Постанова

від 12.12.2023 по справі 5004/1694/11

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 5004/1694/11 (903/181/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

арбітражний керуючий - не з`явився

позивач - не з`явився

відповідач - Таращук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023, повний текст складено 12.05.2023, у справі № 5004/1694/11 (903/181/23) (суддя Гарбар І.О.)

за позовом арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія"

про витребування майна

в межах справи № 5004/1694/11

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) відмовлено у задоволенні позову арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" про витребування майна в межах справи № 5004/1694/11 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинський цукровий завод".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі № 5004/1694/11 (903/181/23) скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 28.1 постанови Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 5004/1694/11(903/699/21), наявність підстав для оспорення правочину - невідповідність довжини реалізованих колій на прилюдних торгах довжині колій, яка фактично була в подальшому повторно реалізована третій особі за договором купівлі-продажу, оскільки судами встановлено, що було відчужене належне йому майно; позивач хоч і не є однією із сторін правочину, однак є заінтересованою особою з огляду на відчуження без відповідних правових підстав належного йому майна третій особі, тобто вищенаведеним судовим рішенням підтверджується факт, що нерухоме майно, продане за недійсним договором купівлі-продажу, безпідставно зареєстроване за ТОВ «Волинська біоенергетична компанія» та перебуває у їх фактичному володінні, тому вимоги арбітражного керуючого (ліквідатор) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишин Володимир Петрович шляхом витребування із незаконного володіння у ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" належне ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на праві власності нерухоме майно, а саме залізничну колію № l, № 2, № 3, № 9, № 10, № 14, № 18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця, є належним способом захисту.

Вказує, що судові рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 у справі №5004/1694/11, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та постанова Верховного Суду від 02.08.2022, якими у задоволенні позову арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина В.П. до ТОВ "Волинська біоенергетична компанія", ТОВ Цукровий завод "Володимирцукор" про визнання недійсним договору в межах справи № 5004/1694/11 про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" відмовлено, не спростували презумпцію правомірності правочину.

Доводить, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). При цьому суд першої інстанції врахував лише мотивувальну частину рішення Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 у справі № 5004/1694/11, не взявши до уваги та не проаналізувавши те, що оспорюваний правочин у резолютивній частині не було визнано недійсним;

Скаржник вважає помилковим висновок суд першої інстанції, який безпідставно визнав відсутність порушених прав у позивача на предмет заявленого ним способу захисту, оскільки спираючись на вищенаведені рішення про визнання правочинів недійсними дійшов неправильного висновку, що фактичне (фізичне) вибуття із володіння коліями, як таке, що не відбулося в силу фізичних особливостей колій, що нерозривно пов`язані із земельною ділянкою та є нерухомими.

Також скаржник вказує, що судом першої інстанції не було з`ясовано твердження позивача про те, що відповідач не являється добросовісним набувачем.

Скаржник вказує, що термін позовної давності про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 5004/1694/11 про банкрутство ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" закінчився в травні 2021 року.

29.05.2023 апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції.

Листом №5004/1694/11(903/181/23)/3379/23 від 29.05.2023 матеріали справи № 5004/1694/11 (903/181/23) було витребувано з Господарського суду Волинської області.

02.06.2023 до суду надійшли матеріали справи № 5004/1694/11 (903/181/23).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська біоенергетична компанія" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі № 5004/1694/11 (903/181/23) залишено без змін (т.1, а.с. 265-270).

Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 та направити справу №5004/1694/11 (903/181/23) на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 03.10.2023 у справі 5004/1694/11 (903/181/23) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) скасовано. Справу №5004/1694/11 (903/181/23) передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було належним чином перевірено обставини стосовно підстав набуття відповідачем спірного майна та його фактичної наявності у відповідача, тоді як наведені обставини входять до предмету доказування у справі, в якій заявлено віндикаційний позов.

Обмежившись вказівкою на те, що згідно з технічним паспортом під`їзних залізничних колій ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та додатків до нього, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних коліях ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці зазначені колії, які були відчужені відповідачу, відповідають нумерації - №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18 та були виявлені під час інвентаризації ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" станом на 28.02.2018, судом апеляційної інстанції не перевірено вказані аргументи позивача та надані на їх підтвердження докази, у зв`язку з чим за наведених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду мотивів незрозуміло, чи весь перелік витребуваного позивачем майна був набутий відповідачем на підставі договору №27/10-2016 від 27.10.2016, чи лише його частина.

Крім того, відповідач протягом розгляду цієї справи, окрім доводів стосовно невідповідностей у протяжності спірних колій наявній технічній документації, зазначав про фактичну відсутність колій №9 та №14 у зв`язку з їх демонтажем, але вказані стверджування відповідача не були належним чином перевірені судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про добросовісність набувача, Верховний Суд зазначив, що питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 377, 388 ЦК України, а тому підлягає обов`язковому з`ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судому постанові від 18.02.2021 у справі №14/5026/1020/2011).

03.11. 2023 матеріали справи №5004/1694/11 (903/181/23) надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 для розгляду справи №5004/1694/11 (903/181/23) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 у справі № 5004/1694/11 (903/181/23) розгляд апеляційної скарги призначено на 28.11.2023 об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

23.11.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишина Володимира Петровича надійшли письмові пояснення (з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного суду від 03.10.2023) в яких, з підстав, висвітлених в них, вказав, що у позивача є всі підстави для витребування майна із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія", оскільки останнє є недобросовісним набувачем та просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення (т. 2, а.с. 90-91).

23.11.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" надійшли письмові пояснення (з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного суду від 03.10.2023) в яких, з підстав, висвітлених в них, відповідач просив скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) та відмовити у позові в зв`язку із спливом позовної давності (т. 1, а.с. 95-109).

В судове засідання 12.12.23 з`явилася представник відповідача яка підтримала доводи, викладені в апеляційні скарзі, просила її задоволити, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, застосувавши позовну давність.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Постановою Господарського суду Волинської області від 23.05.2012 у справі №5004/1694/11 визнано банкрутом ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", ліквідатором призначено арбітражного керуючого Михайловського С. В.

Ухвалою суду від 21.05.2019 припинено повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Михайловського С.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Темчишина В. П.

У ліквідаційній процедурі ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" згідно Акту інвентаризації №7 станом на 03.04.2013 інвентаризаційною комісією у складі ліквідатора та 17-ти колишніх працівників ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" виявлено, серед іншого, наступне майно: путь залізнодорожний під`їзний; путь залізнодорожний міжцеховий; путь под`їздний для зливу мазуту. Вказаний актив було оцінено та продано на аукціоні.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 16.05.2014 згідно з Договором купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" для ТОВ "Продінвестзбут" було відчужено наступні колії, які в акті приймання-передачі серед переліку іншого майна, мали такі порядкові номери:

- порядк. №11 - путь залізнодорожний під`їзний, інв.№20012, L-1270мп з/б шпали; L-538мп - шпали дерев`яні (за даними Технічного паспорту ВАТ Володимир-Волинський цукровий завод);

- порядк. №12 - путь залізнодорожний міжцеховий, інв.№20013, L-30мп шпали з/б L-580мп дерев.шпали;

- порядк. №27 - путь под`їздний для слива мазуту інв.№20033, L-161мп з/д колії нормальної Р-65+ естакада для зливу мазуту 42м (т. 1, а.с. 15-19).

З моменту передання у ТОВ "Продінвестзбут" виникло право власності на три вище вказані путі - позиції під`їзних залізничних колій, загальною протяжністю 2579 метрів погонних.

06.11.2014 за договором купівлі-продажу № 06/11 ТОВ "Продінвестзбут" відчужив ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" майно майнового комплексу Володимир-Волинського цукрового заводу, які знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230. За умовами пункту 1.2 цього договору найменування, асортимент майна вказується в Акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору (т.1, а.с. 20-21).

Згідно з Актом прийому-передачі № 1 від 24.11.2014 до договору купівлі-продажу № 06/11 від 06.11.2014 (т. 1, а. с. 22-27), підписаного ТОВ "Продінвестзбут" та ТОВ ЦЗ "Володимирцукор", останнє набуло у власність ті ж самі колії із найменуванням:

- путь залізнодорожний під`їзний (порядковий номер 11 у Акті);

- путь залізнодорожний міжцеховий (порядковий номер 12 у Акті);

- путь под`їздний для слива мазуту (порядковий номер 12 у Акті).

В наступному договорі купівлі-продажу цих путей у Акті прийому-передачі від 24.11.2014 є ідентично відтвореними придбані колії і в тому ж самому порядку, що в Акті прийому-передачі в 16.05.2014, підписаного між ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та ТОВ "Продінвестзбут".

Відтак, 06.11.2014 ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" набуло у власність путь залізнодорожний під`їзний, путь залізнодорожний міжцеховий та путь под`їздний для зливу мазуту, загальною протяжністю 2579 метрів погонних, що свого часу належали ВАТ "Володимир-Волинський цукрові завод" та були відчужені на відкритих торгах. Жодних інших путей чи колій ТОВ "Володимирцукор" не набувало.

Позивач доводить, що у 2015 році ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" замовив у колективного підприємства "Геодезичне бюро" виготовлення технічного паспорту на під`їзні колії і станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" (підстава - Договір № 3/4-15), згідно з яким засвідчується факт належності ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" під`їзної залізничної колії, що примикає стрілочним переводом № 6 в парній горловині станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця". Технічним паспортом зафіксовано належність останнім колій №18, №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №10, №11, 1 з`їзд № 2-3, стрілочні переводи №6, №32. Загальна протяжність колій, що перебуває на балансі ТОВ "Володимирцукор" зафіксовано у розмірі 5525,9 пог. метрів.

З вказаного слідує, що за Договором купівлі-продажу № 06/11 від 06.11.2014 ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" набуває право власності на путь залізнодорожний під`їзний (порядковий номер 11 у Акті); путь залізнодорожний міжцеховий (порядковий номер 12 у Акті); путь под`їздний для зливу мазуту (порядковий номер 12 у Акті) загальною протяжністю 2579 пог. метрів без будь-яких ідентифікуючих ознак, в т.ч. і без назв, нумерацій колій, а технічний паспорт видається уже на колії з нумерацією, із ідентифікаційними ознаками та протяжністю 5525,9 пог. метрів.

27.10.2016 між ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" (продавець) та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/11-2016, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти у власність та оплатити путь залізнодорожний під`їзний (технічний паспорт під`їзної залізничні колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року), згідно з актами прийому-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору, і сплатити за нього Продавцю грошову суму, встановлену Розділом 3 даного Договору (т. 1, а.с. 28-31).

Згідно з Договором від 27.10.2016 предметом відчуження стало саме майно (колії), що зазначені в Технічному паспорті під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року.

Отже як вказує Позивач в позовній заяві, в результаті незаконного внесення у Технічний паспорт майна на ім`я ТОВ "Володимирцукор", що не було предметом набуття останнім за договором від 06.11.2014, а згодом було передано ним у власність ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" за договором від 27.10.2016, порушено право власності ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на належні йому колії, що не були предметом відчуження на відкритих торгах 27.04.2014.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2021 у справі №5004/1694/11(903/699/21), яке залишено без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 та Верховного Суду від 02.08.2022, встановлено, що в діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" є умисна винна поведінка у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій, а саме незаконного заволодіння ним на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро". За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016 недійсним, одночасно відмовив в задоволені позову, застосувавши позовну давність.

Також судом встановлено, що за договором купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 та договором купівлі-продажу №06/11 від 06.11.2014 банкрутом відчужено ТОВ "Продінвестзбут", та в подальшому останнім відчужено ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" залізнодорожні путі (колії) загальною довжиною 2579 метрів погонних.

Згідно з Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних колії ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці (затв. начальником ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" 06.03.2008, погодженої начальником відділу перевезень ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень") продані банкрутом на аукціоні путі складаються із №4, №5, №6, №7, №8, №11, №12, №13 протяжність яких становить 2669,5 метрів погонних.

Позивач зазначає, що ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" відчужено колії, що згідно з техпаспортом є №18, №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №10, №11, №13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №18, №1, №2, №3, №10 належать позивачу.

Згідно з Технічним паспортом під`їзних залізничних колій ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" та додатків до нього, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних коліях ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці зазначені колії (які були незаконно відчужені відповідачу) відповідають нумерації - №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18 та були виявлені під час інвентаризації ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" станом на 28.02.2018, про що свідчить Інвентаризаційний опис від 28.02.2018 та Протокол засідання комітету кредиторів ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" від 28.02.2018.

На переконання Позивача матеріалами справи №903/699/21 підтверджено, що технічний паспорт під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року, згідно якого були продані спірні колії (путі) не видавався.

В діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" є умисна винна поведінка у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій, а саме незаконного заволодіння ними на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро".

Оскільки нерухоме майно, власником якого є ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод", продане за недійсним договором купівлі-продажу, безпідставно зареєстроване за ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та перебуває у його фактичному володінні, арбітражний керуючий (ліквідатор) ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" Темчишин Володимир Петрович звернувся до суду за захистом порушеного права шляхом витребування із незаконного володіння у ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" належного ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" на праві власності нерухомого майна - залізничну колію №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в м. Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) у задоволенні позову відмовлено.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів положень статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (стаття 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №906/655/18, від 19.06.2019 у справі №756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.

Віндикація це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця), з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Досліджуючи обставини, які входять до предмету доказування у справі, а саме: підстави набуття відповідачем спірного майна та його фактичної наявності у відповідача, колегія суду враховує, що Господарський суд Волинської області у рішенні від 30.11.2021 у справі №5004/1694/11 (903/699/21) встановив безпідставність набуття права власності ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" на спірні залізничні колії №1, №2, №3, №10, №18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця.

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2023 в даній справі у пункті 7.41 зауважив, що аргументи касаційної скарги щодо неможливості застосування реституції до відповідача у вигляді повернення майна з огляду на відсутність судового рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеного між ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія", відхиляється колегією суддів, оскільки у даному конкретному випадку ліквідатором заявлено віндикаційний позов, однією з ключових умов звернення з яким є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин. Крім того, обставини стосовно недійсності вищезгаданого правочину встановлені судовими рішеннями у справі №5004/1694/11 (903/699/21), які не підлягають повторному доказуванню, що є преюдиційними обставинами.

Позивач, заявляючи вимогу про витребування від ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" майна, а саме залізничних колій №1, №2, №3, №9, №10, №14, №18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця, посилається на обставини відчуження вказаного майна за недійсним правочином, тобто за договором купівлі-продажу залізнодорожної колії №27/10-2016 від 27.10.2016, укладеним між ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія".

Як свідчать матеріали справи, за договором купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) №28/04/14 від 28.04.2014 та договором купівлі-продажу №06/11 від 06.11.2014 банкрутом відчужено ТОВ "Продінвестзбут", та в подальшому останнім відчужено ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" залізнодорожні путі (колії) загальною довжиною 2579 метрів погонних.

Відповідно до Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзних залізничних коліях ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» на станції Володимир-Волинський Львівської залізниці (затв. начальником ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" 06.03.2008, погодженої начальником відділу перевезень ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень") продані банкрутом на аукціоні путі складаються із №№4,5,6,7,8,11,12,13 протяжність яких становить 2669,5 пог. м. (т. 1, а.с.33-39).

Відповідачем - ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" відчужено колії, що згідно техпаспорту є №№18,1,2,3,4,5,6,7,8,10,11,13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №№18,1,2,3,10 належать позивачу.

З огляду на викладене, враховуючи принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet» ніхто не може передати більше прав, ніж має сам, ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" не мав права продажу майна (товару), що зазначене у технічному паспорті під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015р. загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, так як за договором купівлі-продажу від 06.11.2014 товариство придбало залізнодорожні колії (путі) загальною протяжністю 2579 метрів погонних, а право на решту колії протяжністю 3120,8 метрів погонних у товариства не набуто.

Як вбачається із вказаного вище Технічного паспорту ВАТ "Володимир-Волинського цукрового заводу", що в межах довжини 2579 м.п. путів залізнодорожних, що знаходяться на території ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" реалізовано наступні колії ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод": №№4,5,6,7,8,11,12,13 протяжність яких відповідно до документації (інструкції, плану колій) становить 2669,5 метрів погонних (т. 1, а.с. 40-44).

Судовими рішення у справі №5004/1694/11 (903/699/21) встановлено, що технічний паспорт під`їзної залізничної колії ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" на станції Володимир-Волинський ДТГО "Львівська залізниця" від 2015 року, згідно якого були продані спірні колії (путі) не видавався (а.с.157, т.1).

Водночас, як встановлено судом, в діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" є умисна винна поведінка у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій, а саме незаконного заволодіння ними на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро".

Однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин.

Відтак судовими рішення у справі №5004/1694/11 (903/699/21) встановлено обставини недійсності вищезгаданого правочину, які не підлягають повторному доказуванню (дане зазначено в пункті 7.41 постанови Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2023 в даній справі), що свідчить про підставність заявлених позовних вимог саме з обраним способом захисту.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/1608/18, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт" під`їзні колії є нерухомим майном, тому має здійснюватися їх державна реєстрація права власності саме як нерухомого майна. Під`їзні колії - колії, призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій, установ, зв`язані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і належать залізниці чи підприємству, організації, установі.

В той же час згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1660245607102 за відповідачем на праві власності зареєстровано об`єкт: споруда залізнична колія протяжністю 5699,8 м, в тому числі: колія №18 "з`єднувальна" протяжністю 1347,2 м від стрілочного упора "6 (шість)" через стрілку 32 до стрілочного упора " 1 (один)"; колія №19 "запобіжний тупик" протяжністю 102,2 м від стрілочного упора "32 (тридцять два)" до стрілочного упора "упор"; колія № 1 "Виставна" протяжністю 530,3 м від стрілочного упора "1 (один)" до стрілочного упора "3 (три)"; колія №2 "з`єднувальна, виставна" протяжністю 461,1 м від стрілочного упора "1 (один)" до стрілочного упора "2 (два)"; колія №3 "вагова" протяжністю 175,7 м від стрілочного упора "2 (два)" до стрілочного упора "6 (шість)"; колія №4 "вантажно-розвантажувальна" протяжністю350,6 м. від стрілочного упора "5 (п`ять)" до стрілочного упора "упор"; колія №5 "навантажувальна" протяжністю 593,6 м. від стрілочного упора "3 (три)" через стрілки 4, 5, 13, 7, 9 до стрілочного упора "11 (одинадцять)"; колія № 6 "розвантажувальна" протяжністю 305,7 м. від стрілочного упора "11 (одинадцять)" до стрілочного упора"; колія №7 "вантажно-розвантажувальна" протяжністю 280,6 м. від стрілочного упора "11 (одинадцять)" до стрілочного упора "упор"; колія №8 "вантажно-розвантажувальна" протяжністю 423,4 м від стрілочного упора "8 (вісім)" до стрілочного упора "упор"; колія №10 "вантажно-розвантажувальна" протяжністю 711,4 м. від стрілочного упора "4 (чотири)" через стрілки 6, 8 до стрілочного упора "упор"; колія №11 "деповська" протяжністю 74,3 м. від стрілочного упора "7 (сім)" через стрілку "ворота" до стрілочного упора "упор"; колія №13 "виставна" протяжністю 274,5 м. від стрілочного упора "13 (тринадцять)" до стрілочного упора "упор"; колія "з`їзд" протяжністю 69,2 м. від стрілочного упора "2 (два)" до стрілочного упора "3 (три)" (т. 1, а.с. 81-82).

Відтак, фактична відсутність та не володіння ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" залізничними коліями №9, №14 встановлено зі змісту названого рішення у справі №5004/1694/11 (903/699/21) та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, поясненнями відповідача щодо демонтажу залізничних колій №9, №14, актами відповідача від 31 січня 2022 року.

Зважаючи на описані вище докази, судові рішення та враховуючи позицію відповідача щодо законності та добросовісності набуття ним права власності на спірне майно вбачається, що підставою для набуття відповідачем спірного майна був договір купівлі-продажу залізнодорожньої колії від 27 жовтня 2016 року №27/10-2016 укладений між ТОВ «ЦЗ "Володимирцукор" та ТОВ "Волинська біоенергетична компанія", який в подальшому був оцінений судом та встановлено обставини його недійсності, про що зазначено в мотивувальній частині судових рішень по справі 35004/1694/11 (903/699/21).

Водночас, за змістом названого рішення у справі №5004/1694/11 (903/699/21) ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" відчужено колії, що згідно техпаспорту №№18, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №№ 18, 1, 2, 3, 10 належать позивачу (абз. 3, 4, 5 сторінки 7 рішення). При цьому, обставини відчуження за вищезгаданим правочином на користь ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" залізничних колій №9, №14 не встановлені.

З огляду на що, колегія суду виснує, що не весь перелік витребуваного позивачем майна (залізничні колії №1, № 2, № 3, № 9, № 10, № 14, №18) набутий відповідачем на підставі договору №27/10-2016 від 27.10.2016, а лише його частина, залізничні колії № 18, № 1, № 2, № 3, № 10.

Щодо обставин добросовісності відповідача, як володільця нерухомого майна, до якого заявлено позовну вимогу про витребування майна, то колегія суду зауважує таке.

У постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №911/3034/15 (911/3692/20). Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності і добросовісності такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За загальним правилом добросовісний набувач набуває право власності на майно, яке за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Це правило застосовується і в разі, якщо нерухоме майно було відчужене власником, який не має права його відчужувати, оскільки на нерухоме майно накладений арешт. Виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 ЦК України) добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати. Подібні висновки щодо набуття прав на нерухоме майно сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.46), від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання конструкції юридичної особи (зокрема, внесення нерухомості до статутного капіталу юридичної особи, вихід учасника із юридичної особи та отримання при виході), інших правомірних приватно-правових засобів (зокрема, поділ об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову. Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 522/14900/19).

Судовими рішеннями у справі № 5004/1694/11(903/699/21) встановлено: умисну винну поведінку в діях ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" у позбавленні ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" частини майна у вигляді колій шляхом незаконного заволодіння цим майном на підставі технічного паспорту, який не був виданий його розробником КП "Геодезичне бюро"; відчуження ТОВ "ЦЗ "Володимирцукор" колій, що згідно техпаспорту №№ 18, 1,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13 загальною протяжністю 5699,8 метрів погонних, з яких №№ 18, 1, 2, 3, 10 належать позивачу.

З доказів долучених до матеріалів справи (копія витягу із ЄДРЮОФОПГФ по ТОВ "Волинська біоенергетична компанія"; копія витягу із ЄДРЮОФОПГФ по ТОВ ЦЗ "Володимирцукор"; копія витягу із ЄДРЮОФОПГФ по ТОВ "Україна 2001"; т.1 а.с. 46-50) вбачається, що:

-Засновником ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" та ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" є одна і та ж особа - ОСОБА_1 . Також згідно інформації з ЄДРПОУ засновниками ТОВ "Волинська біоенергетична компанія" (ЄДРПОУ 40827373) є ОСОБА_1 та ТОВ "Україна 2001", засновником ТОВ ЦЗ "Володимирцукор" (код ЄДРПОУ 37837905) є ТОВ "Україна 2001", а засновниками ТОВ "Україна 2001" (код ЄДРПОУ 35080933) є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

-Сторони оспорюваного правочину зареєстровані за однією адресою: м. Володимир- Волинський, вул. Луцька, 230.

-Входження до складу інвентаризаційної комісії ОСОБА_3 , який працював на посаді заступника голови правління з юридично-правових питань на ВАТ "Володимир-Волинський цукровий завод" при інвентаризації майна у 2014 році, та який на сьогоднішній день є директором відповідача ТзОВ "Волинська біоенергетична компанія", і якому мало бути відомо кількість наявних колій у банкрута.

Все встановлене свідчить, що відповідач достеменно знав (володів повністю усією інформацією та документами щодо наявних колій банкрута) про те, які колії банкрута були продані на аукціоні та які ще потрібно було додати у технічний паспорт, щоб укласти відповідний договір купівлі продажу зі своїм же підприємством, щоб умисно позбавити майна банкрута.

Недобросовісний набувач на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Відтак, встановлені у даній справі обставини свідчать про незаконне (на підставі недійсного за своїм змістом договору купівлі-продажу від 27.10.2016, не виготовленого технічного паспорта) вибуття спірного нерухомого майна на користь відповідача.

Разом із цим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, і при цьому продавець не мав права його відчужувати, то покупець не набуває права власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

Таким чином, якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема, тому, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні результатів електронних торгів або підписаного в подальшому договору купівлі-продажу. Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19).

За таких обставин колегія суддів виснує про наявність підстав для витребування частини спірного нерухомого майна на користь позивача в порядку статті 387 ЦК України.

Водночас, відповідач під час розгляду даної справи судом першої інстанції, подаючи відзив на позовну заяву, просив суд застосувати строк позовної давності в порядку ст.267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову (т. 1, а.с.90-103), з приводу чого колегія суду зазначає таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.258 ЦК України, встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права в контексті того, що однією з ключових умов звернення позивача з таким способом захисту є відсутність між позивачем та відповідачем договірних відносин, вбачається, що позивач дізнався про порушення свого права саме після винесення судових рішень по справі № 5004/1694/11 (903/699/21), в яких були встановлені обставини недійсності договору купівлі-продажу залізнодорожніх колій.

Відтак, саме з 08.02.2022 (дата набрання законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду) встановлені обставини недійсності правочину та позивач набув право звертатися до суду саме з віндикаційним позовом, з метою захисту порушеного права.

За таких обставин колегія суду виснує, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, а тому заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог не підлягає до задоволення.

Встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі №910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови). Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Захист реально порушеного права повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права позивача.

За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння слід задоволити частково.

Суд першої інстанції не врахував вищезазначеного та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно із п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, зважаючи на доводи та підстави скасування рішення суду, наведені в апеляційній скарзі відповідачем, суд залишає її без задоволення.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові допустився неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №906/1140/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача, згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" на рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі №5004/1694/11 (903/181/23) скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

4. Витребувати із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" (код ЄДРПОУ 40827373) належне Відкритому акціонерному товариству "Володимир - Волинський цукровий завод" (код ЄДРПОУ 00372664) на праві власності нерухоме майно залізничну колію № 1, залізничну колію № 2, залізничну колію №3, залізничну колію № 10, залізничну колію № 18, що знаходяться в місті Володимир-Волинський на станції Володимир-Волинського ДТГО Львівська залізниця.

У решті вимоги про витребування залізничної колії № 9, залізничної колії № 14 відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська біоенергетична компанія" (44700, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230, код ЄДРПОУ 40827373) на користь Арбітражного керуючого (ліквідатора) Відкритого акціонерного товариства "Володимир - Волинський цукровий завод" (43000, м. Луцьк, просп. Перемоги, 13, код ЄДРПОУ 00372664) 18823, 88 грн витрат на оплату судового збору за подання позовної заяви.

6. Господарському суду Волинської області видати накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку передбаченому ст.ст. 287-291 ГПК України.

8. Справу №5004/1694/11 (903/181/23) повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "15" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.