Рішення

від 02.05.2024 по справі 127/7634/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/7634/21

Провадження № 2/127/4199/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2024 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 25.11.2016 року було укладено договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радіоновою Н.В. та зареєстровано в реєстрі під № 2912, за умовами якого, позивач передала у власність ОСОБА_5 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , в замін до чого ОСОБА_5 зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.

Відповідно до п.6 договору ОСОБА_5 взяв на себе обов`язок довічно фінансово утримувати ОСОБА_3 , тобто забезпечувати її грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовилися, що грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35000,00 грн. та щомісячних платежів у розмірі 1000,00 грн. на місяць. Сторони також домовилися, що грошове утримання повинно надаватись ОСОБА_3 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

Крім вище зазначеної суми відповідач зобов`язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені.

Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись ОСОБА_3 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання та електроенергія в обсязі до 150 кВт год., абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата омофону.

У пункті 7 договору, сторони зазначили, що місячне грошове утримання буде щомісячно виплачуватися ОСОБА_5 , починаючи з моменту укладення договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом на поштове відділення № НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 .

Таким чином, в п.6 договору було погоджено щомісячне грошове утримання шляхом банківського або поштового переказу або готівкою під розписку, однак в п. 7 договору визначено лише у вигляді поштового переказу.

Відчужувана квартира була особистою приватною власністю ОСОБА_3 та належала їй на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 24.09.1993 року виконкомом Вінницької міської ради народних депутатів, згідно з рішенням від 24.06.1993 року за № 447, зареєстрованого 20.08.1993 року Вінницьким обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 154 за реєстровим № 742/6911.

ОСОБА_3 , 1930 року тривалий час хворіла. Страждала на дисциркуляторну енцефалопатію ІІІ ступеня змішаного ґенезу, розладами пам`яті на грунті атеросклеротичного уражання судин головного мозку, має вади слуху. Згідно рішення Лікарсько консультативної комісії, протокол № 91 від 03.09.2008 року встановлено, що вона потребувала постійного стороннього догляду. Нездатна до самообслуговування.

Водночас позивач не є самотньою, протягом тривалого часу проживає із ОСОБА_4 , а 23.08.2015 року між ними було зареєстровано шлюб. Позивач отримувала турботу як від своїх родичів , так і, на час укладення договору, про неї піклувались і далі піклуються родичі чоловіка.

На момент укладення договору відповідач для ОСОБА_3 був незнайомою людиною, який проживає в Крижопільському районі Вінницької області та уклав цей договір за сприяння громадської організації «Фонд допомоги Олени Орєхової». При цьому ОСОБА_3 всі дії по укладенню договору сприймала як оформлення державної допомоги, що дало б їй можливість покращити якість свого життя.

25.11.2016 року, скориставшись відсутністю чоловіка, який в цей час доглядав за хворою онукою вдома у своєї дочки, представники громадської організації «Фонд допомоги Олени Орєхової» доставили ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Вінницького МНО Радіонової Н.В. де і було підписано договір довічного утримання.

Ввечері того ж дня її чоловік побачив в квартирі ОСОБА_3 вказаний договір та пояснив, що вона вже не власник квартири, після чого ОСОБА_3 стала вимагати відновлення її прав власності.

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_5 , третя особа приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Радіонова Н.В. про визнання недійсним договору довічного утримання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2019 року позов ОСОБА_3 було задоволено; визнано недійсним договір довічного утримання від 25.11.2016 року, а зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у виконанні договору довічного утримання залишено без задоволення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26.11.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково; рішення Вінницького міського суду від 28.02.2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, у решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 02.02.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Вінницького апеляційного суду від 26.11.2019 року залишено без змін. Верховний суд дійшов висновку, що волевиявлення ОСОБА_3 на укладення спірного договору було вільним і відповідало її внутрішній волі, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 в момент підписання спірного договору не усвідомлювала значення своїх дій, в матеріалах справи немає.

Оскільки, одразу після укладення договору між сторонами склались неприязні стосунки та розпочато судовий спір, що тривав до лютого 2021 року, відповідач ОСОБА_5 не дбав про дотримання умов договору, ставився до його виконання формально.

Як вказано в постанові Верховного суду від 02.02.2021 року свої зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_3 ОСОБА_5 обгронтував тим, що 25.11.2016 року приблизно об 11:30 год. з дружиною та невісткою приїхали в м. Вінницю до приватного нотаріуса для укладення нотаріального посвідчення договору щодо придання ним квартири в м. Вінниці з відстрочкою вселення.

Звідси слідує, що метою укладення договору було саме придбання квартири, а не намір піклуватися про ОСОБА_3 .

На виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_5 спершу переказувались по 1000,00 грн. щомісячно, без інших, обумовлених договором платежів, далі суми коливались, а потім, надходження коштів від ОСОБА_5 взагалі припинилось. Тобто порушення договору мали постійний характер, виникали не однократно і врешті решт ОСОБА_5 взагалі припинив виконання своїх обов`язків за договором довічного утримання на користь ОСОБА_3 .

Певний період грошові поштові перекази надходили від ОСОБА_7 , зокрема з липня 2020 року по листопад 2020 року, що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» від 16.03.2021 року.

Громадська організація «Фонд допомоги Олени Орєхової» спеціалізується на пошуку за винагороду людей, які утримуватимуть людей похилого віку, однак сам Фонд не несе будь якої відповідальності за якість наданого утримання та своєчасність надання допомоги, не є стороною договору довічного утримання. Отже, будь яких зобов`язань власниця фонду перед ОСОБА_3 не мала, щоб надсилати їй кошти. А тому ОСОБА_3 не отримувала ці поштові перекази.

Останній поштовий переказ на суму 2200,00 грн. надходив на ім`я ОСОБА_3 від ОСОБА_7 10.11.2020 року, після чого будь які надходження на ім`я ОСОБА_3 припинились.

Крім того, згідно ч.3 п.7 договору довічного утримання передбачено, що сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Держаної служби статистки України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.

ОСОБА_3 індексація не проводилась та не сплачувалась жодного разу. А умова договору проте, що несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору, не заслуговує на увагу, оскільки зазначена умова договору не звільняє відповідача від виконання зобов`язань щодо індексації матеріального забезпечення.

Також, не можна рахувати належним виконанням зобов`язань щодо утримання ОСОБА_3 грошові перекази з липня по листопад 2020 року від ОСОБА_7 . При цьому за аналогічні періоди перекази від ОСОБА_5 відсутні.

Згоди на заміну набувача за договором довічного утримання ОСОБА_3 не надавала.

Крім того, абз. 7 п.6 договору довічного утримання передбачено, що набувач зобов`язується здійснити поховання відчужувача квартири після його смерті, або компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання, у разі неможливості здійснити поховання набувачем самостійно через поважні причини.

Відповідачем відбулось порушення і цієї договірної умови, оскільки похованням займалась дочка ОСОБА_4 ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою КП «Комбінат комунальних підприємств» № 98 від 02.07.2022 року та рахунком замовленням № 0069 від 02.07.2022 року.

Просили суд, розірвати договір довічного утримання, укладений 25.11.2016 року між ОСОБА_3 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 2912.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, за обставин, викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що даний позов є обгрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 25 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 2912 (а.с. 5, 6).

За умовами вказаного договору, ОСОБА_3 передала у власність, а ОСОБА_9 утримав у власність квартиру АДРЕСА_1 , та в замін чого ОСОБА_9 зобов`язався забезпечувати ОСОБА_3 утриманням довічно на умовах даного договору.

Згідно пункту 6 спірного договору, ОСОБА_9 зобов`язався довічно фінансово утримувати ОСОБА_3 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Сторони домовились, що грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35 000 грн. та щомісячних платежів у розмірі 1 000 грн. на місяць.

У пункті 7 договору сторони домовились про те, що щомісячне грошове утримання буде щомісячно виплачуватись ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 , починаючи з моменту укладення цього договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом на поштове відділення АДРЕСА_2 .

Згідно п. 8 договору, первинний грошовий платіж відповідно до п. 6 договору визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 35 000 грн., які ОСОБА_3 отримала повністю від ОСОБА_11 перед підписанням договору.

Як на підставу позову позивач посилається на те, що відповідачем ОСОБА_9 не виконуються вимоги договору, щодо сплати щомісячних платежів, зокрема, що останній поштовий переказ на суму 2 200 грн. надходив 10 листопада 2020 року, після чого будь-які надходження на ім`я позивача припинились.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на відповіді АТ «Укрпошта» від 16 березня 2021 року (а.с. 10), від 30 вересня 2021 року (а.с. 90) та від 25 жовтня 2021 року (а.с. 105).

У вказаних відповідях, зокрема у відповіді від 16 березня 2021 року, зазначається про те, що від відправника ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_3 були направлені до відділення поштового зв`язку 21021 м. Вінниця, наступні перекази:

-06 липня 2020 року на суму 2 200 грн. та 05 серпня 2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання;

-01 вересня 2020 року на суму 4400,00 грн. та 01.10.2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання;

09.10.2020 року на суму 2200,00 грн. та 09.11.2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання;

-10 листопада 2020 року на суму 2200,00 грн. та 14 грудня 2020 року повернений за зворотною адресою за закінченням терміну зберігання.

У відповідях АТ «Укрпошта» від 30.09.2021 року (а.с.90) та від 25.10.2021 року (а.с.105) зазначено, що на ім`я ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_3 від ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 за період з квітня 2021 року по серпень 2021 року поштові перекази не надходили.

Відповідачем надано фіскальні чеки АТ «Укрпошта» про поштові перекази до поштового відділення 21 в м. Вінниці на ім`я ОСОБА_3 , а саме (а.с. 75-77,125).

03 грудня 2016 року на суму 1 200 грн.;10 січня 2017 року на суму 1 000 грн.;17 січня 2017 року на суму 1 200 грн.;19 січня 2017 року на суму 1 000 грн.; 09 лютого 2017 року на суму 1 000 грн.;10 березня 2017 року на суму 1 000 грн.;03 січня 2020 року на суму 2 200 грн.;

10 лютого 2020 року на суму 2 200 грн.;10 березня 2020 року на суму 2 200 грн.;08 квітня 2020 року на суму 2 200 грн.;07 травня 2020 року на суму 2 200 грн.;02 червня 2020 року на суму 2 200 грн.;08 липня 2020 року на суму 2 200 грн.;01 вересня 2020 року на суму 4 400 грн.;09 жовтня 2020 року на суму 2 200 грн.; 10.11.2020 року на суму 2200,00 грн.; 01.04.2020 року на суму 12000,00 грн.; 06.05.2020 року на суму 14413,00 грн.; 08.06.2021 року на суму 16200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони посягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 13 спірного договору ОСОБА_3 та ОСОБА_9 погодили, що істотними умовами цього договору вважатимуться щомісячні платежі, первинний грошовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі.

Як зазначено у позовній заяві, що надходження щомісячних обов`язкових платежів, які обумовлені спірним договором, припинилось з листопада 2020 року.

У ст. 744 ЦК України визначено, що за договором довічного утримання погляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, асе має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно зі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

У частині другій статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19 (провадження № 61-5955св21) зазначено, що «відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17- ц (провадження № 61-1677св17) вказано, що «відповідно до пункту 7 договору довічного утримання 0С0БА_9 зобов`язувався забезпечувати 0С0БА10 утриманням довічно, сторони визначили, що таке утримання має грошовий еквівалент і оцінюється як матеріальне забезпечення у розмірі 1 000,00 грн. щомісяця, що підлягає сплаті шляхом банківського або поштового переказу або готівкою під розписку. Крім того, набувач зобов`язувався щомісяця сплачувати (відшкодовувати) відчужувачу квартири вартість комунальних послуг шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку, та здійснити поховання ОСОБА_10 після її смерті, або компенсувати такі витрати особі, яка здійснить поховання. У пункті 8 договору довічного утримання сторони передбачили, що сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно у лютому чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляцій споживчих цін.

Частиною першою статті 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Відповідно до пункту 1 частини першою статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. Згідно з частиною першою статті 756 ЦК України правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане. Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про розірвання договору довічного утримання, оскільки відповідач не надав доказів належного виконання ним своїх обов`язків, передбачених пунктами 7 та 8 договору довічного утримання, зокрема, щодо сплати у повному обсязі матеріального утримання, надання позивачу у будь-який спосіб коштів для оплати комунальних послуг та відшкодування інфляційних втрат. Безпідставними є доводи касаційної скарги стосовно належного виконання зобов`язань за договором довічного утримання, оскільки зазначені обставини досліджувались судами попередніх інстанцій та їм надана оцінка, а суд касаційної інстанції, з огляду на статтю 400 ЦПК України не здійснює переоцінку доказів».

Рішенням Вінницькогоміського судуВінницької областівід 28лютого 2019року усправі №127/27034/16-цза позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 ,третя особа-приватний нотаріусВінницького міськогонотаріального округуРадіонова Н.В.,про визнаннянедійсним договорудовічного утриманнята зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Радіонова Н. В., ОСОБА_12 , про усунення перешкод в виконанні договору довічного утримання, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір довічного утримання від 25 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радіоновою Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 2912. Скасовано заборону відчуження зазначеного в договорі майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , зареєстровану в реєстрі за № 2913. Зустрічний позов ОСОБА_5 про усунення перешкод в виконанні договору довічного утримання залишено без задоволення (Т.2 а.с.104-108).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 визнання недійсним договору довічного утримання відмовлено, і іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року залишено без змін (Т.2 а.с.108-113).

У рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 28 лютого 2019 року зазначено: «зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в виконанні договору довічного утримання, задоволенню не підлягає з підстав недоведеності».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦП К України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилалася на те, що на виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_5 спочатку переказував по 1 000,00 грн. щомісячно без інших, обумовлених договором платежів, потім суми коливались, а в подальшому надходження коштів від ОСОБА_5 припинилися. Стверджувала, що порушення договору мали постійний характер. Зазначала, що певний період грошові поштові перекази надходили від ОСОБА_7 , зокрема з липня 2020 року до листопада 2020року,що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» від 16 березня 2021 року. Останній переказ на суму 2 200,00 грн. надходив на її ім`я від ОСОБА_7 10 листопада 2020 року, після чого будь-які надходження припинилися. Пояснювала, що будь-яких грошових зобов`язань ОСОБА_7 не мала перед нею, а тому були відсутні підстави для отримання цих коштів (Т.1 а.с.3).

У пункті 6 договору довічного утримання сторони дійшли згоди про те, що набувач зобов`язується довічно фінансово утримувати відчужувача, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення її життєвих потреб. Грошове утримання складається з первинного платежу у розмірі 35 000,00 грн. і щомісячних платежів у розмірі 1 000,00 грн. Також набувач зобов`язаний щомісячно разом або окремо сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг;

Згідно з пунктом 7 договору довічного утримання щомісячне грошове утримання буде щомісячно виплачуватися набувачем на користь відчужувача, починаючи з моменту укладання цього договору до 10-го числа поточного місяця поштовим переказом на поштове відділення АДРЕСА_5 . У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувач зобов`язаний вчасно (за п`ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_6 ;

у пункті 13 договору довічного утримання визначено, що істотними умовами цього договору є щомісячні платежі, первинний грошовий платіж та довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі;

відповідно до пункту 14 договору довічного утримання цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку. У разі неможливості подальшого виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором з підстав, що мають істотне значення, обов`язки набувача можуть бути передані за додатковою угодою іншій особі за спільною згодою сторін договору (пункт 17 договору довічного утримання.

Враховуючи вказівки Верховного Суду викладені у постанові № 127/7634/21 від 20.09.2023 року суд зазначає наступне.

Є очевидним та об`єктивним, таким, що не оспорюється відповідачем факт невиконання ним умов договору, викладених у його змісті. ОСОБА_5 не надавав ОСОБА_3 щомісячно, визначені укладеним правочином кошти на її грошове утримання. Останній поштовий переказ на суму 2200,00 грн. надходив від ОСОБА_7 10.11.2020 року. З квітня 2020 року по червень 2021 року грошові перекази також надходили від ОСОБА_7 .

Однак вказана особа не має жодного відношення до виконання відповідачем своїх особистих зобов`язань за договором довічного утримання, оскільки згоди на передачу обов`язків набувача вона нікому не надавала.

З червня 2021 року по травень 2022 року кошти на грошове утримання ОСОБА_5 не надавались взагалі. Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача кошти не сплачувались за вказаний період в зв"язку з недоцільністю, оскільки попередні платежі ОСОБА_3 не отримувала.

Згідно відповіді АТ «Укрпошта» від 15.04.2024 року, за змістом ухвали не визначена обов`язкова інформація, яка ідентифікує надані поштові послуги, що унеможливлює даний розшук та надання інформації. Таким чином, враховуючи вимоги п.107 Правил, надання запитуваної інформації щодо пересилання/вручання поштових переказів на ім`я ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 ) за період з грудня 2016 року по грудень 2021 року, не є можливим. Однак, у разі надання номерів поштових переказів, Укрпошта зможе надати запитувану інформацію щодо пересилання поштових переказів на ім`я ОСОБА_3 , якщо не закінчився строк їх зберігання відповідно до чинного законодавства ( Т.2а.с.165-166).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 не сплачував комунальні послуги за квартиру відчужувача (Т.2 а.с.116-131). І даний факт не оспарюється представником відповідача по справі. Як зазначив останній, в них не було доступу до інформації щодо сум і рахунків по комунальних платежах позивачки, тому за власною ініціативою вони суму деяких переказів збільшували на 1000 грн. , що на їх думку було достатнім для компенсації комунальних платежів.

Дані твердження представника відповідача суд оцінює критично. Та в цілом вважає що даний пункт договору також не був виконаний відповідачем по справі, оскільки дані кошти в розмірі 1000 грн. також не були регулярними, дана сума не відображає реальних витрат за комунальні платежі, суду не надано жодних доказів відповідачем намагання з"ясувати реальні суми комунальних послуг ОСОБА_3 . А відповідно до наданих суду квитанцій по оплаті житлово-комунальних послуг- всі наявні оплати здійснювались ОСОБА_3 , або ж членами її сім"ї.

Згідно ч.3 п.7 договору довічного утримання передбачено, що сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Держаної служби статистки України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору.

ОСОБА_3 індексація не проводилась та не сплачувалась, однак як вказано в договорі, несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору (Т.1 а.с.5-6).

Крім того, абз. 7 п.6 договору довічного утримання передбачено, що набувач зобов`язується здійснити поховання відчужувача квартири після його смерті, або компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання, у разі неможливості здійснити поховання набувачем самостійно через поважні причини.

Відповідачем відбулось порушення і цієї договірної умови, оскільки похованням займалась дочка ОСОБА_4 ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою КП «Комбінат комунальних підприємств» №98 від 02.07.2022 року та рахунком замовленням № 0069 від 02.07.2022 року (Т.2 а.с. 132-133).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Підставою для розірвання договору довічного утримання є встановлення факту хоча б одного випадку порушення умов договору. У цій справі систематичні порушення відповідачем, що стосуються неналежного виконання ним узятих зобов`язань по відношенню до відчужувачки ОСОБА_14 , неприязні стосунки між сторонами договору довічного утримання, які зводять нанівець мету укладеного правочину, є підставами для його розірвання.

Відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання у судовому порядку такого правочину у випадку невиконання набувачем його умов. При цьому саме набувач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності обставин, на які посилається позивач. При цьому не має значення відмова відчужувача від отримання обумовлених коштів, вирішальним є виконання набувачем своїх зобов`язань, що у цій справи не має місця. Відповідні висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19, від 09 лютого 2022 року у справі № 755/16507/ 19.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основоположними принципами цивільного законодавства, його загальними засадами є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті шостому частини першої статті 3 ЦК України. Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю, повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, §58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 526, 610, 651, 744, 755, 756 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 206, 259, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання- задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 25 листопада 2016р. між ОСОБА_3 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радоновою Н.В., зареєстрований в реєстрі за номером 2912.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 908 грн.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13.05.2024 року.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_4 ( АДРЕСА_8 ),

Відповідач: ОСОБА_5 , ІПН2067105652 ( АДРЕСА_9 ).

Суддя: