Постанова

від 10.10.2023 по справі 695/2753/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1247/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/2753/22 Категорія: 301030300 Ушакова К.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

судді-доповідачаНовікова О. М.,суддів:Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., за участю секретаряШирокової Г.К.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

в с т а н о в и в :

Представник ОСОБА_1 адвокат Бочаров О. М. звернувся до суду першої інстанції з позовом до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1993 року ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю постійно проживає та користується будинковолодінням по АДРЕСА_1 .

Вказане будинковолодіння надане позивачу в постійне користування СТОВ «Зоря», яке визнано банкрутом, його діяльність припинено, однак питання передачі у власність позивачу вказаного будинку вирішено не було.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Шабельниківської сільської ради щодо сприяння в оформленні права власності на житловий будинок та його подальшого використання. Однак СТОВ «Зоря» під час своєї ліквідації оформлення не виконало та у комунальну чи приватну власність для подальшої приватизації будинок не передало, а тому відповідач позбавлений можливості передати вказаний будинок у власність позивача.

Весь час ОСОБА_1 , як повноправний власник, добросовісно, відкрито та безперервно володіє вказаним майном, доглядає за ним, проводить відповідні ремонти та добудови, проживає у вказаному будинку, сплачує комунальні послуги, земельний податок, а тому вважає, що він набув права власності на нього за набувальною давністю.

На підставі викладеного позивач просив визнати право власності за набувальною давністю на будинок з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 .

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що користування позивачем вказаним житловим будинком, який належить на праві власності ОСОБА_2 , та його утримання, не є достатньою підставою для набуття ним права власності на вказаний будинок за правиламистатті 344 ЦК України..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції адвокат Бочаров О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі адвокат зазначає, що всі умови набуття права власності за набувальною давністю присутні, а отже позивач має всі підстави для визнання за ним права власності на спірні домоволодіння. Іншим шляхом набути право власності на даний будинок, як визнання права власності позивачу, неможливо.

Вказує, що суд першої інстанції не повністю встановив всіх обставин справи, дійшов помилкового висновку, що позивач не є добросовісним набувачем, оскільки до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірного майна є ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до виписки з погосподарської книги, виданої старостою старостинського округу №2 Піщанської сільської ради, номер об`єкту погосподарського обліку 0100-1 згідно погосподарської книги №2 відкритий на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Власник будинку - Піщанська сільська рада. В будинку зареєстровані ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , сини - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 16.09.2022, вартість вказаного житлового будинку становить 106466,66 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 7121589700:05:001:0037 площею 1612.00 м2, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства - 11614,51 грн.

Відповідно листа Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №2373/02-34 від 16.12.2022 домоволодіння по АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Піщанської сільської ради та перебуває на балансі виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Відомості відносно стану юридичної особи СТОВ «Зоря», в тому числі про її припинення, у Піщанській сільській раді відсутні.

Згідно відповіді Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 13.02.2023 №1 в архіві відділку зберігаються дві інвентаризаційні справи №93 та №94 по АДРЕСА_1 . Станом на 01.01.2013 власником одного домоволодіння є ОСОБА_2 , іншого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.02.2023 державна реєстрація Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» припинена у зв`язку з визнанням її банкрутом 29.03.2013.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.02.2023 будинок по АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: договір дарування від 29.10.2004.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №847/02-34 від 31.03.2023 розгляд заяви ОСОБА_1 щодо передачі в приватну спільну сумісну власність спірного будинку відтерміновано до завершення розгляду справи по суті за позовом ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.

З таким висновком місцевого суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно зі статтею 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За статтею 328ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Правовий інститут набувальної давності регулюють один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередньому титулі права власності та на відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.

Аналіз категорії добросовісності заволодіння майном як умови набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344ЦК України дає підстави для висновку, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного права означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно реалізовувати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки. При вирішенні таких спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Добросовісний володілець майна у момент заволодіння ним не знає (не може і не повинен знати) про неправомірність такого заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх наведених умов у сукупності.

Відсутність добросовісності у позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

За набувальною давністю може набуватися право власності на нерухоме майно, яке немає власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Аналогічні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 215/5451 /16-ц (провадження № 61 -8009св 18), від 03 квітня 2019 року в справі № 206/1441/17 (провадження 61 -16648св 18), від 13 грудня 2019 року (провадження № 61-19690св19).

Доводи апеляційної скарги, що позивач разом із сім`єю починаючи із 1993 року по сьогодні зареєстровані та проживають в вказаному домоволодінні, який був наданий йому з сім`єю (зі слів) СТОВ «Зоря», для проживання, а тому є ознаки добросовісності, не можуть бути підставою для визнання за ним права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. В даному випадку добросовісність приживання в будинку відсутня, так як з 2004 року власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_2 .

Сам будинок відповідними органами не ставився на облік як безхазяйна нерухома річ. Органами місцевого самоврядування така заява не подавалась.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно за набувальною давністю, так як позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України.

За змістом частини четвертоїстатті 206 ЦПК Українисуд задовольняє позов у разі визнання його відповідачем тільки за наявності для того законних підстав, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує законних прав, свобод чи інтересів інших осіб.

В апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів, що давали б апеляційному суду підстави для її задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Тому, відповідно дост. 375 ЦПК України,апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язк з цим судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бочарова Олександра Михайловича, залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 12 жовтня 2023 року

Судді