Постанова

від 20.09.2023 по справі 127/7634/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 127/7634/21

провадження № 61-5755св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У березні 2021 року ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання.

Позов мотивований тим, що 25 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого вона передала у власність відповідача належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 зобов`язався забезпечувати її утриманням довічно на умовах цього договору.

Згідно з умовами договору грошове утримання складається з першого платежу у розмірі 35 000,00 грн і щомісячних платежів у розмірі 1 000,00 грн, які мають сплачуватися шляхом банківського чи поштового переказу або готівкою під розписку.

Крім того, ОСОБА_3 зобов`язаний був щомісячно до 10-го числа поточного місяця надавати їй кошти на оплату комунальних послуг у тому ж порядку, що й щомісячне грошове її утримання.

Вона за віком (ІНФОРМАЦІЯ_1) і станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, оскільки не була здатна самостійно себе обслуговувати. Такий висновок викладений у рішенні лікарсько-консультативної комісії (протокол від 03 вересня 2008 року № 91).

Відповідачі на момент укладення договору утримання були для неї незнайомими людьми. Цей договір укладений за сприянням Громадської організації «Фонд допомоги Олени Орєхової». Всі дії щодо укладення правочину вона сприймала виключно як оформлення державної допомоги для покращення якості її життя.

У 2016 році вона зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору довічного утримання, однак у задоволенні позову їй було відмовлено.

Одразу після укладення договору між сторонами склалися вкрай неприязні відносини.

Стверджувала, що ОСОБА_3 неналежно виконував свої зобов`язання за договором довічного утримання, обумовлені ним грошові кошти тривалий час не сплачував, у зв`язку з чим вона просила розірвати договір довічного утримання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що:

відповідач ОСОБА_3 належним чином виконував взяті на себе зобов`язання відповідно до умов укладеного договору, а позивач не надала достатніх доказів на підтвердження невиконання ним умов договору довічного утримання, тому відсутні підстави для розірвання цього договору;

вимогу про розірвання договору довічного утримання позивач також пред`явила до ОСОБА_4 , проте доказів на підтвердження того, що остання порушила права позивача у правовідносинах, які виникли зі спірного договору, суду не надано. Тому вимоги позовної заяви до ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції вказав, що позивач як на підставу позову посилалася на невиконання ОСОБА_3 умов договору щодо сплати щомісячних платежів, зокрема, зазначала, що останній поштовий переказ на суму 2 200,00 грн надходив 10 листопада 2020 року, після чого будь-які надходження на її ім`я припинилися. При цьому ОСОБА_1 посилалася на відповіді АТ «Укрпошта» від 16 березня, 30 вересня та від 25 жовтня 2021 року, у яких вказано, що від відправника ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_1 були направлені до відділення поштового зв`язку 21021 у місті Вінниці такі перекази: 06 липня 2020 року на суму 2 200,00 грн і 05 серпня 2020 року повернутий за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; 01 вересня 2020 року на суму 4 400,00 грн та 01 жовтня 2020 року повернутий за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; 09 жовтня 2020 року на суму 2 200,00 грн та 09 листопада 2020 року повернутий за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання; 10 листопада 2020 року на суму 2 200,00 грн та 14 грудня 2020 року повернутий за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання. Суд першої інстанції зауважив, що у відповідях АТ «Укрпошта» від 30 вересня та 25 жовтня 2021 року зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , від ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , за період із квітня 2021 року до серпня 2021 року поштові перекази не надходили. Суд підкреслив, що у згаданих відповідях прізвище відповідача зазначено як « ОСОБА_3 », водночас правильне прізвище відповідача « ОСОБА_3 ». Неправильне прізвище « ОСОБА_3 » зазначила ОСОБА_1 у своїх заявах до АТ «Укрпошта». Крім того, на спростування доводів позовної заяви про невиконання умов договору щодо сплати щомісячних платежів відповідач надав фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про поштові перекази до поштового відділення 21 у місті Вінниці на ім`я ОСОБА_1 , а саме:

- 03 грудня 2016 року на суму 1 200,00 грн;

- 10 січня 2017 року на суму 1 000,00 грн;

- 17 січня 2017 року на суму 1 200,00 грн;

- 19 січня 2017 року на суму 1 000,00 грн;

- 09 лютого 2017 року на суму 1 000,00 грн;

- 10 березня 2017 року на суму 1 000,00 грн;

- 03 січня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 10 лютого 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 10 березня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 08 квітня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 07 травня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 02 червня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 08 липня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 01 вересня 2020 року на суму 4 400,00 грн;

- 09 жовтня 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 10 листопада 2020 року на суму 2 200,00 грн;

- 01 квітня 2020 року на суму 12 000,00 грн;

- 06 травня 2020 року на суму 14 413,00 грн;

- 08 червня 2021 року на суму 16 200,00 грн,

що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору довічного утримання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , її представника адвоката Желіховського В. М. задоволено.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , задоволено.

Розірвано договір довічного утримання, укладений 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В., зареєстрований у реєстрі за номером 2912.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 не надавав ОСОБА_1 щомісячно визначені укладеним правочином кошти на її грошове утримання. У позовній заяві, апеляційній скарзі позивач чітко вказувала, що останній поштовий переказ на суму 2 200,00 грн надходив їй від ОСОБА_5 10 листопада 2020 року, однак вказана особа не має жодного відношення до виконання відповідачем своїх особистих зобов`язань за договором довічного утримання, оскільки згоди на передачу обов`язків набувача вона нікому не надавала, тому не отримувала кошти від сторонньої особи. Спірним періодом неналежного виконання ОСОБА_3 зобов`язань за дійсним правочином є період із 10 листопада 2020 року до дня звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом, тобто до березня 2021 року включно.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача та її адвоката Дудник А. В. вказував, що дійсно мали місце поодинокі випадки ненадсилання ним ОСОБА_1 грошових переказів щомісячно (місяць у місяць), однак він не вважає, що це може свідчити про невиконання умов укладеного правочину через компенсацію ним платежів сумами переплат в інші місяці. Зокрема, згідно з фіскальними чеками у квітні 2021 року оформлений переказ на ім`я позивача у розмірі 12 000,00 грн, у травні 2021 року - 14 413,00 грн, у червні 2021 року - 16 443,00 грн з міста Києва (а. с. 77 ), де знаходиться Громадська організація «Фонд допомоги Олени Орєхової». Водночас місце проживання ОСОБА_3 особисто вказав у відзиві на апеляційну скаргу як АДРЕСА_3 . Майже усі грошові перекази позивачу відповідно до наданих самим відповідачем у справу фіскальних чеків (а. с. 75-77, 146) направлялися з міста Києва. Суд першої інстанції помилково визначив грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн та 14 413,00 грн як такі, що переказувалися на ім`я ОСОБА_1 у 2020 році, оскільки фактично вони направлялися переказами у 2021 році. Однак, як правильно стверджувала ОСОБА_1 , з липня до листопада 2020 року переказ їй коштів здійснювався ОСОБА_5 , що не входило в обов`язки останньої за умовами договору супроводження договору довічного утримання від 25 листопада 2016 року. Тим паче, що згоду на заміну набувача позивач не надавала, жодних повідомлень з цього приводу ОСОБА_1 не отримувала. З листопада 2020 року до квітня 2021 року, з червня 2021 року до цього часу кошти від відповідача у рахунок щомісячних договірних платежів ОСОБА_1 узагалі не надходили, що свідчить не про кілька поодиноких випадків невиконання набувачем умов укладеного правочину, а про систематичне їх невиконання. Інші докази на спростування вказаних обставин у матеріалах справи відсутні.

Апеляційний суд відхилив довід апеляційної скарги про те, що у запитах про перекази на її ім`я, надісланих АТ «Укрпошта», позивач умисно неправильно вказувала його прізвище « ОСОБА_3 », оскільки це не впливає на доведеність неналежного виконання ним умов укладеного договору.

Аргументи учасників

У червні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 та її уточнена редакція мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що сама позивач ухилялася від виконання умов договору довічного утримання, оскільки протягом останніх п`яти років умисно не отримувала поштові перекази, які він їй переказував засобами поштового зв`язку, що свідчить про її недобросовісну поведінку. Після систематичного порушення позивачем умов договору він звернувся до ОСОБА_5 (за сприяння її благодійного фонду був укладений договір утримання) з проханням направляти ОСОБА_1 платежі замість нього, які позивач також умисно не отримувала. Такі недобросовісні дії позивача мали систематичний і безперервний характер.

Апеляційний суд помилково не застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 612 ЦК України, оскільки позивачка ухилялася від отримання виконання (не отримувала поштові перекази). ОСОБА_3 стверджує, що переважно він сплачував не 1 000,00 грн щомісячно, як це передбачено договором, а, як правило, 2 000,00 грн або 2 200,00 грн, а за квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2021 року здійснив виплати, які в рази перевищують суми, визначені договором, а саме: у квітні 2020 року - 12 000,00 грн, у травні 2020 року - 14 413,00 грн, у червні 2021 року - 16 200,00 грн. Очевидним є те, що надлишкові суми за попередні місяці повністю перекривали відсутність платежів за інші місяці.

Наголошує на тому, що у спірних правовідносинах мало місце прострочення кредитора. Апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що оскільки платежі здійснювалися не від його імені, а ОСОБА_5 , то таке виконання вважається неналежним, оскільки платежі надходили від сторонньої особи, з якої у позивача не було договірних відносин. Цей висновок про неналежність виконання є занадто формальним і таким, що не відповідає фактичним відносин між сторонами. Позивачу достеменно було відомо, що ці кошти їй надходять на виконання договору довічного утримання, оскільки саме Громадська організація «Фонд імені Олени Орєхової» і познайомила позивача з ним, про що і вказано у позовній заяві.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року залучено до участі у справі № 127/7634/21 правонаступника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2023 року призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2912.

За умовами цього договору ОСОБА_1 (відчужувачка) передала у власність, а ОСОБА_3 (набувач) отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого

ОСОБА_3 зобов`язався забезпечувати ОСОБА_1 довічним утриманням на умовах договору.

Згідно з пунктом 6 договору ОСОБА_3 зобов`язався довічно фінансово утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовились, що грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35 000 грн та щомісячних платежів у розмірі 1000 грн. Сторони домовились, що щомісячне грошове утримання буде надаватися відчужувачу шляхом банківського переказу, або готівкою під розписку.

Згідно з пунктом 8 договору первинний грошовий платіж відповідно до пункту 6 договору визначений сторонами за спільною згодою у розмірі 35 000,00 грн, які ОСОБА_1 отримала повністю від ОСОБА_3 перед підписанням договору. Цей платіж повинен витрачатися відчужувачкою на задоволення її життєвих потреб.

У пункті 10 договору встановлено, що при надходженні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання ОСОБА_1 відповідно до пунктів 7, 8 цього договору зобов`язання ОСОБА_3 за відповідний місяць вважаються виконаними у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див.: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 757/39725/19-ц (провадження № 61-15916св20).

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України)

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (стаття 751 ЦК України).

Згідно зі статтею 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

У частині другій статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19 (провадження № 61-5955св21) зазначено, що «відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц (провадження № 61-1677св17) вказано, що «відповідно до пункту 7 договору довічного утримання ОСОБА_9 зобов`язувався забезпечувати ОСОБА_10 утриманням довічно, сторони визначили, що таке утримання має грошовий еквівалент і оцінюється як матеріальне забезпечення у розмірі 1 000,00 грн щомісяця, що підлягає сплаті шляхом банківського або поштового переказу або готівкою під розписку. Крім того, набувач зобов`язувався щомісяця сплачувати (відшкодовувати) відчужувачу квартири вартість комунальних послуг шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку, та здійснити поховання ОСОБА_10 після її смерті, або компенсувати такі витрати особі, яка здійснить поховання. У пункті 8 договору довічного утримання сторони передбачили, що сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляцій споживчих цін. Частиною першою статті 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Відповідно до пункту 1 частини першою статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. Згідно з частиною першою статті 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання ним своїх обов`язків, передбачених пунктами 7 та 8 договору довічного утримання, зокрема, щодо сплати у повному обсязі матеріального утримання, надання позивачу у будь-який спосіб коштів для оплати комунальних послуг та відшкодування інфляційних втрат. Безпідставними є доводи касаційної скарги стосовно належного виконання зобов`язань за договором довічного утримання, оскільки зазначені обставини досліджувались судами попередніх інстанцій та їм надана оцінка, а суд касаційної інстанції, з огляду на статтю 400 ЦПК України не здійснює переоцінку доказів».

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року у справі № 127/27034/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Радіонова Н. В., про визнання недійсним договору довічного утримання та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Радіонова Н. В., ОСОБА_4 , про усунення перешкод в виконанні договору довічного утримання, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання від 25 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радіоновою Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 2912. Скасовано заборону відчуження зазначеного в договорі майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , зареєстровану в реєстрі за № 2913. Зустрічний позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в виконанні договору довічного утримання залишено без задоволення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 визнання недійсним договору довічного утримання відмовлено. І іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року залишено без змін.

У рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року зазначено: «зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в виконанні договору довічного утримання, задоволенню не підлягає з підстав недоведеності».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункти 1-3 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що на виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_3 спочатку переказував по 1 000,00 грн щомісячно без інших, обумовлених договором платежів, потім суми коливались, а в подальшому надходження коштів від ОСОБА_3 припинилися. Стверджувала, що порушення договору мали постійний характер. Зазначала, що певний період грошові поштові перекази надходили від ОСОБА_5 , зокрема з липня 2020 року до листопада 2020 року, що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» від 16 березня 2021 року. Останній переказ на суму 2 200,00 грн надходив на її ім`я від ОСОБА_5 10 листопада 2020 року, після чого будь-які надходження припинилися. Пояснювала, що будь-яких грошових зобов`язань ОСОБА_5 не мала перед нею (позивачем), а тому були відсутні підстави для отримання цих коштів (а. с. 3);

суди встановили, що 25 листопада 2016 року ГО «Фонд допомоги Олени Орєхової» (виконавець) та ОСОБА_1 (клієнт) уклали договір супроводження довічного утримання, згідно з умовами якого виконавець зобов`язується надати ОСОБА_1 юридичні та інші інформаційно-консультаційні послуги, пов`язані з виконанням договору довічного утримання, укладеного між клієнтом і ОСОБА_3 відносно об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 за договором довічного утримання, а також допомогу у виконанні умов цього договору. У число вищезазначених послуг входить збір усіх необхідних для укладання договору довічного утримання документів, організація нотаріального посвідчення договору, інші, пов`язані з укладанням цього правочину, послуги, а також моніторинг виконання умов договору довічного утримання набувачем за договором (пункт 1 договору) (а. с. 8);

того ж дня, 25 листопада 2016 року, ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) уклали договір довічного утримання, який позивач просила розірвати, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність набувача квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_3 зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору (пункт 1 договору);

у пункті 6 договору довічного утримання сторони дійшли згоди про те, що набувач зобов`язується довічно фінансово утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35 000,00 грн і щомісячних платежів у розмірі 1 000,00 грн. Також набувач зобов`язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг;

згідно з пунктом 7 договору довічного утримання щомісячне грошове утримання буде щомісячно виплачуватися набувачем на користь відчужувача, починаючи з моменту укладання цього договору до 10-го числа поточного місяця поштовим переказом на поштове відділення № 21 у місті Вінниці на АДРЕСА_4 . У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувач зобов`язаний вчасно (за п`ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_3 ;

у пункті 13 договору довічного утримання визначено, що істотними умовами цього договору є щомісячні платежі, первинний грошовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі;

відповідно до пункту 14 договору довічного утримання цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку. У разі неможливості подальшого виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором з підстав, що мають істотне значення, обов`язки набувача можуть бути передані за додатковою угодою іншій особі за спільною згодою сторін договору (пункт 17 договору довічного утримання);

суди не встановили, чи виконував ОСОБА_3 належним чином взяті на себе зобов`язання за договором довічного утримання щодо щомісячної сплати позивачу по 1 000,00 грн;

суд першої інстанції вказав, що на спростування доводів про невиконання умов договору щодо сплати щомісячних платежів відповідач надав фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про поштові перекази до поштового відділення 21 у місті Вінниці на ім`я ОСОБА_1 . Проте поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що вказані фіскальні чеки АТ «Укрпошта» не охоплюють весь період дії договору довічного утримання;

суди не врахували, що за умовами договору набувач також зобов`язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг;

суд першої інстанції не встановив, чи сплачував ОСОБА_3 комунальні послуги за квартиру відчужувача;

суди не надали оцінки рішенню Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року у справі № 127/27034/16-ц, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у виконанні договору довічного утримання.

суди не врахували, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Суди не надали оцінки доводам ОСОБА_3 про те, що позивачка ухилялася від отримання виконання (не отримувала поштові перекази), а також доводам ОСОБА_3 про те, що переважно він сплачував не 1 000,00 грн щомісячно, як це передбачено договором, а, як правило, 2 000,00 грн або 2 200,00 грн, а за квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2021 року здійснив виплати, які в рази перевищують суми, визначені договором, а саме: у квітні 2020 року - 12 000,00 грн, у травні 2020 року - 14 413,00 грн, у червні 2021 року - 16 200,00 грн. І надлишкові суми за попередні місяці повністю перекривали відсутність платежів за інші місяці.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про наявність підстав для розірвання договору довічного утримання і висновок суду першої інстанції про відсутність таких підстав є передчасними.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Тому оскаржені судові рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що вимогу про розірвання договору довічного утримання позивач також пред`явила до ОСОБА_4 , проте доказів на підтвердження того, що остання порушила права позивача у правовідносинах, які виникли зі спірного договору, суду не надано. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 . Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та постанова апеляційного суду ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим касаційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та постанову апеляційного суду скасувати; передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_4 залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 лютого 2022 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук