Постанова

від 11.10.2023 по справі 766/25854/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/25854/21

Номер провадження: №22-ц/819/250/23

Номер провадження: №22-ц/819/251/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11жовтня 2023року м.Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Доброва К.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач Херсонська міська рада,

третя особа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тополь",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за апеляційнимискаргами ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у складісудді КузьміноїО.І.в м.Херсоні,дата складенняповного текстусудового рішення незазначено,та наухвалу цього ж суду від 23 грудня 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову, постановлену у складісудді КузьміноїО.І.в м.Херсоні,дата складенняповного текстусудового рішення незазначено,у справіза позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тополь", про визнання незаконними, скасування рішень ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позовної заяви, заяви про забезпечення позову, оскаржуваних судових рішень та апеляційних скарг

20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

--- визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити їй строк на подання даного позову;

--- визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради № 246 від 16.05.2006 року "Про видачу свідоцтва про право власності" у частині зобов`язання Управління комунальної власності видати свідоцтво про право власності Херсонській міській раді на нежилі приміщення загальною площею 38,8 кв.м по АДРЕСА_1 ;

--- визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 25.05.2006 року на нежилі приміщення загальною площею 38,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , видане на підставі рішення Херсонської міської ради № 246 від 16.05.2006 року "Про видачу свідоцтва про право власності";

--- визнати незаконним та скасувати рішення Херсонської міської ради № 538 від 05.11.2021 року "Про затвердження Переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" у частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації, нежилі приміщення загальною площею 38,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Вона (позивачка) на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 18.01.1995 року є власником квартири АДРЕСА_2 .

23.12.2005 року за вказаною адресою було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тополь", головою правління якого з 2012 року є вона.

У травні 2021 року до вказаного будинку прийшла комісія Херсонської міської ради, яка повідомила їй (позивачці), що нежитлове приміщення загальною площею 38,8 кв.м в зазначеному будинку, яке весь час перебувало у володінні та користуванні мешканців будинку, належить Херсонській міській раді, а комісія перебуває тут з метою огляду даного приміщення для подальшої його приватизації.

У зв`язку з тим, що ані мешканцям будинку, ані їй, як голові правління ОСББ "Тополь" не було відомо про факт набуття Херсонською міською радою права власності на вказане нежитлове приміщення, вона (позивачка) звернулась до адвоката за правовою допомогою з питання захисту права власності ОСББ на спільне сумісне майно.

В результаті було встановлено, що вказане приміщення, яке розташоване на 1-му поверсі та яке при первинній інвентаризації будинку було позначено як "Службове", а саме "кімната слісарної", до вбудованих приміщень не відносилось та рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 728/17 від 29.08.1978 року, яким був затверджений Акт приймання квартирного будинку (ЖБК-67) загальною площею 4411 кв.м з вбудовано-прибудованими приміщеннями загальною площею 838 кв.м, на баланс ОСОБА_2 не передавалось.

В інвентарній справі на будинок відсутні документи про виділення вказаного нежитлового приміщення "кімнати слісарної" загальною площею 38,8 кв.м в окремий об`єкти цивільного обігу, відсутні також документи про зміну призначення даного приміщення. Станом на сьогоднішній день вказане приміщення є допоміжним, тобто місцем загального користування мешканців будинку.

Тобто, призначення цього допоміжного приміщення з часу проектування багатоквартирного будинку у встановленому порядку не змінювалось та передбачалось розробленою "Гіпроград УРСР" проектною документацією.

Житловий фонд житлово-будівельних кооперативів у комунальну власність територіальної громади м. Херсона не передавався.

На підставі оскаржуваного рішення Херсонської міської ради № 246 від 16.05.2006 року було видано оскаржуване Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ 629390 від 25.05.2006 року на нежилі приміщення загальною площею 38,8 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які належать до комунальної власності територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради та мають реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14851698.

У подальшому, оскаржуваним рішенням Херсонської міської ради № 538 від 05.11.2021 року було затверджено Перелік об`єктів малої приватизації комунальної власності міста Херсона, що підлягають приватизації шляхом продажу з аукціону, до якого (в п.1 Додатку) внесено вказане нежитлове приміщення.

Вважає, що Херсонська міська рада всупереч положенням ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України, ст.ст.321, 382 ЦК України, Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004, ч.2 ст.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду, Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" незаконно набула право власності на зазначені нежитлові приміщення, які належать співвласникам будинку.

Одночасно з позовною заявою, 20.12.2021року, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:

--- заборонити Херсонській міській раді приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передання у власність чи надання в оренду, в тому числі продаж на прилюдних торгах (аукціоні), зміни цільового призначення, нежилих приміщень, загальною площею 38,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

--- заборонити будь-яким суб`єктам, уповноваженим на проведення електронних торгів (аукціону) продаж майна нежилих приміщень, загальною площею 38,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 14851698;

--- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом (в т.ч. шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна тощо) об`єкта нерухомого майна, а саме: об`єкту нерухомого майна нежилі приміщення, загальною площею 38,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14851698.

Вказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити в подальшому виконання рішення суду.

Оскаржуваною ухвалою суду від 23 грудня 2021 року було відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тополь" про визнання незаконними, скасування рішень ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.

Іншою оскаржуваною ухвалою вказаного суду від 23 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було повернути заявнику.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. З урахуванням зазначеного вказав, що судова практика розгляду спорів за участю ОСББ щодо правомірності прийняття ними рішень свідчить про те, що вказані спори розглядаються господарськими судами. При цьому послався на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17.

Повертаючи заявнику заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, а саме в порушення п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, крім того в порушення п.7 ч.1 ст.151 ЦПК України, заява не містить інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В апеляційній скарзі на ухвалу від 23.12.2021 року про відмову у відкритті провадження позивачка ОСОБА_1 просить її скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема, вказала, що суд не прийняв до уваги те, що відповідач прийняв незаконні рішення про видачу свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та внесення їх до об`єктів, що підлягають приватизації, в будинку, який увійшов до ОСББ "Тополь" і в якому розташована квартира, власником якої є вона. А тому було допущено порушення її житлових прав. Відтак, спірні правовідносини виникли між нею, як співвласницею майна багатоквартирного будинку, що увійшов до складу ОСББ "Тополь", та Херсонською міською радою щодо незаконності прийнятих рішень, набуття права власності вказаною радою на приміщення, які перебувають у спільній власності мешканців будинку. Вважає, що за таких обставин цей спір не відноситься до спорів, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ОСББ "Тополь", не пов`язаний з корпоративними відносинами, а має приватноправовий характер, оскільки прийнятими рішеннями Херсонської міської ради були порушені її права як співвласника багатоквартирного будинку.

Також зазначила, що суд помилково послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17. При цьому вказала, що спір у справі № 462/2646/17 стосується скасування державної реєстрації юридичної особи та є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки), а не спором про захист права власності.

В апеляційній скарзі на ухвалу від 23.12.2021 року про повернення заяви про забезпечення позову позивачка ОСОБА_1 просить її скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема вказала, що поза увагою суду залишилось те, що заява про забезпечення позову містить найменування суду, всі необхідні дані учасників справи, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечити позов із зазначенням відповідних заходів, передбачених п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Також зазначила, що судом не було враховано й того, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність передбачених у ч.3 ст.154 ЦПК України підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову. Про це й було зазначено в заяві про забезпечення позову. Натомість відсутність інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, або відсутність пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, якщо воно не є обов`язковим згідно ч.3 ст.154 ЦПК України, не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки ці питання суд з`ясовує у передбаченому ст.153 ЦПК України порядку.

Таким чином, вказала, що за таких обставин заява про забезпечення позову не містить недоліків, за яких суд повинен повернути її заявнику, а тому вона підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених ч.9 ст.153 ЦПК України.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 11.10.2023 року о 09-50 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися і всі вони, крім ОСОБА_1 , про причини неявки не повідомили. ОСОБА_1 просила суд відкласти розгляд справи до закінчення дії воєнного положення, мотивуючи прохання тим, що м.Херсон є прифронтовою зоною, де ведуться бойові дії, і вона виїхала за межі України. Крім того вказала, що вона не має комп`ютерної техніки та доступу до інтернету, не може укласти угоду з адвокатом. Апеляційний суд вважає вказані заявником причини неприбуття до суду неповажними, такими, що не відповідають вимогам закону. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до копії нотаріально посвідченого договору дарування від 18.01.1995 року позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.15).

Згідно витягу з рішення Херсонської міської ради № 246 від 16.05.2006 року зобов`язано Управління комунальної власності видати свідоцтво про право власності Херсонській міській раді на нежилі приміщення загальною площею 38,8 кв.м по АДРЕСА_1 (а.с.26).

Відповідно до копії Свідоцтва серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно від 24.05.2006 року Херсонська міська рада є власником нежилих приміщень, загальною площею 38,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: рішення виконавчого комітету від 16.05.2006 року (а.с.30).

Згідно Інформації з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), сформованої 17.05.2021 року вказані нежилі приміщення належать до комунальної власності територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради та мають реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14851698 (а.с.32).

Рішенням Херсонської міської ради № 538 від 05.11.2021 року було затверджено Перелік об`єктів малої приватизації комунальної власності міста Херсона, що підлягають приватизації шляхом продажу з аукціону, до якого (в п.1 Додатку) внесено вказане нежитлове приміщення (а.с.34).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

Щодо оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження

З прийнятим рішенням суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України.

Так, за п.п.1, 3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

За положеннями ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до визначень, наведених у ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку":

--- ОСББ це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

--- співвласники багатоквартирного будинку це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Згідно зі ст.2 вказаного Закону цей Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

За ст.4 вказаного Закону об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтовними цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

За змістом ст.ст.6, 7, 10, 15 Закону співвласники багатоквартирного будинку створюють ОСББ, затверджують статут такого об`єднання, мають право знайомитися з рішеннями загальних зборів та оскаржувати їх судовому порядку, брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", управління багатоквартирним будинком це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Стаття 6 вказаного Закону визначає права співвласників багатоквартирного будинку. За змістом пунктів 1, 2 частини першої цієї статті співвласники багатоквартирного будинку мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.

Разом з тим, за змістом п.п.1, 5 ч.1 ст.7 вказаного Закону, співвласники зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників.

За ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено, у цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Херсонської міської ради, третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тополь" про визнання незаконними, скасування рішень ради, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.

Предметом спору є оскарження позивачкою, як фізичною особою, яка є власником квартири АДРЕСА_2 , в якому створено ОСББ "Тополь", рішення міської ради про видачу Свідоцтва про право власності, самого Свідоцтва про право власності міської ради на нежилі приміщення загальною площею 38,8 кв.м, розташовані у вказаному будинку, а також рішення ради про внесення вказаного нежилого приміщення до Переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають приватизації.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

У своїй постанові від 02.02.2021 року у справі № 906/1308/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке: "Як установили суди попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ "Лесі Українки 38" та до ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору на надання послуг, укладеного ОСББ, членом якого є позивач, та ФОП ОСОБА_3 виконавцем цих послуг, указавши на порушення укладенням спірного договору з надання послуг з управління та обслуговування будинку прав позивача фізичної особи як співвласника багатоквартирного будинку.

З огляду на викладене, враховуючи предмет, характер спору та суб`єктний склад його сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у цій справі виник стосовно прав і обов`язків позивача щодо користування та розпорядження спільним майном як співвласника багатоквартирного будинку, тому має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Посилання судуапеляційної інстанції на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема у справах № 462/2646/17, № 501/1571/16-ц, № 826/10249/18, та висновок про можливість розгляду спору у цій справі господарським судом з огляду на характер спірних правовідносин, оскільки спір виникає при здійсненні права управління юридичною особою, а такий спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 статті 20 ГПК України), незалежно від суб`єктного складу такого спору (частина 6 статті 30 ГПК) є помилковими, тому що спірні правовідносини у вказаних справах стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій.

Натомість спір у справі, що розглядається, стосується реалізації прав та виконання обов`язків позивача у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг.

З огляду на викладене суди першої й апеляційної інстанцій помилково вважали, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів".

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачкою, як фізичною особою, яка є співвласницею майна багатоквартирного будинку та яка разом з іншими співвласниками створили ОСББ "Тополь", та Херсонською міською радою щодо незаконності прийнятих рішень, набуття права власності вказаною радою на приміщення, які перебувають у спільній власності мешканців будинку, то цей спір не відноситься до спорів, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ОСББ "Тополь", не пов`язаний з корпоративними відносинами, а має приватноправовий характер, відтак підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про те, що цей спір має вирішуватися за правилами ГПК незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи. При цьому є недоречним посилання суду на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, оскільки спірні правовідносини у вказаній справі стосувались порядку створення, реєстрації, діяльності і ліквідації об`єднань, організацій.

Щодо оскарження ухвали про повернення заяви про забезпечення позову

З прийнятим рішенням суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

За змістом ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.150 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1); забороною вчиняти певні дії (п.2).

За положеннями ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування або ім`я заявника, його місцезнаходження або місце проживання чи перебування, поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, РНОКПП (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За положеннями ч.ч.3 і 4 ст.153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням (частина 3); у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (частина 4).

Відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Частиною 3 ст.154 ЦПК України передбачені випадки, коли суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення.

У цій справі таких випадків не встановлено. Про це також було зазначено в заяві про забезпечення позову.

Крім того, як вбачається, заява про забезпечення позову містить найменування суду, всі необхідні дані учасників справи, предмет позову.

Отже, відсутність інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, або відсутність пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, якщо воно не є обов`язковим згідно ч.3 ст.154 ЦПК України, не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки ці питання суд з`ясовує у передбаченому ст.153 ЦПК України порядку.

З іншого боку, зазначивши, що в порушення п.7 ч.1 ст.151 ЦПК України заява не містить інші відомості, потрібні для забезпечення позову, суд не зазначив конкретні відомості, які повинна містити заява про забезпечення позову.

Таким чином, заява про забезпечення позову не містить недоліків, за яких суд мав право чи був повинен повернути її заявнику, а тому вона підлягала вирішенню по суті без застосування наслідків, передбачених ч.10 ст.153 ЦПК України (повернення заявнику).

Висновки суду апеляційної інстанції

З огляду на наведене апеляційний суд вважає апеляційні скарги обґрунтованими, а оскаржувані ухвали суду першої інстанції такими, що постановлені з порушенням вимог процесуального законодавства та підлягають скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі та повернення заяви про забезпечення позову порушив норм процесуального права, то відповідно до положень п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційні скарги задовольнити, а оскаржувані ухвали суду скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.367, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу цього ж суду від 23 грудня 2021 року про повернення заяви про забезпечення позову скасувати й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 11 жовтня 2023 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська