Постанова

від 10.10.2023 по справі 759/12323/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2023 року м. Київ

Справа №759/12323/20-ц

Провадження № 22-ц/824/5515/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , поданими адвокатом Бітківським Володимиром Михайловичем, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позов мотивовано тим, що з вини відповідача сталася ДТП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав значні пошкодження, у зв`язку з чим завдано матеріальний збиток на суму 59 655,00 грн. Також позивач сплатив вартість послуги з оцінки автомобіля у розмірі 750, 00 грн.

Протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля позивачу довелося самостійно шукати кошти для ремонту автомобіля, через що тривалий час він не міг вночі спокійно спати. І до того його суворий сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого, ОСОБА_1 почав до всього нервово відноситися, крім того це пошкодило його улюблений автомобіль. Від такого стану та нецільового використання сімейних коштів постраждали крім нього і члени його родини, що призвело до погіршення стосунків. Крім того, раніше, кожні вихідні, позивач із сім`єю виїжджали з міста на відпочинок після тяжкого робочого тижня, після ДТП змога на законний відпочинок зникла. На тривалий час після ДТП йому та його родині довелося пересуватися на громадському транспорті, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування власним автотранспортом, позивачу довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач визначив у розмірі 5 000,00 грн.

ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь майнову шкоду спричинену внаслідок ДТП у розмірі 59 655,00 грн., вартість послуг оцінки пошкодженого автомобіля у розмірі 750,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року вказану позовну заяву направлено за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

У грудні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бітківський В. М. подав до суду заяву у якій просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 025,00 грн судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що відповідачем на правничу професійну допомогу було понесено 18 025,00 грн, що підтверджується наданими до заяви доказами.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість відновлюваного ремонту автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП в розмірі 59 655,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість послуг оцінки автомобіля «Nissan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 750,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

840,80 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки винною особою ОСОБА_2 не відшкодовано збитки, завдані внаслідок ДТП, а відтак позовні вимоги про стягнення майнової шкоди та вартості послуги оцінки пошкодженого автомобіля підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суд у міста Києва від 27 квітня 2023 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1 387,92 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що оскільки позов задоволено частково, то витрати відповідача на правничу допомогу підлягають пропорційному стягненню щодо задоволеної вимоги відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України.

17 січня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бітківський В. М. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 19грудня 2022 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не розглянув клопотання про залучення до участі у справі як третю особу - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», оскільки рішення у справі вплине на його права та обов?язки. Судом не розглянуто клопотання про призначення судової експертизи. Судом проігноровано клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Судом не правильно визначено розмір завданої шкоди та неналежним чином досліджено матеріали справи.

14 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бітківський В. М. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути

з позивача на користь відповідача 16 637,08 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не правильно порахував пропорційність задоволених вимог.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом

Бітківським В. М., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня

2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Витребувано з Печерського районного міста Києва матеріали цивільної справи

№ 759/12323/20-ц.

22 лютого 2023 року матеріали цивільної справи № 759/12323/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2023 року справу

№ 759/12323/20 направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття додаткового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бітківського В. М. на рішення Печерського районного суду міста Києва від

19 грудня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від

30 березня 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 59655,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268400,00 грн).

А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Встановлено, що 16 серпня 2019 року близько 21 год. 35 хв. в місті Києві по вулиці Пушкіна - вулиці Антонова, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушивши вимоги пунктів 2.3 (б), 11.3. Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення з автомобілем «Nissan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .

В результаті цієї дорожньої-транспортної пригоди автомобіль «Nissan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження.

Згідно постанови Святошинського районного суду міста Києва від 08 жовтня

2019 року по справі № 759/16109/19 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП.

Згідно з висновком звіту автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу (КТЗ) - автомобіля «Nissan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завдано майнову шкоду у розмірі 59 655,00 грн.

ОСОБА_1 сплатив вартість послуги з оцінки автомобіля «Nissan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 750,00 грн, що підтверджується Договором на проведення незалежної оцінки № 03.12/2019-03 від 03 грудня 2019 року та квитанцією про сплату.

На момент вчинення ДТП, яка мала місце 16 серпня 2019 року, автомобіль «Nissan Patrol», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить

ОСОБА_1 , було забезпечено у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») згідно полісу від 08 серпня

2019 року № АО/3458239.

Згідно вказаного полісу розмір страхової суми за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн.

ОСОБА_1 до ПрАТ «УПСК» із заявою щодо настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування не звертався.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 є боржником як особа, що завдала майнову шкоду його автомобілю та зобов`язаний її відшкодувати, розмір якої становить 59 655,00 грн. Також позивач просив стягнути на його користь витрати на експертні послуги в розмірі 750,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі

№ 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначила, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, який викладено у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня

2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 із вимогою про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 59 655,00 грн, тобто в межах ліміту страхового відшкодування відповідно до договору, укладеного

05серпня 2019 року між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі

№ 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено наступні висновки.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Таким чином, страхувальник не є належним відповідачем у справах із позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, які не перевищують ліміту страхового відшкодування, визначеного у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між страховиком та страхувальником.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі

№ 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).

Враховуючи те, що позивач звернувся до страхувальника із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка не перевищує ліміт страхового відшкодування згідно укладеного між ПрАТ «УПСК» та ОСОБА_1 договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення такої шкоди із ОСОБА_2 , оскільки він є неналежним відповідачем.

Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 640/15546/17 (провадження № 61-20660св19).

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).

Зважаючи на те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року

№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19) та у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі

№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 025,00 грн стороною відповідача надано до суду:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 19 жовтня 2020 року;

- додаток № 01 до договору № 19/10/2020 року, про вартість правничої допомоги;

- акт № 01 про надання правничої допомоги від 30 жовтня 2020 року;

- рахунок про оплату № 01 від 26 грудня 2022 року на суму 18 025,00 грн.;

- ордер адвоката Бітківського В. М.;

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5288/10 від 29 січня 2015 року.

Частинами п?ятою, шостою статті 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача не заявлено.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною другою статі 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи , а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.

Ураховуючи наведене, та те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, за відсутності клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення із

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 18 025,00 грн судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та розглядом справи у суду першої інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені ОСОБА_2 зі спали судового бору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 261,21 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Бітківського Володимира Михайловича - задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року скасувати і ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди -відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) 18 025,00 грн. судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 ) 1 261,21 грн. судових витрат, понесених зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна