Рішення

від 11.10.2023 по справі 240/10568/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/10568/23

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці №UA 101020/2023/000144;

- рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2023/000007/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Державної митної служби України.

В обґрунтування позову вказує, що ним при митному оформленні транспортного засобу з Товаром, було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом, а тому у митного органу були відсутні правові підстави обрахунку за резервним методом і, як наслідок, для прийняття оскаржуваного Рішення від 02.02.2023 та Картки відмови. Зазначає, що у відповідача була реальна можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого Товару, оскільки і в контракті № 17-01- 2023 від 17.01.2023, у інвойсі від 26.01.2023, у оферті від 12.01.2023 містяться ціна 620,00 євро за 1000 кг, а також відомості про продавця, його адресу та номер телефону. Водночас, відповідачем заходи щодо уточнення дійсної вартості імпортованого товару вжиті не були. Натомість, прийняті оскаржувані рішення. Зазначає, що інформація з бази даних ЄАІС ДФС не є достатнім доказом ціни товару та не може бути єдиною підставою для застосування резервного методу. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 15.05.2023 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заву надійшов до суду 31.05.2023. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що за результатами перевірки встановлено, що: заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є AB "MAXAM-CHIRCHIQ"; документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Вказує, що додатково надана на вимогу митного органу проформа - інвойс № 01-2023 від 17.03.2023 подана у неналежній якості (текст розмито, зображення нечітке), що позбавляє митний орган можливості перевірити викладену у даному документі інформацію. Крім того, на документі відсутні підпис та печатка продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності. Додатково наданий договір-заявка №2501-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 містить відомості про завантаження товару 25.01.2023, що не відповідає відомостям, які зазначені в CMR EUD-162 від 26.01.2023. Крім того, у вказаному документі відсутні відомості про вагу партії товару. Враховуючи наведене вище вважаємо, що даний документ може не стосуватися перевезення оцінюваної партії товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Окрім того, відповідач у відзиві зазначає про не дотримання позивачем вимог п. 6.3 та 6.4 Контракту. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 12.06.2023 по 07.07.2023 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Відповідь на відзив надійшла до суду 02.08.2023. Заперечуючи викладені у відзиві обставини, представник позивача зазначає, що митному органу до перевірки надано достатньо доказів достовірності розміру декларування витрат на транспортування товару. Вказує також, що проформа-інвойс (рахунок-фактура) - це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Зазначає, що затвердженої форми інвойсів та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Ціна послуг та перелік товарів у проформі - інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Рахунок - фактура інвойс №12963 підтверджує ціну отриманого ТОВ «Агрочемпіон» товару в кількості 3 партій на загальну суму 40920 євро, відповідно до міжнародного контракту № 17-01-2023 має усі реквізити первинного бухгалтерського документа, має підпис та печатку продавця, саме ці документи подані до податкової служби. Крім того, ціну товару підтверджують інші документи, які були надані митному органу, що узгоджуються та не мають відмінностей. Окрім того, позивач зауважує, що втручаючись в господарську діяльність товариства відповідач стверджує про порушення п. 6.3, 6.4. Контракту. Позивач зауважує, що Житомирська митниця не є стороною контракту, не є органом який може надавати законодавчий аналіз зовнішньо - економічного контракту, тому перевищуючи свої повноваження, перешкоджаючи господарській діяльності надає оцінку порядковості сплати за товар, зазначивши, що оплата відбулась в сумі 71300 євро, а не за партію товару. Платіжна інструкція (SWIFT) №141 на суму 71300 євро є електронним банківським документом, таким чином має містити лише електронне підтвердження, та підтверджує сплату за перші партії товару. Просить позов задовольнити.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що 17 січня 2023 року між UAB "Eudara" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (покупець) було укладено Контракт №17-01-2023. Згідно п. 1 Контракту, продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за добрива UREA (зернистий) в 500/1000кг ББ, код 31021010, що має назву "Товар". Походження - ЄС (Литва), Узбекистан. Кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023 складає 500 метричних тонн+/-5% в опціоні покупця (а.с. 26). У п. 5 Контракту вказано, що контрактна ціна товару на умовах поставки FСА Литва (склад) складає 652 EUR за метричну тонну (а.с. 26 на звороті).

З матеріалів справи вбачається, що з метою митного оформлення товару за вказаним вище контрактом, декларантом подано до митного оформлення митну декларацію 23UA101020003451U9. Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту. Товар: сечовина (кабамід) із вмістом більш як 45 мас. % азоту в перерахунку на сухий безводний продукт: карбамід (UREA) у біг бегах по 500 кг +/- 1% - 22т. Масова доля азоту в перерахунку на суху речовину - 46,25%, масова доля біурета - 6,8 г/кг. Використовується у сільському господарстві. Торговельна марка: АВ "МАХАМ СНІRСНІQ". Виробник: АВ "МАХАМ СНІRСНІQ", Країна походження: UZ (а.с. 22).

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- сертифікат якості LTFERJ22000401 від 28.03.2020;

- декларацію про походження товару 12963 від 26.01.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №17-01-2023 від 17.01.2023;

- рахунок-фактура № 12963 від 26.01.2023;

- автотранспортні накладні CMR EUD-163 від 26.01.2023;

- довідка про транспортні витрати № 2 від 26.01.2023;

- договір про перевезення 2501-1 від 25.01.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 25.01.2023 №0410001.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу митниці позивачем надано:

- проформу інвойс 17№01-2023 від 17.01.2023,

- банківський платіж від 25.01.2023;

- оферту від 12.01.2023;

- рахунок про здійснення платежу третім особам;

- світові біржові котирування даного товару від 26.01.2022;

- витяг про ціну товару на внутрішньому ринку України від 01.02.2023;

- копію митної декларації країни відправлення від 27.01.2023.

Житомирською митницею 02.02.2023 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000007/2 (а.с. 19-20), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є AB"MAXAM-CHIRCHIQ". Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає платі за товари та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару:

- відповідно до п. 6.3 Контракту № 17-01-2023 від 17.01.2023 вартість кожної партії товару зазначається в проформі-інвойсі на поставку. Згідно із п. 6.4 Контракту оплата за товар здійснюється на умовах, визначених у проформі-інвойсі. Отже, даний документ містить відомості, що є визначальними для перевірки ціни товару, що підлягають сплаті за товар. Однак, даний документ не долучений до митного оформлення, що позбавляє можливості митний орган перевірити вищевказані відомості;

- додатково надана на вимогу митного органу проформа № 01-2023 від 17.03.2023 подана у неналежній якості (текст розмито, зображення нечітке), що позбавляє митний орган можливості перевірити викладену у даному документі інформацію. Крім того, на документі відсутні підпис та печатка продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності;

- додатково надане платіжне доручення від 25.01.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт № 17-01-2023 від 17.01.2023 без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума (71300,00 євро) перевищує ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі № 12963 від 26.01.2023 (40920,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції;

- із додатково наданого рахунку між третіми особам № 702 від 08.11.2022 вбачається, що закупівельна ціна у виробника становить 420 доларів США за тону на умовах FCA Узбекистан. Мінімальна відстань автомобільними шляхами від місця завантаження товару в Узбекистані до м. KYBARTAI у Литві становить 4500 км. Транспортування товару на таку відстань створює для кінцевого продавця додаткові витрати, які повинні бути включені до ціни продажу для ТОВ "АГРОЧЄМПІОН. Однак рахунок № 702 від 08.11.2022 та інші товарно-супровідні документи не містять відомостей про маршрут слідування товарної партії з Узбекистану до Литви, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність формування кінцевої ціни реалізації товару (її економічне обґрунтування) з урахуванням витрат на транспортування товару, що поніс UAB "Hudara";

- відповідно до довідки № 2 від 26.01,2023, складеної ФОЛ ОСОБА_1 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м. Кібартзй (Литва) до митного переходу Гребенне складають 28 860,95 грн., що еквівалентно 729 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 № 416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500,00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару;

- додатково наданий договір-заявка № 2501-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 містить відомості про завантаження товару 25.01.2023, що не відповідає відомостям про завантаження товару, які зазначені в CMR ЈUD-162 від 26.01.2023. Крім того, у вказаному документі відсутні відомості про вагу партії товару. Враховуючи наведене вище, даний документ може не стосуватися перевезення оцінюваної партії товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2023/000144, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст. 52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2023/000007/2 від 02.02.2023, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289, 293 МКУ (а. с. 21).

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, при його прийнятті митний орган виходив з наступного: - проформа-інвойс, яка відповідно до п. 6.3 та 6.4 Контракту № 17-01-2023 від 17.01.2023 визначає вартість кожної партії, не долучена до митного оформлення, що позбавляє можливості митний орган перевірити вищевказані відомості. - проформа № 01-2023 від 17.03.2023 подана у неналежній якості (текст розмито, зображення нечітке), що позбавляє митний орган можливості перевірити викладену у даному документі інформацію. Крім того, на документі відсутні підпис та печатка продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності; - у платіжному дорученні від 25.01.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт № 17-01-2023 від 17.01.2023 без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума (71300,00 євро) перевищує ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі № 12963 від 26.01.2023 (40920,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції. - із рахунку між третіми особам № 702 від 08.11.2022 вбачається, що закупівельна ціна у виробника становить 420 доларів США за тону на умовах FCA Узбекистан. Мінімальна відстань автомобільними шляхами від місця завантаження товару в Узбекистані до м. KYBARTAI у Литві становить 4500 км. Транспортування товару на таку відстань створює для кінцевого продавця додаткові витрати, які повинні бути включені до ціни продажу для ТОВ "АГРОЧЕМПІОН. Однак рахунок № 702 від 08.11.2022 та інші товарно-супровідні документи не містять відомостей про маршрут слідування товарної партії з Узбекистану до Литви, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність формування кінцевої ціни реалізації товару (її економічне обґрунтування) з урахуванням витрат на транспортування товару, що поніс UAB "Hudara".

Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Судом при досліджені наданих позивачем до митного оформлення товар та до суду документів встановлено, що ціна товару зазначена у митній декларації №23UA101020003451U9, у рахунку - фактурі серії EUM№12963 від 26.01.2023 (а.с. 31, 58) та у проформі-інвойс 17№012023 від 17.01.2023 відповідає ціні, яка визначена у п. 5.1 Контракту №17-01-2023 від 17 січня 2023 року (а. с. 36, 36) та становить 620 євро за метричну тонну.

Окрім того, суд зазначає, що ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

Платіжна інструкція в іноземній валюті №141 від 25.01.2023 підтверджує передоплату за товар згідно контракту №17-01-2023 від 17.01.2023, а не оплату за партію товару, яка поставлялась згідно МД 23UA101020003451U9.

Наявність вказаної платіжної інструкції свідчить на користь висновку, що наявність зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойс) є основними документами, які підтверджують митну вартість товару в розумінні ст. 53 МК України.

Окрім того, суд звертає увагу, що договірні відносини між третіми особами (виробником товару та його покупцем) щодо економічного обґрунтування ціни товару не можуть бути предметом дослідження митного органу при митному оформлення товару позивачем, який не є стороною договірних відносин з виробником.

Щодо висновків митного органу, що: - відповідно до довідки № 2 від 26.01.2023, складеної ФОП ОСОБА_1 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м. Кібартзй (Литва) до митного переходу Гребенне складають 28 860,95 грн., що еквівалентно 729 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП Укрпромзовнішекспертиза від 17.05.2022 № 416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500,00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару. Додатково наданий договір-заявка № 2501-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 містить відомості про завантаження товару 25.01.2023, що не відповідає відомостям про завантаження товару, які зазначені в CMR ЈUD-162 від 26.01.2023. Крім того, у вказаному документі відсутні відомості про вагу партії товару.

Суд не погоджується з такими висновками митного органу, оскільки позивачем разом з митною декларацією було надано:

- довідку від 26.01.2023 №2, яка містить інформацію, що транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно Договору - заявки №2501-2 від 25.01.2023 по маршруту: м. Кібартай (Литва) - с. Парипси (Україна) складає 56860,95 грн; на перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с. 40);

- договір - заявку №2501-2 від 25.01.2023 у якій у рядку "сума і форма оплати" вказано: 65,00 євро за одну тонну в б/г розрахунку по курсу НБУ на дату завантаження. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку на розвантаженні.

Суд вважає, що вказані документи повністю відображають вартість таких послуг.

Окрім того, суд зауважує, що відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначає, що договір-заявка № 2501-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 містить відомості про завантаження товару 25.01.2023, що не відповідає відомостям про завантаження товару, які зазначені в CMR ЈUD-162 від 26.01.2023.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що за умовами договору - заявки №2501-2 від 25.01.2023 можливий простій на завантаження - 48 годин, а тому висновок відповідача щодо невідповідності дати завантаження, та відповідно щодо не підтвердження розміру витрат на транспортування товару, - є помилковим.

Зазначення відповідачем у оскаржуваному рішенні про те, що у договорі - заявці №2501-2 від 25.01.2023 відсутні відомості про вагу партії товару не тільки не ґрунтується на приписах МК України, а має ознаки правового свавілля зі сторони митного органу по відношенню до декларанта, оскільки документом, що засвідчує факт відвантаження партії товару, зокрема і містить інформацію про його вагу, - є СМR.

Щодо висновку митного органу, що задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, суд зазначає, що такий висновок митного органу не має законодавчо обумовленого підґрунтя, остільки відносини між замовником та перевізником щодо вартості та умов перевезення вантажу є договірними.

Частиною 2 статті. 53 МК України визначено перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. А тому, надані декларантом довідки та договір-заявка є такими документами, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Відповідно до позиції ВС КАС викладеної у Постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, суд зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Тому суд вважає безпідставним коригування заявленої декларантом ціни у цьому спорі з підстави відсутності документів підтверджуючих вартість перевезення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, що не підлягає сумніву, оскільки це є вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Частиною 1 ст.132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд відмічає, що при зверненні до адміністративного суду позивачем сплачено 5368,00 грн судового збору (платіжна інструкція №820 від 11.04.2023 на суму 2684 грн та платіжна інструкція №821від 11.04.2023 на суму 2684 грн).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

До позовної заяви додано докази, з яких вбачається, що 15.03.2023 між адвокатським бюро "Кока енд партнерс" та ТОВ «Агрочемпіон» укладено Договір №8 про надання правової (правничої) допомоги .

До суду надано копію ордеру серії АМ №1050992 на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрочемпіон» адвокатом Кока Валентиною Аркадіївною на підставі договору №8 від 15.03.2021.

Акт №2 від 14.04.2023 містить інформацію про оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн за підготовку позову, а у розрахунку на оплату послуг від 28.07.2023 вказано, що вартість послуг за підготовку відповіді на відзив становить 1500,00 грн.

Заперечуючи щодо розміру витрат на правову допомогу, відповідач у відзиві вказує: "Житомирська митниця не може погодитись із необґрунтовано завищеною сумою 13000 вказаною адвокатом".

Разом з тим, у позові вказано, що витрати на правову допомогу складають 3000,00 грн, а не 13000,00 як помилково вважає відповідач.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, зазначив, щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладено де зазначено про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд, враховуючи обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, керуючись принципами справедливості та верховенства права, вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Суд вважає, що вказаний розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час написання позову та відповіді на відзив, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду.

Отже, підлягають відшкодуванню судові витрати позивача в розмірі 9868,00 грн (4500,00 грн витрати на правову допомогу + 5368,00 грн витрати по сплаті судового збору).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (вул. Лугова, 78, с.Парипси, Житомирський район, Житомирська область, 13536. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42881830) до Житомирської митниці Державної митної служби України(вул. Перемоги, 25,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2023/000007/2 від 02.02.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці №UA 101020/2023/000144.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" документально підтверджені судові витрати у сумі 9868 ( дев`ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук