Рішення

від 12.10.2023 по справі 495/3536/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/3536/23

Номер провадження 2/495/2246/2023

12 жовтня 2023 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області,

у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Мельник О.Ю.,

Справа № 495/3536/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ПП "Стивідорна компанія Сенат" про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ПП "Стивідорна компанія Сенат" про визнання трудових відносин припиненими, просить суд визнати припиненими трудові відносини між відповідачем та позивачем з 25.01.2023 року; виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача, як керівника ПП "Стивідорна компанія Сенат".

Так, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що31 грудня 2015 року було створено та зареєстровано Приватне підприємство "Стивідорна компанія Сенат" за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вулиця Приморська, 1.

08 вересня 2021 року протоколом загальних зборів учасників № 08/09/2021 ПП "Стивідорна компанія Сенат" було вирішено звільнити директора - ОСОБА_2 та призначено на посаду директора ОСОБА_1 , у зв`язку із чим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відповідні відомості про нього як керівника.

ОСОБА_1 наказ про вступ на посаду директора підприємства не підписував, будь-яких установчих чи інших документів, необхідних для управління підприємством не отримував.

Фактичне управління підприємством здійснюється його засновниками, усі рішення щодо господарської діяльності підприємства, розподілу завдань між співробітниками, фінансових питань підприємства також приймаються засновниками.

На сьогоднішній день, займана посада директора ПП «Стивідорна компанія Сенат" обмежує позивача у його правах.

Так, нещодавно ОСОБА_1 стало відомо, що на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.01.2023року по справі № 495/107/23, було вирішено тимчасово обмежити його у виїзду за кордон без вилучення паспорту громадянина України для виїзду керівника - боржника юридичної особи ПП «Стивідорна Компанія Сенат», до виконання зобов?язань, покладених на нього на підставі виконавчого документу наказу № 916/2407/21, який виданий 31.01.2022 року Господарським судом Одеської області.

В свою чергу, ПП «Стивідорна Компанія Сенат», з часу призначення ОСОБА_1 на посаду директора, господарською діяльністю не займається. У боржника відсутні грошові кошти в гривнях та іноземних валютах на рахунках; нерухоме майно на балансі підприємства не обліковується; рухоме майно, а саме: т/з НОМЕР_1 викрадено ще до вступу ОСОБА_1 на посаду керівника боржника та на балансі підприємства не обліковується. Вказані обставини підтверджуються фінансово-господарською звітністю та податковою декларацією боржника за 2022 рік.

У зв?язку із вищевикладеними обставинами, 10.01.2023 року ОСОБА_1 направив засновникам Підприємства за місцем їх реєстрації, зазначеної в ЄДРЮОФОП, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням разом з повідомлення про проведення загальних зборів учасників Підприємства з приводу вирішення даного питання. Однак, жодної відповіді від учасників підприємства позивач не отримував, його заява розглянута не була, загальні збори учасників підприємства не були зібрані і не відбулись, відповідно до рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора прийнято не було.

06 березня 2023 року повторно було направлено учасникам підприємства заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про проведення загальних зборів учасників підприємства.

На підставі вищевикладеного він і звернувся із відповідним позовом до суду.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

14 квітня 2023року УхвалоюБілгород Дністровського міськрайонногосуду Одеськоїобласті повказаній справібуло відкритоспрощене позовнепровадження тавона призначенадо судовогорозгляду з викликом, повідомленням сторін.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, надав клопотання, відповідно до якого просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи у відповідності до ч.1 п.2ст. 131 ЦПК Україниповідомлявся належним чином, про причину неявки суду не сповістив.

Так, у відповідності до ч.1 п.2ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до ухвали Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2023 року, суд перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.ст. 280 - 281 ЦПК України.

Відповідно дост. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що дійсно згідно з протоколом зборів учасників № 08/09/2021 ПП "Стивідорна компанія Сенат" вирішено припинити повноваження ОСОБА_2 та звільнено його з посади директора підприємства та вирішено призначити на посаду директора ОСОБА_1 . /а.с.7-8/

ОСОБА_1 наказ про вступ на посаду директора підприємства не підписував, будь-яких установчих чи інших документів, необхідних для управління підприємством не отримував, копія наказу в матеріалах справи відсутня.

Позивач вказує, що фактичне управління підприємством здійснюється його засновниками, усі рішення щодо господарської діяльності підприємства, розподілу завдань між співробітниками, фінансових питань підприємства також приймаються засновниками.

10.01.2023 року ОСОБА_1 направив засновникам Підприємства за місцем їх реєстрації, зазначеної в ЄДРЮОФОП, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням разом з повідомлення про проведення загальних зборів учасників Підприємства з приводу вирішення даного питання. Однак, жодної відповіді від учасників підприємства позивач не отримував, його заява розглянута не була, загальні збори учасників підприємства не були зібрані і не відбулись, відповідно до рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора прийнято не було.

06 березня 2023 року повторно було направлено учасникам підприємства заяву про звільнення за власним бажанням та повідомлення про проведення загальних зборів учасників підприємства. Станом на день подачі позову у позивача відсутні докази отримання відправлення.

Нормативне обґрунтування, висновки суду.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Статтею 36 КЗпП України передбачені підстави припинення трудового договору.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Згідно ст.99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Нормою частини 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до вимог ст. 232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Отже, судом встановлено, що станом на момент розгляду справи загальні збори учасників ПП "Стивідорна компанія Сенат" щодо прийняття рішення про звільнення позивача з посади директора за його власним бажанням на підставі поданої заяви не проведено, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань досі містяться відомості про ОСОБА_1 як директора ПП "Стивідорна компанія Сенат".

Відповідно до Постанова ВП ВС від 06.09.2023 № 127/27466/20, вказано що у разі звільнення директора, який є одноосібним виконавчим органом, товариство лишається без органу управління, на який законом покладено керівництво поточною діяльністю товариства, вчинення дій від його імені без довіреності, а звільнення директора без призначення іншої особи на цю посаду може призвести до блокування діяльності товариства. Відповідно, призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.

Зазначено, що оскільки керівник (директор) товариства є виконавчим органом юридичної особи, звільнення (зміна) якого повинне супроводжуватися прийняттям (призначенням) нового директора, його право на звільнення кореспондує визначеному статтею 32 Закону № 2275-VIII обов`язку скликати загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення (поштовим відправленням з описом вкладення) про це кожному учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників із зазначенням дати, часу та місця проведення, а також порядку денного, в якому одним з питань (або єдиним питанням) буде розгляд заяви керівника про звільнення. Тобто для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства повинен не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати / надіслати її роботодавцю, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення, або ініціювати таке звільнення, якщо скликання загальних зборів віднесено до компетенції іншого органу / посадової особи товариства.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Беручи до уваги, що позивачем були вжиті всі заходи щодо припинення трудових відносин із відповідачем, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.

Стосовно позовних вимог в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про директора ПП "Стивідона компанія Сенат" ОСОБА_1 у зв`язку з його звільненням з посади директора задоволенню не підлягають.

Так, згідно з п.13 ч.2 ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, серед іншого містяться відомості про керівника юридичної особи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також, що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Таким чином, рішення суду про припинення трудових відносин є обов`язковою підставою для внесення зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 як директора ПП "Стивідорна компанія Сенат", а тому суд не перебирає на себе дискреційні повноваження державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині зобов`язання внесення відповідних змін.

Також при вирішенні спору в цій частині суд враховує викладену у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 правову позицію, відповідно якої суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ПП "Стивідорна компанія Сенат" про визнання трудових відносин припиненими підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ПП "Стивідорна компанія Сенат" про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Стивідорна компанія Сенат", код ЄДРПОУ: 40209636, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вулиця Приморська, 1, з 10.04.2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Приватного підприємства "Стивідорна компанія Сенат" за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне підприємство "Стивідорна компанія Сенат", код ЄДРПОУ: 40209636, адреса: Одеська область, білгород-Дністровський район, смт Затока, вулиця Приморська, 1.

Суддя: