Постанова

від 13.10.2023 по справі 707/1884/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1884/21

провадження № 61-2935св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Міністерства фінансів України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

третя особа - Міністерство енергетики України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Морозова В. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Гончар Н. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Міністерства фінансів України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») про скасування рішення про державну реєстрацію прав і припинення права власності на майно та припинення права користування, визнання права власності на майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з погосподарськими книгами Мошнівської сільської ради за 1986-1990 роки, за 1991-1995 роки, за 1996-2001 роки житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 обліковувався як колгоспний.

Вказував на те, що він проживає у вказаному будинку і зареєстрований за цією ж адресою з 1987 року. Будинок наданий йому як голові колгоспного двору та членам його сім`ї для проживання.

Згідно з погосподарськими книгами Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Мошнівська сільська рада) за 2001-2005 роки, 2006-2010 роки, 2016-2020 роки вказаний житловий будинок з надвірними спорудами наданий йому як голові господарства та членам його сім`ї для проживання. Він проживає в цьому будинку разом із сім`єю.

Вказані документи свідчать, що цей будинок ніколи не був службовим і ніколи не належав Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз». Спочатку це домоволодіння було колгоспним двором, а потім перейшло до об`єктів комунальної власності Мошнівської сільської ради.

Відповідно до погосподарського та земельно-кадастрового обліку земельна ділянка по АДРЕСА_1 з 1987 року обліковувалась за ним. Цей факт підтверджується довідкою виконкому Мошнівської сільської ради від 13 листопада 2019 року № 512/02-09.

Рішенням Мошнівської сільської ради від 19 грудня 2006 року № 5-5 ця земельна ділянка площею 0,2120 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, надана йому у власність. На підставі цього рішення йому виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 128280 від 20 квітня 2007 року. Кадастровий номер земельної ділянки 7124985000:03:004:0043.

23 квітня 2015 року він звернувся до Мошнівської сільської ради з заявою про передачу йому вказаного житлового будинку в приватну власність.

Рішенням Мошнівської сільської ради від 21 травня 2015 року № 46-10/VI житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 передані з комунальної власності йому безкоштовно у приватну власність. Вказане рішення є чинним і ніким не оскаржено.

У березні 2019 року він звернувся до уповноважених осіб з метою виготовлення нового технічного паспорту на спірний житловий будинок, у результаті чого дізнався, що право власності на цю нерухомість зареєстровано за іншою особою.

02 липня 2019 року він звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності на вказаний житловий будинок за набувальною давністю. У позові йому відмовлено у зв`язку із невірно обраним способом захисту його порушеного права.

Під час розгляду вказаної справи йому стало відомо, що власником спірного будинку є Держава Україна в особі Міністерства фінансів України.

З`ясувалось, що технічний паспорт на належний йому житловий будинок виготовлений 05 липня 2013 року на замовлення ПАТ «Укртрансгаз». У технічному паспорті зазначено, що житловий будинок з прибудовами, гараж, літня кухня та погріб збудовані до 1985 року. Всі інші будівлі у 1987 році та у 1996-1998 роки були збудовані особисто позивачем. Даний факт підтверджує актом опитування сусідів від 03 грудня 2019 року.

Тобто, відповідач до вказаних будівель не має ніякого відношення, так як будівництво проводилось ним особисто.

Крім того, право власності на вказаний житловий будинок первісно було зареєстроване за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України. Реєстрація права власності Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на спірний житловий будинок проведена 09 листопада 2016 року. Право власності Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на спірний житловий будинок зареєстроване виключно на підставі довідки виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 14 травня 2013 року № 189/02-09 та технічного паспорта на житловий будинок.

Зазначав, що довідку виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 14 травня 2013 року № 189/02-09 видано з порушенням вимог статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на той момент), оскільки вона завірена не головою Мошнівської сільської ради (очолює виконавчий комітет та представляє інтереси територіальної громади), а підписом секретаря Мошнівської сільської ради - Хижняк С. Є., що є порушенням пунктів 7, 14 частини четвертої статті 42 вказаного Закону.

Вважав, що реєстрація права власності на спірний житловий будинок за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України відбулась незаконно.

Зазначав, що цей будинок ніколи не обліковувався за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, довідка, на підставі якої здійснено державну реєстрацію права власності, не може підміняти правовстановлюючий документ на майно, як і слугувати підставою його виникнення, ця довідка суперечить даним погосподарських книг на вказане домоволодіння і видана з порушенням вимог статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на той момент).

Крім того, земельна ділянка під зазначеним житловим будинком перебувала на той момент у його приватній власності, а тому державний реєстратор порушив вимоги статті 18 та статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що є підставою для скасування даного рішення та припинення права власності на дане майно.

Надалі на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1087-р право власності на вказане майно було зареєстроване за Міністерством фінансів України.

При цьому, рішення про державну реєстрацію залишилось те ж саме і номер запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - той же самий, що також суперечить вимогам чинного законодавства.

Користувачем спірного нерухомого майна є ТОВ «Оператор ГТС України». Право користування є похідним від права власності. У разі припинення права власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України припиняється і право користування даним майном у ТОВ «Оператор ГТС України».

Так як рішенням Мошнівської сільської ради від 21 травня 2015 року № 46-10/VI житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 передано йому безкоштовно у приватну власність, то за ним можливо визнати право власності на це майно.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32293094 від 09 листопада 2016 року о 14 год. 35 хв. 28 сек., прийняте державним реєстратором Золотоніської районної державної адміністрації Мусієнко Альоною Володимирівною про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №17358342, дата та час державної реєстрації 01 листопада 2016 року о 18 год. 29 хв. 28 сек. здійснені державним реєстратором Золотоніської районної державної адміністрації Мусієнко Альоною Володимирівною;

- припинити право користування ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 37565636, дата та час державної реєстрації 28 липня 2020 року о 15 год. 40 хв. 51 сек. Здійснено державним реєстратором виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Грязоном Романом Миколайовичем;

- визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що позивач не довів позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що вимога ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень № 32293094 від 09 листопада 2016 року є необґрунтованою та передчасною, оскільки згідно з рішенням Мошнівської сільської ради від 21 травня 2015 року № 46-10/VI позивач набув право на приватизацію спірного будинку, однак вчасно його не реалізував, не набув його у власність, а тому рішення про реєстрацію права власності за відповідачем не може порушувати права позивача до завершення відповідної процедури приватизації.

Позовні вимоги про припинення права власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України та припинення права користування ТОВ «Оператор ГТС України» є похідними від вимоги про скасування державної реєстрації права власності, а тому також не підлягають до задоволення.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання права власності за ним на спірний будинок, оскільки позивач обрав неправильний спосіб захисту, так як, набувши право на приватизацію житлового будинку, цим право не скористався, жодних доказів спроб здійснити приватизацію спірного будинку не надав.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі № 707/1642/19 не є преюдиціальним для цієї справи, апеляційний суд зазначив, що рішення у справі № 707/1642/19 ухвалено стосовно ОСОБА_1 , щодо одного і того самого спірного майна, у рішенні встановлено факти, які мають значення при вирішенні цієї справи, а предмет позову та однаковий склад учасників не є обов`язковим для визнання рішення преюдиціальним (постанова Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-490цс17).

Також суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спірний житловий будинок знаходиться на належній йому земельній ділянці, вказував на те, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 04 липня 2002 року, серії І-СР № 000191, Черкаською районною державною адміністрацією надано Дочірній компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в адмінтериторії Мошнівської сільської ради у постійне користування 0,1006 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для розміщення та обслуговування існуючих будівель та споруд, відповідно до розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 13 червня 2002 року № 221. Натомість право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку набуто ним 20 квітня 2007 року на підставі державного акту, серії ЯЕ 128280, незважаючи на наявність постійного землекористувача.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що звернення з цим позовом направлено на отримання у власність майна, яке відповідно до чинного законодавства не може бути приватизоване.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково посилались на обставини, встановлені рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі № 707/1642/19, яке не є преюдиціальним для цієї справи.

Також суди помилково посилалась на те, що спірний житловий будинок є службовим житлом.

Крім того, суди не навели мотивів відмови у задоволенні вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок від 09 листопада 2016 року за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, залишили поза увагою, що реєстрація права власності на спірне домоволодіння відбулась незаконно, на підставі виключно заяви невідомої особи, яка діяла на підставі довіреності. Однак копія такої довіреності відсутня в реєстраційній справі. Також у реєстраційній справі відсутні й інші документи (рішення про державну реєстрацію від 09 листопада 2016 року спірного житлового будинку за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України).

Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спірний житловий будинок ніколи не обліковувався на балансі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Довідка сільської ради, на підставі якої право власності на спірне домоволодіння зареєстровано за відповідачем, не входить до переліку вичерпних для реєстрації документів, визначених у статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також суди помилково не застосували до спірних правовідносин статтю 381 ЦК України, не врахували, що він є власником земельної ділянки, яка не входить до земель, що надані Дочірній компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» в адмінтериторії Мошнівської сільської ради Черкаською районною державною адміністрацією на підставі державного акта від 04 липня 2002 року.

Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позовної заяви про те, що фактично відповідачі незаконно отримали у власність будинок, який знаходиться на належній йому на праві власності земельній ділянці.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 939/1406/20 (провадження № 61-7214св22), від 28 грудня 2022 року у справі № 756/5922/19 (провадження № 61-5498св22), від 08 березня 2023 року у справі № 365/229/21 (провадження № 61-10543св22), від 19 жовтня 2022 року у справі № 711/7983/17 (провадження № 61-3080св21), від 30 листопада 2022 року у справі № 310/7810/19 (провадження № 61-18228св21).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року Міністерство фінансів України, Міністерство енергетики України та ТОВ «Оператор ГТС України» подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 1987 року проживає у житловому будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з погосподарських книг Мошнівської сільської ради за 1986-1990 роки, за 1991-1995 роки, 1996-2000 роки, 2001-2005 роки, 2006-2010 роки, 2016-2020 роки, у яких зазначено, що ОСОБА_1 є головою господарства за цією адресою і проживав в цьому будинку разом з членами своєї родини. Місце роботи ОСОБА_1 - Золотоніське лінійне управління газопроводу.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2007 року серії ЯЕ № 128280 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2120 га, для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 7124985000:03:004:0043, по АДРЕСА_1 на підставі рішення Мошнівської сільської ради від 19 грудня 2006 року № 5-5.

Право власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 зареєстровано 23 грудня 2019 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7113177502019.

З 1987 року і по даний час земельний податок сплачувався в повному обсязі.

Згідно з довідкою від 13 листопада 2019 року № 512/02-09, виданою виконкомом Мошнівської сільської ради, згідно погосподарського та земельно-кадастрового обліку з 1987 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_1 .

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії I-ЧР № 000191 від 04 липня 2002 року, за розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 13 червня 2002 року № 221, надано у постійне користування Дочірній компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» 0,1006 га землі в межах згідно з планом користування в адмінтериторії Мошнівської сільської ради для розміщення та обслуговування існуючих будівель та споруд.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 14 травня 2013 року № 189/02-09, яку видано Золотоніському лінійному виробничому управлінню магістральних газопроводів Філії Управління магістральних газопроводів Черкаситрансгаз ПАТ «Укртрансгаз», службовий житловий будинок операторів ГРС Мошни Золотоніського ЛВУМГ УМГ «Черкаситрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» обліковується за адресою: АДРЕСА_1 .

05 липня 2013 року виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 на замовлення Держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у повному господарському віданні ПАТ «Укртрансгаз».

У характеристиці будинку, господарських будівель та споруд наявні: житловий будинок А-1 (рік побудови 1985), прибудова (рік побудови 1985), гараж-літня кухня (рік побудови до 1984), погріб (рік побудови 1985), вбиральня (рік побудови 1998), сарай (рік побудови 1998), 2 теплиці (тимчасові будівлі 1987 року), навіс (тимчасова будівля 2000 року).

23 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Мошнівської сільської ради із заявою, в якій просив розглянути питання приватизації будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він і його сім`я проживають з 1987 року.

Рішенням від 21 травня 2015 року № 46-10/VI Мошнівська сільська рада вирішила передати безкоштовно з комунальної власності Мошнівської сільської ради Черкаського району у приватну власність житловий будинок з надвірними спорудами (будинок оператора ГРС) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Надано дозвіл ОСОБА_1 на приватизацію житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

03 грудня 2019 року сусідами ОСОБА_1 складено акт, який посвідчено секретарем сільської ради, на підтвердження факту, що реконструкцію будинку та добудову до нього, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено виключно за власні кошти та сили ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13 березня 2019 року № 159321947, житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у державній власності Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Дата та час державної реєстрації 01 листопада 2016 року, № запису 17358342. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32293094 від 09 листопада 2016 року, державний реєстратор Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області Мусієнко А. В. Підстава виникнення права власності - витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, серія та № 10-15-13273, виданий 12 липня 2016 року, видавник: Фонд Державного майна України, технічний паспорт, виданий 05 липня 2013 року КП «ЧООБТІ».

Листом від 26 листопада 2020 року № 116 Центр надання адміністративних послуг Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області повідомив, що державна реєстрація житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проводилася відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Реєстраційна дія проводилася на підставі поданих оригіналів документів, а саме: витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності серія та номер 10-15-13273, виданого Фондом державного майна України від 12 липня 2016 року, технічного паспорту від 05 липня 2013 року, виданого Черкаським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації, довідки № 189/02-09 від 14 травня 2013 року, виданої Мошнівською сільською радою.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованим 27 липня 2020 року № 217868081, житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у державній власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України. Дата та час державної реєстрації 01 листопада 2016 року, № запису 17358342. Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32293094 від 09 листопада 2016 року, державний реєстратор Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області Мусієнко А. В. Підстава виникнення права власності - розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1087-р, постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року, постанова Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 840, Закон України «Про управління об`єктами державної власності».

Відповідно до витягу від 31 липня 2020 року № 218556470 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у державній власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України. Користувач - ТОВ «Оператор ГТС України», якому передано майно на праві господарського відання на 15 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 840. Підстава державної реєстрації - договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває у державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубами, серія та номер: 13010-05/197, виданий 21 листопада 2019 року Міністерством фінансів України, ТОВ «Оператор ГТС України», акт приймання-передачі від 01 січня 2020 року АТ «Укртнансгаз» та ТОВ «Оператор ГТС України». Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53396592 від 31 липня 2020 року державного реєстратора Грязон Р. М. виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

21 листопада 2019 року між Міністерством фінансів України, визначеним розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами» від 15 листопада 2019 року № 1087-р, уповноваженим органом управління державним майном, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (уповноважений орган), з однієї сторони, а також ТОВ «Оператор ГТС України» з іншої сторони укладено договір № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває у державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

01 січня 2020 року між АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Оператор ГТС України» підписано акт приймання-передачі державного майна, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, перелік якого додається.

Відповідно до відомостей про державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарської організації станом на 01 січня 2020 року АТ «Укртрансгаз», які є додатком до акта приймання-передачі від 01 січня 2020 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 входить до вказаного переліку.

Відповідно до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 833-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» Міністерство енергетики України визначено уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи та корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі АТ «Магістральні газопроводи України» (код ЄДРПОУ 41089111), яке в свою чергу є засновником ТОВ «Оператор ГТС України».

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі № 707/1642/19, яке набрало законної сили 03 березня 2021 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз», Міністерства енергетики та захисту довкілля України як правонаступника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Мошнівська сільська рада, Міністерство фінансів України, ТОВ «Оператор ГТС України», про визнання права власності на нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідно до трудової книжки, виданої 27 січня 1978 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній 08 жовтня 1984 року прийнятий на посаду оператора магістральних газопроводів 4 розряду служби ЛЕС Золотоніського ЛПУМ. 20 вересня 1987 року його переведено оператором 4 розряду ГРС лінійно-експлуатаційної служби. 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.

Крім того, цим судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з 14 листопада 1988 року зареєстрований у домоволодінні по АДРЕСА_1 , разом з сім`єю. Саме з цього часу і по день винесення судового рішення, позивач вільно користується домоволодінням, яке належить на праві державної власності - державі Україна, і перебуває у господарському віданні ТОВ «Оператор ГТС України», як майно, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Сторонами не заперечується той факт, що спірне домоволодіння отримане позивачем як відомче житло. У зв`язку з тим, що домоволодіння по АДРЕСА_1 більше 30 років перебувало у користуванні ОСОБА_1 , останній вирішив набути можливість розпорядження даним майном, і звернувся до органів місцевого самоврядування та балансоутримувача домоволодіння, з заявами щодо набуття права власності, шляхом приватизації. Під час оформлення документів, позивач, не дочекавшись закінчення процедури приватизації державного майна, звернувся з позовом до суду, в якому обрав невірний спосіб захисту свого права.

Також цим судовим рішенням встановлено, що наразі ж спірне домоволодіння віднесено об`єктів нерухомого майна, які не підлягають приватизації, оскільки використовуються у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття такого права не встановлена судом.

У статті 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про

визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Частиною першою статті 345 ЦК України визначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 136 ГК України у випадках, визначених Законом України «Про трубопровідний транспорт», з метою створення оператора газотранспортної системи держава через уповноважених суб`єктів управління об`єктами державної власності на підставі договору може передавати суб`єкту господарювання об`єкти державної власності на праві господарського відання без права їх відчуження.

Органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, визначено Міністерство фінансів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1087-р «Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами»).

З 01 січня 2020 року спірне майно закріплено за ТОВ «Оператор ГТС України» на праві повного господарського відання, який не наділений правами щодо його відчуження чи передачі третім особам.

Згідно з договором від 21 листопада 2019 року № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, та акта приймання-передачі від 01 січня 2020 року Міністерство фінансів України (колишній балансоутримувач «Укртрансгаз») передало ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» майно, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Пунктом 5.9 договору від 21 листопада 2019 року № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, користувач не має права відчужувати майно і не має права передавати всі або частину своїх прав чи право вимоги за цим договором будь-якій третій особі.

Отже, спірний будинок є частиною об`єкта трубопровідного транспорту та входить до складу об`єктів магістральних газопроводів, розташованих в межах охоронної зони, належить ТОВ «Оператор ГТС України» на праві господарського відання, і державі в особі Міністерства фінансів України.

Згідно з вимогами частини другої статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та статті 7 Закону України «Про трубопровідний транспорт» передача житлових будинків, які передані на баланс ТОВ «Оператор ГТС України», у комунальну власність місцевої територіальної громади з метою їх подальшої приватизації забороняється.

Отже, згідно з чинним законодавством будинок оператора ГРС, який переданий на баланс ТОВ «Оператор ГТС України», приватизації не підлягає.

Установивши, що ОСОБА_1 набув право на приватизацію спірного житлового будинку відповідно до рішення Мошнівської сільської ради від 21 травня 2015 року № 46-10/VI, однак надане йому право на приватизацію у встановленому законом порядку не реалізував до моменту прийняття рішення державним реєстратором Золотоніської районної державної адміністрації Мусієнко А. В. про реєстрацію права державної власності на зазначений житловий будинок з надвірними спорудами за Міністерством енергетики та вугільної промисловості України від 09 листопада 2016 року, і яке у подальшому перейшло до Держави України в особі Міністерства фінансів України, з 01 січня 2020 року закріплено за ТОВ «Оператор ГТС України» і не підлягає приватизації, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 939/1406/20 (провадження № 61-7214св22), від 28 грудня 2022 року у справі № 756/5922/19 (провадження № 61-5498св22), від 08 березня 2023 року у справі № 365/229/21 (провадження № 61-10543св22), від 19 жовтня 2022 року у справі № 711/7983/17 (провадження № 61-3080св21), від 30 листопада 2022 року у справі № 310/7810/19 (провадження № 61-18228св21), не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково посилались на обставини, встановлені рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2021 року у справі № 707/1642/19, є безпідставними з огляду на таке.

За змістом частини четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року (справа №917/1345/17, провадження № 12-144гс18) зазначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року, справа № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17), зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду дає підстави стверджувати, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта.

Судове рішення у справі № 707/1642/19, що набрало законної сили, ухвалено стосовно ОСОБА_1 та щодо одного і того самого спірного нерухомого майна, а тому суди правомірно посилались на обставини, встановлені вказаним судовим рішенням.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник