Постанова

від 12.10.2023 по справі 200/15013/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року справа №200/15013/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 р. у справі № 200/15013/21 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахівської сільської ради Добропільського району Донецької області (далі відповідач, сільська рада), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення сесії Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області від 03.09.2021 №VІІІ-16/76.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив, скасувати судове рішення та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування скарги зазначено, що Шахівська сільська рада Покровського району рішенням сесії від 03.09.2021 року №VІІІ-16/76, скасувала рішення сесії Шахівської сільської ради від 23.04.2021 року № VIII-10/135 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015 року №VI-59/8 гр. ОСОБА_1 », чим порушила права позивача на отримання в користування зазначеної земельної ділянки, має характер дискримінаційного, прийняте з суттєвим порушенням регламенту Шахівської сільської ради, не пройшло розгляд та погодження профільної депутатської комісії Шахівської сільської ради, засідання якої відбулося 01.09.2021, порушення порядок та строки оприлюднення проекту рішення Відповідачем, Позивач за користування сплачував би грошові кошти до бюджету Шахівської сільської ради.

Відповідачем при прийнятті спірного рішення порушені п.30-32 розділ ІІІ.5. Регламенту затвердженого рішенням сесії Шахівської сільської ради від 25.11.2020 року № VIII-2/1.

Під час розгляду на пленарному засіданні та обговорення проекту рішення щодо скасування рішення від 23.04.2021 року № VIII-10/135, депутати та Голова ради не відреагували на повідомлення та доповідну записку ОСОБА_2 начальника відділу організаційно-правової роботи про те, що скасовується рішення, яке є актом індивідуальної дії, та повноваження у відповідача, щодо скасування рішення від 23.04.2021 року № VIII-10/135, відсутні, рішення про скасування є незаконним.

Скасовуючи рішення від 23.04.2021 року № VIII-10/135, відповідач не скасував рішення від 29.10.2015 року №VI-59/8, яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, рішення від 23.04.2021 року № VIII-10/135 було прийняте з метою уточнення та коректировки попереднього.

Скаржник зазначає, що відсутні заперечення відповідача щодо фактів та вимог викладених у позовній заяві.

Відповідач рішенням від 23.04.2021 № VIII-10/135, вносив зміни до рішення від 29.10.2015 №VI-59/8, яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, рішення від 23.04.2021 № VIII-10/135 було прийняте з метою уточнення та коректировки попереднього, тобто виконання рішення відповідача від 29.10.2015 не можливе без рішенням від 23.04.2021 № VIII-10/135.

Поділ земельної ділянки площею 34.8268 Га з кадастровим номером 1422087700:01:000:1303, не був предметом позову, предметом позову було незаконне рішення відповідача який своїм рішенням порушив порядок встановлений згідно із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 16.04.2009р. № 7-рп/2009, в рішенні Конституційного Суду України від 23.06.1997 Хв2-зп (справа 3/35-313), практикою Верховного суду України, Верховного суду.

Посилаючись на поділ земельної ділянки в мотивувальній частині рішення, Суд вийшов за межі позовних вимог.

Посилання суду в мотивувальній частіш на ст.36 ЗК України, щодо граничної площі земельної ділянки для городництва не відповідає фактичним обставинам справи де предметом позову є незаконні дії відповідача.

Скаржник зазначає, що за вимогами законодавства та сталою судовою практикою, передбачено можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: відсутність факту виконання рішення, що скасовується; відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.

29 жовтня 2015 року рішенням Октябрської сільської ради (Добропільського) Покровського району №VІ-59/8 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, площею 34,8268 га, кадастровий номер 1422087700:01:000:1303, для ведення городництва в оренду, строком на 20 років.

23 квітня 2021 року рішенням Шахівської сільської ради №VІІІ-10/135 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015 року №VІ-59/8 гр. ОСОБА_1 » було викладено в новій редакції: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Додатково у рішенні визначені кадастровий номер земельної ділянки, уточнена площа, цільове призначення земельної ділянки та умови виділення.

03 вересня 2021 року рішенням Шахівської сільської ради Покровського району №VІІІ-16/76 «Про скасування раніше прийнятого рішення Шахівської сільської ради від 23.04.2021 №VIII-10/35 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015 р. №VI-59/8 гр. ОСОБА_1 » скасовано рішення сесії Шахівської сільської ради від 23.04.2021 року №VIII-10/135 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015 року №VІ-59/8 гр. ОСОБА_1 ».

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що відповідач мав право скасувати власне рішення. Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не скасовано. Земельна ділянка з кадастровим номером 1422087700:01:000:1303 вже поділена, а сформованим внаслідок поділу земельним ділянкам надані кадастрові номери. На час вирішення справи статтею 36 ЗК України встановлено, що площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі.

Так, згідно з частинами першою - третьоюстатті 140 Конституції Українимісцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межахКонституціїі законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно доКонституції Українисистему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаєЗакон України «Про місцеве самоврядування в Україні»(преамбула до цьогоЗакону).

Система місцевого самоврядування визначена статтею 5 вищезазначеного Закону й відповідно до її частини першої включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, визначені ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».

Згідно зістаттею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до вимог ч.1-3, 5, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбаченихпунктами 4і16 статті 26,пунктами 1,29і31 статті 43тастаттями 55,56цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно доЗакону України"Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином волевиявленням ради, щодо надання права власності від імені відповідної територіальної громади в сфері регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, статтею12та122 ЗК України.

Відповідно до п.а,б частини першоїстатті 12 ЗК Українидо повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу.

Відповідно до ст. 36 Земельного кодексу України (у редакції на час прийняття рішення від 29 жовтня 2015 року №VІ-59/8), громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками цих споруд за їх рахунок.

Аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну чи скасування.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), зокрема, у п. 5 встановлено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема: а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується; б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Згідно п. 18 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 182/2428/16-а.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 у справі № 21-64а13 та 25.05.2016 у справі № 21-5459а15, у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №182/2428/16-а, від 24 червня 2022 року справа № 809/847/18, від 18 серпня 2022 року справа № 580/871/20.

Отже, рішення Октябрської сільської ради (Добропільського) Покровського району №VІ-59/8 від 29 жовтня 2015 року, рішення Шахівської сільської ради №VІІІ-10/135 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015 року №VІ-59/8 гр. ОСОБА_1 » від 23 квітня 2021 року та рішення Шахівської сільської ради Покровського району №VІІІ-16/76 «Про скасування раніше прийнятого рішення Шахівської сільської ради від 23.04.2021 №VIII-10/35 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015 р. №VI-59/8 гр. ОСОБА_1 » від 03 вересня 2021 року, є рішеннями органу місцевого самоврядування, актами індивідуальної дії.

Підставою прийняття радою рішення №VІІІ-10/135 «Про внесення змін до рішення сесії Октябрської сільської ради від 29.10.2015, була заява позивача, яка була обґрунтована необхідністю внесення змін до рішення ради №VІ-59/8 від 29 жовтня 2015 року без внесення яких неможливо здійснити розробку проекту землеустрою земельної ділянки.

З пояснень позивача вбачається, що на підставі рішення №VІІІ-10/135 від 23 квітня 2021 року виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію суб`єктивного права позивача, як зацікавленої особи, на розробку проекту землеустрою з подальшим зверненням до уповноваженого органу. Також, позивач як суб`єкт цих правовідносин, заперечує проти їх припинення та його скасування.

Оскаржуваним рішенням відповідач фактично скасував дію свого рішення, попереднього рішення. Підстави прийняття спірного рішення, відповідачем не зазначено.

Отже, відповідач не діяв відповідно до своїх повноважень, а оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином з урахуванням встановлених судом обставин та зазначених норм права відповідачем протиправно було прийнято спірне рішення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції не вірно дав оцінку обставинам справи та помилково застосував норми матеріального права у даних правовідносинах, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 р. у справі № 200/15013/21- скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сесії Шахівської сільської ради Покровського району Донецької області від 03.09.2021 №VІІІ-16/76.

Стягнути з Шахівської сільської ради Покровського району, Донецької області (код ЄДРПОУ 04343197) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), суму судового збору за подання позовної заяви до апеляційної скарги в розмірі 2270 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений та підписаний 12 жовтня 2023 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

І.Д. Компанієць