Постанова

від 12.10.2023 по справі 369/4672/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року місто Київ

справа № 369/4672/19

провадження № 22-ц/824/7686/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ПАТ «Українська Інноваційна Компанія»

відповідач - виконавчий комітет Бузівської сільської ради

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Публічного Акціонерного Товариства «Український Інноваційний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ " Український Інноваційний Банк" з ринку Караченцева Артема Юрійовича, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Янченко А.В.,

у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Українська Інноваційна Компанія» до виконавчого комітету Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Публічне Акціонерне Товариство «Український Інноваційний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "УКРІНБАНК" з ринку Караченцева Артема Юрійовича про визнання незаконної реєстрації місця проживання та зобов`язання скасувати (зняти) реєстрацію місця проживання, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року позивач ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати незаконною реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що була здійснена виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26 квітня 2016 року; зобов'язати виконавчий комітет Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області скасувати (зняти) реєстраціюОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за вищевказаною адресою.

Позов обґрунтовано тим, що 17.07.2015 між ОСОБА_1 та Публічним Акціонерним Товариством «Український Інноваційний Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2011 року було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) передав у власність ПАТ «Український Інноваційний Банк» об`єкт нерухомості: домоволодіння (житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями загальною площею 573,0 кв.м., житловою площею 152,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ділянкою.

ПАТ «Український Інноваційний Банк» зареєстрував своє право власності на вказане нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1.1 договору про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_1 повідомив, що у даному володіннї зареєстрованих осіб немає.

В подальшому ПАТ «Український Інноваційний Банк» змінив назву на ПАТ «Українська Інноваційна Компанія».

26 квітня 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не отримавши згоди нового власника, шляхом підробки документів та надання недостовірної інформації виконавчому комітету сільської ради, зареєструвалися в домоволодінні і у даний час продовжують фактично проживати за вказаною адресою.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року позов Публічного Акціонерного Товариства «Українська Інноваційна Компанія» задоволений в повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішення не погодилася третя особа, уповноважена особа ФГВФО на продовження процедури виведення ПАТ «Український Інноваційний Банк» з ринкуподала апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з його мотивувальної частини посилання на те, що ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» є правонаступником власника майна ПАТ «Український Інноваційний Банк». Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, яка розглядала виключну правову проблему щодо обсягу прав та обов'язків ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносин, зазначає, що відсутні жодні правові підстави для тверджень про можливе правонаступництво прав та інтересів ПАТ "УКРІНБАНК" іншими господарськими товариствами.

Сторони відзивів на апеляційну скаргу третьої особи не подавали.

В судове засідання представник третьої особи не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, проте доказів, які б свідчили про поважну причину неявки представника в судове засідання, не надав. Інші учасники справи про місце, день та час засідання суду повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність сторін відповідно до норм статті 372 ЦПК України.

Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 17.07.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ «Український Інноваційний Банк» було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у власність ПАТ «Український Інноваційний Банк» об`єкт нерухомості, що був предметом іпотеки: домоволодіння (житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями) загальною площею 573,0 кв.м., житловою площею 152,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0, 1560 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Перехід у власність ПАТ «Український Інноваційний Банк» вищезазначеного нерухомого майна підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна та фактом реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка відбулась 17.07.2015.

13.07.2016 за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «УКРІНБАНК» перейменовано в ПАТ «УКРІНКОМ», а також викладено статут в новій редакції та змінено місцезнаходження товариства. Відповідні зміни внесені в ЄДР назви позивача вчинення 13.07.2016 року реєстраційної дії 10741070127038947 приватним нотаріусом Сазоновою О.М.

28.03.2017 за рішенням загальних зборів акціонерів товариства ПАТ «УКРІНКОМ» перейменовано в ПАТ «Українська Інноваційна Компанія», викладено статут в новій редакції. Зміни до ЄДР внесені 03.04.2017 року, про що свідчить виписка з єдиного реєстру, в т.ч., з 28.03.2017 року ПАТ «Український інноваційний банк» у зв`язку із зміною найменування є Публічним Акціонерним Товариством «Українська Інноваційна Компанія», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру станом на 04.12.2017.

Відповідач ОСОБА_1 не оскаржував право власності ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Добровільно передав позивачу у власність вказане нерухоме майно.

Звертаючись з даним позовом, ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» зазначало, що компанія є власником домоволодіння (житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями) загальною площею 573,0 кв.м., житловою площею 152,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0, 1560 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0009, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, комітет Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської областів порушення статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання», пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 16.03.2016, 26.04.2016 року зареєстрував місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вказаному домоволодінні, без надання останніми відповідних документів, які підтверджують їх право на проживання у житлі, а також згоди власника на таку реєстрацію. Тобто, Виконавчий комітет Бузівської сільської ради здійснив реєстрацію місця проживання вказаних осіб з порушенням передбаченого законодавством порядку.

Визнавши незаконною реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що була здійснена виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 26.04.2016 та зобов`язавши виконавчий комітет Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області скасувати (зняти) таку реєстрацію, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий комітет Бузівської сільської ради здійснив реєстрацію місця проживання вказаних осіб з порушенням передбаченого законодавством порядку.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції критично віднісся до доводів відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач - ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» (код ЄДРПОУ 05839888) не має прав банку - ПАТ «Український Інноваційний Банк» (код ЄДРПОУ 05839888), пославшись на ряд судових рішень, якими встановлено, що ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» та ПАТ «Український Інноваційний Банк» є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування.

Водночас суд не прийняв до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 925/698/16, пославшись на Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 922/2144/16, від 21.07.2021 року по справі № 922/2144/16, у яких зазначено, що справу № 925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтею 264 ЦПК України встановлено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що підчас розгляду судом даної справи, і відповідач ОСОБА_1 , і третя особа уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ «Український Інноваційний Банк» з ринку вказували на те, що Верховним Судом остаточно вирішено виключну правову проблему правонаступництва ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» прав та обов`язків банку - ПАТ «Український Інноваційний Банк» та за його правовим висновком ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» не є правонаступником ПАТ «Український Інноваційний Банк», пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (частина 6 статті 303 ГПК України).

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина 2 статті 315 ГПК України).

З постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 вбачається, що ухвалою КГС від 23 січня 2019 року в межах розгляду справи № 925/698/16 за позовом ПАТ «Український інноваційний банк» (в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український інноваційний банк») до ПАТ «Первомайський молочноконсервний комбінат» та інших про стягнення грошових коштів задоволене клопотання ТОВ «ФК «Інвест ресурс» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України (справа містить виключну правову проблему, вирішення якої має суттєве значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики). Зокрема, у цій справі (№ 925/698/16) необхідно встановити обсяг прав та обов`язків позивача як правонаступника банківської установи у кредитно-банківських, цивільних, депозитних та інших правовідносинах, визначивши чи відбулась зміна назви банку та виключення банківської діяльності з його видів діяльності, чи реалізація цього відповідає вимогам Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про банки), чи можна з урахуванням висновків щодо зазначеного вважати ПАТ «Українська інноваційна компанія» правонаступником відповідного банку, що передбачає право ТОВ «ФК «Інвест ресурс» вимагати з відповідачів сплати заборгованості по кредитному договору від 05 лютого 2007 року. Виключна правова проблема полягає у визначеності в цій справі щодо застосування до припинення юридичної особи та її зобов`язань вимог статті 104, глави 50 (припинення зобов`язань) ЦК України та статей 2, 15, 17 Закону про банки.

Велика палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 925/698/16 та зробила висновок щодо застосування норми права при вирішенні питання щодо правонаступництва ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» прав ПАТ «Український Інноваційний Банк».

Так, у розділі (1.3) «Щодо переходу прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія»», Велика Палата Верховного Суду досліджувала питання законності припинення ПАТ «Український Інноваційний Банк» шляхом зміни найменування 13.07.2016 року з ПАТ «УКРІНБАНК» на ПАТ «УКРІНКОМ» та 28.03.2017 року з ПАТ «УКРІНКОМ» на ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» та прийшла до наступних висновків:

«201. Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом про НБУ. Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону про НБУ (частина третя статті 53 Закону про НБУ).

202. Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон про банки. До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

203. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі № 914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого у мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

204. Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону про банки не утворилась.

205. Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

206. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.»;

«209. Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.»;

«221. Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

222. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.»;

«226. Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.»;

«229. Враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку»;

«231. Водночас у рамках цього спору Великій Палаті Верховного Суду необхідно вирішити, який суб`єкт є належним позивачем у справі, тобто якій особі належить право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року та договором поруки № 2, за захистом якої звернувся позивач у судовій справі № 925/698/16. Відповідно до цього, враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що таким суб`єктом був та залишається банківська установа - ПАТ «Український інноваційний банк», відповідне право якого не переходило ані до ПАТ «УКРІНКОМ»/ПАТ «Українська інноваційна компанія», ані до ТОВ «ФК «Інвест ресурс».»;

«234. Стосовно належного суб`єкта, уповноваженого представляти банк у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону про гарантування вкладів.

235. Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

236. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.».

Слід зазначити, що також Велика Палата Верховного Суду не знайшла преюдиційних обставин, встановлених у справі № 826/11199/16, які б підтверджували безспірність переходу прав ПАТ «Український інноваційний банк» як банку до ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке не є банком, поза процедурами регулювання банківської діяльності спеціальним законодавством. Відповідно до матеріалів справи ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») мають один й той самий ідентифікаційний код юридичної особи № 0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(далі також - Єдиний реєстр), також збігається. Однак в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» (пункт 29 частини першої статті 9 Закону про держреєстрацію), такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи (пункти 169,170 постанови).

Крім того Великою Палатою Верховного Суду при розгляді справи № 925/698/16 10.12.2019 постановлено окрему ухвалу, якою звернуто увагу Міністерства юстиції України на необхідність перевірки реєстраційних дій, вчинюваних приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПАТ «Український інноваційний банк» (ПАТ «Укрінбанк», ПАТ «Українська інноваційна компанія», ПАТ «Укрінком»; ідентифікаційний код юридичної особи 05839888), та усунення виявлених судом і зазначених у цій окремій ухвалі порушень порядку вчинення реєстраційних дій.

Отже, хоча питання правонаступництва ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» прав ПАТ «Український Інноваційний Банк» досліджувалось Великою Палатою Верховного Суду в рамках іншої справи, правові висновки викладені в ній щодо вказаного питання забезпечують єдину правозастосовчу практику і в даній справі.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не належним чином дослідив постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, у якій досліджені питання, які мали б бути враховані у даній справі.

Крім того, як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будинок домоволодіння (житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями) загальною площею 573,0 кв.м., житловою площею 152,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0, 1560 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0009 з 17.07.2015 зареєстроване за Публічним Акціонерним Товариством «Український Інноваційний Банк», реєстрація права власності на вказане майно за ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» не здійснювалась.

З огляду на вказане та на висновки Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16, колегія суддів приходить до висновку, що право власності ПАТ «Український Інноваційний Банк» на будинок домоволодіння (житловий будинок з надвірними спорудами та будівлями) загальною площею 573,0 кв.м., житловою площею 152,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0, 1560 га, кадастровий номер 3222480802:04:001:0009 не переходило ані до ПАТ «УКРІНКОМ», ані до ПАТ «Українська Інноваційна Компанія», а отже відсутні правові підстави вважати, що право позивача було порушено діями виконкому Бузівської сільради.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ця норма пов`язує право на звернення до суду із захистом прав, свобод чи інтересів саме особи, яка звернулась до суду.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови ВС від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 13.05.2021 у справі № 910/6393/20 та інш.).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже апеляційна скарга третьої особи підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Українська Інноваційна Компанія» з розподіленням судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України шляхом стягнення з позивача на користь третьої особи судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2881,50 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ «Український Інноваційний Банк» з ринку Караченцева Артема Юрійовича, задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Українська Інноваційна Компанія» залишити без задоволення.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Українська Інноваційна Компанія» на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрати по сплаті судового збору в сумі 2881,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус