Постанова

від 14.05.2024 по справі 240/10568/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10568/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

14 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці №UA 101020/2023/000144;

- рішення про коригування митної вартості товарів UA101000/2023/000007/2 від 02.02.2023 Житомирської митниці Державної митної служби України.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 позов задоволено повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь ТОВ "Агрочемпіон" документально підтверджені судові витрати у сумі 9 868 грн., в т.ч. 4500 грн. витрат на правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Стягуючи на користь позивача витрати на правничу допомогу суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час написання позову та відповіді на відзив, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є AB"MAXAM-CHIRCHIQ", та зазначено, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем вказано про те, що такі витрати не відповідають ні складності справи, ціни позову, ні обсягам робіт. Зазначено, що Житомирська митниця є бюджетною установою та має обмежене фінансове забезпечення та не має компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань, необгрунтовано завищені витрати на правничу допомогу.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обгрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

17.01.2023 між UAB "Eudara" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" (покупець) було укладено Контракт №17-01-2023. Згідно п. 1 Контракту, продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити за добрива UREA (зернистий) в 500/1000кг ББ, код 31021010, що має назву "Товар". Походження - ЄС (Литва), Узбекистан. Кількість товару, який повинен бути поставлений в період з 17.01.2023 по 17.04.2023 складає 500 метричних тонн+/-5% в опціоні покупця. У п. 5 Контракту вказано, що контрактна ціна товару на умовах поставки FСА Литва (склад) складає 652 EUR за метричну тонну.

З матеріалів справи вбачається, що з метою митного оформлення товару за вказаним вище контрактом, декларантом подано до митного оформлення митну декларацію 23UA101020003451U9. Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною контракту. Товар: сечовина (кабамід) із вмістом більш як 45 мас. % азоту в перерахунку на сухий безводний продукт: карбамід (UREA) у біг бегах по 500 кг +/- 1% - 22т. Масова доля азоту в перерахунку на суху речовину - 46,25%, масова доля біурета - 6,8 г/кг. Використовується у сільському господарстві. Торговельна марка: АВ "МАХАМ СНІRСНІQ". Виробник: АВ "МАХАМ СНІRСНІQ", Країна походження: UZ.

Декларантом на підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товарів подано митному органу:

- сертифікат якості LTFERJ22000401 від 28.03.2020;

- декларацію про походження товару 12963 від 26.01.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №17-01-2023 від 17.01.2023;

- рахунок-фактура № 12963 від 26.01.2023;

- автотранспортні накладні CMR EUD-163 від 26.01.2023;

- довідка про транспортні витрати № 2 від 26.01.2023;

- договір про перевезення 2501-1 від 25.01.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 25.01.2023 №0410001.

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу митниці позивачем надано:

- проформу інвойс 17№01-2023 від 17.01.2023,

- банківський платіж від 25.01.2023;

- оферту від 12.01.2023;

- рахунок про здійснення платежу третім особам;

- світові біржові котирування даного товару від 26.01.2022;

- витяг про ціну товару на внутрішньому ринку України від 01.02.2023;

- копію митної декларації країни відправлення від 27.01.2023.

Житомирською митницею 02.02.2023 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2023/000007/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме: за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є AB"MAXAM-CHIRCHIQ". Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає платі за товари та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару:

- відповідно до п. 6.3 Контракту № 17-01-2023 від 17.01.2023 вартість кожної партії товару зазначається в проформі-інвойсі на поставку. Згідно із п. 6.4 Контракту оплата за товар здійснюється на умовах, визначених у проформі-інвойсі. Отже, даний документ містить відомості, що є визначальними для перевірки ціни товару, що підлягають сплаті за товар. Однак, даний документ не долучений до митного оформлення, що позбавляє можливості митний орган перевірити вищевказані відомості;

- додатково надана на вимогу митного органу проформа № 01-2023 від 17.03.2023 подана у неналежній якості (текст розмито, зображення нечітке), що позбавляє митний орган можливості перевірити викладену у даному документі інформацію. Крім того, на документі відсутні підпис та печатка продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності;

- додатково надане платіжне доручення від 25.01.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт № 17-01-2023 від 17.01.2023 без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума (71300,00 євро) перевищує ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі № 12963 від 26.01.2023 (40920,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції;

- із додатково наданого рахунку між третіми особам № 702 від 08.11.2022 вбачається, що закупівельна ціна у виробника становить 420 доларів США за тону на умовах FCA Узбекистан. Мінімальна відстань автомобільними шляхами від місця завантаження товару в Узбекистані до м. KYBARTAI у Литві становить 4500 км. Транспортування товару на таку відстань створює для кінцевого продавця додаткові витрати, які повинні бути включені до ціни продажу для ТОВ "АГРОЧЄМПІОН. Однак рахунок № 702 від 08.11.2022 та інші товарно-супровідні документи не містять відомостей про маршрут слідування товарної партії з Узбекистану до Литви, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність формування кінцевої ціни реалізації товару (її економічне обґрунтування) з урахуванням витрат на транспортування товару, що поніс UAB "Hudara";

- відповідно до довідки № 2 від 26.01,2023, складеної ФОЛ ОСОБА_1 транспортні витрати по перевезенню вантажу по маршруту м. Кібартзй (Литва) до митного переходу Гребенне складають 28 860,95 грн., що еквівалентно 729 євро. Відповідно до доведеного митниці листа ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 17.05.2022 № 416 згідно із аналізом відкритих цінових пропозицій підприємств, що надають відповідні послуги на ринку України та даних спеціалізованих видань, середній рівень цін на послуги з перевезення вантажів в Україну автомобільним транспортом з країн Балтії становить 1500,00-3500,00 євро. Отже, задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності декларування витрат на транспортування товару;

- додатково наданий договір-заявка № 2501-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 містить відомості про завантаження товару 25.01.2023, що не відповідає відомостям про завантаження товару, які зазначені в CMR ЈUD-162 від 26.01.2023. Крім того, у вказаному документі відсутні відомості про вагу партії товару. Враховуючи наведене вище, даний документ може не стосуватися перевезення оцінюваної партії товару. Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2023/000144, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів. Причина: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом у графі 45 декларації невірно розрахована митна вартість товару №1 та вона не підтверджена документально, а вибраний метод її визначення не відповідає умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, чим порушено вимоги ст. 52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2023/000007/2 від 02.02.2023, дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст. 266, 289, 293 МК України.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Отже обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, при його прийнятті митний орган виходив з наступного: - проформа-інвойс, яка відповідно до п. 6.3 та 6.4 Контракту № 17-01-2023 від 17.01.2023 визначає вартість кожної партії, не долучена до митного оформлення, що позбавляє можливості митний орган перевірити вищевказані відомості. - проформа № 01-2023 від 17.03.2023 подана у неналежній якості (текст розмито, зображення нечітке), що позбавляє митний орган можливості перевірити викладену у даному документі інформацію. Крім того, на документі відсутні підпис та печатка продавця, що може свідчити про те, що документ не схвалений продавцем та не набув чинності; - у платіжному дорученні від 25.01.2023 в якості призначення платежу містить посилання лише на контракт № 17-01-2023 від 17.01.2023 без зазначення реквізитів рахунку-фактури та/або рахунку-проформи, а сума (71300,00 євро) перевищує ціну товару, що зазначена у рахунку-фактурі № 12963 від 26.01.2023 (40920,00 євро). Крім того, платіжний документ не містить підпису та печатки уповноваженої особи банку про проведення платежу (перерахування коштів на рахунок продавця), фактичне виконання банківської операції. - із рахунку між третіми особам № 702 від 08.11.2022 вбачається, що закупівельна ціна у виробника становить 420 доларів США за тону на умовах FCA Узбекистан. Мінімальна відстань автомобільними шляхами від місця завантаження товару в Узбекистані до м. KYBARTAI у Литві становить 4500 км. Транспортування товару на таку відстань створює для кінцевого продавця додаткові витрати, які повинні бути включені до ціни продажу для ТОВ "АГРОЧЕМПІОН. Однак рахунок № 702 від 08.11.2022 та інші товарно-супровідні документи не містять відомостей про маршрут слідування товарної партії з Узбекистану до Литви, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність формування кінцевої ціни реалізації товару (її економічне обґрунтування) з урахуванням витрат на транспортування товару, що поніс UAB "Hudara".

Згідно матеріалів справи позивачем надано до для митного оформлення товару документи, якими встановлено, що ціна товару зазначена у митній декларації №23UA101020003451U9, у рахунку - фактурі серії EUM№12963 від 26.01.2023 та у проформі-інвойс 17№012023 від 17.01.2023 відповідає ціні, яка визначена у п. 5.1 Контракту №17-01-2023 від 17.01.2023 та становить 620 євро за метричну тонну.

Платіжна інструкція в іноземній валюті №141 від 25.01.2023 підтверджує передоплату за товар згідно контракту №17-01-2023 від 17.01.2023, а не оплату за партію товару, яка поставлялась згідно МД 23UA101020003451U9.

Наявність вказаної платіжної інструкції свідчить на користь висновку, що наявність зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунку-фактури (інвойс) є основними документами, які підтверджують митну вартість товару в розумінні ст. 53 МК України.

Окрім того, суд звертає увагу, що договірні відносини між третіми особами (виробником товару та його покупцем) щодо економічного обґрунтування ціни товару не можуть бути предметом дослідження митного органу при митному оформлення товару позивачем, який не є стороною договірних відносин з виробником.

Поряд з цим, згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15 вказав, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо висновків митного органу про те, що задекларований розмір транспортних витрат не відповідає рівню цін на послуги з перевезення вантажів, що надаються учасниками ринку, слід зазначити , що позивачем разом з митною декларацією було надано:

- довідку від 26.01.2023 №2, яка містить інформацію, що транспортні витрати по перевезенню вантажу згідно Договору - заявки №2501-2 від 25.01.2023 по маршруту: м. Кібартай (Литва) - с. Парипси (Україна) складає 56860,95 грн; на перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- договір - заявку №2501-2 від 25.01.2023 у якій у рядку "сума і форма оплати" вказано: 65,00 євро за одну тонну в б/г розрахунку по курсу НБУ на дату завантаження. Оплата здійснюється згідно виставленого рахунку на розвантаженні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи повністю відображають вартість таких послуг.

При цьому судом першої інстанції вірно зауважено, що відповідачем у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначає, що договір-заявка № 2501-1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 містить відомості про завантаження товару 25.01.2023, що не відповідає відомостям про завантаження товару, які зазначені в CMR ЈUD-162 від 26.01.2023. Проте, відповідачем не враховано, що за умовами договору - заявки №2501-2 від 25.01.2023 можливий простій на завантаження - 48 годин, а тому висновок відповідача щодо невідповідності дати завантаження, та відповідно щодо не підтвердження розміру витрат на транспортування товару, - є помилковим.

Зазначення відповідачем у оскаржуваному рішенні про те, що у договорі - заявці №2501-2 від 25.01.2023 відсутні відомості про вагу партії товару не тільки не ґрунтується на приписах МК України, а має ознаки правового свавілля зі сторони митного органу по відношенню до декларанта, оскільки документом, що засвідчує факт відвантаження партії товару, зокрема і містить інформацію про його вагу, - є СМR.

Судом першої інстанції вірно вказано, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи ідентичні тим, що містяться у відзиві на позову та яким надавалась правова оцінка судом першої інстанції.

Разом з тим судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору, відтак наявні правові підстави для задоволення позову.

Стосовно стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн суд зазначає наступне.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно матеріалів справи до позовної заяви позивачем додано докази, з яких вбачається, що 15.03.2023 між адвокатським бюро "Кока енд партнерс" та ТОВ "Агрочемпіон" укладено Договір №8 про надання правової (правничої) допомоги .

Також надано копію ордеру серії АМ №1050992 на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрочемпіон" адвокатом ОСОБА_2 на підставі договору №8 від 15.03.2021.

Акт №2 від 14.04.2023 містить інформацію про оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн за підготовку позову, а у розрахунку на оплату послуг від 28.07.2023 вказано, що вартість послуг за підготовку відповіді на відзив становить 1500,00 грн.

Заперечуючи щодо розміру витрат на правову допомогу відповідач вказує, що зазначена адвокатом сума витрат не є співмірною із складністю справи.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №813/481/18, зазначив, щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, викладено де зазначено про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.

Приймаючи рішення в цій частині судом першої інстанції вірно враховано обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг. Також враховано, що вказаний розмір витрат обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку мав витратити адвокат під час написання позову та відповіді на відзив, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.