Ухвала

від 09.10.2023 по справі 761/32445/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1612478880000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямованих на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подала апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року, якою було накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1612478880000.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як вказує представник, в оскаржуваній ухвалі не доведено необхідність та не зазначено конкретних фактичних обставин, які виправдовували б такий ступінь втручання у права ОСОБА_6 щодо володіння, користування та розпорядження власним майном.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 здійснює оформлення користування земельною ділянкою згідно вимог законодавства для сплати податків, відповідно до положень Податкового кодексу України, всупереч твердженням сторони обвинувачення, що остання нібито вчиняє дії для отримання в оренду земельної ділянки на якій розташований вказаний об`єкт нерухомості на підставі підробленої документації.

На думку автора апеляційної скарги, слідчий суддя, в порушенням вимог КПК України, провів закрите судове засідання, чим позбавив власника вказаного об`єкта нерухомого майна права на участь у судовому розгляді клопотання.

ОСОБА_6 є доброчесним набувачем зазначеного в клопотанні майна, яка використовувала та розпоряджалась ним з 2020 року і по теперішній час, із дотриманням всіх норм законодавства, що регулюють питання власності та його використання.

Апелянт стверджує, що в оскаржуваній ухвалі не наведено обставини щодо, яким саме чином використання об`єкту нерухомості може призвести до зникнення чи настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також не зазначено яким саме критеріям речового доказу, визначених ст. 98 КПК України, відповідає вказане в клопотанні майно.

Також, у даному кримінальному провадженні жодній особі не було повідомлено про підозру, а ОСОБА_6 , відповідно, не має процесуального статусу у кримінальному провадженні № 42022102100000195 від 04.11.2022.

Накладений арешт може призвести до збитків суб`єктів господарювання, псування сільськогосподарської продукції та зупинення підприємницької діяльності, оскільки арештоване майно використовується як майданчик для торгівлі різними товарами, в тому числі продуктами харчування, та надається в оренду відповідним суб`єктам господарювання.

Враховуючи, що оскаржувану ухвалу було постановлено без виклику та участі власника майна, а копію судового рішення отримано лише 22.09.2023, то строк на апеляційне оскарження, в розумінні вимог ст. 395 КПК України, не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну каргу та просила її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102100000195 від 04.11.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України.

Постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 від 06.09.2023 вказане в клопотанні майно визнано в кримінальному провадженні № 42022102100000195 від 04.11.2022 речовим доказом.

07.09.2023прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1612478880000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямованих на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя прийшов до висновку, що з урахуванням обставин зазначеного кримінального провадження, а також того, що наведене майно цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано має правовий статус речового доказу, з метою забезпечення його збереження, на переконання слідчого судді, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, у зв`язку з чим посилання апеляційної скарги про неможливість накладення арешту на майно з підстав відсутності повідомлення про підозру жодній з осіб у справі є, на думку колегії суддів, необґрунтованими.

З урахуванням зазначеного слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, відтак посилання апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно абз. 2 частини 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештоване майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, арештоване майно в повній мірі відповідає критеріям речового доказу, у зв`язку з чим аргументація представника власника майна про добросовісність набуття майна у власність, із врахуванням викладеної норми закону, не може слугувати підставою для відмови в арешті майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури

м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1612478880000, із забороною будь-яким реєстраторам, реєстраційним службам чи державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, які мають реєстраційні повноваження, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, видачі будь-яких правовстановлюючих документів, спрямованих на реєстрацію, зміну власника нерухомого майна, а також із забороною користування будь-якими особами вказаним приміщенням, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/6152/2023 Категорія ст. 170 КПК України

Єдиний унікальний номер 761/32445/23

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_8 ,

Доповідач: ОСОБА_1