Постанова

від 13.02.2024 по справі 320/4882/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4882/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Кучма А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2019:

- форми «Р» №0023641413, яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 128 000 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 64 000 грн;

- форми «Р» №0023651413, яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 894,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 25 973,50 грн;

- форми «Д» №0010981304, яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з військового збору на суму 1 275,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 318,75 грн;

- форми «Д» №0010971304, яким встановлено збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 15 300 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 825,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що судом не було враховано документальне підтвердження висновків акта перевірки про безтоварність та нереальність господарських операцій ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з ТОВ «Мега-Олімп Компані», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_3 з огляду на відсутність у них трудових ресурсів та виробничих потужностей, ненадання товарно-транспортних накладних та розшифровки номенклатури наданих послуг.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відзиву на апеляційну скаргу від ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» не надійшло.

Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 07.06.2019 №1242 працівниками ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

У ході перевірки встановлено заниження ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» податку на прибуток по взаємовідносинах: з ТОВ «Мега-Олімп Компані» (код ЄДРПОУ 41775947) за період з 01.07.2018 по 31.03.2019; з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017; з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 та ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.06.2018 по 31.03.2019.

За висновками перевірки, вазані контрагенти не могли фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «Ріода-Модуль ЛТД», оскільки отримані узагальнені податкові інформації, аналіз відомостей Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) свідчить, що їх господарська діяльність має ознаки нереальності їх здійснення.

Так, ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» укладено з ТОВ «Мега-Олімп Компані» договір субпідряду від 06.07.2018 №07-07/2018 (т. 1 а.с. 132-154).

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Мега-Олімп Компані» не подано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за ІІІ-ІV квартал 2018року та Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень-грудень 2018 року та січень-березень 2019 року. Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік має статус «до відома». При проведенні аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2018 (реєстрація платником ПДВ) по дату написання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) встановлено, що придбання вищевказаних матеріалів ТОВ «Мега-Олімп Компані» не здійснював.

Враховуючи те, що ТОВ «Мега-Олімп Компані» за період взаємовідносин з ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ та звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідач дійшов висновку про неможливість встановлення штатної чисельності працівників ТОВ «Мега-Олімп Компані» та обґрунтування віднесення до витрат заробітну плату в актах приймання виконаних будівельних робіт.

Зокрема, за результатами аналізу даних ЄРПН ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ «Мега-Олімп Компані»(код ЄДРПОУ 41775947) придбав послугу з улаштування гіпсокартонних перегородок ПГ-7, по СЛДК НДСЛ «Охматдит» за адресою м. Київ, вул. Чорновола,28/1 в липні 2018 року у ТОВ «Тайтлі» (код ЄДРПОУ 42193445), в серпні 2018року уТОВ «Ібіс Дельта» (код ЄДРПОУ 41963299), в вересні 2018 року у ТОВ «Глобус ІКС-1» (код ЄДРПОУ 42039124), в грудні 2018 року у ТОВ «Епартнерс» (код ЄДРПОУ 42444084) таТОВ «Сентрі-7» (код ЄДРПОУ 41969767).

Водночас, ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ «Тайтлі» не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за III квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за липень 2018 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з листопада 2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Тайтлі» за період з 01.07.2018 (реєстрація платником ПДВ) по 31.07.2018 не придбавав послуги з улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображену у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Також, податковим органом встановлено, що ТОВ «Ібіс Дельта» не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №ІДФ за III квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2018 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з грудня 2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Ібіс Дельта`за період з 01.04.2018 (реєстрація платником ПДВ) по 31.08.2018 не придбавалися послуги з улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Щодо ТОВ «Глобус Ікс-1» відповідачем також встановлено факт не подання останнім: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за III квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вересень 2018 року;фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з січень 2019 року ТОВ «Глобус Ікс-1».

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Глобус Ікс-1» за період з 01.05.2018 (реєстрація платником ПДВ) по 31.09.2018 не придбавав послуги з улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Окрім цього, відповідачем вказано, що щодо ТОВ «Глобус Ікс-1» наявна картка СФП (зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та зголи його засновників та призначених у законному порядку керівників.).

Щодо ТОВ «Епартнерс» відповідачем встановлено, що останнім не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за IV квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2018 року;фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звіті періоди, починаючи з грудня 2018 року.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Епартнерс» за період з 01.10.2018 (реєстрація платником ПДВ) по 31.12.2018 не придбавалися послуги з Улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Відповідачем, зокрема, встановлено що ТОВ «Сентрі-7» не подано: податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за IV квартал 2018 року; Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску фізагальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2018 року; фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік; Декларації з податку на додану вартість за податкові звітні періоди, починаючи з січня 2019 року.

Відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Сентрі-7» за період з 01.04.2018 (реєстрація платником ПДВ) по 31.12.2018 не придбавалося послуги з улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, документальну реалізацію яких у подальшому було відображено у реєстрі виданих податкових накладних на адресу ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Окрім цього, щодо ТОВ «Сентрі-7» наявна картка СФП (порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України), в рамках кримінального провадження №420180000000351 допитано громадянина ОСОБА_4 (директор ТОВ «Сентрі-7»), який повідомив про непричетність до господарської діяльності підприємства.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Мега-Олімп Компані» сформовано податковий кредит та податкові зобов`язання за липень-грудень 2018 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що суб`єкт господарювання ТОВ «Мега-Олімп Компані» не міг здійснити господарські операції на користь ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД».

Також, у ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено взаємовідносини ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.07.2017 по 31.07.2017.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 податкова звітність за період з липня 2017 року по дату написання акту не подавалась.

Згідно змісту акта перевірки, на запит від 20.06.2019 №3 головним бухгалтером ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» надані ГУ ДФС у Київській області завірені належним чином копії документів по взаємовідносинам із цим контрагентом, а саме: договір поставки, видаткові накладні, платіжне доручення та картку рахунку 631.

ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» укладено з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) договір поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П.

У свою чергу, ФОП ОСОБА_1 виписані видаткові накладні від 20.07.2017 №5 на суму 62500,00 грн. та від 20.07.2017 №6 на суму 22500,00 грн.

Оплата за товар здійснювалася ТОВ «Ріола- Модуль ЛТД» на підставі платіжного доручення від 15.05.2017 №1054 на суму 102000, 00 грн.

Відповідно до картки рахунку 631 станом на 31.03.2019 рахується дебіторська заборгованість в сумі 17 000,00 грн. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю вищезазначені операції в бухгалтерському обліку відображені проводкою: Д-т 201 К-т 631 на суму 85 000,00 грн - придбано товарів; Д-т 631 К-т 311 на суму 102 000,00 грн - сплачено.

Водночас, товарно-транспортні накладні та Специфікацію до вказаного Договору поставки ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» не надано.

За результатами даного аналізу відповідач дійшов висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: звітність не подається; відсутня інформація щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін.

Також у ході перевірки відповідачем встановлено взаємовідносини ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2019 по 28.02.2019.

Відповідачем в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_2 податкова звітність за період лютий 2019 року не подавалась.

На запит контролюючого органу від 20.06.2019 №3 ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» надані належним чином засвідчені копії по взаємовідносинам із контрагентом, а саме: договір поставки від 18.02.2019 №18/02, Специфікація до договору, видаткова накладна, платіжне доручення, картку рахунку 631.

Відповідачем відхилення комплекції та ціни товару від вимог Специфікації не встановлено, підтверджено відповідність видаткових накладних Специфікації до Договору поставки, встановлено, що оплату за отримані товари здійснено позивачем на підставі платіжного доручення від 20.02.2019 №48 на суму 113 664,00 грн., що відображено у оборотно-сальдовій відомості та картці рахунку 631.

Разом з тим, відповідач дійшов висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: звітність не подається; відсутня інформація щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін.; відсутністю можливості реального придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідачем констатовано не подання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних.

Окрім наведеного у ході перевірки відповідачем встановлено взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.06.2018 по 31.03.2019 на підставі договору від 01.06.2018 №39-05/2018, згідно з яким, ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) зобов`язується відповідно до умов Договору, надавати ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Замовник), наступні послуги: консультування з питань інформатизації і технічного обслуговування електронно-обчислюваної техніки; виконання робіт з технічного супроводу програмного продукту Замовника « 1С: Підприємство 8.х» (« 1С:8.2. Бухгалтерія для України 5 кор.). Для надання послуг за цим Договором за Замовником закріплюється співробітник Виконавця протягом робочого часу з 9.00 до 18.00 години в робочі дні. Вартість наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором складає: 15000 грн без ПДВ за 1 місяць надання послуг. Остаточна вартість послуг визначається на підставі Акта приймання - передачі послуг.

Так, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_3 на адресу ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» виписані акти надання послуг від 30.06.2018 №558, від 13.07.2018 №559, від 31.08.2018 року №592, від 30.09.2018 №621, від 31.10.2018 №653, від 30.11.2018 №681, від 31.12.2018 року №709, від 31.01.2019 №10, від 28.02.2019 №45, від 31.03.2019 №76.

Кожен акт складений на суму 15000, 00 грн., та в кожному акті номенклатурою послуг є «Консультування з питань інформатизації і технічного обслуговування електронно-обчислюваної техніки».

Відповідачем встановлено, що на оплату за надання послуг за вказаними актами здійснено на підставі платіжних доручень від 17.07.2018 №1495, від 28.08.2018 №1929, від 20.09.2018 №2192, від 10.10.2018 №2418, від 19.11.2018 №2850, від 14.12.2018 №3206, від 11.01.2019 №48, від 23.01.2019 №189, від 11.03.2019 №680, кожне з яких на суму 15 000,00 грн.

Зокрема, відповідачем зазначено, що відповідно до картки рахунку 631 станом на 31.03.2019 кредиторська заборгованість ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» складає 15 000,00 грн, в свою чергу, оборотно-сальдовою відомістю підтверджено сплату за вказані операції на суму 135 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач вважає операції з надання послуг нереальними, оскільки в актах надання послуг відсутній докладний та вичерпний перелік надаваних послуг з їх кількісним та вартісним змістом.

Поміж іншим в акті перевірки зазначено, що вибірковою перевіркою встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік з перерахованих коштів за товари, послуги (роботи) на загальну суму 85 000,00 грн.

Указані обставини стосуються наданих послуг ФОП ОСОБА_1 , який не звітує до ДПІ за місцем реєстрації, відомості про державну реєстрацію якого відсутні та до перевірки не надані, та в якого відсутнє Свідоцтво платника єдиного податку з відповідним видом діяльності.

У зв`язку з цим під час перевірки відповідач прийшов до висновку, що позивачем у 2017 році мав бути утриманий військовий збір в сумі 1 275,00 грн з перерахованих коштів за товари, послуги (роботи) на загальну суму 85 000,00 грн за операціями з ФОП ОСОБА_1 , оскільки вважає, що сума операції за договором поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П входить до фонду оплати праці ФОП ОСОБА_1 , оскільки відсутні документи про державну реєстрацію останнього як суб`єкта підприємницької діяльності.

З огляду на встановлені у ході перевірки обставини відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем, зокрема:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, пунктів 5, 7, 21 П(С)БО №15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103 894 грн, у тому числі:

- за III кв. 2017 року в сумі 15 300 грн;

- за IV кв. 2018 року в сумі 18 900 грн;

- за І кв. 2019 року в сумі 69 694 грн.;

2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 128 000 грн, в тому числі по періодам: грудень 2018 року - 128 000 грн;

3) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2016-2019 роки в розмірі 15 300,00 грн;

4) підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми військового збору за 2016-2019 роки в розмірі 1 275,00 грн.

Указані висновки перевірки зафіксовані в акті від 22.07.2019 №661/10-36-14-13/ НОМЕР_4 з додатками (т. 1 а.с. 35-101), на які позивачем 05.08.2019 за №373 направлено до відповідача заперечення (т. 1 а.с. 102-119).

Листом ГУ ДФС у Київській області від 09.08.2019 №28035/10/10-36-14-13 «Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки» висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (т. 1 а.с. 120-126).

На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДФС у Київській області 14.08.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0023641413 форми «Р», яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 128 000,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 64 000,00 грн;

- №0023651413 форми «Р», яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 103 894,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 25 973,50 грн;

- №0010981304 форми «Д», яким збільшено податкове зобов`язання з військового збору на суму 1 275,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 318,75 грн;

- №0010971304 форми «Д», яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 15 300,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 3 825,00 грн (т. 1 а.с. 127-130).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується реальність і товарність господарських операцій позивача, а відтак і правильність формування ним даних податкового обліку, оскільки невиконання контрагентами своїх зобов`язань не може мати негативних наслідків для платника податків з огляду на принцип персональної відповідальності, а відсутність трудових та виробничих ресурсів, а також порушення кримінальних справ щодо контрагентів контрагента позивача жодним чином такий висновок суду не спростовує. Крім того, суд підкреслив, що відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність договорів поставки, оскільки такі накладні не є обов`язковим первинним документом для відповідної категорії договорів. Окремо суд зауважив, що наявність у договорі розшифровки обсягу послуг не потребує їх обов`язкового зазнечення в актах надання послуг та дозволяє встановити зміст і суть господарської операції. Поряд з цим, суд наголосив на тому, що документально підтверджена належність ФОП ОСОБА_1 до суб`єктів господарювання робить неспроможним висновок ГУ ДПС у Київській області про те, що ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» є податковим агентом такої особи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно п. 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За правилами абзаців 1, 2 підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податку на прибуток) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» (далі - П(С)БО 15 «Дохід»; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п. 7 П(С)БО 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно абз. 1 п. 21 П(С)БО 15 «Дохід» дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Таким чином, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Як вже було зазначено вище, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, закріплено, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, з системного аналізу приписів ПК України, України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення № 88 та П(С)БО 15 «Доходи» вбачається, що витрати при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи та податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору субпідряду від 06.07.2018 №07-07/2018, укладеного між ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Генпідрядник) і ТОВ «Мега-Олімп Компані» (Субпідряник) (т. 1 а.с. 132-154), останній укладено на виконання договору №2018/1 від 11.04.2018 щодо завершення будівельно-монтажних робіт по об`єкту з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», укладеного між ДП «Укрмедпроектбуд» (Замовник) та ТОВ «Ріола - Модуль ЛТД» (Генпідрядник).

За цим договором Субпідрядник зобов`язується за завданням Генпідрядника, на свій ризик відповідно до умов Договору та його Додатків виконати роботи з улаштування перегородок на металевому однорядному каркасі з обшивкою гіпсокартонними листами або гіпсоволокнистими плитами, високоякісного штукатурення стін по бетону гіпсовими сумішами МП-75 (детальні види робіт, об`єми, вартість визначені Договірною ціною та локальним кошторисом), а Генпідрядник зобов`язується прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх згідно з умовами цього Договору. Остаточний обсяг робіт буде визначатись по факту виконання всіх робіт на підставі підписаних Сторонами Форм КБ-2в та КБ-3.

До матеріалів справи позивачем надано також додаткові угоди до указаного вище договору, а також договірні ціни (т. 1 а.с. 155-156, 158-168).

Зокрема, на підтвердження виконання робіт працівниками ТОВ «Мега-Олімп Компані» позивачем надані суду копії листів ТОВ «Мега-Олімп Компані» від 09.07.2018 та 10.07.2018, засвідчених підписом директора ТОВ «Мега-Олімп Компані» Кузьменка А.Ю. та скріплені печатками підприємства, про надання доступу на майданчик сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» згідно з Договором від 06.07.2018 року №07-07/2018, переліку співробітників, у кількості п`яти осіб (т. 1 а.с. 177-178).

Також позивачем надано копію Журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, розпочатого ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» 19.06.2018, який свідчить про проведення інструктажу з ТОВ «Мега-Олімп Компані» у періоді, що перевірявся (т. 2 а.с. 105-118).

Платником податків поміж іншим надано до матеріалів справи копію календарного графіку виконання робіт на липень, що є додатком №1 до договору субпідряду (т. 1 а.с. 157).

Окрім наведеного ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» були надані копії трьох актів приймання- передачі будівельного майданчика від 20.08.2018, які стосуються виконання робіт субпідрядником по сходовим клітинам Блоку А другого пускового комплексу на об`єкті будівництва «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», робіт на влаштування гіпсової машинної штукатурки та замонолічування прорізів проходження інженерних мереж Блоку А відм.+15,000 другого пускового комплексу на об`єкті будівництва «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» та робіт на влаштування гіпсокартонних перегородок Блоку А відм.+3,900 другого пускового комплексу на об`єкті будівництва «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» (т. 1 а.с. 169-174).

Указані акти, як правильно зауважено судом першої інстанції, засвідчують передачу Генпідрядником та прийняття Субпідрядником ключів для виконання фронту робіт та умови переміщення матеріалів між поверхами другого пускового комплексу.

На підтвердження реальності господарської операції за договором субпідряду позивачем надано також суду копії актів приймання-передачі матеріальних цінностей, укладені в період з 23.07.2018 по 05.03.2019 між ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» та ТОВ «Мега-Олімп Компані», засвідчені підписами керівників та печатками підприємств (т. 1 а.с. 232-250, т. 2 а.с. 1-69), актів від 31.01.2019 №1, від 28.02.2019 №1 та від 28.02.2019 №2 про підтвердження використання матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 70-72), актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 188-231), акта приймання-передачі проектної документації (т. 1 а.с. 175).

Указані акти, як свідчать матеріали справи, оформлено належним чином, та останні відповідають предмету договору субпідряду та додаткових угод до нього.

Позивачем також долучені копії платіжних доручень від 27.07.2018 №403 на суму 120 000, 00 грн, від 17.08.2018 №428 на суму 50 000,00 грн, від 30.08.2018 №504 на суму 84 000, 00 грн, від 17.09.2018 №544 на суму 144 000,00 грн, від 11.10.2018 №627 на суму 100 002, 00 грн, від 09.11.2018 №707 на суму 10 734, 00 грн, від 09.11.2018 №709 на суму 139 266, 00 грн, від 12.12.2018 №886 на суму 120 000, 00 грн (т. 1 а.с. 179-186), в яких зазначено платником ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», отримувачем ТОВ «Мега-Олімп Компані», призначення платежу конкретизовано у кожному платіжному дорученні та ідентифікується платежем за виконання робіт за договором субпідряду від 06.07.2018 №07-07/2018.

На підтвердження досягнення ділової мети за договором субпідряду, який досліджувався в межах спірної перевірки, позивачем надано суду копії , актів на закриття прихованих робіт (т. 2 а.с. 135-147), складних в період серпень 2018 року - березень 2019 року, засвідчені підписами представників будівельної організації, генпідрядника, замовника та проектної організації, якими прийнято рішення про відповідність виконаних робіт проектній документації, стандартам, будівельним нормам і правилам та прийняття вказаних робіт.

Крім того, позивачем надано суду копію протоколу №00219 про результати випробувань та схеми розміщення точок випробувань, складених випробувальною лабораторією «Технотес Інжиніринг» стосовно будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» по вул. Чорновола, 28/1, виконаного на замовлення ТОВ «Мега-Олімп Компані» (т. 2 а.с. 151-156).

Відтак, суд дійшов висновку, що виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договору, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій, оскільки зазначені первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів товариства, зміни у власному капіталі позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки відповідачем не заперечується, що господарські операції з вищезазначеним контрагентом відображені у відомостях аналітичного обліку та рахунках товариства, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Водночас, доводи відповідача в частині обставин господарської операції між позивачем та ТОВ «Мега-Олімп Компані» не ґрунтуються на оцінці первинної документації, зокрема, контролюючим органом також не встановлено дефектності вказаних первинних документів.

Так, згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про нереальність господарської операції позивачем та ТОВ «Мега-Олімп Компані», оскільки контрагентами ТОВ «Мега-Олімп Компані» не придбавалося згідно з даних ЄРПН послуг з улаштування гіпсокартонних перегородок у третіх осіб, які в подальшому придбавалися ТОВ «Мега-Олімп Компані» для реалізації ТОВ «Ріола Модуль ЛТД».

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно п. 73.5 ст. 75 ПК України з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки, зокрема, здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Разом з тим, висновки відповідача щодо переривання ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на аналізі інформаційної бази даних податкового обліку - Єдиному реєстрі податкових накладних.

До того ж, з приводу доводів контролюючого органу про неможливість відстежити за наслідками аналізу відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ланцюг постачання казеїну технічного колегія суддів зауважує, що, по-перше, податковим органом не досліджувалися відомості ЄРПН щодо контрагента позивача раніше, ніж за період перевірки, по-друге, в акті перевірки зафіксовано, що не встановлено лише первинного постачальника послуг, однак з посиланням на дефектність первинних документів не вказано на факт неотримання їх від ТОВ Мега-Олімп Компані» позивачем.

У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 у справі №320/1147/19, від 24.11.2020 у справі №813/3034/15 та, зокрема, від 14.12.2021 у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна за змістом правова позиція підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі № 2а- 15124/11/2670 (К/9901/612/18), від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а: «…відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.».

Посилання апелянта на матеріали кримінального провадження щодо контрагента ТОВ «Мега-Олімп Компані» - ТОВ «Сентрі-7» судовою колегією відхиляться, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, ГУ ДПС у Київській області надано не було.

Щодо посилань відповідача на відомості з АІС «Податковий блок» судова колегія зауважує, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання або по ланцюгу постачання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі № 811/2154/13-а, від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19, від 18.06.2020 у справі №826/10624/18.

Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Київського окружного адміністративного суду на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій позивача з ТОВ «Мега-Олімп Компані».

Окремо суд апеляційної інстанції зауважує, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивачем доведено дотримання ним при обранні контрагентом ТОВ «Мега-Олімп Компані» принципу обачності, що підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи копіями: Статуту ТОВ «Мега-Олімп Компані», описом документів, що надаються юридичною особою ТОВ «Мега-Олімп Компані» державному реєстратору для проведення реєстраційної дії; витягом з реєстру платників податку на додану вартість №1726534501289; наказу №2 від 12.01.2018 року про призначення директора ТОВ «Мега-Олімп Компані»; дозволу №652.18.32 ТОВ «Мега-Олімп Компані»; декларацією відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці ТОВ «Мега-Олімп Компані»; посиланням на сайт Державної будівельної інспекції України щодо отримання ліцензії ТОВ «Мега-Олімп Компані»; посиланням на сайт ДФС України щодо платника податків ТОВ «Мега-Олімп Компані».

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що операції між ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» і ТОВ «Мега-Олімп Компані» у періоді, що перевірявся, є безтоварними.

Крім того, матеріали справи свідчать, що між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П (т. 2 а.с. 159-163, 165), за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та у строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві товар у певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, в Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.

Найменування, кількість та ціна товару погоджуються Сторонами в Специфікації та/або рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною цього договору. Специфікація являється окремою угодою, укладеною у рамках цього Договору. Ціна товару погоджується на зазначається Сторонами у Специфікації та/або рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару і відповідно у видаткових накладних. Загальна вартість цього Договору буде визначена як вартість всього поставленого товару по Договору відповідно до Специфікації та/або рахунках-фактурах на підставі всіх видаткових накладних на отриманий товар в період дії Договору.

Товар поставляється на умовах DDP (місце призначення): будівельний майданчик об`єкту будівництва за адресою: «Реконструкція ЗОШ №13 по вул. Ясній, буд. 19, м. Слов`янська, Донецької області» та інші об`єкти будівництва Покупця. Поставка товару здійснюється Постачальником на склад Покупця, що знаходяться за вищевказаною адресою.

На підтвердження реальності господарської операції за договором поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П позивачем як відповідачу під час перевірки, так і суду надані копії: видаткової накладної №5 від 20.07.2017 на товар пиломатеріали хвойних порід дерева 3 сорт у кількості 25,0 куб. м за ціною без ПДВ 2500,00 грн на суму без ПДВ 62 500,00 грн та видаткової накладної №6 від 20.07.2017 на товар брус 100х100 (3 м) у кількості 7, 5 куб. м ціна без ПДВ 3 000,00 грн, сума без ПДВ 22 500,00 грн (т. 2 а.с. 170-171), а також платіжного доручення від 15.05.2017 №1054 (т. 2 а.с. 169).

Відповідачем в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 податкова звітність за період з липня 2017 року по дату написання акту не подавалась. До перевірки не надані товарно-транспортні накладні та Специфікацію до вказаного Договору поставки. У зв`язку з цим контролюючий орган прийшов до висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: звітність не подається; відсутня інформація щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін.

З приводу посилання контролюючого органу про наявність ознак нереальності у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 колегія суддів зауважує, що, як було підкреслено вище, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків позивач не може нести відповідальність за можливу недобросовісну поведінку свого контрагента.

Колегія суддів також зазначає, аналіз змісту укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» договору свідчить, що сторонами не визначалася товарно-транспортна накладна як обов`язковий первинний документ.

Судова колегія зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що транспортні документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20.08.2020 у справі № 804/5374/17, від 15.05.2020 у справі № 808/9101/15, від 26.01.2023 у справі №580/2490/19, від 11.12.2023 у справі № 820/789/18.

Отже, правильною є позиція суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних в спірному випадку не впливає на встановлення факту реальності господарської діяльності між позивачем та його контрагентом в межах договору поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П.

Водночас, із змісту договору поставки вбачається, що ціна, кількість товару та його найменування погоджуються Сторонами в Специфікації та/або рахунках-фактурах, на основі яких складаються видаткові накладні, які є відмінними один від одного документами, в той же час, є обов`язковими для господарської операції за договором поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П.

Зокрема, рахунки-фактури згідно з договором поставки є невід`ємною його частиною. Водночас, такі ні до перевірки, ні суду позивачем не подано. Крім того, товариством не подано Специфікації до вказаного договору, чим позбавлено і відповідача і суд можливості порівняння визначених у видаткових накладних №5 та №6 від 20.07.2017 року умовам Специфікації чи рахунків-фактур в частині найменування, кількості та ціни товару.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 року № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Крім того, не відноситься до первинної документації й специфікації та рахунки-фактури, в той час, як накладна є документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

За таких обставин правильними є висновки суду першої інстанції про те, що ненадання позивачем специфікацій до договору поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П, а також товарно-транспортних накладних не є безумовним свідченням безтоварності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД», оскільки належним чином оформленими первинними документами підтверджується рух активів на адресу позивача, їх облік та оплата наданих матеріалів.

Також ході перевірки відповідачем встановлено взаємовідносини ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» з ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01.02.2019 по 28.02.2019.

Так, між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) і ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Покупець) укладено договір поставки від 18.02.2019 №18/02 (т. 2 а.с. 172-174), за умовами якого Постачальник зобов`язується у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність Покупцеві ренгензахисне скло в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно специфікації віл 18.02.2019 Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві рентгензахисне скло Pb=2,5 1200х800мм у кількості 1 штука на суму 113 664,00 грн (т. 2 а.с. 175).

На підтвердження його поставки позивачу останнім надано копію видаткової накладної від 22.02.2019 №2 (т. 2 а.с. 179), а в якості доказів оплати - копію платіжного доручення від 20.02.2019 №48 (т. 2 а.с. 178).

Відповідачем в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_2 податкова звітність за період лютий 2019 року не подавалась.

У свою чергу, як правильно зауважено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Київській області відхилення комплекції та ціни товару від вимог специфікації не встановлено, підтверджено відповідність видаткової накладної специфікації до договору поставки, а також встановлено, що оплату за отримані товари здійснено позивачем на підставі платіжного доручення від 20.02.2019 №48 на суму 113 664,00 грн, що відображено у оборотно-сальдовій відомості та картці рахунку 631.

Разом з тим, контролюючий орган дійшов висновку, що господарська діяльність ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: звітність не подається; відсутня інформація щодо найманих працівників, основних засобів, власного капіталу, руху активів та ін.; відсутністю можливості реального придбання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, відповідачем констатовано не подання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних.

З приводу посилання контролюючого органу про наявність ознак нереальності у господарській діяльності ФОП ОСОБА_2 колегія суддів вкотре зауважує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків позивач не може нести відповідальність за можливу недобросовісну поведінку свого контрагента.

Крім того, оскільки аналіз змісту укладеного між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» договору свідчить, що сторонами не визначалася товарно-транспортна накладна як обов`язковий первинний документ, то, як й у випадку з ФОП ОСОБА_1 , правильною є позиція суду першої інстанції про те, що відсутність товарно-транспортних накладних в спірному випадку не впливає на встановлення факту реальності господарської діяльності між позивачем та його контрагентом в межах договору поставки від 18.02.2019 №18/02.

Поряд з іншим, у ході перевірки відповідачем встановлено взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 01.06.2018 по 31.03.2019 на підставі договору від 01.06.2018 №39-05/2018 (т. 2 а.с. 180-182), за умовами якого ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) зобов`язується відповідно до умов договору надавати ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» (Замовник) наступні послуги: консультування з питань інформатизації і технічного обслуговування електронно-обчислюваної техніки; виконання робіт з технічного супроводу програмного продукту Замовника « 1С: Підприємство 8.х» (« 1С:8.2. Бухгалтерія для України 5 кор.). Для надання послуг за цим Договором за Замовником закріплюється співробітник Виконавця протягом робочого часу з 9.00 до 18.00 години в робочі дні. Вартість наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором складає: 15 000 грн без ПДВ за 1 місяць надання послуг. Остаточна вартість послуг визначається на підставі Акта приймання-передачі послуг.

Матеріали справи свідчать, що ФОП ОСОБА_3 на адресу ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» виписані акти надання послуг від 30.06.2018 №558, від 13.07.2018 №559, від 31.08.2018 №592, від 30.09.2018 №621, від 31.10.2018 №653, від 30.11.2018 №681, від 31.12.2018 №709, від 31.01.2019 №10, від 28.02.2019 №45, від 31.03.2019 №76 (т. 2 а.с. 197-206).

Кожен акт складений на суму 15000,00 грн та в кожному акті номенклатурою послуг є «Консультування з питань інформатизації і технічного обслуговування електронно-обчислюваної техніки».

Оплату за надання послуг за вказаними актами здійснено на підставі платіжних доручень від 17.07.2018 №1495, від 28.08.2018 №1929, від 20.09.2018 №2192, від 10.10.2018 №2418, від 19.11.2018 №2850, від 14.12.2018 №3206, від 11.01.2019 №48, від 23.01.2019 №189, від 11.03.2019 №680, кожне з яких на суму 15 000,00 грн (т. 2 а.с. 188-196).

Відповідачем зазначено, що відповідно до картки рахунку 631 станом на 31.03.2019 кредиторська заборгованість ТОВ «Ріола-Модуль ЛТд» складає 15 000,00 грн, у свою чергу, оборотно-сальдовою відомістю підтверджено сплату за вказані операції на суму 135 000,00 грн.

Разом з тим, відповідач вважає операції з надання послуг нереальними, оскільки в актах надання послуг відсутній докладний та вичерпний перелік надаваних послуг з їх кількісним та вартісним змістом.

Водночас, суд першої інстанції правильно зауважив, що аналіз змісту підпункту 1.1.1 пункту 1.1 розділу 1 «Предмет Договору» договору від 01.06.2018 №39-05/2018 про надання програмних, інформаційних та комп`ютерних послуг свідчить, що він містить вичерпне роз`яснення, які самі послуги розуміються сторонами договору як супровід і надання консультаційних послуг.

До того ж умовами договору не передбачено звітування за кожну послугу окремо (поетапно), а ціна виконання договору Виконавцем помісячно визначена безпосередньо Договором, що нівелює необхідність конкретизації послуги в акті прийняття послуг у разі, якщо Замовником послуги не висловлено зауважень до виконаних робіт, що слідує з пункту 3.5 розділу 3 «Вартість послуг і порядок розрахунків» Договору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду про те, що надані позивачем на підтвердження операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_3 документи такими, що відповідають вимогам до первинної документації та підтверджують факт отримання ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» послуг від указаного суб`єкта господарювання.

Отже, ГУ ДФС у Київській області не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт заниження позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» на загальну суму 103 894 грн., що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0023651413

У розрізі наведеного колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечує належне формування та реєстрацію податкових накладних у взаємовідносинах з ТОВ «Мега-Олімп Компані». Заперечуючи право позивача на включення сплачених позивачем цьому контрагенту сум податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 128 000 грн за грудень 2018 року, контролюючий орган посилається лише на встановлені в акті перевірки обставини нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Разом з тим, оскільки судом першої інстанції обґрунтовано встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення, яке стосується заниження податку на прибуток, в тому числі, по операціям з ТОВ «Мега-Олімп Компані», то колегія суддів з аналогічних мотивів вважає безпідставними висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість, сформовану на підставі операцій позивача із ТОВ «Мега-Олімп Компані». Викладене, у свою чергу, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0023641413.

Поміж іншого, матеріали справи свідчать, що в акті перевірки зазначено, що вибірковою перевіркою встановлено неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік з перерахованих коштів за товари, послуги (роботи) на загальну суму 85 000,00 грн.

Указані обставини стосуються наданих послуг ФОП ОСОБА_1 , який не звітує до ДПІ за місцем реєстрації, відомості про державну реєстрацію якого відсутні та до перевірки не надані, та у якого відсутнє Свідоцтво платника єдиного податку з відповідним видом діяльності.

Відтак, за висновками перевірки, позивачем не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016-2017 роки на суму 15 300 грн.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України).

Здійснення особою підприємницької діяльності без дотримання обов`язкової умови реалізації права на підприємницьку діяльність, тобто без державної реєстрації в установленому порядку як фізична особа-підприємець, є підставою для притягнення такої особи до відповідальності, встановленої чинним законодавством. Так, стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність, зокрема за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання у вигляді штрафу з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №810/3116/18.

Водночас, доказів притягнення ФОП ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не надано.

При цьому, у матеріалах справи наявна копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з якої вбачається, що з 03.11.2016 останній взятий на облік до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (т. 2 а.с. 166-167).

Крім того, згідно витягу №1605153403064 з Реєстру платників єдиного податку з 02.11.2016 ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування (т. 2 а.с. 168).

Отже, твердження відповідача щодо відсутності у ФОП ОСОБА_1 належної реєстрації суб`єктом господарювання спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Аналіз змісту акта перевірки свідчить, що відповідач посилається на порушення позивачем підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України з підстав, визначених підпунктом 177.8 статті 177 ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу (Податки на доходи фізичних осіб) - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За змістом статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно підпунктів 163.1.1-163.1.3 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є:загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За правилами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Водночас, визначені у статті 164 ПК України види оподаткованого доходу не містять вимог щодо віднесення господарських операцій, які відбулися між позивачем та його контрагентом, до бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів підкреслює, що положення чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства свідчать, позивач не є та не може вважатися податковим агентом ФОП ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Статтею 177 ПК України, на яку посилається відповідач в акті перевірки, врегульовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Разом з тим, як правильно зауважено судом першої інстанції, положення статті 177 ПК України в спірному випадку помилково застосовані відповідачем, оскільки належними доказами підтверджено перебування контрагента позивача на спрощеній системі оподаткування. Крім того, господарські операції, здійснені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П, жодним чином не свідчать про трудові відносини сторін між згаданими суб`єктами.

Викладене свідчить про відсутність у відповідача будь-яких правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.08.2019 №0010971304.

З приводу донарахування позивачу військового збору колегія суддів зауважує таке.

03.08.2014 набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 31.07.2014 року №1621-VII, якими підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01.01.2015) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Так, відповідно до підпунктів 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України платниками військового збору є особи, визначені у пункті 162.1 статті 162 ПК України, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України.

Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюватися у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що в акті перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем у 2017 році мав бути утриманий військовий збір в сумі 1 275,00 грн з перерахованих коштів за товари, послуги (роботи) на загальну суму 85 000, 00 грн. за операціями з ФОП ОСОБА_1 . Такі висновки ГУ ДФС у Київській області обумовлені тим, що, на його переконання, сума операції за договором поставки від 15.05.2017 №15-05/2017П входить до фонду оплати праці ФОП ОСОБА_1 , оскільки відсутні документи про державну реєстрацію останнього як суб`єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, з огляду на встановлені вище обставини відсутності між позивачем та його контрагентом трудових відносин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що підстави для утримання ТОВ «Ріола-Модуль ЛТД» військового збору з суми 85 000,00 грн відсутні.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 14.08.2019 року №0010981304 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За встановлених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки висновки контролюючого органу спростовані наданими позивачем належними і допустимими доказами.

Крім того, Головне управління ДПС у Київській області в апеляційній скарзі обмежилось лише викладом обставин та судової практики, проте не зазначило та не обґрунтувало, у чому саме полягає неправильне застосування або порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що саме не було досліджено судом першої інстанції, чи в чому полягає невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому, наголошуючи на необхідності скасування рішення суду у повному обсязі, відповідач взагалі не навів будь-яких аргументів щодо неправильності висновків суду в частині протиправності донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріола-Модуль ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

А.Ю. Кучма