Постанова

від 21.09.2023 по справі 340/753/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 340/753/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року

у справі №340/753/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП»

до Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 25.11.2022 року №000032760901 про застосування штрафної санкції у сумі 37812154,48 грн. за платежем « пальне» , №000032700901 про застосування штрафної санкції у сумі 60 000 грн. за платежем « адміністративні штрафи та інші санкції» , №000032650901 про застосування штрафної санкції за платежем « адміністративні штрафи та санкції» . В обґрунтування заявленого позову, позивач стверджує, що підприємство не є розпорядником акцизного складу, позаяк обсяг зберігання пального у 2021 році не перевищував 1000 кубічних метрів пального. Оборотно -сальдові відомості свідчать про наявність у ТОВ « Транс Біт Групп» декілька десятків одиниць автомобілів DAF, а також легкові автомобілі і трактор , які підприємство використовує у власній господарській діяльності і відповідно здійснює їх заправку безпосередньо до баку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №340/753/23 в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Судом встановлено, що позивач здійснює діяльність з вантажним автомобільним транспортом, в своєму користуванні має два резервуари для зберігання пального. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом виявлено, що за 2021 рік позивачем не зареєстровано два акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального, встановлено факт необладнання резервуарів для зберігання пального рівнемірами-лічильниками та витратоміром-лічильником, здійснення позивачем операцій з пальним без реєстрації платником акцизного податку. Наведені порушення слугували підставою для прийняття оскаржуваних позивачем рішень. Судом першої інстанції досліджено, що звертаючись за захистом своїх прав позивач наполягав на тому, що розпорядником акцизного складу він може бути тільки якщо отримує за рік пальне в обсягу, що перевищує 1000 кубічних метрів. При цьому пальне, що заливається безпосередньо в паливні баки транспортних засобів не враховується в даний обсяг. Позивач вказував, що в ємностях для зберігання протягом року придбано та розвантажено пальне, що не перевищує 1000 кубічних метрів. Залишок придбаного протягом року пального заливався безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, що належать позивачу.

Судом проаналізовано наявні матеріали справи, норми чинного законодавства та зазначено, що позивач не подав належних доказів щодо наведеної ним позиції, зокрема доказів підтвердження, куди саме розвантажувалось придбане пальне. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» подало апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №340/753/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав йому можливості належним чином обґрунтувати власну правову позицію, оскільки безпідставно не врахував клопотання позивача про відкладення розгляду справи через хворобу його представника, та позбавив можливості долучити докази. Вважає, що підприємство не є розпорядником акцизного складу, оскільки обсяг зберігання пального у 2021 році не перевищував 1000 кубічних метрів пального. Вказує, що з метою недопущення перевищення цього ліміту позивач здійснював заправку власного автомобільного транспорту безпосередньо в бак у листопаді та грудні 2021 року. Звертає увагу, що законодавство не передбачає спеціальних бухгалтерських документів стосовно відвантаження палива у бак автомобіля, а в резервуари не може поміститися більше палива, ніж їх об`єм. До поданої апеляційної скарги позивачем долучено докази, які не розглядалися судом першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримано визначені по справі правові позиції сторін, надано пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 26.11.2012, перебуває на обліку як платник податку.

Позивач використовує у своїй діяльності ємності для зберігання пального за наступними адресами: проїзд Галузевий, 24, м. Кременчук, Полтавська область; вул. Б.Шосе, 2а, м. Коростень, Житомирська область. Зазначені ємності позивач не обладнував витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, що позивачем не заперечується.

Такі ємності позивачем використовуються на підставі відповідних ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), отриманих за кожною адресою місця зберігання пального. Вказані адреси розташування ємностей для зберігання пального позивач не реєстрував як акцизні склади, що позивачем також не заперечується.

Придбання позивачем пального у 2021 році здійснювалось від ТОВ «Західенергопостач», ТОВ «Нафтобіт», ТОВ «Нафто-Груп», ТОВ «НК «Фаворит Ойл», ТОВ «ТК «Нафто Ойл», ТОВ «Фаворит Ойл», ПП «МАЛ СЕРВІС».

Відповідно до даних реєстру акцизних накладних, позивачем з 01.01.2021 по 31.12.2021 отримано 1035464,24 літрів пального, що сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 25.10.2022 по 02.11.2022 проведено фактичну перевірку позивача з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства України у сфері обігу пального, за наслідками якої складено Акт №3061/11-28-09-01/38484105.

Перевірка призначена та проведена на підставі наказу ГУ ДПС в Кіровоградській області №1146-п від 24.10.2022, підставами проведення перевірки зазначено п.п. 80.2.2., п.п. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального та виконання листа ДПС України від 05.07.2022 №6524/7/99-00-09-03-02-07.

На виконання наказу №1146-п від 24.10.2022 податковим органом виписані направлення на перевірку №1887 від 24.10.2022 та №1888 від 24.10.2022.

Відповідно до відміток у зазначених направленнях, такі направлення та службові посвідчення перевіряючих 25.10.2022 пред`явлені посадовій особі позивача, якому також у цей же день о 10-57 годині вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки №1146-п від 24.10.2022.

Згідно висновків перевірки, викладених у п. 3 Акту №3061/11-28-09-01/38484105 від 02.11.2022, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

-п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації 2 акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку розпорядником акцизного складу;

-п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині не обладнання рівнемірами-лічильниками на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизних складах у кількості 2 одиниць, та 1 витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі;

-п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України в частині здійснення операцій з пальним без реєстрації платником акцизного податку.

Даних щодо подачі заперечень до вказаного акту матеріали справи не містять.

На підставі Акту №3061/11-28-09-01/38484105 від 02.11.2022 податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-№00032650901 від 25.11.2022, яким за порушення п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України (відсутність реєстрації 2 акцизних складів) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2 000 000,00 грн.;

-№0032700901 від 25.11.2022, яким за порушення п.п. 230.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України (необладнання та відсутність реєстрації 2 одиниць рівнемірів-лічильників та 1 одиниці витратомірів-лічильників) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 60 000,00 грн.;

-№00032760901 від 25.11.2022, яким за порушення п.п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212 ПК України (здійснення реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку) до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 37 812 154,48 грн..

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Предметом доказування у цій справі є обставини, які підтверджують або спростовують висновки контролюючого органу про наявність в діях позивача складу правопорушення, за яке його притягнуто до відповідальності на підставі п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким внесені зміни до ПК України та Закону № 481/95-ВР.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Положеннями п.212.1 ст. 212 ПК України передбачено, що платниками акцизного податку зокрема є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Приписами пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Згідно положень ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Відповідно пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів- лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до положень статті 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до пп. 14.1.6-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач використовує у своїй діяльності ємності для зберігання пального за наступними адресами:

- проїзд Галузевий, 24, м. Кременчук, Полтавська область, ємність (резервуар) 50,0 куб.м;

- вул. Б.Шосе, 2а, м. Коростень, Житомирська область, ємність (резервуар) 50,0 куб.м.

Згідно відомостей єдиного реєстру акцизних накладних позивач з 01.01.2021 по 31.12.2021 отримав 1035464,24 літрів пального.

Відповідно до п. 3 Акту №3061/11-28-09-01/38484105 від 02.11.2022, який складено відповідачем за результатами фактичної проведеної перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення, які допущені позивачем:

-п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації 2 акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку розпорядником акцизного складу;

-п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині не обладнання рівнемірами-лічильниками на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизних складах у кількості 2 одиниць, та 1 витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі;

-п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України в частині здійснення операцій з пальним без реєстрації платником акцизного податку.

Навіть не приймаючи до уваги докази, які долучені позивачем до апеляційної скарги, дослідивши акт перевірки, який є підставою для контролюючого органу для нарахування штрафної санкції, колегія суддів, переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, зазначає, що висновок контролюючого органу про наявність у позивача двох акцизних складів за місцями зберігання пального ґрунтується виключно на відомостях про придбання позивачем 1035464,24 літрів пального, які отримані контролюючим органом з єдиного реєстру акцизних накладних та товарно-транспортних, видаткових накладних, що надані до перевірки.

Натомість, з наявних матеріалів справи, зокрема зі змісту акту перевірки №3061/11-28-09-01/38484105 та додатків №1 та №2 до цього акту, неможливо поза розумним сумнівом встановити, що позивач у 2021 році отримав пальне в обсязі більше ніж 1000 кубічних метрів безпосередньо у ємності за адресами проїзд Галузевий, 24, м. Кременчук, Полтавська область та вул. Б.Шосе, 2а, м. Коростень, Житомирська область, не здійснюючи отримання пального безпосередньо у бак транспортних засобів, що належать позивачу, та про що позивач стверджував звертаючись до суду.

Досліджуючи наявні у справі документи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції враховує, що складений за результатом проведеної фактичної перевірки акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання і є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

При цьому судова колегія зауважує, що безпосередньо в акті перевірки відповідачем не зазначено та не встановлено інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Посилаючись виключно на дані єдиного реєстру акцизних накладних, наданих до перевірки товарно транспортних накладних та видаткових накладних, що наведені у Додатку 1 до Акту перевірки, відповідач достеменно не встановив на момент проведення фактичної перевірки факт зберігання позивачем пального за вказаний у акті перевірки період з перевищенням встановленого ліміту ( 1000000 літрів)

Отже, твердження відповідача, що позивач після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів ( 1000000 літрів) в межах календарного року, а саме з 9 грудня 2021 року вважається розпорядником акцизних складів та має бути зареєстрований платником акцизного податку з пального, після отримання обсягів пального, що перевищують 1000 кубічних метрів ( 1000000 літрів) має характер припущення контролюючого органу, без жодного документального підтвердження.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок стосовно доказування правомірності прийнятих ним рішень, належними та допустимими доказами не довів обґрунтованість висновків про те, що позивач отримавши пальне у 2021 році вважався розпорядником двох акцизних складів за адресами:

- проїзд Галузевий, 24, м. Кременчук, Полтавська область;

- вул. Б.Шосе, 2а, м. Коростень, Житомирська область.

Відтак, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, що останній не є розпорядником двох акцизних складів , тому є безпідставними висновки контролюючого органу, що скаржник допустив порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині відсутності реєстрації двох акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального в частині не обладнання рівнемірами-лічильниками на введених в експлуатацію резервуарах, у кількості двох одиниць, та пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України в частині здійснення операцій з пальним без реєстрації платником акцизного податку. Таким чином, встановлені у справі обставини виключають підстави для притягнення позивача до відповідальності, тому оскаржувані податкові повідомлення- рішення, підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, не взято до уваги та не перевірено правову позицію позивача, який маючи у своєму розпорядженні транспортні засоби та придбаваючи пальне для власних потреб, стверджував про заправлення придбаного пального безпосередньо у паливні баки власних транспортних засобів задля не допущення перевищення встановленого ліміту 1000000 літрів.

Аналіз змісту пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України свідчить про те, що не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.

В той же час, обсяг пального, що заправлений у паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не враховується до обсягу отриманого пального в ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального у розумінні вказаної норми.

Аналізуючи надані позивачем документи з назвами « Відомість видачі ДТ за листопад 2021 року» та « Відомість видачі ДТ за грудень 2021 року», суд першої інстанції обмежився зауваженням щодо довільної форми зазначених відомостей та відмовляючи у задоволенні позову послався на ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судова колегія, з урахуванням завдань та засад адміністративного судочинства, викладених у ст. 2 КАС України, в контексті норми ст.77 ч.2 КАС України, яка передбачає , що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення чи дії покладається на відповідача, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов, вважає, що податковим органом не доведено та не підтверджено належними доказами зберігання позивачем пального за вказаний у акті перевірки період з перевищенням встановленого ліміту ( 1000000 літрів). Застосування до позивача контролюючим органом штрафної санкції та притягнення до відповідальності відбулось на підставі припущення контролюючого органу, без жодного документального підтвердження, є підставою для скасування прийнятих контролюючим органом та оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права судом першої інстанції, призвели до неправильного вирішення справи, і відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС БІТ ГРУПП» задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №340/753/23 скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 25.11.2022 року №000032760901, №000032700901, №000032650901.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко