Постанова

від 03.10.2023 по справі 5004/1694/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 5004/1694/11 (903/181/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023

у справі за позовом ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод" арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія"

про витребування майна

в межах справи № 5004/1694/11

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод"

Учасники справи:

ліквідатор ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод": не з`явився;

ТОВ "Волинська біоенергетична компанія": Таращук О. В. (адв.);

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. 16.02.2023 арбітражний керуючий (ліквідатор) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишин В. П. (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" (далі - відповідач) про витребування із незаконного володіння відповідача належне позивачеві на праві власності нерухоме майно, а саме залізничну колію №1, №2, №3, № 9, №10, № 14, № 18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО "Львівська залізниця".

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно було відчужене за недійсним договором купівлі-продажу, безпідставно зареєстроване за ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та перебуває у його фактичному володінні.

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.05.2023, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023, в позові відмовлено з підстав відсутності порушеного права позивача.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи

3.1. Постановою Господарського суду Волинської області від 23.05.2012 у справі №5004/1694/11 визнано банкрутом ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Михайловського С. В.

3.2. Ухвалою суду від 21.05.2019 припинено повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Михайловського С.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Темчишина В. П.

3.3. У ліквідаційній процедурі ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" згідно Акту інвентаризації №7 станом на 03.04.2013 інвентаризаційною комісією у складі ліквідатора та 17-ти колишніх працівників ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" було виявлено, серед іншого, наступне майно: путь залізнодорожний під`їзний; путь залізнодорожний міжцеховий; путь подїздний для слива мазуту. Вказаний актив було оцінено та продано на аукціоні.

3.4. Відповідно до акту приймання-передачі майна від 16.05.2014 згідно з Договором купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" до ТОВ "Продінвестзбут") було відчужено наступні колії, які в акті приймання-передачі серед переліку іншого майна, мали такі порядкові номери:

- порядк.№11 - путь залізнодорожний під`їзний, інв.№20012, L-1270мп з/б шпали; L-538мп - шпали дерев`яні (заданими Технічного паспорту ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод");

- порядк.№12 - путь залізнодорожний міжцеховий, інв.№20013, L-30мп шпали з/б L-580мп дерев.шпали;

- порядк.№27 - путь подїздний для слива мазуту інв.№20033, L-161мп з/д колії нормальної Р-65+ естакада для зливу мазуту 42м.

3.5. З моменту передання у ТОВ "Продінвестзбут" виникло право власності на три вище вказані путі - позиції під`їзних залізничних колій, загальною протяжністю 2579 метрів погонних.

3.6. 06.11.2014 за договором купівлі-продажу № 06/11 ТОВ "Продінвестзбут" відчужив ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" майно майнового комплексу Володимир-Волинського цукрового заводу, які знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230. За умовами пункту 1.2 цього договору найменування, асортимент майна вказується в Акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору.

3.7. Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 24.11.2014 до договору купівлі-продажу № 06/11 від 06.11.2014, підписаного ТОВ "Продінвестзбут" та ТОВ ЦЗ "Володимирцукор", останнє набуло у власність ті ж самі путі із найменуванням:

- путь залізнодорожний під`їзний (порядковий номер 11 у Акті);

- путь залізнодорожний міжцеховий (порядковий номер 12 у Акті);

- путь подїздний для слива мазуту (порядковий номер 12 у Акті).

- путь подїздний для слива мазуту (порядковий номер 12 у Акті).

3.8. В наступному договорі купівлі-продажу цих путей у Акті прийому-передачі від 24.11.2014 є ідентично відтвореними і в тому ж самому порядку, що в Акті прийому-передачі в 16.05.2014, підписаного між ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та ТОВ "Продінвестзбут".

3.9. Відтак, 06.11.2014 ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" набуло у власність путь залізнодорожні під`їзний, путь залізнодорожний міжцеховий та путь под`їздний для слива мазуту, загально протяжністю 2579 метрів погонних, що свого часу належали ВАТ "Володимир-Волинський цукрові завод" та були відчужені на відкритих торгах. Жодних інших путей чи колій ТОВ "Володимирцукор" не набувало.

3.10. Позивач доводить, що у 2015 році ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" замовив у колективного підприємства "Геодезичне бюро" виготовлення технічного паспорту на під`їзні колії і станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" (підстава - Договір № 3/4-15), згідно з яким засвідчується факт належності ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" під`їзної залізничної колії, що примикає стрілочним переводом № 6 в парній горловині станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця". Технічним паспортом зафіксовано належність останнім колій №18, №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №10, №11, 1 з`їзд № 2-3, стрілочні переводи №6, №32. Загальна протяжність колій, що перебуває на балансі ТОВ "Володимирцукор" зафіксовано у розмірі 5525,9 метрів.

3.11. З вказаного слідує, що за Договором купівлі-продажу № 06/11 від 06.11.2014 ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" набуває право власності на путь залізнодорожний під`їзний (порядкові номер 11 у Акті); путь залізнодорожний міжцеховий (порядковий номер 12 у Акті); путь подїздний для зливу мазуту (порядковий номер 12 у Акті) загальною протяжністю 2579 метрів без будь-які ідентифікуючих ознак, в т.ч. і без назв, нумерацій колій, а технічний паспорт видається уже на колії нумерацією, із ідентифікаційними ознаками та й протяжністю 5525,9 метрів.

3.12. 27.10.2016 між ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" (продавець) та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/11-2016, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти у власність та оплатити путь залізнодорожний під`їзний (технічний паспорт під`їзної залізничні колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року), згідно з актами прийому-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору, і сплатити за нього Продавцю грошову суму, встановлену Розділом 3 даного Договору.

3.13. Згідно з Договором від 27.10.2016 предметом відчуження стало саме майно (колії), що зазначені в Технічному паспорті під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року.

3.14. Отже, в результаті незаконного внесення у Технічний паспорт майна на ім`я ТОВ "Володимирцукор", що не було предметом набуття останнім за договором від 06.11.2014, а згодом було передано ними у власність ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" за договором від 27.10.2014, порушено право власності ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на належні йому колії, що не були предметом відчуження на відкритих торгах 27.04.2014.

3.15. Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 у справі №5004/1694/11(903/699/21), яке залишено без змін постановами Північно-Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та Верховного Суду від 02.08.2022, встановлено, що в діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" є умисна винна поведінка у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій, а саме незаконного заволодіння ним на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро". За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016 недійсним.

3.16. Також судом встановлено, що за договором купівлі-продажу майна банкрута на відкриті торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 та договором купівлі-продажу №06/11 від 06.11.2014 банкрутом відчужено ТОВ "Продінвестзбут", та в подальшому останнім відчужено ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" залізнодорожні путі (колії) загальною довжиною 2579 метрів погонних.

3.17. Згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних колії ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці (затв. начальником ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниці 06.03.2008, погодженої начальником відділу перевезень ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень") продані банкрутом на аукціоні путі складаються із №4, №5, №6, №7, №8, №11, №12, №13 протяжність яких становить 2669,5 м.

3.18 В свою чергу відповідачем ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" відчужено колії, що згідно з техпаспортом №18, №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №10, №11, №13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №18, №1, №2, №3, №10 належать позивачу.

3.19. Згідно з Технічним паспортом під`їзних залізничних колій ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та додатків до нього, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних коліях ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці зазначені колії (які були незаконно відчужені відповідачу) відповідають нумерації - №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18 та були виявлені під час інвентаризації ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" станом на 28.02.2018, про що свідчить Інвентаризаційний опис від 28.02.2018 та Протокол засідання комітету кредиторів ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" від 28.02.2018.

3.20. Згідно із зазначеними документами банкрут намагався продати довиявлене майно на торгах, проте відповідач завадив йому в цьому, виключивши незаконно відчужені колії з ліквідаційної маси, подавши до суду докази належності колі останньому - договір купівлі-продажу, факт недійсності якого встановлений судовим рішенням від 30.11.2021.

3.21. Разом з цим, ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" не мав права продажу майна (товару, зазначеного у технічному паспорті під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року загальною протяжністю 5699,8 метрів, оскільки за договором купівлі-продажу від 06.11.2014 придбало залізнодорожні колії (путі) загальної протяжністю 2579 метрів.

3.22. Матеріалами справи №903/699/21 підтверджно, що технічний паспорт під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року, згідно якого були продані спірні колії (путі) не видавався.

3.23. В діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" є умисна винна поведінка у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій, а саме незаконного заволодіння ними на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро".

3.24. Оскільки нерухоме майно, власником якого є ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", продане за недійсним договором купівлі-продажу, безпідставно зареєстроване за ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та перебуває у їх фактичному володінні, арбітражний керуючий (ліквідатор) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишин Володимир Петрович звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом витребування із незаконного володіння у ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" належного ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на праві власності нерухомого майна - залізничну колію №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в м. Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця.

3.25. В контексті доведення наявності порушеного права позивача у даному спорі є встановлення того, чи порушено у ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" правомочність володіння спірними коліями, за захистом якого він звернувся.

3.26. Судовим рішенням від 30.11.2021 у справі № 5004/1694/11 (903/699/21) та матеріалами справи встановлено безпідставність набуття права власності ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на спірні колії, а саме: залізничну колію №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця.

3.27. За приписами пунктів 1.3., 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. Відповідність під`їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під`їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під`їзної колії в експлуатацію.

3.27.1. На кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць.

3.27.2. Інструкція вміщує необхідні дані для організації руху на під`їзній колії (про довжину і профіль перегонів, вагову норму і довжину передач, допустимі швидкості руху, типи локомотивів, порядок виконання маневрової роботи, нормальне положення стрілок, наявність і розташування сигналів).

3.27.3. До затвердження Інструкції подача вагонів на під`їзну колію забороняється. У разі зміни технічного оснащення під`їзної колії і технології її роботи до цієї Інструкції вносяться відповідні зміни та доповнення.

3.27.4. Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію.

3.28. Спеціальним законодавством чітко визначено перелік документів, що підтверджують право власності на під`їзні залізничні колії первісного власника, яке виникає в останнього з моменту завершення будівництва (ч. 2 ст. 331 ЦК України) такого ж висновку дійшов ВГСУ у постановах від 04.10.2007 №30/443-06-13470; від 22.06.2010 № 14/134. 25.07.2019 у справі № 923/609/17.

3.29. У розумінні чинного законодавства власником спірних колій є ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", що стверджується наявним у ньому технічним паспортом, масштабним планом під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. Вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 у справі №5004/1694/11 (903/699/21).

3.30. З огляду на те, що власником спірних колій є позивач, в останнього наявні правовстановлюючі документи на такі колії, фактичне (фізичне) вибуття із володіння коліями, як таке, не відбулося в силу фізичних особливостей колій, що нерозривно пов`язані із земельною ділянкою та є нерухомими, тому у даному випадку відсутні порушення прав позивача на предмет заявленого ним способу захисту.

3.31. Суд відхилив доводи відповідача про наявність реєстрації права власності на спірні колії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки:

- за змістом частини четвертої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на залізничні колії;

- реєстрація права власності на спірні залізничні колії за відповідачем відбулась за рішенням Волинського окружного адміністративного суду №0340/1313/18, яке носить зобов`язальний характер. Під час розгляду названої справи про зобов`язання реєстратора зареєструвати колії за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу, правомірність укладення договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеного між ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та ТОВ ЦЗ "Володимирцукор", не досліджувалась;

- державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Державна реєстрація речового права не породжує виникнення цього речового права;

- реєстрація речового права на залізнодорожні колії суперечить вимогам статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а отже є незаконним та недобросовісним - тобто неправомірним намаганням набути право власності на спірні колії;

- рішенням суду встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеного між ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія", який став підставою для такої реєстрації.

3.32. Суд відхилив посилання ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на преюдиційність ухвали Господарського суду Волинської області від 03.10.2019, залишеної без змін постановами апеляційного господарського суду від 08.04.2020 та Верховного Суду від 13.10.2020, оскільки:

- за змістом згаданих судових рішень зі складу ліквідаційної маси було виключено наступне майно, що належить банкруту ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод": залізничні колії №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в м. Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця";

- підставами для виключення майна зі складу ліквідаційної маси визначено факт відчуження відповідно до відомостей про розміщення оголошення на сайті ВГСУ, протоколу №01-04/14/ВВЦЗ від 25.04.2014, договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014, акта приймання-передачі майна від 16.05.2014 згідно договору купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014, договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеного між ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та ТОВ "Володимирцукор", акта приймання-передачі від 28.10.2016, права власності на спірне майно третій особі;

- обставини виключення майна із складу ліквідаційної маси боржника є похідними від обставин набуття права власності третьою особою. Тобто виключення майна із ліквідаційної маси не може вплинути на факт набуття права власності на майно юридичною особою, однак втрата права власності або визнання правочину, на підставі якого юридична особа набула/втратила право власності на майно, прямо впливає на можливість виключення такого майна із ліквідаційної маси боржника;

- на момент прийняття ухвали Господарського суду Волинської області від 03.10.2019 договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014, акт приймання-передачі майна від 16.05.2014, договір купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016 були дійсними, обставин визнання їх недійсними під час розгляду цієї справи судами не встановлено.

3.33. Судом відхилено доводи відповідача про недійсність Інвентаризаційного опису від 28.02.2018, оскільки він суперечить наказу №01 від 29.06.2012 та п. 18 Наказу Міністерства Фінансів України №879 від 02.09.2014 , та зазначено наступне;

- з аналізу Наказу Міністерства Фінансів України №879 від 02.09.2014 слідує, що інвентаризаційна комісія на підприємстві створюється керівником для проведення конкретної (разової) інвентаризації в передбаченому законодавством випадку, і аж ніяк не є постійно діючим органом на підприємстві, який повинен бути створений один раз наказом до внесення змін до цього наказу чи його скасування, як вважає відповідач;

- ліквідатор має право призначати на кожну інвентаризацію визначений склад комісії. Тим паче, підприємство знаходилось в процедурі ліквідації, господарські процеси були завершені, а різниця в часі між двома інвентаризаціями більше 6 років, усі Працівники звільнені;

- право власності позивача на під`їзні залізничні колії первісного власника, яке виникає в останнього з моменту завершення будівництва (ч. 2 ст. 331 ЦК України) підтверджується наступними документами: технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд (відповідно до п. Відповідно до п. 1.5. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту), затв. наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644;

- про факт вибуття з володіння позивача - свідчить укладений договір купівлі- продажу залізнодорожної колії № 27/10-2016 від 27.10.2016, який визнаний судом недійсним. Залізничні колії наявні у відповідача в натурі.

3.34. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності залишено без задоволення.

4. Стислий зміст касаційної скарги

4.1. ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 та направити справу №5004/1694/11 (903/181/23) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

5.2. Висновок про відсутність порушених прав позивача на предмет заявленого ним способу захисту є помилковим та таким, що не узгоджується з встановленими у справі №5004/1694/11 (903/699/21) обставинами.

5.3. Оскільки у задоволенні позову ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеного між ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та ТОВ "Володимирцукор", який розглядався у справі №5004/1694/11 (903/699/21), було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, наслідки недійсності правочину не можуть бути застосовані.

5.4. Власником спірного нерухомого майна є саме відповідач, протилежні висновки судів попередніх інстанцій є помилковими.

5.5. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, з посиланням на встановлені у судовому рішенні по справі №5004/194/11(903/699/21) обставини, зазначив про те, що технічний паспорт від 2015 року, згідно з ким були продані спірні колії (путі) не видавався. При цьому апеляційним судом не враховано, що у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №857/510/19 встановлено протилежні обставини, а саме факт погодження технічного паспорту під`їзної залізничної колії ТОВ "Волинська біоенергетична компанія".

5.6. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишено доводи відповідача щодо різниці у протяжності спірних колій та їх відповідності наявній у позивача технічній документації, а також фактичну наявність майна, яке просить витребувати позивач. Зокрема, згідно з фактичними даними технічного паспорту на під`їзні колії станом на 2015 рік відсутні відомості по коліям № 9 та № 14, які були демонтовані у зв`язку з відсутністю потреби у їх використанні.

6. Касаційне провадження

6.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5004/1694/11 (903/181/23) визначено наступний склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, судді: Жуков С. В., Картере В. І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023.

6.2. 29.08.2023 суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огородніком К.М. подана заява про самовідвід від розгляду справи №5004/1694/11 (903/181/23).

6.3. Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2023 заяву судді Огородніка К.М. від 29.08.2023 про самовідвід у розгляді справи №5004/1694/11 (903/181/23) за касаційною скаргою ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 задоволено.

6.4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5004/1694/11 (903/181/23) визначено колегію суддів у наступному складі: Васьковський О. В. головуючий, судді: Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 29.08.2023.

6.5. Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 відкрито касаційне провадження у справі №5004/1694/11 (903/181/23) за касаційною скаргою ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.10.2023 - 15:00. Крім того, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - протягом 15 днів від дати отримання ухвали про відкриття касаційного провадження.

6.6. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли до Суду, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у цій справі.

6.7. У судовому засіданні 03.10.2023 представник ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" підтримала касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просила Суд скаргу задовольнити.

6.8. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 03.10.2023 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.

6.9. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом касаційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 03.10.2023.

6.10. Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників, які не забезпечили явку своїх представників.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Ліквідатор ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишин В. П. звернувся до суду з позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" належного позивачеві на праві власності нерухомого майна (залізничних колій у місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО "Львівська залізниця"), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що спірне майно відчужене за недійсним договором купівлі-продажу, в подальшому безпідставно зареєстроване за відповідачем та перебуває у його фактичному володінні.

7.2. Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, в позові відмовив, зазначивши про відсутність порушеного права позивача, оскільки фактичне (фізичне) вибуття із володіння спірного майна не відбулося в силу фізичних особливостей цього майна (залізничні колії нерозривно пов`язані із земельною ділянкою, на які вони розташовані, та є нерухомими). Встановивши відсутність порушеного права позивача, суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

7.3. Згідно з наведеними в касаційній скарзі аргументами відповідач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції, стверджуючи про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, зокрема стосовно ідентифікації та фактичної наявності майна, про витребування якого ліквідатором заявлено позов у цій справі, невідповідності висновків суду встановленим у іншій справі обставинам, які не підлягають повторному доказуванню, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права (розділ 5 цієї постанови).

7.4. Надаючи оцінку доводам скаржника, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в оскаржуваній частині, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

7.5. Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

7.6. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

7.7. Відповідно до приписів положень статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

7.8. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

7.9. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

7.10. Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (стаття 388 ЦК України).

7.11. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

7.12. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №906/655/18, від 19.06.2019 у справі №756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

7.13. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

7.14. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

7.15. Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

7.16. Як вбачається з матеріалів справи, переглядаючи рішення місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини:

- виявлене у ліквідаційній процедурі ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" майно, а саме: путь залізнодорожний під`їзний, путь залізнодорожний міжцеховий, путь под`їздний для слива мазуту загальною протяжністю 2 579 метрів погонних, було реалізовано на відкритих торгах (аукціоні) на користь ТОВ "Продінвестзбут" за договором купівлі-продажу від 28.04.2014 № 28/04/14;

- в подальшому ТОВ "Продінвестзбут" відчужило вищевказане майно на користь відчужив ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" за договором купівлі-продажу від 06.11.2014 №06/11. Жодних інших путей чи колій ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" не набувало";

- за твердженням позивача, у 2015 році ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" замовив у КП "Геодезичне бюро" виготовлення технічного паспорту на під`їзні колії і станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця", в якому зафіксовано належність ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" колій №№ 18, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 1 з`їзд № 2-3, стрілочні переводи № 6, 32. Загальна протяжність колій, що перебуває на балансі ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" зафіксовано у розмірі 5525,9 метрів;

- за договором купівлі-продажу залізнодорожної колії від 27.10.2016 № 27/11-2016 ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" зобов`язалося відчужити на користь ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" майно (колії), зазначені в Технічному паспорті під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року;

- рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 у справі № 5004/1694/11(903/699/21), яке залишено без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та Верховного Суду від 02.08.2022, встановлено обставини щодо недійсності договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016;

- судовими рішеннями у справі № 5004/1694/11(903/699/21) встановлено: умисну винну поведінку в діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій шляхом незаконного заволодіння цим майном на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро"; відчуження ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" колій, що згідно техпаспорту №№ 18, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №№ 18, 1, 2, 3, 10 належать позивачу;

- згідно з Технічним паспортом під`їзних залізничних колій ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та додатків до нього, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних коліях ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці зазначені колії (які були незаконно відчужені відповідачу) відповідають нумерації - №1, 2, 3, 9, 10, 14, 18 та були виявлені під час інвентаризації ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" станом на 28.02.2018, про що свідчить Інвентаризаційний опис від 28.02.2018 та Протокол засідання комітету кредиторів ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" від 28.02.2018

7.17. За висновком колегії суддів, розглядаючи позов ліквідатора ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" про витребування майна, судом апеляційної інстанції не було належним чином перевірено обставини стосовно підстав набуття відповідачем спірного майна та його фактичної наявності у відповідача, тоді як наведені обставини входять до предмету доказування у справі, в якій заявлено віндикаційний позов.

7.18. Так, заявляючи вимогу про витребування від ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" майна, а саме залізничних колій №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця, ліквідатор ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" посилається на обставини відчуження вказаного майна за недійсним правочином, тобто за договором купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеним між ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія".

7.19. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про те, що Господарський суд Волинської області у рішенні від 30.11.2021 у справі №5004/1694/11 (903/699/21) встановив безпідставність набуття права власності ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на спірні залізничні колії №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця.

7.20. Водночас, за змістом названого рішення у справі №5004/1694/11 (903/699/21) ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" відчужено колії, що згідно техпаспорту №№18, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №№ 18, 1, 2, 3, 10 належать позивачу (абз. 3, 4, 5 сторінки 7 рішення). Тобто, обставини відчуження за вищезгаданим правочином на користь ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" залізничні колії №9, №14 не встановлені.

7.21. Обмежившись вказівкою на те, що згідно з технічним паспортом під`їзних залізничних колій ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та додатків до нього, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних коліях ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці зазначені колії, які були відчужені відповідачу, відповідають нумерації - №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18 та були виявлені під час інвентаризації ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" станом на 28.02.2018, судом апеляційної інстанції не перевірено вказані аргументи позивача та надані на їх підтвердження докази, у зв`язку з чим за наведених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду мотивів незрозуміло, чи весь перелік витребуваного позивачем майна був набутий відповідачем на підставі договору №27/10-2016 від 27.10.2016, чи лише його частина.

7.22. Крім того, відповідач протягом розгляду цієї справи, окрім доводів стосовно невідповідностей у протяжності спірних колій наявній технічній документації, зазначав про фактичну відсутність колій №9 та №14 у зв`язку з їх демонтажем, але вказані стверджувані відповідачем обставини не були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.

7.23. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Натомість застосований судами першої та апеляційної інстанцій підхід у з`ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим процесуальним законодавством вимогам.

7.24. Судом апеляційної інстанції наведені вимоги процесуального законодавства дотримані не були, а в силу передбачених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно встановити вищенаведені обставини справи.

7.25. Також поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися нез`ясованими обставини стосовно добросовісності відповідача, як володільця спірного нерухомого майна, до якого заявлено позовну вимогу про витребування цього майна. З матеріалів справи вбачається, що відповідач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що судом першої інстанції не було перевірено доводи позивача про те, що відповідач є недобросовісним набувачем.

7.26. Верховний Суд зазначає, що у вирішенні спору між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, обов`язковому встановленню та перевірці підлягає факт добросовісного чи недобросовісного володіння чужим майном.

7.27. На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

7.28. Незаконним володільцем спірного майна може бути як добросовісний, так і недобросовісний набувач. При цьому, добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

7.29. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку, а від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

7.30. Крім того, у застосуванні статей 387, 388 ЦК України важливе значення має визначення критерію "пропорційності" втручання у право власності набувача майна.

7.31. Питання щодо втручання держави в право на мирне володіння майном врегульоване в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

7.32. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішеннях у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

7.33. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

7.34. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

7.35. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

7.36. При цьому у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

7.37. Отже, питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 377, 388 ЦК України, а тому підлягає обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судому постанові від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011).

7.38. Наведене не було враховано судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення місцевого господарського суду у цій справі, а Касаційний господарський суд позбавлений процесуальної можливості з`ясування питання щодо добросовісності чи недобросовісності відповідача під час набуття ним спірного об`єкта нерухомості та визначити "пропорційність" втручання у право власності відповідача, як набувача майна з огляду на встановлені у частині другій статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

7.39. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності чи недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19.

7.40. За результатами перегляду оскаржуваного судового рішення колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі повного і всебічного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не дослідив усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, про що слушно зазначено у касаційній скарзі, тому ухвалена у цій справі постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

7.41. Аргументи касаційної скарги щодо неможливості застосування реституції до відповідача у вигляді повернення майна з огляду на відсутність судового рішення про визнання договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеного між ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія", відхиляється колегією суддів, оскільки у даному конкретному випадку ліквідатором заявлено віндикаційний позов, однією з ключових умов звернення з яким є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин. Крім того, обставини стосовно недійсності вищезгаданого правочину встановлені судовими рішеннями у справі №5004/1694/11 (903/699/21), які не підлягають повторному доказуванню.

7.42. Доводи касаційної скарги, які за своєю суттю зводяться до встановлення обставин, які на переконання скаржника не були встановлені, та переоцінки наявних у справі доказів Судом не розглядаються з огляду на обмеження повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

8.2. Оскільки припис частини другої статті 300 ГПК України містить заборону для суду касаційної інстанції з вчинення процесуальних дій, пов`язаних із встановленням обставин справи та оцінкою доказів, справа має бути передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

8.3. При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України у разі, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Оскільки Судом за результатами касаційного розгляду не змінювалися оскаржувані рішення та не ухвалювалося нове рішення, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" задовольнити.

2. Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) скасувати.

3. Справу №5004/1694/11 (903/181/23) передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк