Постанова
від 10.10.2023 по справі 640/39746/21
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/39746/21

адміністративне провадження № К/990/34720/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника позивача Адамович О.В.,

представників відповідача Красникова В.А., Мельника А.А.

розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поствест» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 (суддя - Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі №640/39746/21.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поствест» (далі - ТОВ «Поствест») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2021 №00919740704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2021 року на суму 7210551,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1802637,75 грн.;

зобов`язати Головне управляння Державної податкової служби у м. Києві внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022, позов задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження ГУ ДПС у м. Києві посилається на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №2а-9423/12/2670, від 09.10.2019 по справі №808/9397/13-а, від 05.05.2020 по справі №826/678/16, від 17.08.2021 по справі №420/6598/20.

Також ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що судами неправильно застосовано положення підпункту г) пункту 198.5 статті 198, підпунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Зокрема зазначає, що працівниками Головного управління ДПС у м. Києві, в присутності директора ТОВ «Поствест» Савочки Романа , здійснено виїзд за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 17, та встановлено, що за даною адресою знаходиться діюча сонячна електростанція, яка огороджена парканом та охороняється. На сонячній електростанції паспорт об`єкта відсутній, тому ідентифікувати власника, та/або орендаря не є можливим. Зрозуміти кому саме належать сонячні фотогальванічні елементи неможливо. Зі слів охорони сонячні фотогальванічні елементи змонтовані на даній земельній ділянці в 2019 - 2020 роках. В своїх поясненнях (Додаток 2 до першого примірника акту перевірки) Савочко Роман не надав відповіді щодо періоду встановлення (монтажу) сонячних фотогальванічних елементів на даній земельній ділянці та не надав актів прийому-передачі сонячних фотогальванічних елементів ТОВ «Оптіма Кварт». Зазначене позивачем жодними доказами не спростовано, актів прийому-передачі сонячних фотогальванічних елементів ТОВ «Оптіма Кварт» не надано і в ході розгляду справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Поствест» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Поствест» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2021 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 85591/26-15-07-04-02/44136221 від 18.11.2021, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимог статей 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 7210551,00 грн. та не виписано і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за серпень 2021 року на 7210551,00 грн.

Згідно акту перевірки висновок відповідача про фактичне непідтвердження наявності у ТОВ «Поствест» права на бюджетне відшкодування у сумі 7210551,00 грн. базується на неможливості посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві встановити наявність придбаних сонячних фотогальванічних елементів в зібраному стані за адресою місця зберігання, і як наслідок використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності.

Також, перевіркою встановлено, що згідно баз даних ДПС та Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Поствест» відсутні зареєстровані податкові накладні, щодо придбання робіт/послуг з встановлення (монтажу) сонячних фотогальванічних елементів у сонячну електростанцію. Крім того, встановлено відсутність придбання супутніх послуг та товарів для монтажу (будівництва) сонячної електростанції (силові кабелі, трансформатори, перетворювачі електроенергії тощо).

На підставі таких висновків Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 00919740704 від 13.12.2021, яким ТОВ «Поствест» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 7210551 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1802637,75 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що підтверджують/спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - властивостей придбаних товарів, умов перевезення, зберігання тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи з урахуванням специфіки предмету та умов укладених правочинів.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, відповідно до договору купівлі-продажу № 2508/21 від 25.08.2021 та специфікацій до нього ТОВ «Поствест» придбало у ТОВ «Октаєдр сімпл» 5580 сонячних фотогальванічних елементів зібраних в модулі RSM150-8-505М на загальну суму 26607426,91 грн., у тому числі ПДВ - 4434541,15 грн.

Згідно договору купівлі-продажу № ПС 08/21-17 від 17.08.2021 позивач придбав у ТОВ «Пінта Соляріс» 2472 сонячних фотогальванічних елементів зібраних у модулі на суму 16655878,08 грн., у тому числі ПДВ 2775979,68 грн.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок.

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання №1 від 01.11.2021 до договору оренди №11-01/21 від 01.11.2021 ТОВ «Поствест» передало в оренду сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі на загальну суму 43263 04,99 грн., у тому числі ПДВ - 7 210 550,83 грн.

Надаючи оцінку зазначеним документам суди дійшли до висновку, що товар - сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі придбані позивачем у ТОВ «Октаєдр сімпл» та ТОВ «Пінта Соляріс» в подальшому передані в оренду ТОВ «Оптіма кварт», що підтверджується належним чином оформленими перинними документами.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань ТОВ «Поствест», серед іншого, надає в оренду інші машини, устаткування та товари.

Отже, надання в оренду товарів - сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі позивачем ТОВ «Оптіма кварт» не суперечить виду діяльності ТОВ «Поствест».

Таким чином, за висновками судів, у ТОВ «Поствест» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Октаєдр сімпл» та ТОВ «Пінта Соляріс».

Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, специфікації товару, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

В даному випадку предметом поставки є особливий вид товару - сонячні фотогальванічні елементи, які підлягають відповідній стандартизації та специфікації.

Судами з`ясовано, що придбаний у ТОВ «Октаєдр сімпл» та ТОВ «Пінта Соляріс» товар розвантажений за адресою м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 15 та на підставі договору відповідального зберігання №17-08/21/1 від 17.08.2021, укладеному з ФОП Булановим О.М. , передано на зберігання, що підтверджується актами передачі приймання матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Між позивачем, як орендодавцем, з однієї сторони, та ТОВ «Оптіма кварт», як орендарем, з іншої сторони, укладено договір оренди обладнання №11-01/21 від 01.11.2021, у відповідності до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання майно, що належить орендодавцю на праві приватної власності.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 розділу 2 договору від 01.11.2021 первинне розміщення об`єкту оренди розташоване за адресою: Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, 17.

Згідно з П(с)БО 7 «Основні засоби», затверджені Наказом Міністерством фінансів України від 27.04.2022 №92 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Вирішуючи даний спір, суди не з`ясовали фактичний рух товару від ФОП Буланова О.М. , на відповідальному зберіганні якого перебував придбаний у ТОВ «Октаедр сімпл» та ТОВ «Пінта Соляріс» товар, до ТОВ «Поствест» та подальшу передачу в оренду до ТОВ «Оптіма кварт».

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві направлено запит від 16.11.2021 №50247/5/26-15-07-04-02-13 до Новоукраїнської міської об`єднаної територіальної громади щодо надання інформації про власника/орендаря земельної ділянки та сонячної електростанції за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 17.

На вказаний запит Новоукраїнська міська рада листом від 10.12.2021 повідомила, що за адресою: Кіровоградська обл., м. Новоукраїнка, вул. Курчатова, буд. 17. Розташовані дві земельні ділянки, що перебувають у комунальній власності Новоукраїнської міської ради, орендарем з 14.03.2017 є СТОВ «Зоря».

Разом з тим, за доводами позивача відповідно до акту приймання-передачі обладнання №1 від 01.11.2021 до договору оренди №11-01/21 від 01.11.2021, укладеному з ТОВ «Оптіма кварт» (орендар), ТОВ «Поствест» (орендодавець) передало в оренду сонячні фотогальванічні елементи зібрані в модулі на загальну суму 43 263 304,99 грн.

Однак докази про укладення договорів суборенди, які б свідчили про перебування в оренді земельної ділянки за вказаною адресою саме у ТОВ «Оптіма кварт» у матеріалах справи відсутні.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Таким чином, для правильного вирішення спору в цій частині необхідно, окрім дослідження первинних документів на відповідність вимогам Закону України «Про фінансову звітність та бухгалтерський облік в Україні», проаналізувати, чи достатньо обсягу складених за результатами господарських операцій документів, відображення їх у бухгалтерському обліку відповідно до стандартів та положень для висновку про те, що товар був дійсно придбаний, переданий в оренду, тобто був у наявності у позивача, та пов`язаний із провадженням його господарської діяльності.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частин другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Що стосується судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовної вимоги зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Суд зазначає, що Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої, в даному випадку після вчинення контролюючим органом дій по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника на наступний робочий день після отримання рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили.

Отже, на час вирішення судами попередніх інстанцій позовних вимог в цій частині у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані за заявою ТОВ «Поствест» про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 7210551,00 грн. як такої, що є узгодженою.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи вимоги ТОВ «Поствест» в частині зобов`язання відповідача здійснити певні дії, неправильно застосували норми матеріального права, а саме приписи пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України. Ці вимоги позову є безпідставними та задоволенню не підлягають, а тому судові рішення підлягають скасуванню на підставі статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідній частині з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 351, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 у справі №640/39746/21 скасувати.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізовується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) подану за серпень 2021 року до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування - відмовити.

Справу №640/39746/21 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2021 №00919740704 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення10.10.2023
Оприлюднено16.10.2023
Номер документу114137818
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю

Судовий реєстр по справі —640/39746/21

Ухвала від 01.02.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жук Р.В.

Ухвала від 28.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жук Р.В.

Ухвала від 28.08.2024

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жук Р.В.

Ухвала від 27.11.2023

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Жук Р.В.

Постанова від 10.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 10.10.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 06.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 05.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 22.12.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 03.11.2022

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Лічевецький Ігор Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні