Ухвала

від 12.10.2023 по справі 991/8929/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/8929/23

Провадження № 1-кс/991/9003/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 в інтересах ГО «Міжнародне антикорупційне бюро» на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (надалі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР),

В С Т А Н О В И Л А :

І. Суть скарги

1.1. 11 жовтня 2023 року до Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена скарга, у якій скаржник просив зобов`язати уповноважених осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за його заявою від 04 жовтня 2023 року.

1.2. Скарга обґрунтована тим, що 04 жовтня 2023 року ГО «Міжнародне антикорупційне бюро» звернулася до НАБУ із заявою про вчинення заступником Директора територіального управління НАБУ у м. Львові ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, втім станом на момент звернення зі скаргою зазначені відомості не були внесені до ЄРДР.

ІІ. Оцінка слідчого судді

2.1. Дослідивши зазначену скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшла наступних висновків.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України визначено право оскарження бездіяльності слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, зокрема заявником.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 304 КПК України під час вирішення питання про відкриття провадження за скаргою слідчий суддя має перевірити наявність у скаржника права на подання скарги, дотримання встановленого строку оскарження, можливість оскарження відповідного рішення, дії чи бездіяльності згідно з законом та можливість розгляду скарги в цьому суді.

Лише наявність всіх наведених умов є підставою для відкриття провадження за скаргою та її розгляду по суті. В іншому випадку слідчий суддя має повернути скаргу чи відмовити у відкритті провадження.

Стаття 60 КПК України визначає, що заявником може бути юридична особа, проте, вона не містить указівки на те, хто і на підставі яких документів може бути визнаний представником такої юридичної особи.

Разом з тим, системний аналіз інших положень КПК України (зокрема, статтей 63, 64-1, 64-2) указує, що законодавець послідовно висуває уніфіковані вимоги щодо представництва юридичної особи, коли остання є іншим учасником кримінального провадження (зокрема, цивільним позивачем; цивільним відповідачем; юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження; третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт).

Зокрема, представляти юридичну особу може: (1) особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; (2) керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; (3) працівник юридичної особи за довіреністю.

При цьому повноваження представника юридичної особи підтверджуються: (1) документами, передбаченими ст. 50 КПК, якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; (2) копією установчих документів юридичної особи, якщо представником є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; (3) довіреністю, якщо представником є працівник юридичної особи.

Виходячи з наведеного, а також із загальних засад кримінального провадження, представником юридичної особи, яка є заявником, можуть бути ті ж самі суб`єкти, що визначені в ст. 63, 64-1, 64-2 КПК України, які на підтвердження своїх повноважень мають подати відповідні документи, зазначені у вказаних нормах процесуального закону.

Наведена позиція щодо тлумачення положень КПК України про представництво інтересів заявника у кримінальному провадженні була висловлена Касаційним кримінальним судом Верховного Суду в постанові від 25 травня 2022 року у справі № 185/8331/21.

2.2. З матеріалів скарги вбачається, що вона підписана директором ГО «Міжнародне антикорупційне бюро» ОСОБА_2 , однак до скарги не долучено жодних відомостей на підтвердження наявності у нього статусу директора або повноважень представляти інтереси зазначеної юридичної особи.

2.3. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, зокрема, якщо вона подана особою, яка не має права подавати скаргу.

Враховуючи викладене, слідча суддя приходить до висновку, що скаргу подано не уповноваженою особою, а тому вона підлягає поверненню.

2.4. Слідчий суддя звертає увагу, що повернення скарги не позбавляє права на повторне звернення до слідчого судді у визначеному законом порядку (ч. 7 ст. 304 КПК України), а відтак, скаржник не позбавлений можливості реалізувати своє право на оскарження рішень дій чи бездіяльності органу досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Скаргу ОСОБА_2 в інтересах ГО «Міжнародне антикорупційне бюро» - повернути особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду упродовж 5-ти днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1