Ухвала

від 12.10.2023 по справі 331/739/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 1-кс/331/1640/2023

Справа № 331/739/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Слідчий суддяЖовтневого районногосуду м.Запоріжжя ОСОБА_1 ,за участю:секретаря ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 ,слідчого ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,розглянувши клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62019080000000483, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2019 року, відносно підозрюваної:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, українки, громадянки України, маючої середньо-технічну освіту, не заміжньої, яка має на утриманні неповнолітню дитину 2009 р.н., зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

- підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.27,ч.3ст.209,ч.3ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2023 року до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, в порядку ч. 1 ст. 191 КПК України, в рамках кримінального провадження № 62019080000000483, внесеного до ЄРДР 15.10.2019 року, доставлено ОСОБА_6 , підозрювану у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, для вирішення питання щодо застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 42741377, номер запису в зазначеному реєстрі 11031020000045971. Товариство взято на податковий облік платника податків у ДПІ у Вознесенівському районі ГУ ДПС у м. Запоріжжя 09.01.2019 за №082919005240, платником податку на додану вартість не реєструвалось. Місцезнаходженням суб`єкта господарювання зареєстрована адреса: 69035 Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд. 11, основний вид діяльності товариства - «75.00 Ветеринарна діяльність».

Згідно наказу ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ» № 1 к від 09.01.2019 року ОСОБА_6 призначено на посаду директора цього підприємства.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України від 05.04.2001 (зі змінами та доповненнями) службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

При організації та здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ» ОСОБА_6 , як керівник та службова особа підприємства, зобов`язана керуватися Податковим кодексом України № 2755-IV від 02.12.2010 року (зі змінами й доповненнями) (далі ПК України), положеннями якого передбачено наступне.

Пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Відповідно до п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 ПК України податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавного податку.

Підпункти 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 ПК України зобов`язує платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, із змінами та доповненнями (далі Закон № 996) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону № 996).

Відповідно до положень п. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 08.07.2010 № 2457-VI керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.п. 1,2 ст. 9 Закону № 996).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, із змінами і доповненнями:

«Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення».

Згідно з підпунктом 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПК України, юридичні особи, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у вищевказаних документах.

Таким чином, ОСОБА_6 , достовірно було відомо, що відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства України вона зобов`язана достовірно й вчасно, на підставі первинних документів, визначати суми податків, а також у повному обсязі та у встановлений законом термін сплачувати їх у бюджет держави.

Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 ст.133 ПК України платниками податку на прибуток є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 ПК України з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135).

Базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків (п.136.1. ст. 136).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1.).

Відповідно до п. 137.3 ст. 137 ПК України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Згідно з п. 137.5 ст. 137 ПК України річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 ( далі - Положення):

Пунктом 7 вищевказаного Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

- дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

- інші операційні доходи;

- фінансові доходи;

- інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Відповідно до п.8 Положення дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

-є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно з п. 6 вищевказаного Положення не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів (п.п. 6.1 Положення);

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо (п.п. 6.2 Положення);

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг) (п.п. 6.3 Положення);

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг) (п.п. 6.4 Положення);

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором (п.п. 6.5 Положення);

- надходження, що належать іншим особам (п.п. 6.6 Положення);

- надходження від первинного розміщення цінних паперів (п.п. 6.7 Положення);

- сума балансової вартості валюти (п.п. 6.8 Положення).

Відповідно до ст. 162 ПКУ платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Якщо фізична особа - платник податку вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів.

Стаття 163 ПКУ визначено об`єкт оподаткування на доходи фізичних осіб, зокрема, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

Згідно зі ст. 164 Податкового кодексу України - базою оподаткування на доходи фізичної особи є загальний оподатковуваний дохід, який складається з будь-якого доходу, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (Загальний місячний оподатковуваний дохід та загальний річний оподатковуваний дохід).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом; сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації), сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, а також інші доходи.

Згідно зі ст. 167 ПКУ ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ст. 168 ПКУ оподаткування доходів, здійснюється з нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом оподатковуваного доходу на користь платника податку. При цьому податковий агент зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Статтями 49.18.1-49.18.4 Податкового кодексу визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, - до 1 травня року, що настає за звітним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом першого кварталу 2019 року ОСОБА_6 здійснювала керівництво ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ» (код за ЄДРПОУ 42741377), будучи директором товариства, тобто службовою особою, яка виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарських функції на товаристві, а також особою, відповідальною за повноту та достовірність нарахування і сплати податків до державного бюджету, при цьому будучі керівником очолюваного нею підприємства ОСОБА_6 перераховувала грошові кошти, які надходили на рахунки, відкриті у банківських установах підприємства, як юридичної особи, в розмірі 123 346 524 грн. на власну картку, відкриту у АТ КБ «Приватбанк», як фізичною особою. У подальшому грошові кошти в розмірі 123 346 524 грн. були зняті готівкою через каси АТ КБ «Приватбанк» у м. Запоріжжі. З метою маскування протиправної діяльності будь-яка фінансова звітність чи декларації з податку на прибуток ОСОБА_6 як керівником ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ» до податкових органів не подавалась. При цьому з обготівкованих грошових коштів ОСОБА_6 податки та збори сплачені не були, внаслідок чого ОСОБА_6 ухилилась від сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у особливо великих розмірах за наступних обставин.

Так, з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Запорізькому РУ АТ КБ «Приватбанк» ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377 за період з 14.01.2019 по 25.01.2019 юридичними особами контрагентами перераховано грошові кошти у якості оплати за товари та послуги на картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 на загальну суму 123 977 750, 00 грн у тому числі:

- № НОМЕР_2 в сумі 28 071 867,82 гривень (14.01.2019 3 797 054,11 грн., 15.01.2019 10 645 319,79 грн., 16.01.2019 11 341 247,61 грн., 17.01.2019 2 288 246,31 грн.);

- №5169330517849680 в сумі 30 145 157,91 грн., (17.01.2019 9 550 941,12 грн., 18.01.2019 12 137 654,34 грн., 21.01.2019 8 456 562,45 грн.);

- №5169330517849508 в сумі 30 045 173,97 грн. (21.01.2019 1 392 845,58 грн., 22.01.2019 15 619 768,29 грн., 23.01.2019 13 032 560,10 грн.,);

- №5169330517854839 в сумі 30 940 574,70 грн. (23.01.2019 1 591 823,52 грн., 24.01.2019 16 714 146,96 грн., 25.01.2019 -12 634 604,22 грн.);

- №5169330517849482 в сумі 4 774 975,59 грн. 25.01.2019;

- Інші банківські операції на суму 129 764,93 грн.

При цьому досудовим слідством було встановлено, що підприємство ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377. Місцезнаходженням суб`єкта господарювання зареєстрована адреса: 69035 Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Маяковського, буд. 11. В якості платника ПДВ та платника єдиного податку підприємство не зареєстроване. З моменту реєстрації податкову звітність до контролюючого органу не подає. За 2019 рік подана лише фінансова звітність (форма № 1 м) про відсутність діяльності.

Картки № 5169330517849623, № 5169330517849680, № 5169330517849508, № 5169330517854839, № 5169330517849482 відкриті на ім`я директора ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377 ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ). Згідно банківської виписки руху коштів, по картці № НОМЕР_8 відкритої на ім`я ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в ЗРУ АТ КБ «Приватбанк», як фізичної особи, встановлено, що за період з 14.011.2019 по 25.01.2019 на картку надходили кошти у вигляді поповнення власних коштів на закупівлю склотари та друкарського обладнання. Знято готівкових коштів на суму 123 346 524 грн., у тому числі 14.01.2019 3 761 772,00 грн., 15.01.2019 10 592 358,00 грн., 16.01.2019 11 285 316,00 грн., 17.01.2019 11 780 286,00 грн., 18.01.2019 12 077 268,00 грн., 21.01.2019 9 800 406,00 грн., 22.01.2019 15 542 058,00 грн., 23.01.2019 14 552 118,00 грн., 24.01.2019 16 630 992,00 грн., 25.01.2019 17 323 950,00 грн., Станом на 25.01.2019 залишок грошових коштів по картці № НОМЕР_8 склав 0,00 грн.

Проведені фінансові операції призвели до порушення податкового законодавства та заниження податків.

Так, директор, засновник та бенефеціарний власник підприємства ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ), як фізична особа-підприємець не зареєстрована.

Встановлено, що на банківську картку № НОМЕР_8 відкриту на ім`я ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) в ЗРУ АТ КБ «Приватбанк» у період з 14.01.2019 по 25.01.2019 надходили кошти у вигляді «поповнення власних коштів на закупівлю склотари та друкарського обладнання» які були зняті ОСОБА_6 , у сумі 123 346 524 грн., в тому числі 14.01.2019 3 761 772,00 грн., 15.01.2019 10 592 358, 00 грн., 16.01.2019 11 285 316,00 грн., 17.01.2019 11 780 286,00 грн., 18.01.2019 12 077 268,00 грн., 21.01.2019 9 800 406,00 грн., 22.01.2019 15 542 058,00 грн., 23.01.2019 14 552 118,00 грн., 24.01.2019 16 630 992,00 грн., 25.01.2019 17 323 950,00 грн.

Таким чином, фізична особа ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ) у 2019 році отримала грошові кошти, які є доходом на території України у розмірі 123 346 524 грн., та які не задекларувала та не сплатила з них податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовий збір.

Сума несплати податків та зборів становить 24 052 572,18 грн., з них:

- податок на доходи фізичних осіб 123 346 524 грн. х 18% = 22 202 374,32 грн.;

- військовий збір 123 346 524 грн. х 1,5 % = 1 850 197,86 грн.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи

Згідно 163.1. Об`єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

Підпунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є будь який дохід який підлягає оподаткуванню нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Підпунктом 164.3. ст.164 Податкового кодексу України При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Платники податку на доходи фізичних осіб подають податкову декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розд. ІV Податкового кодексу України (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України)

Форма декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 589 ( у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177). Додатки є складовою частиною податкової декларації.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України «Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 49.18.1-49.18.4 ПКУ податкова декларація за базовий період повинна бути подана фізичною особою платником податку до 1 травня року, що настає за звітним

Згідно з п. 179.7 ст.179 фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Таким чином, фізична особа, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, зобов`язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму військового збору, зазначену в поданій нею податковій декларації, подання якої є обов`язковим.

Згідно з висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/108-23/4128-ЕК від 06.04.2023 року «документально підтверджується сума несплати податку на доходи фізичних осіб за 1 квартал 2019 року фізичної особи ОСОБА_6 в сумі 22 202 374,32 грн. (двадцять два мільйони двісті дві тисячі триста сімдесят чотири грн 32 коп) та сума несплати військового збору в сумі 1 850 197,86 грн. ( один мільйон вісімсот п`ятдесят тисяч сто дев`яносто сім грн 86 коп)».

Таким чином, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, у порушення норм п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1. ст. 134 , ст. 198 та п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), згідно висновку судової економічної експертизи, ухилилася від сплати податку на доходи фізичних осіб на 22 202 374,32 грн. та військового збору у сумі 1 850 197,86 грн., а всього на суму 24 052 572,18 грн., що у сім тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є особливо великим розміром.

Своїми протиправними діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 212 КК України, яке кваліфікується як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, яка зобов`язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що у січні 2019 року невстановлені досудовим розслідуванням особи розробили злочинний план щодо проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377, відкриття банківських рахунків, а також отримання «банківського ключа» з метою оформлення від імені товариства безтоварних угод щодо постачання іншим підприємствам товарів, надання послуг, «конвертації» грошових коштів у готівку.

Відповідно до розробленого злочинного плану невстановлені особи запропонували ОСОБА_6 виступити виконавцем злочинів, якій за обіцяну грошову винагороду, належало виконувати вказівки вищевказаних невстановлених осіб щодо реєстрації юридичної особи ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377 на своє ім`я, підписання реєстраційних, банківських документів, протоколів, наказів, написання заяв, будучи призначеною службовою особою суб`єкта господарювання.

На виконання злочинного наміру, ОСОБА_6 повинна була надати свої паспортні дані для проведення дій, необхідних для державної реєстрації юридичної особи ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377, оформлення документів, необхідних для відкриття банківського рахунку від імені товариства, а також передачі невстановленій особі фактичного керування вказаним товариством та «банківського ключа».

У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна була підготувати документи, необхідні для реєстрації юридичної особи ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377 в органах державної влади з метою отримання у подальшому управління товариством, отримання фактичного керування підприємством для можливості його використання у протиправній діяльності.

Крім того, після проведення державної реєстрації ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377, та відкриття банківського рахунку ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377, ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими особами та на їх прохання, діючи з метою приховування та маскування походження безготівкових грошових коштів, отриманих від контрагентів за безтоварними угодами та подальшого їх зняття готівкою, вирішила використовувати платіжну картку № НОМЕР_8 , випущену на ім`я фізичної особи ОСОБА_6 в Запорізькому регіональному управлінні ПАТ «КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя (МФО 313399).

Так, на виконання раніше розробленого злочинного плану невстановленими особами за попередньою змовою з ОСОБА_6 за допомогою вищевказаного банківського рахунку вчинялись фінансові операції по перерахуванню грошових коштів, одержаних від вчинення незаконної діяльності, а саме: з рахунків різних суб`єктів підприємницької діяльності, які бажали скористатись послугами вказаних невстановлених осіб з мінімізації податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток підприємства, перераховувались безготівкові кошти на рахунок ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377 № НОМЕР_1 відкритий у Запорізькому РУ АТ КБ «ПриватБанк», що супроводжувалось складанням та використанням підроблених первинних бухгалтерських документів, тобто вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння, використання, розпорядження майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, так як фактично вказані операції є безтоварними та не відображені в податковому обліку ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377.

За період з 14.01.2019 по 25.01.2019, невстановленими особами за попередньою змовою з ОСОБА_6 , використовуючи банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377 у Запорізькому РУ АТ КБ «Приватбанк» (МФО 313399) від групи товариств отримано безготівкові кошти по безтоварним операціям, які на справді не відбувались, на загальну суму 124 107 515 грн., у якості оплати за товари, будматеріали, металопрокат, металобрухт, обладнання, тощо, які в більшій частині через транзитні карткові рахунки були перераховані на платіжну картку випущену на ім`я фізичної особи ОСОБА_6 № НОМЕР_8 на суму 123 346 524 грн., а в іншій частині на банківські рахунки юридичних осіб.

В подальшому, ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленими особами, достовірно знаючи, що будь-які реальні господарські операції, за які підприємство отримувало грошові кошти, не відбувались, за період з 14.01.2019 по 25.01.2019, з використанням платіжної картки № НОМЕР_8 , випущеної на ім`я ОСОБА_6 у відділеннях АТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, Запорізькому РУ АТ КБ «Приватбанк» (МФО 313399), було знято кошти готівкою на загальну суму 123 346 524 грн.

Після зняття готівкою вищевказаних грошових коштів ОСОБА_6 в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час передала їх невстановленій особі, яка в свою чергу надала ОСОБА_6 обіцяну винагороду за участь у злочинних діях, пов`язаних з державною реєстрацією юридичної особи, відкритті банківських рахунків ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377, використанні банківських рахунків фізичної особи ОСОБА_6 , зняття готівкою грошових коштів на загальну суму 123 346 524 грн.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 209 КК України, яке кваліфікується як: вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховування чи маскування походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела його походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинене виконавцем за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі.

Зібраними під час досудового розслідування доказами встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч. 3 ст. 209, ч.3 ст.212 КК України.

Причетність ОСОБА_6 , до вчинення вказаного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами тимчасового доступу до речей та документів, які містять банківську таємницю; висновком аналітичного дослідження ГУ ДПС в Запорізькій області; висновком судової економічної експертизи № СЕ-19/108-23/4128-ЕК від 06.04.2023 року; протоколами оглядів вилученої інформації, що містить банківську таємницю; протоколами тимчасового доступу до реєстраційної справи ТОВ «ВЕТКЛІНІКА ХЕППІ ПЕТ», (колишня назва ТОВ «ТЕХСНАБ-ПРОМ») ідентифікаційний код юридичної особи 42741377; іншими матеріалами кримінального провадження.

При обранні запобіжного заходу необхідно враховувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_6 тяжкого та особливо тяжкого злочину; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у якому вона підозрюється (позбавлення волі на строк від 8 до 12 років та штраф від 15 до 25 тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян); вік та стан здоров`я підозрюваної (відсутність хронічних захворювань); відсутність у підозрюваної постійного місця роботи або навчання; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, ОСОБА_6 ;

Так, органом досудового слідства, відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність ризиків, передбачено п.п.1, 2, ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або перешкоджати встановленню істини по справі. Зокрема ОСОБА_6 неодноразово ігнорувала повістки про виклик до слідчого та прокурора, а також своєю поведінкою проігнорувала ухвалу слідчого судді на її привід на допит по вказаному кримінальному провадженню.

Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 має закордонний паспорт, у зв`язку з чим остання може незаконно перетнути державний кордон та переховуватися від слідства.

Вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_6 , використовуючи свої зв`язки з іншими фігурантами кримінального провадження, яких ще не вдалось встановити ( ОСОБА_6 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб), може знищити, або вжити до знищення, переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази її вини, місцезнаходження яких ще не вдалося встановити органу досудового розслідування.

Вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищення, переховування речей і документів, які мають істотне значення для розслідування вказаного кримінального провадження.

Крім того, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрювана підозрюється у вчиненні злочину корисливого характеру тому матеріальні блага, які можуть бути отримані злочинним шляхом, не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на неї обов`язків.

Крім того, про неможливість обрання ОСОБА_6 такого, запобіжного заходу як домашній арешт, який передбачений п.4 ч. 1 ст.176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_6 не мешкає за місцем реєстрації та існує можливість переховуватись від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м`яких запобіжних заходів передбачених п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України.

У зв`язку з чим, з метою захистити громадян і суспільство від злочинних посягань, та з метою присікти злочинну діяльність ОСОБА_6 , слідство приходить до висновку про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов`язків,

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Разом з тим, враховуючі під час обрання запобіжного заходу положення, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваної винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваної, дають підстави вважати, що лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою, може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 2 ч. 1 ст.177 КПК України, а також забезпечити належну поведінку підозрюваної та створити необхідні умови для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2023 року органу, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, було дозволено затримати підозрювану ОСОБА_6 з метою її приводу для розгляду клопотання про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно протоколу затримання особи від 11 жовтня 2023 року, ОСОБА_6 , на підставі ухвали слідчого судді від 21 серпня 2023 року, в цей же день, а саме 11 жовтня 2023 року о 07 годині 03 хвилин, було затримано.

12жовтня 2023року о 10годині 05хвилин ОСОБА_6 у присутності її захисника вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали.

12 жовтня 2023 року о 13 годині 10 хвилин підозрювану ОСОБА_6 доставлено до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в суді клопотання підтримав з підстав, викладених по його тексту, просив його задовольнити та обрати відносно підозрюваної ОСОБА_6 запропонований органом досудового слідства запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_5 в суді проти задоволення клопотання заперечував, та просив обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не пов`язаний з обмеженням волі.

Підозрювана ОСОБА_6 в суді підтримала позицію свого захисника.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, прийшов до такого.

У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі : вагомість наґвних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчанняч, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовуються до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні яеої підозрюється особа.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваної до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.27,ч.3ст.209,ч.3ст.212 КК України; наявністю ризиків того, що підозрювана ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки вчинила злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 8 до 12 років; ОСОБА_6 має закордонний паспорт, у зв`язку з чим остання може перетнути державний кордон та переховуватися від слідства; може знищити, або вжити заходів щодо переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази її вини.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, копії яких додані до клопотання.

Частина 2 ст. 194 КПК України передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Проте, в порушення наведеної норми процесуального права, прокурором в суді не доведено існування таких ризиків, на які він посилається, як то можливість переховування від органів досудового розслідування та/ або суду.

Ані слідчим в клопотанні, ані прокурором в суді не наведено будь-яких переконливих доводів щодо існування вказаних ризиків, обставини, на які вони посилаються є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені.

Між тим, слідчим суддею при обранні відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу приймаються до уваги встановлені в суді обставини, а саме, що ОСОБА_6 , має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку виховує самостійно, оскільки, батько дитини помер; має зареєстроване місце проживання; офіційно працевлаштована; має тісні соціальні зв`язки; раніше до кримінальної відповідальності не притягалась.

Як на думку слідчого та прокурора, застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваної ОСОБА_6 неможливо, оскільки це буде суперечити меті захисту громадян і суспільства від злочинних посягань. Метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виключення можливості переховування ОСОБА_6 від органів слідста.

Проте, виходячи із змісту п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язані надати слідчому судді докази обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З наведеного вбачається, що позиція органу досудового розслідування з цього питання базується на загальних оцінках суспільної небезпеки проти злочинних посягань, і взагалі не підтверджена доказами, як то передбачено наведеною нормою кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором та слідчим не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

В даному конкретному випадку слідчий суддя приходить до висновку, що найбільш дієвим запобіжним заходом відносно ОСОБА_6 може бути домашній арешт, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Застосування такого запобіжного заходу унеможливить створення умов для підозрюваної ОСОБА_6 уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового слідства та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, відповідно дост.9 КПК Україниу разі, якщо норми цьогокодексусуперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що передбачена законом заборона на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року та практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.

Також, в рішенні Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини вказує, що затримання і тримання особи під вартою допустимі не лише у випадку доведеності факту скоєння злочину та його характеру, оскільки така доведеність по собі є метою попереднього розслідування, досягнення мети якого і є тримання під вартою. Факти, що викликають підозру, не обов`язково повинні бути встановлені до ступеню, необхідного до засудження або, навіть, пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

Так, у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу» , про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62019080000000483, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.10.2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із використанням електронних засобів контролю.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно в залі суду.

Покласти на підозрювану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) не залишати місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2) з`являтися до органів досудового розслідування та суду, за першим викликом та у призначений час;

4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

5) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

6) здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, якщо такі є;

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ ГУНП у Запорізькій області.

Роз`яснити відповідному структурному підрозділу Національної поліції, що вони повинні негайно поставити на облік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повідомити про це слідчому судді.

Строк діїухвали слідчогосудді прозастосування запобіжногозаходу допідозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити строком два місяці, тобто до 12 грудня 2023 року.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 13 жовтня 2023 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1