Рішення

від 13.10.2023 по справі 908/2390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/46/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2023 Справа № 908/2390/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дезінфекція (08201, Київська область, м. Ірпінь, Бучанський район, вул. Лісова, буд. 4-Е, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 31180617)

до відповідача: Комунального підприємства Центр Досугу Промінь Енергодарської міської ради (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи 31180638)

про стягнення 67 285,70 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла позовна заява (вх. № 2591/08-07/23 від 24.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Дезінфекція до Комунального підприємства Центр Досугу Промінь Енергодарської міської ради про стягнення 67 285,70 грн заборгованості за Договором № 06 від 29.01.2020, з якої: 43 036,92 грн основного боргу, 3 531,39 грн 3 % річних, 20 717,39 грн інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором надання послуг в частині оплати отриманих послуг, в зв`язку з чим, у останнього виникла заборгованість.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.07.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2390/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 31.07.2023 позовну заяву (вх. № 2591/08-07/23 від 24.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Дезінфекція залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків в термін до 16.08.2023 включно.

08.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дезінфекція про усунення недоліків (вх. № 17008/08-08/23).

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 67 285,70 грн, вказана сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже, справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 14.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2390/23, присвоєно справі номер провадження 19/46/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

29.08.2023 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 18473/08-08/23), відповідно до якого останній просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на п.п. 2.3, 2.4 Договору, що строк виконання зобов`язання не настав, відповідач у відзиві підтвердив, що має заборгованість перед позивачем в розмірі 43 036,92 грн по Договору № 06 від 29.01.2020. Також зазначив, що нарахування позивачем на суму боргу 3 % річних та втрат від інфляції є незаконним та безпідставним, оскільки, бюджетні асигнування не виділені, а в разі їх затримки прострочення матиме місце лише після спливу 7 календарних днів.

21.09.2023 від позивача через підписистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 20200/08-08/23 від 21.09.2023), відповідно до якої останній просив суд позов задовольнити, заперечив проти вимог відповідача, які викладені у відзиві, зазначивши, що несплата відповідачем виконаних позивачем робіт призводить до порушення принципів справедливості та добросовісності у господарських зобов`язаннях. Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Окрім цього, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2390/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 13.10.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

29.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дезінфекція (далі - Виконавець) та Комунальним підприємством Центр досугу Промінь Енергодарської міської ради (далі - Замовник) укладено Договір № 06 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник у відповідності до завдання 3 п. 3.4 Додатку № 2 Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства, об`єктів благоустрою, дорожнього господарства міста Енергодара на 2019-2021 роки, затверджений рішенням Енергодарської міської ради № 15 від 21.12.2018 зі змінами (КПКВК 3117691, КЕКВ 2610) доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з дератизації та дезінфекції відкритих територій та об`єктів, згідно з Додатком № 2 протягом строку дії Договору.

Замовник зобов`язується прийняти надані послуги по акту надання послуг і оплатити їх на умовах даного договору. Замовник вправі не приймати і не сплачувати надані послуги, якщо вони не відповідають умовам договору. Дератизація та дезінфекція відкритих територій та об`єктів здійснюється виконавцем в строки, що вказані в Графіку (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

До Договору сторонами вносились зміни щодо оплат та реквізитів, шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 31.12.2020 та Додаткової угоди № 2 від 26.04.2021.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю Дезінфекція здійснило надання послуг Комунальному підприємству Центр Досугу Промінь Енергодарської міської ради на загальну суму 43 036,92 грн, що підтверджується підписаними сторонами без заперечень та зауважень Актами про надання послуг за Договором № 06 від 29.01.2020: № 03/07 від 01.10.2020 на суму 26 240,36 грн та № 03/09 від 02.11.2020 на суму 16 796,56 грн.

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що Замовник здійснює оплату наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання актів про надання послуг.

Відповідно до п. 2.3 Договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються лише в межах виділених Замовнику бюджетних асигнувань.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що в разі затримки бюджетного фінансування. розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій поточний рахунок в органах УДКСУ.

Відповідачем не виконано зобов`язання щодо оплати заборгованості за вказаними вище актами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 70 від 16.05.2022 та вих. № 1 від 05.06.2023, у яких вимагало виконати свої зобов`язання за Договором належним чином та оплатити суму заборгованості в розмірі 43 036,92 грн.

Відповідач у листах-відповідях на претензії вих. № 431 від 13.06.2022 та вих. № 09 від 07.06.2023 відповідно вказував, що має заборгованість перед позивачем, однак, підприємство відповідача не отримувало бюджетних асигнувань на погашення спірних сум. Також зазначив, що після звільнення міста з окупації відповідач проведе заходи для виконання своїх зобов`язань.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо вчасної оплати отриманих послуг стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже встановлено судом вище, пунктом 2.2 Договору узгоджено, що Замовник здійснює оплату наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10 банківських днів після підписання актів про надання послуг.

Відповідно підписаних сторонами без заперечень та зауважень Актів про надання послуг за Договором № 06 від 29.01.2020: № 03/07 від 01.10.2020 на суму 26 240,36 грн та № 03/09 від 02.11.2020 на суму 16 796,56 грн, загальна сума наданих позивачем та неоплачених відповідачем послуг склала 43 036,92 грн.

Сума заборгованості в розмірі 43 036,92 грн відповідачем не заперечувалась, про що викладено ним у відзиві на позовну заяву та підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 01.11.2021, копія якого міститься в матеріалах справи .

Що стосується заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, з посиланням на п.п. 2.3, 2.4 Договору, що строк оплати у відповідача не настав, в зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на оплату наданих позивачем послуг, суд зазначає наступне.

Заперечення відповідача ґрунтуються тому, що у відповідача відсутнє фінансування, при цьому, сам факт виконання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем, останнім не заперечується.

Проте відсутність фінансування не може бути підставою для звільнення Замовника від обов`язку оплати послуги.

Отже, відповідач зобов`язаний здійснити розрахунки з позивачем за виконані останнім послуги, а відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Згідно норм ЦК та ГК України, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від обов`язку виконати грошове зобов`язання по оплаті робіт чи послуг, які прийняті ним без зауважень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Частиною 1 ст. 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладений у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, доводи відповідача щодо ненастання у останнього строку з оплати виконаних позивачем послуг, у зв`язку з неотриманням відповідачем відповідного бюджетного фінансування, спростовуються вищевикладеним.

Відповідачем доказів оплати заборгованості отриманих послуг у розмірі 43 036,92 грн не надано.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з наданих позивачем послуг у розмірі 43 036,92 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 3 531,39 грн 3 % річних за період з 16.10.2020 по 23.07.2023 на суму 26 240,36 грн та за період з 17.11.2020 по 23.07.2023 на суму 16 796,56 грн; 20 717,39 грн втрат він інфляції за період з листопада 2020 по червень 2023 на суму 26 240,36 грн, та з грудня 2020 по червень 2023 на суму 16 796,56 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нараховані суми є вірними, в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 531,39 грн 3 % річних за загальний період з 16.10.2020 по 23.07.2023 (по кожному акту окремо) та 20 717,39 грн втрат він інфляції за загальний період з листопада 2020 по червень 2023 (по кожному акту окремо).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Центр Досугу Промінь Енергодарської міської ради (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи 31180638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дезінфекція (08201, Київська область, м. Ірпінь, Бучанський район, вул. Лісова, буд. 4-Е, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 31180617) 43 036 (сорок три тисячі тридцять шість) грн 92 коп. основного боргу, 3 531 (три тисячі п`ятсот тридцять одну) грн 39 коп. 3% річних, 20 717 (двадцять тисяч сімсот сімнадцять) грн 39 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Комунального підприємства Центр Досугу Промінь Енергодарської міської ради (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, ідентифікаційний код юридичної особи 31180638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дезінфекція (08201, Київська область, м. Ірпінь, Бучанський район, вул. Лісова, буд. 4-Е, 10, ідентифікаційний код юридичної особи 31180617) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 13.10.2023

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.