Постанова

від 12.10.2023 по справі 909/243/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. Справа №909/243/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Бойко С.М.,

Бонк Т.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Печеніжинської селищної ради від 08.06.2023 №377/02-69/008

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2023 (головуючий суддя Матуляк П.Я., повний текст рішення складено та підписано 22.05.2023)

у справі №909/243/23

за позовом Акціонерного товариства Укртелеком в особі Івано-Франківської філії, м. Івано-Франківськ

до відповідача Печеніжинської селищної ради, смт. Печеніжин, Коломийський район, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 28 822,75 грн.

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Печеніжинської селищної ради про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 28 822 грн 75 коп.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач надавав телекомунікаційні послуги споживачам, які мають пільги з їх оплати, проте всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не відшкодував понесені позивачем витрати на вищевказані послуги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2023 позов задоволено. Стягнуто з Печеніжинської селищної ради на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 28 822 грн 75 коп. та 2 684,00грн. судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що між АТ "Укртелеком" та Печеніжинською селищною радою виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач, як розпорядник відповідних коштів місцевого бюджету, зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відповідно до бюджетної політики Держави принципом самостійності бюджетної системи України є те, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. За таких обставин зобов`язання щодо відшкодування витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на території Печеніжинської територіальної громади у спірний період виникло саме у Печеніжинської селищної ради.

Отже, Відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з АТ "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії АТ "Укртелеком" щодо послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у спірний період , а відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Судове рішення вмотивоване наступним:

- відповідно до ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" пільги на послуги зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Забезпечення державних соціальних гарантій є обов`язковим, як для органів місцевого самоврядування і державних органів, так і для підприємств і організацій незалежно від форми власності;

- статтею 91 БК України визначено, що видатки на пільги з послуг зв`язку належать до видатків місцевих бюджетів;

- згідно ст.61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування самостійно затверджують і виконують місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України;

- ч.6 ст.48 БК України передбачено, що зобов`язання щодо оплати пільг за надані послуги зв`язку, на які, згідно з законами України, мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст.48 БК України;

- виходячи з системного аналізу положень БК України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вбачається, що саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з послуг зв`язку з бюджету місцевого самоврядування;

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, аргументи учасників справи та процесуальні питання.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Печеніжинська селищна рада оскаржила таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що в силу ст.10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Рада є органом місцевого самоврядування та не належить до системи органів державної влади, які безпосередньо здійснюють та реалізовують державну політику у сфері соціального захисту. Відповідно, реалізація державних соціальних програм певним категоріям громадян з подальшим з відшкодуванням вартості наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає, є обов`язком держави в особі її органів.

Апелянт стверджує, що актами законодавства не передбачено імперативної норми, яка б покладала обов`язок на орган місцевого самоврядування здійснювати видатки на компенсацію послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян. Компенсація можлива тільки за наявності договірних відносин та рішення відповідної ради про бюджет на відповідний рік, що у даному випадку за вказаний спірний період відсутнє.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Розпорядженням №421 від 15.09.2023 у зв`язку з закінченням строку відрядження судді Малех І.Б., справу передано на повторний автоматизований розподіл справ.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2023, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Плотніцького Б.Д., суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

АТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги споживачам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

У період з квітня 2021 по січень 2023 (включно) Івано-Франківською філією АТ Укртелеком надавалися телекомунікаційні послуг з урахуванням пільг пільговим категоріям мешканців Печиніжинської селищної громади.

Розмір відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за вказаний період, згідно розрахунку позивача становить 28 822,75грн. Вказана сума підтверджується наявними у матеріалах справи щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (по категоріях пільг); щомісячними розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (поіменний список пільговиків) та зведеним розрахунком заборгованості за спірний період.

Для проведення звірки розрахунків відшкодування Івано-Франківською філією АТ Укртелеком щомісяця Раді направлялися супровідні листи разом із доданими до них пакетами документів, необхідних для здійснення розрахунків за надані пільговикам послуги, в т.ч. і розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, поіменний список пільговиків, що містять відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи. Копії вищезазначених документів містяться в матеріалах справи.

Однак, відшкодування заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги Відповідачем не здійснено. Докази про те, чи надавалась відповідь на вказані листи, у справі відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон Про соціальні стандарти).

Відповідно до статті 1 вказаного закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (ч.1 ст.17 Закону Про соціальні стандарти).

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки (ст.18 Закон Про соціальні стандарти).

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону Про соціальні стандарти, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

При цьому, ч.4 вказаної статті визначає, що органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону Про соціальні стандарти, надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Пільги з оплати користування послугами зв`язку та комунікаційними послугами передбачено низкою законодавчих актів України. Так, перелік категорій громадян, яким державою встановлені державні соціальні гарантії у вигляді пільг, встановлено, зокрема, Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"».

Згідно з ч.1 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до Конституції України (ст.143) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст.16) повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (пункт "а" ч.1ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до пп."є" п.9 ч.1 ст.87 БК України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п.5 ч.2 ст.67-1 цього Кодексу) належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На момент виникнення спірних правовідносин (з квітня 2021 по січень 2023) такий перелік не затверджений, що, однак, не змінює фактичного існування програм в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, та не звільняє державу від здійснення видатків для забезпечення реалізації таких програм.

У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №922/1418/22 розглянуті подібні правовідносини та здійснені наступні висновки:

- здійснення соціальних виплат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян відносяться саме до делегованих повноважень органу місцевого самоврядування і мають супроводжуватись відповідним фінансуванням з боку держави, як того вимагають положення частини третьої статті 142 Конституції України, відповідно до якої держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою;

- встановлення органами місцевого самоврядування додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення є власними повноваженнями, які мають фінансуватися виключно з місцевого бюджету;

- положення пункту 6 статті 92 Конституції України та норми Закону Про соціальні стандарти у сукупності свідчить про те, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на послуги зв`язку пільговим категоріям громадян на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.09.2023 у справі №916/2523/22 та викладено наступне:

- належним представником держави у спірних правовідносинах є той суб`єкт, який визначений законом про державний бюджет головним розпорядником бюджетних коштів, прийнятим законодавцем у році, що відповідає спірному періоду, за який понесені позивачем витрати за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян підлягають компенсації;

- якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника видатків, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до п.6 ст.116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проєкт закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України;

- відповідна правова позиція з питань встановлення соціальних пільг і гарантій та суб`єктів, які зобов`язані фінансувати такі пільги, наведена в постановах Верховного Суду (див. mutatis mutandis постанови від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 27.07.2022 у справі №904/7875/21, від 09.06.2023 у справі №916/3938/21) та зводиться до того, що пільги, введені законами України, мають компенсуватися з державного бюджету з огляду на їх введення органом державної влади, і саме держава, як замовник послуг, є боржником у цих правовідносинах;

- отже, стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому Рада не може бути боржником за таким зобов`язанням;

- задоволення позову за рахунок видатків місцевих бюджетів може мати місце за наявності субвенцій із державного бюджету місцевому бюджету на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Верховний суд також зазначив наступне: «посилання судів попередніх інстанцій на те, що забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади жодним чином не впливає на визначення особи, на яку покладається обов`язок відшкодувати витрати на надання пільг з послуг зв`язку, оскільки публічні послуги - це послуги, що надаються органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також підприємствами, установами та організаціями, які перебувають в їх управлінні. До таких послуг не належить надання послуги зв`язку, як і встановлення можливості надання пільги за відповідну послугу».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.10.2023 у справі №916/429/23.

З огляду на викладене вище, посилання суду першої інстанції на положення п.204 ч.1 ст.91 БК України є необґрунтованим, оскільки вказана норма передбачає можливість віднесення відповідних видатків до місцевих бюджетів, а не встановлює обов`язок органу місцевого самоврядування закладати видатки на відшкодування пільг за послуги зв`язку. При цьому, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на інші програми в галузі соціального захисту та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій (підпункту "є" п.9 ч.1 ст.87 БК України). Стороною зобов`язання з компенсації витрат позивачу за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян є держава, а тому Рада не може бути боржником за таким зобов`язанням. Відтак, це є самостійною підставою для відмови у позові.

Судом першої інстанції не було встановлено, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг, тоді як це має вирішальне значення для вирішення питання, за рахунок якого бюджету (державного чи місцевого) повинно здійснюватися їх відшкодування, а також не з`ясовано чи мало місце надання відповідних субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету, а тому помилково дійшов висновку про можливість здійснити відшкодування витрат позивача за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян за рахунок місцевого бюджету Ради.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (ч.1 ст.275 ГПК України). Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Печеніжинської селищної ради підлягає задоволенню, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2023 скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Укртелеком в особі Івано-Франківської філії слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно зі ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, сплачені відповідачем за розгляд справи, покладаються на позивача.

З огляду на наведене, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 4 026,00грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.8, 129, 232, 233, 236, 252, 269, 270, 277, 281, 282 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Печеніжинської селищної ради від 08.06.2023 №377/02-69/008 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.05.2023 у справі №909/243/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Укртелеком в особі Івано-Франківської філії, м.Івано-Франківськ про стягнення заборгованості по компенсації видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в сумі 28 822,75 грн. відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар Тараса Шевченка, 18, Шевченківський район, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 21560766) в особі Івано-Франківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Академіка Сахарова, буд. 32, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 01184835) на користь Печеніжинської селищної ради (вул.Незалежності, 15, смт.Печеніжин, Коломийський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40157159) 4 026,00грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст.ст.287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 12.10.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.