Постанова

від 11.10.2023 по справі 308/14886/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 308/14886/19

провадження № 61-6650св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Комунальне підприємство Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант», державний реєстратор Бойко Олег Миколайович,

особа, яка не брала участі у справі та яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т.Ю., Фазикош Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), комунального підприємства Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант» (далі - КП «Добробут-Гарант»), державного реєстратора Бойка О. М. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позов мотивований тим, що вказане майно вона придбала в ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 10 липня 2018 року, на підставі якого приватним нотаріусом Балаж М. В. здійснено реєстрацію за нею права власності, оскільки станом на дату укладення договору та здійснення державної реєстрації не існувало жодних заборон та іпотек на це майно.

Однак, як убачається з Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28 серпня 2018 року право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки № 11231187000 від 20 жовтня 2007 року.

Така перереєстрація є незаконною, оскільки Київська філія КП «Добробут-Гарант» здійснила перереєстрацію нерухомого майна, яке знаходиться у м. Ужгород, між нею і ТОВ «Кей-Колект» не існувало жодних договірних зобов`язань, державна реєстрація іпотеки станом на 10 липня 2018 року не була проведена, а відтак неможливою є державна реєстрація права власності за іпотекодержателем за невиконання договору іпотеки.

Просила суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42736039 від 28 серпня 2018 року, виданого Бойком О. М. , КП «Добробут-Гарант»в особі Київської філії про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-колект» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 69, код 37825968) на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 159468912110.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 грудня 2021 року позов задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 42736039 від 28 серпня 2018 року, виданого Бойком О. М. , КП «Добробут-Гарант» в особі Київської філії про реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-колект» на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1594689121101.

Визнано припиненим право власності ТОВ «Кей-колект» на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виходячи з умови договору (прим. 5.2.1 договору іпотеки № 11231187000 від 12 жовтня 2007 року), суд приходить висновку, що сторони погодили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Однак аналізуючи правові підстави виникнення права власності на спірний об`єкт нерухомості за витягом № 135781372 від 28 серпня 2018 року, суд констатує відсутність у переліку підстав окремого Договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Стороною відповідача не надано суду ані договір іпотеки № 11231187000 від 12 жовтня 2007 року, іпотекодавцем спірного об`єкта нерухомості за яким є ОСОБА_4 , ані договір факторингу та відступлення прав вимоги за договором іпотеки, за яким право вимоги за таким договором перейшло до ТОВ «Кей-Колект».

На момент укладення 10 липня 2018 року з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірного об`єкта нерухомості вона покладалася на відомості з публічного реєстру в частині відсутності заборон та обтяжень, що було засвідчено приватним нотаріусом Балаж М. В. відповідним витягом.

Задля ефективного захисту порушених прав позивачки, суд вважає необхідним визначити, що у зв`язку із скасуванням рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості за ТОВ «Кей-Колект» одночасно припиняється право власності ТОВ «Кей-Колект» на такий об`єкт.

Спір про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на квартиру особою, за якою зареєстровано право власності щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто ТОВ «Кей-Колект». Тому пред`явлення позовних вимог до відповідачів КП Вишенківської сільської ради «Добробут-Гарант» та державного реєстратора Бойка О.М. є помилковим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 (особи, яка не брала участі в справі) задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 грудня 2021 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 152,60 грн у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що Верховний Суд у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 758/154 роз`яснив, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі в справі, обґрунтовуючи порушення своїх прав, посилається на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання її прав та обов`язків як власника спірного майна на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2018 року за реєстраційним № 428 між нею, як покупцем, і ТОВ «Кей-колект», як продавцем, однак ні позивач, ні суд не залучив її до участі в справі. Із наданих апелянтом документів убачається, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з цією позовною заявою (27 грудня 2019 року) ОСОБА_2 уже була зареєстрованою власницею указаного спірного майна, а тому скасування судом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і припинення право власності ТОВ «Кей-колект» на це майно безпосередньо зачіпає її права та інтереси.

Одночасно колегія суддів зауважує, що за таких обставин потребує переоцінки як суб`єктний склад спірних правовідносин, так і спосіб захисту порушеного права. Усупереч положенням закону судом першої інстанції не було вжито заходів зі з`ясування питання про суб`єктний склад учасників справи, що має істотне значення для встановлення належного кола відповідачів і правильного вирішення спору. Оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, то оскаржене рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з процесуальних підстав, що водночас не позбавляє зацікавлених осіб звернутися у суд із новим позовом до належних відповідачів.

Аргументи учасників справи

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом розгляду у справі є спір про реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем - ТОВ «Кей-Колект», з яким у сторін існує спір про право щодо нерухомого майна. Між позивачем та ОСОБА_2 такого спору нема. Як виявилось вже в суді апеляційної інстанції, ТОВ «Кей-Колект» продало вказане майно ОСОБА_2 . При цьому в суді першої інстанції ТОВ «Кей-Колект», використовуючи свої процесуальні права, жодним чином не зазначило про продаж належного їй майна, хоча представник товариства брав участь в судових засіданнях. За будь-яких обставин, навіть у разі залучення ОСОБА_2 , належним відповідачем повинен бути ТОВ «Кей-Колект» - особа, яке порушило права позивача, незаконно позбавивши її права власності на належне їй майно через «чорного реєстратора», а відтак позовні вимоги спрямовані на захист порушеного права від незаконного посягання винної особи.

Ці твердження підтверджені мотивами позовної заяви. По-перше, ОСОБА_4 набула права власності на нерухоме майно 07 грудня 2008 року. У той же час при перереєстрації права власності вказано посилання на договір іпотеки № 11231187000 від 20 жовтня 2007 року, тобто за рік до набуття позивачем права власності на нерухоме майно. По-друге, відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Київська філія КП «Добробут-Гарант» не мала правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в м. Ужгород. По-третє, наказом № 2812/5 від 28 серпня 2018 року державному реєстратору КП «Добробут-Гарант» Бойко О.М. було анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто він не мав правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності. По-четверте, ОСОБА_1 придбала нерухоме майно у власність 10 липня 2018 року відповідно до договору з ОСОБА_4 , на підставі якого приватний нотаріус Балаж М. В. здійснила реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно. Станом на момент здійснення продажу не існувало жодних заборон та іпотек щодо нерухомого майна. При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Тобто відсутність державної реєстрації іпотеки станом на 10 липня 2018 року свідчить про її відсутність, а відтак неможлива на підставі невиконання договору іпотеки реєстрація за іпотекодержателем права власності на іпотеку.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц; у постановах Верховного Суду: від 11 квітня 2018 року у справі № 554/14813/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №367/7589/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 752/10790/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 10 липня 2018 року між ОСОБА_4 , як продавцем та позивачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу закарпатської області Балаж М. В. за реєстровим № 779, згідно з яким продавець передала, а покупець прийняла у власність належну продавцю на праві приватної власності перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 6 вказаного договору продавцем засвідчено, що нерухоме майно, яке є предметом цього договору, під забороною, в іпотеці, під арештом та у податковій заставі не перебуває, а в пункті 14 приватним нотаріусом засвідчено відсутність заборони, арешту, податкової застави з посиланням на витяги від 10 липня 2018 року.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 135781372 від 28 серпня 2018 року, сформованого державним реєстратором Київської філії КП «Добробут-Гарант» Бойком О. М., на підставі договору іпотеки № 11231187000 від 12 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н. Д. за реєстровим № 2466, та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В. 12 грудня 2011 року за реєстровим № 5207-5208, право власності на приміщення, перукарню, реконструйовану з власного нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,2 кв. м зареєстроване за відповідачем - ТОВ «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1594689121101.

Підставою внесення запису є оспорюване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним № 42736039 від 28 серпня 2018 року, виданого Бойком О. М., державним реєстратором КП «Добробут-Гарант» в особі Київської філії.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 на підтвердження своїх доводів надала апеляційному суду копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 серпня 2018 року між ТОВ «Кей-Колект» і ОСОБА_2 , предметом якого є спірне приміщення; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою 30 серпня 2018 року право приватної власності на вказане приміщення зареєстроване у цілому за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2018 року за реєстраційним номером 428.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року у справі № 0917/443/2012 (провадження № 61-16055св19) вказано, що «право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2020 року у справі № 127/26512/16-ц (провадження № 61-47768св18) зазначено, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частини перша, друга статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), на яку послався суд першої інстанції, зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19), на яку послався суд першої інстанції, зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)). Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ «Кей-Колект» з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права».

Схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від від 23 січня 2019 року у справі № 911/1681/18 (провадження № 12-295гс18), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19), від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14-74 цс 19), від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18 (провадження № 12-11гс19) та інших.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).

У справі, що переглядається:

предметом спору є вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності № 42736039 від 28 серпня 2018 року на спірне приміщення за ТОВ «Кей-колект», у зв`язку з порушенням права власності позивача внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права;

суд апеляційної інстанції не врахував, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у таких справах є особа, право якої зареєстровано на підставі такого рішення;

апеляційний суд не звернув уваги, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що звернулися з апеляційною скаргою.

За таких обставин апеляційний суд зробив помилковий висновок про скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 березня 2023 року скасувати.

Справу № 304/14886/19 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Закарпатського апеляційного суду від 21 березня 2023 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук