Рішення

від 11.10.2023 по справі 320/4882/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 року № 320/4882/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» до відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріола-Модуль ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2019 №0023641413, №0023651413, №0010981304 та №0010971304.

Адміністративний позов обґрунтовано незгодою позивача із висновками, викладеними в Акті перевірки, складеного ГУ ДФС в Київській області за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», щодо заниження податку на прибуток, податку на додану вартість податку на доходи фізичних осіб та суми військового збору, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу та недоведених обставинах.

Позивач зауважує, що первинна документація, оформлена за результатами перевіряємих відповідачем господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не має ознак дефектів, податкові накладені контрагентами на адресу позивача зареєстровані, а бухгалтерська звітність підтверджує рух коштів та досягнення позивачем ділової мети, що не спростовано відповідачем у Акті перевірки, а навпаки - підтверджено.

Позивач звертає увагу, що висновки відповідача у Акті перевірки ґрунтуються не на аналізі первинних документів, наданих до перевірки, а лише на аналізі інформаційних баз даних та Єдиного реєстру податкових накладних, згідно з якими відповідачем встановлено відсутність у контрагентів позивача як суб`єктів господарювання можливостей фактичного здійснення господарських операцій, що не відповідає дійсності та спростовується первинною документацією, наданою відповідачу під час перевірки, яку останнім проігноровано.

Позивачем також зазначено, що ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» принципу обачності у виборі контрагентів дотрималося, усі контрагенти перебувають на податковому обліку, докази чого надані відповідачу під час перевірки.

Крім того, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, позивач вважає, що не може нести тягар відповідальності недотримання податкового законодавства його контрагентами.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, просить у його задоволення відмовити з підстав, встановлених у Акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Зокрема, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, які були використані під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», за результатами якої складено Акт від 22.07.2019 №661/10-36-14-13/21650831.

Разом з тим, відповідачем ні у встановлений судом строк, ні на день розгляду справи витребувані документи не подано.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від11.10.2019 року та від 16.10.2019 року у задоволенні клопотань Головного управління ДФС у Київській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 537 утворено як юридичну особу публічного права - ГУ ДПС у Київській області та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби зокрема, ГУ ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260; з 02.08.2019 року в стані припинення) приєднано до ГУ ДПС у Київській області(код ЄДРПОУ 43141377; дата реєстрації 30.07.2019 року).

Отже, суд замінює відповідача на правонаступника - ГУ ДПС у Київській області(код ЄДРПОУ 43141377).

Разом з тим, в подальшому, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі також - Постанова № 893), ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у Київській області.

Пунктом 2 Постанови № 893 визначено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Згідно з абзацом четвертим пункту 2 Постанови № 893, права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

30.09.2020 року Державною податковою службою України прийнято наказ № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі Наказ № 529), яким утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи наказано подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів. Зокрема, утворено як відокремлений підрозділ Державної податкової служби Головне управління ДПС у Київській області.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755, з 01.01.2021 року розпочато здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з Наказом № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893.

Згідно з наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», затверджено положення, зокрема про Головне управління ДПС у Київській області, відповідно до якого Головне управління ДПС у Київській області утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби на території Київської області і є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Київській області (відокремлений підрозділ ДПС України, код ЄДРПОУ 44096797) є правонаступником Головного управління ДПС у Київській області (юридична особа, код ЄДРПОУ 43141377; з 19.10.2020 року в стані припинення).

Отже, суд вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 07.06.2019 року №1242, ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (код ЄДРПОУ 21650831) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 року по 31.03.2019 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (код ЄДРПОУ 21650831) ГУ ДФС у Київській області складено Акт від 22.07.2019 року №661/10-26-14-13/21650831 (далі також - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД»:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44,підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, порушення пунктів 5, 7, 21 П(С)БО №15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 894 грн., у тому числі:

- за III кв. 2017 року в сумі 15 300 грн.;

- за IV кв. 2018року в сумі 18 900 грн.;

- за І кв. 2019 року в сумі 69 694 грн.;

2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128 000 грн., в тому числі по періодам: грудень 2018року - 128 000 грн.;

3) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 15 300, 00 грн.;

4) підпункту 1.4 пункту 16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки в розмірі 1275, 00 грн.

З огляду на незгоду із висновками, викладеними в Акті перевірки, ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» 05.08.2019 року подані Заперечення на Акт перевірки, в яких просить скасувати Акт від 22.07.2019 року №661/10-26-14-13/21650831.

Листом ГУ ДФС у Київській області від 09.08.2019 року №28035/10/10-36-14-13 «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» висновки Акта перевірки залишено без змін, а Заперечення - без задоволення.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0023641413 Форми «Р», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 128 000, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 64 000,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0023651413 Форми «Р», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 894, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 25 973, 50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010981304 Форми «Д», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 1 275, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 318, 75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010971304 Форми «Д», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15 300, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 825 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями, в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) (далі також - ПК України), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзаців 1, 2, 5 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з абзацом 1 пункту 77.4, пунктом 77.6 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 77.7, 77.8, 77.9 статті 77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Згідно із статтею 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4. статті 85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з пунктом 85.7. статті 85 ПК України отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Пунктом 85.8. статті 85 ПК України передбачено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з абзацами 1, 4 пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з Актом перевірки, відповідачем встановлено заниження ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД» податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.07.2016 року по 31.03.2019 року.

Щодо порушень в частині заниження податку на прибуток.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.2. статті 44 ПК Українидля обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податку на прибуток) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року №860/4153 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі також - П(С)БО 15 «Дохід» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з абзацом 1 пункту 21 П(С)БО 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Таким чином, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24.01.2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 року у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 року у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 року у справі №640/4687/19, від 28.05.2020 року у справі №826/15364/17, від 28.05.2020 року у справі №820/379/16, від 15.06.2020 року у справі №1440/2276/18.

Згідно з Актом перевірки, ГУ ДФС у Київській області встановлено заниження ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» податку на прибуток по взаємовідносинах: з ТОВ «Мега-Олімп Компані» (код ЄДРПОУ 41775947) за період з 01.07.2018 року по 31.03.2019 року; з ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року; з ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року та ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) за період з 01.06.2018 року по 31.03.2019 року.

На переконання контролюючого органу, вказані контрагенти не могли фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «Ріода-Модуль ЛТД», оскільки отримані узагальнені податкові інформації, аналіз даних ЄРПН, свідчить що їх господарська діяльність має ознаки нереальності їх здійснення, а саме:

1. ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» укладено з ТОВ «Мега-Олімп Компані» договір субпідряду від 06.07.2018року №07-07/2018 р.

Податковим органом встановлено, що ТОВ «Мега-Олімп Компані`не подано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за ІІІ-ІV квартал 2018рокута Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень-грудень 2018 року та січень-березень 2019 року. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік має статус «до відома». При проведенні аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2018 року (реєстрація платником ПДВ) по дату написання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) встановлено, що придбання вищевказаних матеріалів ТОВ «Мега-Олімп Компані» не здійснював.

Враховуючи те, що ТОВ «Мега-Олімп Компані» за період взаємовідносин з ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податковий орган дійшов висновку про неможливість встановлення штатної чисельності працівників ТОВ «Мега-Олімп Компані» та обґрунтування віднесення до витрат заробітну плату в актах приймання виконаних будівельних робіт.

Зокрема, за результатами аналізу даних ЄРПН ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ «Мега-Олімп Компані»(код ЄДРПОУ 41775947) придбав послугу з Улаштування гіпсокартонних перегородок ПГ-7, по СЛДК НДСЛ «Охматдит» за адресою м. Київ, вул. Чорновола,28/1 в липні 2018 року у ТОВ «Тайтлі» (код ЄДРПОУ 42193445), в серпні 2018року уТОВ «Ібіс Дельта» (код ЄДРПОУ 41963299), в вересні 2018 року уТОВ «Глобус ІКС-1» (код ЄДРПОУ 42039124), в грудні 2018 року у ТОВ «Епартнерс» (код ЄДРПОУ 42444084) таТОВ «Сентрі-7» (код ЄДРПОУ 41969767).

В свою чергу, ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ «Тайтлі» не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за III квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2018 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з листопада 2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Тайтлі» за період з 01.07.2018 року (реєстрація платником ПДВ) по 31.07.2018 року не придбавав послуги з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображену у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Також, податковим органом встановлено, що ТОВ «Ібіс Дельта`не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №ІДФ за III квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2018 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з грудня 2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Ібіс Дельта`за період з 01.04.2018 року (реєстрація платником ПДВ) по 31.08.2018 року не придбавалися послуги з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Щодо ТОВ «Глобус Ікс-1» відповідачем також встановлено факт не подання останнім: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за III квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2018 року;фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з січень 2019 року ТОВ «Глобус Ікс-1».

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Глобус Ікс-1» за період з 01.05.2018 року (реєстрація платником ПДВ) по 31.09.2018 року не придбавав послуги з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Окрім цього, відповідачем вказано, що щодо ТОВ «Глобус Ікс-1» наявна картка СФП (зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та зголи його засновників та призначених у законному порядку керівників.).

Щодо ТОВ «Епартнерс» відповідачем встановлено, що останнім не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за IV квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2018 року;фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звіті періоди, починаючи з грудня 2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Епартнерс» за період з 01.10.2018 року (реєстрація платником ПДВ) по 31.12.2018 року не придбавалися послуги з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Відповідачем, зокрема,встановлено що ТОВ «Сентрі-7»не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за IV квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску фізагальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2018 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з січня 2019 року.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Сентрі-7» за період з 01.04.2018року (реєстрація платником ПДВ) по 31.12.2018року не придбавалося послуги з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Окрім цього, щодо ТОВ «Сентрі-7» наявна картка СФП (порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України), в рамках кримінального провадження №420180000000351 допитано громадянина ОСОБА_4 (директор ТОВ «Сентрі-7»), який повідомив про непричетність до господарської діяльності підприємства.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Мега-Олімп Компані» сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за липень-грудень 2018 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що суб`єкт господарювання ТОВ «Мега-Олімп Компані» не міг здійснити господарські операції на користь ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД».

Суд зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та узгодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з Договором субпідряду, останній укладено на виконання Договору №2018/1 від 11.04.2018 року щодо завершення будівельно-монтажних робіт по об`єкту з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», укладеного між ДП «Укрмедпроектбуд» (Замовник) та ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД» (Генпідрядник).

За цим Договором субпідрядник - ТОВ «Мега-Олімп Компані»,зобов`язується за завданням Генпідрядника -позивача, на свій ризик відповідно до умов Договору та його Додатків виконати роботи з улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами або гіпсоволокнистими плитами, високоякісного штукатурення стін по бетону гіпсовими сумішами МП-75 (детальні види робіт, об`єми, вартість визначені Договірною ціною та локальним кошторисом), а Генпідрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх згідно з умовами цього Договору.Остаточний обсяг робіт буде визначатись по факту виконання всіх робіт на підставі підписаних Сторонами Форм КБ-2в та КБ-3.

До матеріалів справи позивачем надано: Договір субпідряду від 06.07.2018 року №07-07/2018, Додаткові угоди №1 від 29.10.2018 року та №2 від 03.12.2018 року до Договору субпідряду, Договірна ціна додаток №1 до Договору субпідряду від 06.07.2018 року №07-07/2018, Договірна ціна додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 29.10.2018 року, Договірна ціна додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 03.12.2018 року.

Зокрема, на підтвердження виконання робіт працівниками ТОВ «Мега-Олімп Компані» позивачем надані суду копії листів ТОВ «Мега-Олімп Компані» від 09.07.2018 року та 10.07.2018 року, засвідчені підписом директора ТОВ «Мега-Олімп Компані» Кузьменка А.Ю. та скріплені печатками підприємства, про надання доступу на майданчик сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» згідно з Договором від 06.07.2018 року №07-07/2018, переліку співробітників, у кількості п`яти осіб (листи містять ПІБ співробітників).

Позивачем надано суду копію Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, розпочатого ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» 19.06.2018 року, який свідчить про проведення інструктажу з ТОВ «Мега-Олімп Компані» у перевіряємому відповідачем періоді.

Також позивачем надано суду копію календарного графіку виконання робіт Додаток №2 до Договору субпідряду №07-07/2018 від 05.07.2018 року на липень місяць, укладений між генпідрядником ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД`та субпідрядником ТОВ «Мега-Олімп Компані», засвідчені підписами керівників та печатками підприємств.

Серед іншого, позивачем надано суду копії трьох актів приймання - передачі будівельного майданчика від 20.08.2018 року, які стосуються виконання робіт субпідрядником по сходовим клітинам Блоку А другого пускового комплексу на об`єкті будівництва «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», робіт на влаштування гіпсової машинної штукатурки та замонолічування прорізів проходження інженерних мереж Блоку А відм.+15,000 другого пускового комплексу на об`єкті будівництва «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» та робіт на влаштування гіпсокартонних перегородок Блоку А відм.+3,900 другого пускового комплексу на об`єкті будівництва «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».

Вказані акти засвідчують передачу Генпідрядником та прийняття Субпідрядником ключів для виконання фронту робіт та умови переміщення матеріалів між поверхами другого пускового комплексу.

Ці акти укладені між генпідрядником ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та субпідрядником ТОВ «Мега-Олімп Компані», засвідчені підписами керівників та печатками підприємств.

Зокрема, на підтвердження реальності господарської операції за Договором субпідряду позивачем надано суду копії актів приймання - передачі матеріальних цінностей, укладені в період з 23.07.2018 року по 05.03.2019 року між Генпідрядником ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та Субпідрядником ТОВ «Мега-Олімп Компані», засвідчені підписами керівників та печатками підприємств, акти від 31.01.2019 року №1, від 28.02.2019 року №1 та від 28.02.2019 року №2 про підтвердження використання матеріальних цінностей, Акти про приймання виконавчих будівельних робіт за січень - лютий 2018 року, акт приймання - передачі проектної документації.

Суд зауважує, що вказані акти оформлено належним чином, та останні відповідають предмету Договору субпідряду та Додаткових угод до неї.

Серед зазначеного, позивачем надано суду акт №24 приймання виконавчих будівельних робіт за січень 2019 року, укладеним між ТОВ «Мега-Олімп Компані», ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та ДП «Укрмедпроектбуд», акт №6 приймання виконавчих будівельних робіт за лютий 2019 року, укладеним між ТОВ «Мега-Олімп Компані», ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та ДП «Укрмедпроектбуд» та акт №7 приймання виконавчих будівельних робіт за лютий 2019 року, укладеним між ТОВ «Мега-Олімп Компані», ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та ДП «Укрмедпроектбуд», якими засвідчено детальний локальний кошторис на виконання робіт і витрат, витрати труда.

Суд звертає увагу, що вказані акти №24, №7 та №6 засвідчено й Замовником за договором, на виконання якого укладено Договір субпідряду між позивачем та ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Позивачем долучені копії платіжних доручень від 27.07.2018 року №403 на суму 120 000, 00 грн., від 17.08.2018 року №428 на суму 50 000,00 грн., від 30.08.2018 року №504 на суму 84 000, 00 грн., від 17.09.2018 року №544 на суму 144 000,00 грн., від 11.10.2018 року №627 на суму 100 002, 00 грн., від 09.11.2018 року №707 на суму 10 734, 00 грн., від 09.11.2018 року №709 на суму 139 266, 00 грн., від 12.12.2018 року №886 на суму 120 000, 00 грн., в яких зазначено платником ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», отримувачем ТОВ «Мега-Олімп Компані», призначення платежу конкретизовано у кожному платіжному дорученні та ідентифікується платежем за виконання робіт за Договором субпідряду від 06.07.2018 року №07-07/2018.

Суд також враховує що на підтвердження досягнення ділової мети за Договором субпідряду, який досліджувався в межах спірної перевірки, позивачем надано суду копії відповідних актів на закриття прихованих робіт, складних в період серпня 2018 року -березень 2019 року, засвідчені підписами представників будівельної організації, генпідрядника, замовника та проектної організації, якими прийнято рішення про відповідність виконаних робіт проектній документації, стандартам, будівельним нормам і правилам та прийняття вказаних робіт.

Крім того, позивачем надано суду копію Протоколу №00218 про результати випробувань та схеми розміщення точок випробувань, складених випробувальною лабораторією «Технотес Інжиніринг» стосовно будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» по вул. Чорновола, 28/1, виконаного на замовлення ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Суд зауважує, що Акті перевірки відповідачем не заперечується, що господарські операції з вищезазначеним контрагентом відображені у відомостях аналітичного обліку та рахунках Товариства, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, суд дійшов висновку, що виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договору, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій, оскількизазначені первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів товариства, зміни у власному капіталі позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ «Мега-Олімп Компані».

В свою чергу, доводи відповідача у Акті перевірки в частині обставин господарської операції між позивачем та ТОВ «Мега-Олімп Компані» не ґрунтуються на оцінці первинної документації, зокрема контролюючим органом також не встановлено дефектності вказаних первинних документів.

Так, згідно з Актом перевірки, відповідач дійшов висновку про нереальність господарської операції позивачем та ТОВ «Мега-Олімп Компані», оскільки контрагентами ТОВ «Мега-Олімп Компані» не придбавалося згідно з даних ЄРПН послуг з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, які в подальшому придбавалися ТОВ «Мега-Олімп Компані» для реалізації ТОВ «Ріола Модуль ЛТД».

Водночас, суд бере до уваги, що згідно з пунктом 73.5. статті 75 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки, зокрема, здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Суд зауважує, що висновки відповідача щодо переривання ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на аналізі інформаційної бази даних податкового обліку - Єдиному реєстрі податкових накладних.Дослідивши Акт перевірки, судом встановлено, що у вступній його частині вказано про те, що запити щодо проведення зустрічних звірок з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей стосовно відносин з суб`єктами господарювання - контрагентами не направлялися (пункт 2.8).

Водночас, на переконання суду, саме результати проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Мега-Олімп Компані» по ланцюгу постачання з метою підтвердження чи спростування спірних господарських операцій відповідало б вимогам належного та допустимого доказу у цій справі, зокрема, в межах встановлення обставин, у якій спосіб та на підставі яких первинних документів контрагентами по встановленому відповідачем ланцюгу постачання здійснено поставку товарів позивачу.

Щодо неподання ТОВ «Мега-Олімп Компані» та його контрагентами по ланцюгу постачання податкової звітності, суд зауважує, що невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.12.2018 року у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а.

Зокрема, суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 року у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а: «…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.».

В свою чергу, суд враховує, що з аналізу змісту Акта перевірки висновується, що штатна чисельність працівників ТОВ «Мега-Олімп Компані» ставиться ГУ ДФС у Київській області під сумнів лише з тих підстав, що товариством не подано відповідної податкової звітності.

Зокрема, у Акті перевірки відповідач обґрунтовує нереальність господарської операції тим, що ТОВ «Глобус Ікс -1» та ТОВ «Сентрі-7»внесено до системи СФП.

Водночас, відповідачем не подано суду доказів з системи СФП, що унеможливлює встановлення дати віднесення контрагентів ТОВ «Мега-Олімп Компані» до фіктивних з метою встановлення тієї обставини, чи були вказані підприємства внесені до системи СПФ станом на момент вчинення досліджуваних господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на те, що картка СФП по ТОВ «Сентрі-7» створена у результаті порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, та що в рамках кримінального провадження №420180000000351 допитано громадянина ОСОБА_4 (директора ТОВ «Сентрі-7»), яким повідомлено про непричетність до господарської діяльності підприємства, суд дійшов наступних висновків.

Суд зауважує, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 року у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від 27.08.2020 року у справі № 820/1379/16, від 17.09.2020 року у справі № 826/16705/17, від 20.10.2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18.12.2018 року у справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року у справі № 809/2918/13-а.

Зокрема, в ухвалі від 23.06.2021 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ураховуючи аналіз кримінальної складової усіченого складу злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, злочин фіктивного підприємництва вважається закінченим у момент реєстрації/перереєстрації юридичної особи, що не має нічого спільного з господарською діяльністю такої юридичної особи, зокрема підписанням первинних документів і сплатою податків.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 зазначила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зокрема, згідно з частинам першою-третьою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду, посилання відповідача на наявність протоколу допиту не є достатнім доказом того, що позивачу було відомо про недобросовісність контрагента ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Крім того, відповідно до частини першої статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною другою цієї статті визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд не приймає твердження відповідача про наявність протоколу допиту керівника ТОВ «Сентрі-7» як на достовірний та достатній доказ безтоварності господарської операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Мега-Олімп Компані», оскільки доказів того, що зазначеному допиту надано оцінку правоможним судом в межах відповідного кримінального провадження, ГУ ДФС у Київській області в межах розгляду справи не надано.

Отже, суд не може вважати обґрунтовано доведеними вказані в Акті перевірки підстави застосування до позивача податкової відповідальності з вказаних обставин.

Зокрема, суд зауважує, що позивачем доведено дотримання ним при обранні контрагентом ТОВ «Мега-Олімп Компані» принципу обачності, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи переліком копій документів: Статуту ТОВ «Мега-Олімп Компані», описом документів, що надаються юридичною особою ТОВ «Мега-Олімп Компані» державному реєстратору для проведення реєстраційної дії; витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1726534501289; наказу №2 від 12.01.2018 року про призначення директора ТОВ «Мега-Олімп Компані»; Дозволу№652.18.32 ТОВ «Мега-Олімп Компані»; Декларацією відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці ТОВ «Мега-Олімп Компані»; посиланням на сайт Державної будівельної інспекції України щодо отримання ліцензії ТОВ «Мега-Олімп Компані»;посиланням на сайт ДФС України щодо платника податківТОВ «Мега-Олімп Компані».

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи відповідача, викладені у Акті перевірки, щодо відсутності реального характеру операцій, вчинених між позивачем та контрагентом ТОВ «Мега-Олімп Компані» у перевіряємому періоді.

2. В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року.

Відповідачем в Акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 податкова звітність за період з липня 2017 року по дату написання акту не подавалась.

Згідно з Актом перевірки, на запит від 20.06.2019 року №3 головним бухгалтером ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» надані ГУ ДФС у Київській області завірені належним чином копії документів по взаємовідносинам із цим контрагентом, а саме: договір поставки, видаткові накладні, платіжне доручення та картку рахунку 631.

ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» укладено з ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) Договір поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 виписані видаткові накладні від 20.07.2017 року №5 на суму 62500, 00 грн. та від 20.07.2017 року №6 на суму 22500, 00 грн.

Оплата за товар здійснювалася ТОВ «Ріола- Модуль ЛТД» на підставі платіжного доручення від 15.05.2017 року №1054 на суму 102000, 00 грн.

Відповідно до картки рахунку 631 станом на 31.03.2019 року рахується дебіторська заборгованість в сумі 17 000, 00 грн. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю вищезазначені операції в бухгалтерському обліку відображені проводкою: Д-т 201 К-т 631 на суму 85 000, 00 грн. - придбано товарів; Д-т 631 К-т 311 на суму 102 000, 00 грн. - сплачено.

Водночас, товарно-транспортні накладні та Специфікацію до вказаного Договору поставки ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» не надано.

За результатами даного аналізу відповідач дійшов висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: звітність не подається; відсутня інформація щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Покупець) укладено Договір поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П, згідно з умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та у строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві Товар у певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, в Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

В свою чергу, найменування, кількість та ціна товару погоджуються Сторонами в Специфікації та/або рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація являється окремою угодою, укладеною у рамках цього Договору. Ціна товару погоджується на зазначається Сторонами у Специфікації та/або рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару і відповідно у видаткових накладних. Загальна вартість цього Договору буде визначена як вартість всього поставленого товару по Договору відповідно до Специфікації та/або рахунках-фактурах на підставі всіх видаткових накладних на отриманий товар в період дії Договору.

Товар поставляється на умовах DDP (місце призначення): будівельний майданчик об`єкту будівництва за адресою: «Реконструкція ЗОШ №13 по вул. Ясній, буд. 19, м. Слов`янська, Донецької області» та інші об`єкти будівництва Покупця. Поставка товару здійснюється Постачальником на склад Покупця, що знаходяться за вищевказаною адресою.

Так, на підтвердження реальності господарської операції за Договором поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П позивачем як відповідачу під час перевірки, так і суду, надані копії: видаткової накладної №5 від 20.07.2017 року на товар пиломатеріали хвойних порід дерева 3 сорт у кількості 25,0 куб. м. за ціною без ПДВ 2500,00 грн. на суму без ПДВ 62 500, 00 грн. та видаткової накладної №6 від 20.07.2017 року на товар брус 100х100 (3 м) у кількості 7, 5 куб. м. ціна без ПДВ 3 000, 00 грн., сума без ПДВ 22 500, 00 грн., а також платіжного доручення від 15.05.2017 року №1054.

З огляду на встановлені в Акті перевірки обставини та подані позивачем документи під час судового розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Перелік первинних документів, якими оформлюються господарські операції, може бути встановлений правовими нормами.

Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 1.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Документи, передбачені Правилами №363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Вказану правову позицію всиновлено Верховним Судом у постанові від 05.05.2023 року у справі № 1340/5998/18.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання позивача у позовній заяві, що товарно-транспортні накладні не складалися Сторонами Договору поставки, оскільки таким їх складання не передбачено.

Суд зауважує, що відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку обумовлює обґрунтовані сумніви у відповідача щодо реального здійснення поставки товару, визначеного у видаткових накладних №5 та №6 від 20.07.2017 року, оскільки згідно з Договором поставки, поставка товару здійснювалася Постачальникомна умовах DDP (місце призначення) на склад Покупця, в той же час, жодних оформлених в будь-якій формі доказів вчинення поставки на склад Покупця за визначеною у Договорі адресою ні відповідачу ні суду не надано.

Разом з тим, суд враховує, що станом на дату подання цього позову до суду (вересень 2019 року) сталою судовою практикоюслугував правовий висновок, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (постанова Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16).

Крім того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 803/1684/17, від 21.01.2021 року у справі №813/2204/17, від 24.05.2019 року у справі №826/7423/16, від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а, від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16, передбачали, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Отже, зміна судової практики, на переконання суду, не може погіршувати стан платника податків у разі, якщо судом встановлено економічний зміст операції, а бухгалтерські звітності свідчать про дійсний рух коштів за конкретною операцією.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку не впливає на встановлення факту реальності господарської діяльності між позивачем та його контрагентом в межах Договору поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П.

В свою чергу, із змісту Договору поставки висновується, що ціна, кількість товару та його найменування погоджуються Сторонами в Специфікації та/або рахунках-фактурах, на основі яких складаються видаткові накладні, які є відмінними один від одного документами, в той же час, обов`язковими для господарської операції за Договором поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П.

Зокрема, рахунки-фактури згідно з Договором поставки є невід`ємною його частиною. Водночас, такі ні до перевірки ні суду позивачем не подано.

Крім того, позивачем не подано Специфікації до вказаного Договору, чим позбавлено і відповідача і суд можливості порівняння визначених у видаткових накладних №5 та №6 від 20.07.2017 року умовам Специфікації чи рахунків-фактур в частині найменування, кількості та ціни товару.

Водночас, відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 року № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Відносно первинних бухгалтерських документів висловився Верховний суд України і в рішенні від 19 квітня 2016 року у справі №21-4985а15 вказавши, що господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а сам договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Вказаної позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постанові від 27.02.2018 року по справі № 813/1766/17.

Крім того, не відноситься до первинної документації й специфікації та рахунки-фактури, в той час, як накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Пунктом 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями (далі також - Закон №265/95) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із статтею 2 Закону №265/95 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Отже, судом приймаються доводи позивача щодо достатності видаткових накладних та платіжного доручення для визнання реальності здійсненої господарської операції на підставі Договору поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П, з урахуванням того, що відповідачем у Акті перевірки підтверджено належний бухгалтерський облік останньої згідно з обліково-сальдовою відомістю та карткою рахунку №631 станом на 31.03.2019 року.

Зокрема, суд відхиляє твердження відповідача, викладені у Акті перевірки, щодо наявності ознак нереальності здійснення операцій контрагентом позивача у зв`язку з неподанням останнім податкової звітності та відсутності інформації щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін., про що правову позицію судом з цих питань висловлено вище.

3. В ході перевірки відповідачем встановлено взаємовідносини ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

Відповідачем в Акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_2 податкова звітність за період лютий 2019 року не подавалась.

На запит контролюючого органу від 20.06.2019 року №3 ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» надані належним чином засвідчені копії по взаємовідносинам із контрагентом, а саме: Договір поставкивід 18.02.2019 №18/02, Специфікація до договору, видаткова накладна, платіжне доручення, картку рахунку 631.

Відповідачем відхилення комплекції та ціни товару від вимог Специфікації не встановлено, підтверджено відповідність видаткових накладних Специфікації до Договору поставки, встановлено, що оплату за отримані товари здійснено позивачем на підставі платіжного доручення від 20.02.2019 року №48 на суму 113 664, 00 грн., що відображено у оборотно-сальдовій відомості та картці рахунку 631.

Разом з тим, відповідач дійшов висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2 ) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: звітність не подається; відсутня інформація щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін.; відсутністю можливості реального придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідачем констатовано не подання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних.

Суд зазначає, що правова позиція щодо неподання контрагентом податкової звітності та відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, викладена в призмі дослідження операцій із контрагентами ТОВ «Мега-Олімп Компані» та ФОП ОСОБА_1 , є застосовною й в цьому випадку позаяк суд відхиляє такі доводи відповідача як необґрунтовані та недостатні для визнання операції нереальною.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що первинними документами, наданими позивачем як під час перевірки так і суду підтверджується операція з поставки позивачу ФОП ОСОБА_2 товару Рентгенозахисне скло Pb=2,5 1200х800мм на суму 113664, 00 грн., передбаченого Специфікацією до Договору поставкивід 18.02.2019 №18/02.

4. В ході перевірки відповідачем встановлено взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_3 ) за період з 01.06.2018 року по 31.03.2019 року на підставі Договору від 01.06.2018 року №39-05/2018, згідно з яким, ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) зобов`язується відповідно до умов Договору, надавати ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Замовник), наступні послуги: консультування з питань інформатизації і технічного обслуговування електронно-обчислюваної техніки; виконання робіт з технічного супроводу програмного продукту Замовника « 1С: Підприємство 8.х» (« 1С:8.2. Бухгалтерія для України 5 кор.). Для надання послуг за цим Договором за Замовником закріплюється співробітник Виконавця протягом робочого часу з 9.00 до 18.00 години в робочі дні. Вартість наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором складає: 15000 грн. без ПДВ за 1 місяць надання послуг. Остаточна вартість послуг визначається на підставі Акта приймання - передачі послуг.

Так, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 на адресу ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» виписані акти надання послуг від 30.06.2018 року №558, від 13.07.2018 року №559, від 31.08.2018 року №592, від 30.09.2018 року №621, від 31.10.2018 року №653, від 30.11.2018 року №681, від 31.12.2018 року №709, від 31.01.2019 року №10, від 28.02.2019 року №45, від 31.03.2019 року №76.

Кожен акт складений на суму 15000, 00 грн., та в кожному акті номенклатурою послуг є «Консультування з питань інформатизації і технічного обслуговування електронно-обчислюваної техніки».

Відповідачем встановлено, що на оплату за надання послуг за вказаними актами здійснено на підставі платіжних доручень від 17.07.2018 року №1495, від 28.08.2018 року №1929, від 20.09.2018 року №2192, від 10.10.2018 року №2418, від 19.11.2018 року №2850, від 14.12.2018 року №3206, від 11.01.2019 року №48, від 23.01.2019 року №189, від 11.03.2019 року №680, кожне з яких на суму 15 000, 00 грн.

Зокрема, відповідачем зазначено, що відповідно до картки рахунку 631 станом на 31.03.2019 року кредиторська заборгованість ТОВ «Ріола-Модуль ЛТд» складає 15 000, 00 грн., в свою чергу, оборотно-сальдовою відомістю підтверджено сплату за вказані операції на суму 135 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач вважає операції з надання послуг нереальними, оскільки в актах надання послуг відсутній докладний та вичерпний перелік надаваних послуг з їх кількісним та вартісним змістом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що підпункт 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 «Предмет Договору» Договору від 01.06.2018 року №39-05/2018 про надання програмних, інформаційних та комп`ютерних послуг, містить вичерпне роз`яснення, які самі послуги розуміються Сторонами Договору як супровід і надання консультаційних послуг.

Зокрема, згідно умов Договору, таким не передбачено звітування за кожну послугу окремо (поетапно), а ціна виконання Договору Виконавцем помісячно визначена безпосередньо Договором, що нівелює необхідність конкретизації послуги в акті прийняття послуг у разі, якщо Замовником послуги не висловлено зауважень до виконаних робіт, що слідує з пункту 3.5 розділу 3 «Вартість послуг і порядок розрахунків» Договору.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати акти, надані позивачем на підтвердження операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_3 такими, що не відповідають вимогам до первинної документації.

Таким чином, суд зазначає, що з наданих позивачем первинних документів можливо встановити суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання позивачем товару та використання для безпосередньої господарської діяльності підприємства, що були предметом вищезазначених договорів, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

При цьому, при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка резюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

При цьому, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, працівників у штаті, подання або не подання податкової звітності.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

Отже, на переконання суду, відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт заниження позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» на загальну суму 103 894 грн., у тому числі: за III кв. 2017 року в сумі 15 300 грн.; за IV кв. 2018 року в сумі 18 900 грн.; за І кв. 2019 року в сумі 69 694 грн., враховуючи ті обставини, що ГУ ДФС у Київській області не ставить під сумнів невідповідність предмету договорів змісту господарських операцій, та фактично визнає бухгалтерську документацію, подану позивачем, як належну.

Судом, в свою чергу, встановлено, що позивачем дотримано принцип обачності при виборі контрагентів, оскільки останнім подано суду підтверджуючі документи їх реєстрації, в тому числі, як платників податків.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині протиправності податкового повідомлення - рішення від 14.08.2019 року №0023651413 Форми «Р», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 894, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 25 973, 50 грн., та необхідність його скасування.

Щодо порушень в частині заниження податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З Акта перевірки судом встановлено, що відповідачем заперечується обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відображених у податкових накладних, складених на адресу позивача ТОВ «Мега-Олімп Компані», внаслідок оплати позивачем робіт на підставі платіжних доручень від 27.07.2018 року №403 на суму 120 000, 00 грн., від 17.08.2018 року №428 на суму 50 000,00 грн., від 30.08.2018 року №504 на суму 84 000, 00 грн., , від 17.09.2018 року №544 на суму 144 000,00 грн., від 11.10.2018 року №627 на суму 100 002, 00 грн.,, від 09.11.2018 року №707 на суму 10 734, 00 грн., від 09.11.2018 року №709 на суму 139 266, 00 грн., від 12.12.2018 року №886 на суму 120 000, 00 грн. Всього 768 002, 00 грн., у тому числі ПДВ 128 000, 33 грн.

Відповідач, не заперечуючи належне формування та реєстрацію податкових накладних, посилається лише на встановлені в Акті перевірки обставини нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Разом з тим, оскільки судом встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення, яке стосується заниження податку на прибуток, в тому числі, по операціям з ТОВ «Иега-Олімп Компані», суд вважає необґрунтованим висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість, сформовану на підставі операцій позивача із ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0023641413 Форми «Р», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 128 000, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 64 000,00 грн.

Щодо податку на доходи фізичних осіб.

Відповідачем у Акті перевірки зазначено, що вибірковою перевіркою встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік з перерахованих коштів за товари, послуги (роботи) на загальну суму 85 000, 00 грн.

Вказані обставини стосуються наданих послуг ФОП ОСОБА_1 , який не звітує до ДПІ за місцем реєстрації, відомості про державну реєстрацію якого відсутні та до перевірки не надані, та у якого відсутнє Свідоцтво платника єдиного податку з відповідним видом діяльності.

Таким чином, відповідачем здійснено обрахунок військового збору, який потрібно утримати з позивача, у сумі 15 300, 00 грн.

Суд зауважує, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).

Здійснення особою підприємницької діяльності без дотримання обов`язкової умови реалізації права на підприємницьку діяльність, тобто без державної реєстрації в установленому порядку як фізична особа-підприємець, є підставою для притягнення такої особи до відповідальності, встановленої чинним законодавством. Так, стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність, зокрема за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання у вигляді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18.

Разом з тим, відповідачем доказів притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не надано.

Крім того, позивачем до позовної заяви долучено в якості доказів копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), яким підтверджено, що з 03.11.2016 року останній взятий на облік до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Також позивачем надано суду копію витягу №1605153403064 з Реєстру платників єдиного податку, яким підтверджується, що з 02.11.2016 року ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Отже, позивачем спростовано твердження відповідача, викладені у Акті перевірки стосовно відсутності у ФОП ОСОБА_1 належної реєстрації.

Серед іншого, суд зауважує, що оскільки ФОП ОСОБА_1 став на облік як платник податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, 02.11.2016 року, положеннями Закону України від 07.04.2011 року №3205-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи - підприємця», та Закону України від 24.10.2013 року №657 -VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», у останнього відсутня законодавча можливість отримання Свідоцтва платника єдиного податку.

Крім цього, суд зауважує, що відповідач посилається на порушення позивачем підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України з підстав, визначених підпунктом 177.8 статті 177 ПК України.

Відповідно до пункту 14.1.48. статті 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу (Податки на доходи фізичних осіб) - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно із пунктами 163.1.1-163.1.3 статті 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є:загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Водночас, визначені у статті 164 ПК України види оподаткованого доходу не містять вимог щодо віднесення господарських операцій, які відбулися між позивачем та його контрагентом, до бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

З аналізу положень податкового законодаства України, суд зауважує, що в даному випадку, позивач не є та не може вважатися податковим агентом ФОП ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Статтею 177 ПК України, на яку посилається відповідач в Акті перевірки, врегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

В свою чергу, судом встановлено, що положення статті 177 ПК України в даному випадку помилково застосовані відповідачем, оскільки належними доказами підтверджено перебування контрагента позивача на спрощеній системі оподаткування. Крім того, господарські операції, здійснені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П жодним чином не свідчать про трудові відносини сторін як працівника та роботодавця.

Отже, відповідачем необґрунтовано та протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010971304 Форми «Д», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15 300, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 825 грн., яке підлягає скасуванню.

Щодо військового збору.

З 03.08.2014 року набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31.07.2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Так, відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України платниками військового збору є особи, визначені у пункті 162.1 статті 162 ПК України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюватися у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

В Акті перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем у 2017 році мав бути утриманий військовий збір в сумі 1275, 00 грн. з перерахованих коштів за товари, послуги (роботи) на загальну суму 85 000, 00 грн. за операціями з ФОП ОСОБА_1 , оскільки вважає, що сума операції за Договором поставки від 15.05.2017 року №15-05/2017П входить до фонду оплати праці ФОП ОСОБА_1 , оскільки відсутні документи про державну реєстрацію останнього як суб`єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, судом встановлено спростування вказаних тверджень відповідача.

Таким чином, з огляду на відсутність між позивачем та його контрагентом трудових відносин, підстави для утримання ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД» військового збору з суми 85 000, 00 грн. відсутні.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010981304 Форми «Д», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 1 275, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 318, 75 грн. підлягає скасуванню як протиправне.

Отже, дослідивши Акт перевірки, судом встановлено, що відповідач, не заперечуючи належне складання первинної документації, керується фактично припущеннями щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами твердження, які містяться в Акті перевірки та відзиві в сукупності, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, підтверджують сумніви у реальності господарської операції між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи безпідставність викладених у Акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У матеріалах справи міститься платіжне доручення від 04.09.2019 року №235 про сплату позивачем судового збору у сумі 5138,79 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, суд дійшов висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріода - Модуль ЛТД».

Керуючись статтями 6, 9, 52, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола - Модуль ЛТД» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0023641413 Форми «Р», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 128 000, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 64 000,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0023651413 Форми «Р», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 894, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 25 973, 50 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010981304 Форми «Д», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 1 275, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 318, 75 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010971304 Форми «Д», яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15 300, 00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 825 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797) суму судового збору у розмірі 5138,79 грн.(п`ять тисяч сто тридцять вісім грн. 79 коп.)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» (код ЄДРПОУ 21650831).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.