Постанова

від 11.10.2023 по справі 472/385/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11.10.23

22-ц/812/992/23

Справа номер 472/385/23 Головуючий суду першої інстанції Чаричанський П. О.

Провадження номер 22-ц/812/992/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Коломієць В. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О. М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2023 року, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_3 подала до суду вищезазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала, що їй на праві власності належить земельна ділянка в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області площею 5,9809 га з кадастровим номером 4821782000:03:000:0326.

01 вересня 2016 року позивач уклала з ОСОБА_2 договір оренди цієї ділянки строком на 10 років.

Умовами договору передбачено, що за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 сплачує їй орендну плату у грошовій формі в розмірі 4335 грн за календарний рік, 3% від грошової оцінки земельної ділянки у строк не пізніше 31 грудня поточного року.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, оскільки орендну плату за 2021 та 2022 роки в сумі 8670 грн не сплатив.

Позивач вважала, що зазначені вище обставини є підставою для розірвання договору оренди землі у судовому порядку, бо вони свідчать про систематичне порушення умов договору з боку ОСОБА_2 .

Також позивач вказувала на те, що унаслідок несплати відповідачем орендної плати вона зазнала інфляційних збитків за період 2021-2022 років на загальну суму 1450,71 грн.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 прострочив виплату орендної плати, з нього на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України також має бути стягнуто 3% річних за весь період прострочення у сумі 219,11 грн.

З оглядуна зазначене, ОСОБА_3 просила розірватидоговір орендиземлі від01вересня 2016року,укладений міжнею та ОСОБА_2 , та зобов`язативідповідача повернутиїй земельнуділянку упридатному дляцільового використаннястані.Стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати в сумі 8670 грн, інфляційні збитки у сумі 1450,71 грн, три відсотка річних у сумі 219,11 грн та судові витрати по справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 01 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 грудня 2016 року за №18187360.

ОСОБА_2 зобов`язано повернути (передати) ОСОБА_3 земельну ділянку в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області площею 5,9809 га з кадастровим номером 4821782000:03:000:0326 у придатному для цільового використання стані.

З відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто заборгованість з орендної плати за 2021-2022 роки в сумі 8670 грн, інфляційні збитки у сумі 1450,71 грн, три відсотка річних у сумі 219,11 грн, а також судовий збір в сумі 2147,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказами доведено систематичність несплати відповідачем позивачу орендної плати та наявність заборгованості по ній у період з 2021 по 2022 роки в сумі 8670 грн, що свідчить про обґрунтованість усіх заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вказував на те, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи, а також те, що відсутня систематичність несплати орендної плати, про що свідчить квитанція про сплату ним орендної плати на ім`я ОСОБА_3 за 2021 рік у сумі 5000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, зазначаючи, що суд першої інстанції правомірно задовольнив її позовні вимоги.

ОСОБА_3 зазначала, що вона у січні 2022 року дійсно отримала від ОСОБА_2 5000 грн орендної плати, однак зазначена сума є платою за користування землею у 2020 році. А тому, надані ним докази не спростовують наявність заборгованості за 2021-2022 роки, що відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 є підставою для розірвання договору оренди землі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалами Миколаївського апеляційного суду від 14 та 22 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали та призначено розгляд на 20 вересня 2023 року на 09 год 00 хв.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року у справі було оголошено перерву до 11 жовтня 2023 року на 10 год 30 хв для надання відповідачем доказів сплати орендної плати.

У судове засідання 11 жовтня 2023 року відповідач не з`явився. Позивача у судовому засіданні представляв адвокат Вендель О. М.

Представник відповідача ОСОБА_4 10 жовтня 2023 року надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю його у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання, оскільки відповідно до вимог ст.372 ЦПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд визнав неявку представника відповідача неповажною, оскільки причиною неявки до суду апеляційної інстанції представник вказав надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки відповідачналежним чиномбув повідомленийпро розглядсправи,докази поважностіпричин йогонеявки усудове засіданнявідсутні,поважність причиннеявки представникавідповідача судомапеляційної інстанціїне встановлена,заявник реалізувавсвоє правона викладеннявідповідних аргументіву апеляційнійскарзі тапоясненнях усудовому засіданні,нових доказівсуду не надав, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважав можливим переглянути справу за відсутності відповідача та його представника, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 5,9809 га з кадастровим номером 4821782000:03:000:0326 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Луб`янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області.

01 вересня 2016 року ОСОБА_3 передала цю земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 на 10 років. Договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 грудня 2016 року за №18187360.

Умовами договору передбачено, що за користування земельною ділянкою ОСОБА_2 сплачує їй орендну плату у грошовій формі в розмірі 4335 грн за календарний рік у строк не пізніше 31 грудня поточного року.

Позивач у позовній заяві стверджувала, що не отримувала орендну плату за 2021 та 2022 роки.

Відповідно до наданих сторонами доказів, а саме відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, чеку АТ «Укрпошта», відомості про виплачену орендну плату, відповідач сплатив позивачу у четвертому кварталі 2017 року 4619 грн орендної плати, 28 грудня 2019 року 11800 грн орендної плати та 30 грудня 2021 року 5000 грн орендної плати.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд судом справи (питання) за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно з ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2023 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Оскаржуване рішення у справі було ухвалено 19 липня 2023 року. Суд вважав, що він належним чином повідомив відповідача про розгляд справи, оскільки надіслав йому повістку за місцем реєстрації, яка повернулася з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою під час доставки та здійснив оголошення на веб-сайті судової влади.

Проте, вказане судом неможна вважати належним повідомленням відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Частина 1 статті 8 ЦПК України передбачає, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи.

Відповідно до норм статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач з 23.04.2014 має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 .

Судом повістка йому на судове засідання, яке мало відбутися 19 липня 2023 року, направлялася за вказаною адресою.

Проте вона повернулася з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою саме під час доставки, а не взагалі. Отже, це неможна вважати належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Таким же неможна вважати оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки відповідач має зареєстроване місце проживання.

За такого колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України з ухваленням у справі нового судового рішення, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 вказаного Закону регламентує, що, серед іншого, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Стаття 625 ЦК України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилалася на те, що вона не одержувала орендну плату за 2021 та 2022 роки, а тому договір підлягає розірванню.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено систематичності несплати відповідачем їй орендної плати, оскільки досліджені докази доводять, що вона отримувала орендну плату у 2017, 2019 та 2021 роках. Сумарно за ці 5 років (2017-2021) відповідач повинен був їй сплатити 21 675 грн орендної плати, сплатив 21419 грн. Недоплата становила 256 грн. Несплати орендної плати два роки підряд не відбувалося. Відповідачем не було спростовано тільки факт невиплати орендної плати за 2022 рік. У суді апеляційної інстанції він пояснив, що орендна плата за вказаний рік не сплачена.

Отже,вказане свідчить,що позовнівимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі від 01.09.2016 р. та повернення земельної ділянки через систематичність несплати відповідачем орендної плати є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за 2021 рік, оскільки чеком від 30 грудня 2021 року підтверджено факт сплати орендної плати за цей рік у сумі 5000 грн (за договором орендна плата за рік 4335 грн).

Посилання позивача на те, що це була орендна плата за 2020 рік, колегія суддів відхиляє, бо чек не містить такого посилання.

Колегія суддів ще раз наголошує, що сумарно 3 платежі по орендній платі покрили сплату орендної плати ОСОБА_3 за 2017-2021 роки, за винятком 256 грн заборгованості, які знаходяться за межами заявлених позивачем позовних вимог.

Між тим, є підстави для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за 2022 рік з інфляційними втратами та 3% річних, виходячи з вимог ст.625 ЦК України, оскільки докази її сплати відсутні, і відповідач підтвердив факт її не сплати.

Заборгованість за орендною платою за цей рік становить 4335 грн, інфляційні втрати та 3% річних за період з 01 січня по 04 травня 2023 року (день подання позову) 140,20 грн та 44,18 грн відповідно.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині стягнення орендної плати за 2022 рік з інфляційними втратами та 3% річних, виходячи з вимог ст.625 ЦК України.

Інші позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають через безпідставність.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , відповідач повинен відшкодувати позивачу судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1073,60 грн, а позивач відшкодувати відповідачу судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1610,40 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 орендну плату за договором оренди землі від 01 вересня 2016 року, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 грудня 2016 року за №18187360, за 2022 рік у сумі 4335 грн, інфляційні втрати у сумі 140,20 грн та три відсотка річних у сумі 44,18 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 1610,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді В. В. Коломієць

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2023 року.