Рішення

від 05.10.2023 по справі 723/3126/23

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/3126/23

Провадження № 2/723/3874/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.,

при секретарі Яворської М.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Сторожинець впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства «Сторожинецькийцентр первинноїмедичної допомоги»про стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулута відшкодуванняморальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району, Чернівецької області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним.

Зазначала, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 23.03.2023 року у справі №723/3188/22, що набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано наказ в.о.головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області №61 ЗВ від 13 липня 2022 року про звільнення її з посади медичної сестри ЗПСМ пункту невідкладної допомоги Красноїльської АЗПСМ у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та поновлено її на посаді медичної сестри ЗПСМ пункту невідкладної допомоги Красноїльської АЗПСМ.

Також зазначала, що відповідач рішення суду виконав та поновив її на роботі, проте середній заробіток за період вимушеного прогулу не нарахував, що є порушенням її прав.

Вказує, що вона була звільнена з роботи з 27.07.2022 року і була поновлена за рішенням суду наказом відповідача від 29.03.2023 року №11, таким чином, вона вісім місяців була у вимушеному прогулі через незаконне звільнення та без жодної оплати з вини відповідача.

Також вказує, що згідно довідки про доходи №25 від 18.05.2023 року її середньомісячна заробітна плата становить 8749,16 грн.

Посилається на те, що відповідно до довідки про доходи КНП «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району №34 від 05.07.2023 року за два останні повні місяці роботи її заробітна плата становить: за червень 2022 року 16351,12 грн., за травень 2022 року 11049,00 грн., всього за два останні два місяці перед звільненням - 27400,12 грн., отже, середньомісячна заробітна плата складає 13700,06 грн. Отже, її середньоденна заробітна плата за два останні місяці роботи перед звільненням, а саме: за травень та червень 2022 року становить: 622,73 грн (16351,12 грн. + 11049.00 грн. = 27400.12 грн. ( 44 робочі дні у вказаних місяцях).

Крім того, зазначала, що у зв`язку з незаконним звільненням вона зазнала значних моральних страждань, які пов`язані з несправедливістю відповідача, допущеній при інгоруванні її переважного права на залишення на роботі, з втратою роботи і разом з нею будь-яких засобів для існування. У зв`язку з протиправними діями відповідача вона тривалий час перебувала у стресовому стані, у неї порушився сон, зіпсувався апетит, загостилися хронічні захворювання, були порушені її звичні життєві зв`язки, контакти з колегами по роботі. Порушення її прав при незаконному звільненні вимагало докладання значних додаткових зусиль для організації нормального життя, пошуку засобів для існування. Задля поновлення порушеного права вона повинна була вживати заходів щодо оскарження у суді протиправного наказу та поновлення на роботі. Вказані обставини в цілому значно впливали та погіршували її самопочуття.

Таким чином, незаконними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у нервовому стресі через втрату засобів до існування, втраті нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя без отримання стабільного заробітку, тож, вважає, що 10000 грн. Морального відшкодування є співмірною з тими душевними стражданнями та незручностями, які виникли в її житті з вини відповідача.

На підставі вищевикладеного просила зобов`язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення - 27.07.2022 року до моменту фактичного поновлення на роботі - 29.03.2023 року, а також стягнути з відповідача на її користь завдану моральну шкоду в сумі 10000 грн.

18.09.2023року відзаступника директораКНП «СторожинецькийЦПМЛД» Сторожинецькоїміської радиС.Гринчукадо судунадійшов відзивна позовнузаяву,в якійвін позовнівимоги вчастині виплатисереднього заробіткуза часвимушеного прогулуз моментунезаконного звільнення-27.07.2022року домоменту фактичногопоновлення нароботі -29.03.2023року накористь ОСОБА_1 визнав.Щодо позовнихвимог вчастині виплатизавданої ОСОБА_1 моральної шкодив розмірі10000грн.зазначав,що вониє необґрунтованимита такими,що непідлягають задоволенню,при цьомупосилався нате,що моральнашкода підлягаєвідшкодуванню занаявності удіях особи,яка заподіялатаку шкодускладу цивільногоправопорушення,елементами якогоє заподіянашкода,встановлення фактупротиправної поведінкитакої особи,наявності причинногозв`язку міжними тавини заподіюванашкоди».Зазначав,що правовіпозиції щодостягнення моральноїшкоди викладенів ПостановіВерховного судуу складіколегії суддів Першої судової палати Касаційногоцивільного суду від 12жовтня 2020року у справі №372/2085/16-ц (провадження №61-18385св19). Посилаючись на вищевикладене, вважає, що в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Комунального некомерційногопідприємства «Сторожинецькийцентр первинноїмедичної допомоги»Сторожинецької міськоїради Чернівецькогорайону,Чернівецької області Паладійчук А.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у позові в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. просив відмовити.

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України, передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно докопії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 (рос.мов.) встановлено, що вона 27.07.2022 року була поновлена на посаді медичної сестри ЗПСМ пункту невідкладної допомоги Красноїльської АЗПСМ з 27.07.2022 року та зазначено, що їй необхідно приступити до виконання службових обов`язків з 29.03.2023 року.

З копії довідки №34 про доходи від 05.07.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працює в Сторожинецькому Центрі ПМД на посаді сімейної медсестри, загальна сума доходу за період з квітня 2022 року по червень 2022 року становить 37850,54 грн.

З копії постанови Чернівецького апеляційного суду від 23.03.2023 року у справі №723/3188/22, яка набрала законної сили вбачається, що визнано незаконним та скасовано наказ в.о.головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області №61 ЗВ від 13 липня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади медичної сестри ЗПСМ пункту невідкладної допомоги Красноїльської АЗПСМ у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників та поновлено її на посаді медичної сестри ЗПСМ пункту невідкладної допомоги Красноїльської АЗПСМ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі №755/12623/19 (103893132) зробила висновок, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивач не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо такі вимоги не були розглянуті у справі про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати, оскільки за своєю правовою природою є заробітною платою. Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середньою заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, в зв`язку з незаконним звільненням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

З урахуванням абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 цього Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, (абзац 3 пункту 8 розділу IV Порядку).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В постанові від 23.03.2023 у справі №723/3188/22, що набрала законної сили Чернівецький апеляційний суд встановив, що відповідач як роботодавець під час вирішення питання про звільнення позивача з роботи не здійснював належного порівняння продуктивності праці і кваліфікації позивача та інших медичних сестер, не зроблено аналізу, хто з працівників користується перевагами, не зібрано документів на підтвердження цього факту, комісія не вирішувала належним чином питання про те, хто із працівників має переважне право на залишення на роботі, чим порушено вимоги статті 42 КЗпП України. У зв`язку з чим апеляційний суд прийшов до висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 з роботи внаслідок недотримання роботодавцем вимог статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду у справі №723/3188/22, ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 27.07.2022 року і була поновлена за рішенням суду наказом відповідача від 29.03.2023 року №11, що підтверджується записом у трудовій книжці. Таким чином, вона вісім місяців була у вимушеному прогулі через незаконне звільнення та без жодної оплати з вини відповідача.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №25 від 18.05.2023 року її середньомісячна заробітна плата становить 8749,16 грн.

Відповідно до довідки про доходи КНП «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» Сторожинецької міської ради Чернівецького району №34 від 05.07.2023 року за два останні повні місяці роботи її заробітна плата становить: за червень 2022 року 16351,12 грн., за травень 2022 року 11049,00 грн., всього за два останні два місяці перед звільненням - 27400,12 грн., отже, середньомісячна заробітна плата складає 13700,06 грн. Отже, її середньоденна заробітна плата за два останні місяці роботи перед звільненням, а саме: за травень та червень 2022 року становить: 622,73 грн. (16351,12 грн. + 11049.00 грн. = 27400.12 грн. (44 робочі дні у вказаних місяцях).

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилаючись на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно звимогами ч.1,2ст.23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.95 року передбачено, шо розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг мораіьних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд знаходить обґрунтованими доводи позивача про заподіяння їй протиправними діями відповідача моральної шкоди, які полягали у нервовому стресі через втрату засобів до існування, втраті нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання додаткових зусиль для організації свого життя без отримання стабільного заробітку.

В постанові від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20 Верховний Суд вказав, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Суд вважає, що заявлений розмір моральної шкоди відповідає глибині страждань, які зазнала позивач, отже позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Правилами ст.141 ЦПК України встановлено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом І частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи викладене суд вважає, що з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн., який сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст.3,4,5,12,13,76,81,133,137,141,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задоволити.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення з 27.07.2022 року до моменту фактичного поновлення на роботі 29.03.2023 року.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» (м.Сторожинець вул.Б.Хмельницького, 8, Чернівецького району Чернівецької області, ЄДРПОУ 38541220) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 виданий 29.06.2000 року Сторожинецьким РВ УМВС України в Чернівецькій області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Сторожинецький центр первинної медичної допомоги» (м.Сторожинець вул.Б.Хмельницького, 8, Чернівецького району Чернівецької області, ЄДРПОУ 38541220) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт громадянинаУкраїни серія НОМЕР_1 виданий 29.06.2000року СторожинецькимРВ УМВСУкраїни вЧернівецькій області,зареєстроване місцепроживання АДРЕСА_1 судовий збір сплачений нею при подачі позову до суду в сумі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 13 жовтня 2023 року.

Суддя