встановлення, з елементами спеціально призначеними для складання конструкційних частин, які мають виступи та технологічні отвори для кріплення/ з`єднання, постачається в розібраному стані: 70 метрові решітчасті телекомунікаційні щогли (башти), що витримують навантаження 130км/год на площину 10 кв.м. - 12 шт., що розділена на 8 частин поставки. Загальна сума поставки 225 120,00 дол. США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості товару UА204000/2023/000004/2 від19.01.2023 було додано комерційний інвойс на суму 29 316 дол. США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості товару UА204000/2023/000006/2від19.01.2023 було додано комерційний інвойс на суму 30 828 дол. США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості товару UА204000/2023/000007/2 від19.01.2023 було додано комерційний інвойс на суму 28 812 дол. США.

До митної декларації щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості UА204000/2023/000008/2 від 30.01.2023 було додано комерційний інвойс на суму 30 324 дол. США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості UА204000/2023/000014/2 від 06.02.2023 було додано комерційний інвойс на суму 28 476 дол.США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості UА204000/2023/000017/2 від 15.02.2023 було додано комерційний інвойс на суму 28 476 дол. США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості UА204000/2023/000023/2 від 20.02.2023 було додано комерційний інвойс на суму 25 900 дол. США.

До митної декларації, щодо якої було винесено рішення про коригування митної вартості UА204000/2023/0000029/2 від 01.03.2023 було додано комерційний інвойс на суму 19 852 дол. США.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив, що поставка подільного товару на загальну суму 225 120,00 дол. США була здійснена 8 партіями, а не 12. Однак, зазначені обставини не спростовують факту поставки та оплати декларантом усієї суми товару, обумовленого Контрактом.

Посилання апелянта на неможливість встановити вагу кожної поставки колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ціна товару не встановлювалась залежно від ваги конструкції. Крім того, поставлений кількома партіями товар є однією конструкцією, яка не може використовуватись за призначенням у випадку відсутності хоча б одного елементу. В Генеральному комерційному інвойсі від 12.01.2023 сторонами узгоджено, що поставка товару відбуватиметься частинами на загальну суму 225 120, 00 дол. США (а.с.36).

Таким чином, доводи апелянта щодо невідповідності Генерального комерційного інвойсу та 8 комерційних інвойсів повністю спростовуються наданими позивачем поясненнями та письмовими доказами.

Оцінюючи доводи апелянта про відсутність числового значення винагороди експедитора за послуги, надані за межами території України, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 3.5 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.12.2022 року №MRK905 сума винагороди експедитора визначається як різниця між сумою фрахту узгодженої в заявці із замовником і сумою фрахту узгодженої в заявці з перевізником або його представником.

22.04.2024 на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надано копію рахунку-фактури "20022023-1 від 20.02.2023 з постачальником послуг ФОП ОСОБА_1 , а також копії рахунків на оплату ТОВ "Марк Мультімодал Україна" №14 від 12.01.2023, №13 від 12.01.2023, №12 від 12.01.2023, №14 від 20.01.2023, №27 від 24.01.2023, №42 від 31.01.2023, №59 від 13.02.2023, №72 від 22.02.2023, в яких розмежовано вартість послуг з транспортування товару та вартість послуг транспортного експедирування по території України. Зазначені в наданих рахунках суми коштів відповідають транспортно-експедиційним витратам, вказаних в довідках, поданих до митного органу.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17 зазначив про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, та дійшов висновку, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, оскільки розмір транспортних витрат та експедиторських витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат, зокрема експедиторських послуг.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б підтверджували, що подані позивачем документи щодо транспортних витрат містять розбіжності або містять недостовірні відомості про вартість транспортних послуг, не надав.

Згідно з вимогами ч. ч. 4,5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів вважає, що документи, подані позивачем під час митного оформлення імпортованого товару, підтверджують числові значення задекларованої позивачем фактично сплаченої митної вартості. Подані документи містять числові дані, які підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5статті 58 МК України.

Відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалися обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Висновки митного органу щодо непідтвердження декларантом заявленої митної вартості товару спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим суб`єктом владних повноважень не доведено підстав коригування митної вартості згідно з оскаржуваними рішеннями UA204000/2023/000004/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000007/2 від 19.01.2023 року, UA204000/2023/000006/2 від 19.01.2023 року, UA204020/2023/000008/2 від 30.01.2023 року, UA204020/2023/000014/2 від 06.02.2023 року, UA204020/2023/000017/2 від 15.02.2023 року, UA204020/2023/000023/2 від 20.02.2023 року, UA204020/2023/000029/2 від 01.03.2023 року.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.