Ухвала

від 12.10.2023 по справі 577/2581/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

12 жовтня 2023року

м. Київ

справа № 577/2581/22

провадження № 61-13515ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопське професійно-технічне училище», Департаменту освіти та науки Сумської обласної державної адміністрації, Комісії з припинення Державного професійно-технічного навчального закладу «Конотопське професійно-технічне училище» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2023 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду касаційну скаргу в якій зазначив, що оскаржує ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 квітня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить: «прийняти касаційну справу на розгляд, направити справу на новий розгляд».

У Єдиному державному реєстрі судових рішень, за номером справи № 577/2581/22 міститься постанова Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року, якою залишено без змін рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 січня 2023 року про відмову в позові ОСОБА_1 у скасуванні наказу про звільнення, поновленні на посаді, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодуванні моральної шкоди.

Із тексту касаційної скарги випливає, що ОСОБА_1 оскаржує рішення судів у справі № 577/2581/22, які додав до матеріалів касаційної скарги.

Повноваження суду касаційної інстанції визначені статтею 409 ЦПК України.

З огляду на зазначене, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно уточнити, які саме судові рішення він оскаржує та відповідно до статті 409 ЦПК України уточнитипрохальну частину касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини другої та пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявник не зазначив усіх відповідачів у справі, їх місцезнаходження.

Крім того, звертаючись до суду касаційної інстанції у вересні 2023 року, заявник не просить поновити строк на касаційне оскарження, не зазначив поважних причин, які вплинули на пропущення строку, не підтвердив їх належними доказами.

Відповідно до частинпершої, другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Зі змісту касаційної скарги випливає, що заявник не погоджується з рішеннями судів, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17 та постанови Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16, не зазначив конкретних підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та не зазначив, які саме висновки необхідно застосувати під час перегляду рішень у справі № 577/2581/22.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, заявнику необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження та надати докази на їх підтвердження; надати суду уточнену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити передбачені цивільним процесуальним законом підстави касаційного оскарження судового рішення із належним їх обґрунтуванням, зазначити рішення, які він оскаржує, та уточнити прохальну частину касаційної скарги, а також всіх відповідачів у справі та їх місцезнаходження. Надіслати суду копію нової редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів для відповідачів у справі.

Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків двадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Олійник