Рішення

від 04.10.2023 по справі 703/2081/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2081/23

2/703/813/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Криви Ю.В.

секретаря судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «РУЖИН-МАКС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «РУЖИН-МАКС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову позивач вказує, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №812158 від 18 квітня 2011 року, він є власником земельної ділянки площею 3,6524 га, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради.

08 лютого 2017 року між ним та фермерським господарством «РУЖИН-МАКС» (далі: ФГ «РУЖИН-МАКС») був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ФГ «РУЖИН-МАКС» в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 3,6524 га, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради. Договір був укладений на 7 років, державна реєстрація права оренди земельної ділянки була здійснена 15 лютого 2017 року.

Відповідно до п. 9 договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати не менше, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до п.11 договору, орендна плата вноситься щорічно, до 31 грудня щороку. Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 56499,20 грн. Таким чином, мінімальний річний розмір орендної плати, встановлений договором (без врахування коефіцієнта індексації) становить 1694,97 грн. Згідно п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, не виплатив йому орендну плату за 2020, 2021 та 2022 роки. Так, станом на дату подання позову заборгованість з орендної плати за 2020-2022 роки з урахуванням індексу інфляції складає 6371,99 грн. Відтак, незважаючи на приписи чинного законодавства України та на умови договору оренди, відповідач систематично порушує умови договору в частині сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Крім того, позивач вказує, що згідно ст. 611 ЦК України та п. 14 договору оренди землі за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач зобов`язаний сплатити йому пеню в розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Станом на дату подання позову пеня складає 8023,47 грн.

Враховуючи викладене вище, позивач просить розірвати договір оренди землі, укладений 08 лютого 2017 року між ним та ФГ «РУЖИН-МАКС» з датою державної реєстрації речового права 15 лютого 2017 року, зобов`язавши відповідача повернути належну йому земельну ділянку, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0009; а також стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6371 грн. 99 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 8023 грн. 47 коп. та судові витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою судді від 12 травня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

У визначений вказаною ухвалою строк відповідачем відзив на позовну заяву не надіслано.

Ухвалою суду від 12 липня 2023 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні та просив справу розглянути без участі сторони позивача, оскільки він знаходиться за межами м. Сміла, а саме перебуває на лікуванні у військовому шпиталі в м. Вінниця. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток. Ця обставина підтверджується матеріалами поштової кореспонденції. Клопотання від нього про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За згодою позивача, викладеною в письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого гл. 11 ЦПК України, про що судом постановлено ухвалу.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності з наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №812158 від 18 квітня 2011 року позивач, є власником земельної ділянки площею 3,6524 га, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради (а.с.14-15).

Вказане також об`єктивно підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80808170 від 21 лютого 2017 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7115052212020 від 15 вересня 2020 року (а.с.16-22).

Як вбачається з договору оренди землі від 08 лютого 2017 року ОСОБА_1 передав ФГ «РУЖИН-МАКС» у строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 3,6524 га з кадастровим номером: 7123787200:02:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради строком на сім років (а.с. 7-11).

Згідно акту приймання передачі в оренду земельної ділянки площею 3,6524 га ріллі, яка знаходиться в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради від 08 лютого 2017 року орендодавець - ОСОБА_1 передав, а орендар - ФГ «РУЖИН-МАКС» прийняв в оренду вказану земельну ділянку, яка входить до складу єдиного масиву ріллі в знаходиться в стані придатному для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.12).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7115052212020 від 15 вересня 2020 року вбачається, що земельна ділянка площею 3,6524 га, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради належить ОСОБА_1 . Державна реєстрація речового права оренди належної позивачу земельної ділянки була здійснена 15 лютого 2017 року. Орендар: ФГ «РУЖИН-МАКС», код ЄДРПОУ 40882036 (а.с. 17-20).

Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 08 лютого 2017 року річна орендна плата виплачується зерном ячменю та пшениці, але на суму не менше ніж 3 % від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки

Згідно п. 10 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 11 договору оренди землі орендна плата вноситься щорічно остаточний розрахунок проводиться до 31 грудня кожного року, розмір орендної плати переглядається щороку.

Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 56499,20 грн.

Таким чином, відповідно до умов договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання до 31 грудня кожного року сплачувати позивачу орендну плату в натуральній формі на суму, яка без врахування коефіцієнта індексації становить 1694,97 грн.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, умов платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю"). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною другою статті 409 ЦК України встановлено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилається на те, що відповідач порушив умови договору оренди щодо своєчасної сплати орендній платі за 2020-2022 роки, що є підставою для розірвання вказаного договору.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - правообов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту «д» частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 318/433/18 міститься висновок, що неналежне виконання умов договорів також є порушенням умов договорів оренди, яке дає право орендодавцям вимагати розірвання таких договорів, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість по договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, договором оренди землі передбачено, що за кожен рік використання землі орендар виплачує орендну плату до 31 грудня кожного року.

Вирішуючи питання в частині наявності заборгованості з орендної плати, визначеної у натуральній формі та підстав для її стягнення, суд виходить з наступного.

Згідно п.п. 9, 10 та 11 договору оренди земельної ділянки від 08 лютого 2017 року відповідач повинен сплачувати позивачу орендну плату до 31 грудня кожного року у натуральній формі зерном ячменю та пшениці, але на суму не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням індексів інфляції. Так, розмір орендної плати без врахування коефіцієнта індексації має становити не менше ніж 1694,97 грн.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, наполягав на тому, що відповідач не в виплачував орендну плату у формі, встановленій договором за період з 2020 по 2022 роки включно, а відтак повинен сплатити йому суму невиплаченої орендної плати за період з 01 січня 2021 року по 30 квітня 2023 року включно з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6371 грн. 99 коп.

Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини в порушенні зобов`язання (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13.02.2013 р. у справі № 6-170цс12).

Отже, саме відповідач у справі має доводити у суді відсутність своєї вини у невиконанні зобов`язання за договорами оренди з внесення орендної плати або ж довести факт виконання ним даного зобов`язання.

Проте, відповідачем не надано суду доказів про те, що він приймав заходи щодо внесення орендної плати за договором оренди за місцем проживання орендодавця щороку за період з 2020 по 2022 роки, як і доказів про те, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату за період з 2020 по 2022 роки у строки та на умовах, що встановлені договором оренди або в порядку визначеному законодавством України.

Враховуючи, що відповідачем не доведена відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання щодо внесення орендної плати у строки, встановлені Договором оренди, суд вважає, що внесення орендної плати за 2020-2022 роки відповідачем порушені з його вини. Відтак судом встановлено, що позивачу у справі виплати орендної плати за 2020-2022 роки відповідачем здійснено не було.

Так, загальний розмір заборгованості з орендної плати за 2020-2022 роки за договором оренди від 08 лютого 2017 року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції станом на 01 травня 2023 року, який підлягає до виплати позивачу складає 6371 грн. 99 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної виплати орендної плати протягом 2020, 2021 та 2022 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення правовідношення. Отже, розірвання договору оренди - це спосіб захисту прав та інтересів суб`єктів правовідносин, передбачений законодавством.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" імперативно передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Верховний Суд також зазначає, що обов`язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід`ємно пов`язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. А тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку орендодавцю.

Окрім цього, Верховний Суд констатує, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, суд приходить до переконання про задоволення позову в частині стягнення на користь позивача основної суми заборгованості з виплати орендної плати, а саме розміру заборгованості з орендної плати за 2020-2022 роки за договором оренди від 08 лютого 2017 року у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції, який станом на 01 травня 2023 року становить 6371 грн. 99 коп.

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для розірвання договору, судом встановлено факт нездійснення своєчасної сплати орендної плати за 2020-2022 року, ненадання відповідачем доказів про сплату чи контррозрахунку, та не спростування відповідачем фактів систематичного (понад два рази) невиконання зобов`язань. Саме систематичне порушення договору стало підставою для його розірвання. Відтак, суд вважає правомірною вимогу позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,6524 га, кадастровий номер: 7123787200:02:001:0009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адмінмежах Ротмістрівської сільської ради, який був укладений 08 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем. Крім того, заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача повернути йому земельну ділянку також підлягає задоволенню. Таким чином, в цій частині позовних вимог, позов підлягає задоволенню.

Окрім того позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення в розмірі 8023 грн. 47 коп.

Щодо стягнення пені, яка передбачена п. 14 Договору оренди землі, за прострочення виконання грошового зобов`язання за 2020-2022 роки, суд зазначає наступне.

Невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 ст. 611 ЦК).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, п. 14 договору оренди землі від 03 лютого 2014 року передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій (пені) вбачається, що відповідач має заборгованість по пені за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2023 року включно в розмірі 8023 грн. 47 коп. (а.с. 6).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені умови внесення орендної плати за 2020-2022 роки, які встановлені договором оренди, позивач має право на отримання від відповідача пені в розмірі, встановленому договором оренди, відповідно суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені в сумі 8023 грн. 47 коп. та погоджується із наданим позивачем розрахунком.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до задоволення у повному обсязі, відтак відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на корить позивача також в повному обсязі підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подачу позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12-13, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства «РУЖИН-МАКС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі - задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди землі, укладений 08 лютого 2017 між ОСОБА_1 та фермерським господарством «РУЖИН-МАКС» з датою державної реєстрації речового права 15.02.2017 та повернути земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: 7123787200:02:001:0009.

Стягнути з фермерського господарства «РУЖИН-МАКС» (юридична адреса: вул. Михайлівська, буд. 49, с. Ротмістрівка Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 40882036) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 6371 грн. 99 коп., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 8023 грн. 47 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2147 грн. 20 коп., а всього 16542 грн. 66 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим

Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 13 жовтня 2023 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: фермерське господарство «РУЖИН-МАКС» - юридична адреса: вул. Михайлівська, буд. 49, с. Ротмістрівка Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 40882036.

Головуючий: Ю. В. Крива