Рішення

від 03.10.2023 по справі 185/9237/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/9237/23

Провадження № 2/185/3097/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О.,

з участю прокурора Реука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом заступника керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області Марченка Д.Я. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Слобожанська", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Заступник керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області Марченко Д.Я. звернувся з позовом в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Слобожанська", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2023 (номер інформаційної довідки 324338138), де вказано, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; листом Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 20.04.2023 №4401.5.2-881/44.2-23 в якому зазначено, що посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 не документувалась.

Встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, набула право власності на земельну ділянку, розташовану на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, а саме:

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.08.2020, зареєстровано в реєстрі № 290, спадкова справа № 04/2020, спадкодавець ОСОБА_2 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 1234 ЦК України (Право на спадщину за заповітом),набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 4424010100:20:007:0007 площею 7,7411 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324338138 від 28.02.2023, 05.08.2020 приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Луганської області, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідно до ст. 1234 ЦК України (право на спадщину за заповітом), серія та номер: 290, виданий 05.08.2020, зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4424010100:20:007:0007площею 7,7411га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до зазначеного витягу, власником земельної ділянки кадастровий номер 4424010100:20:007:0007площею 7,7411га є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: російська федерація, дата державної реєстрації 05.08.2020, розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2139673644240.

На даний час земельна ділянка перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА СЛОБОЖАНСЬКА", про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Вказане підтверджується договором про зміни умов договору оренди землі, зареєстровано 20.03.2007 за №240101/040741700065 від 14.08.2020, укладеного між власником земельної ділянки орендодавцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА СЛОБОЖАНСЬКА". Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка кадастровий номер 4424010100:20:007:0007площею 7,7411га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 20 років.

25.08.2020 проведено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (індексний номер 53471949).

Разом із тим, виявлено порушення ст. ст. 13.14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України щодо зазначеної земельної ділянки. Так, ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 25.08.2021 року по даний час) не відчужив її, у зв`язку з чим є підстави її конфіскації у власність держави.

У зв`язку з наведеним,просив позов задовольнити.

Пред`являючи до суду даний позов, прокурор, як на на правову підставу звернення до суду з даною позовною заявою зазначив бездіяльністьуповноваженого органу щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.органу -Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Ухвалою від 26 липня 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Під час підготовчого провадження відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представником позивача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області подано пояснення, в яких вони позовні вимоги підтримали, та просять їх задоволити у повному обсязі, аргументуючи тим, що відповідач, на порушення норм чинного законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України не відчужив спірну земельну ділянку, а тому є підстави для конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність держави.

Прокурор Реука О.В. в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, вказав, що спірна земельна ділянка незаконно перебуває у власності відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач,яка про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлена в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада»,у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив,відзив на позов не подав,жодних заяв та клопотань до суду не надіслав.

Суд приходить до висновку про можливість розглянути справи без участі відповідача на підставі ч. 3ст. 223 ЦПК України.

Позиція суду

Відповідно до вимог ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності дост. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши прокурора, розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Заступник керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області Марченко Д.Я. звернувся з позовом в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Слобожанська", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, що підтверджується: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.02.2023 (номер інформаційної довідки 324338138), де вказано, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; листом Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 20.04.2023 №4401.5.2-881/44.2-23 в якому зазначено, що посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні, паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 не документувалась.

Встановлено, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, набула право власності на земельну ділянку, розташовану на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, а саме:

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 05.08.2020, зареєстровано в реєстрі № 290, спадкова справа № 04/2020, спадкодавець ОСОБА_2 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 1234 ЦК України (Право на спадщину за заповітом),набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 4424010100:20:007:0007 площею 7,7411 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324338138 від 28.02.2023, 05.08.2020 приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Луганської області, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідно до ст. 1234 ЦК України (право на спадщину за заповітом), серія та номер: 290, виданий 05.08.2020, зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4424010100:20:007:0007площею 7,7411га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до зазначеного витягу, власником земельної ділянки кадастровий номер 4424010100:20:007:0007площею 7,7411га є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: російська федерація, дата державної реєстрації 05.08.2020, розмір частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2139673644240.

На даний час земельна ділянка перебуває в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА СЛОБОЖАНСЬКА", про що внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Вказане підтверджується договором про зміни умов договору оренди землі, зареєстровано 20.03.2007 за №240101/040741700065 від 14.08.2020, укладеного між власником земельної ділянки орендодавцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА СЛОБОЖАНСЬКА". Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка кадастровий номер 4424010100:20:007:0007площею 7,7411га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 20 років.

25.08.2020 проведено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки (індексний номер 53471949).

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним прокурором в позовній заяві, а також у судовому засіданні, суд виходить із такого.

Щодо повноваження прокурора

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтовуючи своє звернення до судувказав, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території україни, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадаструу Луганськійобласті повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Щодо суті заявлених вимог

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК Україниу разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач Громадянин російської федерації ОСОБА_4 23.06.2003 успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 4421681900:04:003:0010 площею 4.9095 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 (номер відомостей про речове право: 33769222, індексний номер: 49270311) сільськогосподарського призначення,а тому у відповідності до приписів ст. 81 ЗК України зобов`язаний був відчужити її протягом року, а саме до 24.06.2004 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації такої земельної ділянки на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17.07.1997 року № 475/97-ВР і, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурорав інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про конфіскацію земельної ділянкипідлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову сторонами не подане, тому відсутні підстави для їх скасування.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

Питання про перегляд заочного рішення, постановленого в цій справі у справі може бути вирішено за правилами ст. 284 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 282, 289 ЦПК України, ст.ст.346,356ЦК України, ст.ст.1,19,22,81,125,140,143,145Земельного кодексу України, ст.ст.38,39Закону України «Про міжнародне приватне право», ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги заступника керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області Марченка Д.Я. в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Слобожанська", про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4424010100:20:007:0007 площею 7,7411 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Сватівської міської ради Сватівського району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.08.2020 (номер відомостей про речове право: 37635847, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 53471949 від 05.08.2020) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, р/р UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909921) 4647,71 грн судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 13 жовтня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4ст. 265 ЦПК України:

Орган (прокурор), який здійснював представництво інтересів держави: Сєвєродонецька окружна прокуратура Луганської області (вул. 8 Березня, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93404; адреса для листування: вул. Соборна, 5а, м. Кропивницький,Кіровоградської області, 25000);

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34-а код ЄДРПОУ 39771244);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства: російська федерація, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Слобожанська» (92601, Луганська область, Сватівський район, місто Сватове, Докучаєва Квартал, будинок 8,код ЄДРПОУ 30684096).

Суддя І. С. Шаповалова