Рішення
від 13.10.2023 по справі 320/28137/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2023 року № 320/28137/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріалбуд» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Індастріалбуд» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 року №0713370701, №0713310701, №0712790707, №0712780707 та №0712390707.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу були прийняті за результатом проведеної перевірки, в ході якої був зроблений висновок: про безпідставність віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) суми в розмірі 36 470 811 грн по придбаним матеріалам, які було оприбутковано на рахунок 205 бухгалтерського обліку та списано у виробництво на рахунок 23 та у собівартість на рахунок 90, проте в актах списання матеріалів списано значно більше матеріалів, ніж фактично відбулася їх передача контрагентам-замовникам згідно актів виконаних робіт; про нереальний характер господарських операцій з ТОВ «КРІЕЙТІВБУДТОРГ» (код ЄДРПОУ 42506852) (попередня назва ТОВ «УКБ КОМПАНІ»), ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (КОД ЄДРПОУ 42315397), ТОВ «ІНТЕКО ПРОД» (КОД ЄДРПОУ 42678929), ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» (КОД ЄДРПОУ 31782505), ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» (КОД ЄДРПОУ 42248965), ТОВ «ПРІОРИТЕТ-БУД» (КОД ЄДРПОУ 40879945), ТОВ «ЕКСДРІМ СЕРВІС» (КОД ЄДРПОУ 40435172); про порушення позивачем використання орендованих та власних балонів газових об`ємом 40 та 50 літрів для транспортування і зберігання скрапленого газу на місцях проведення робіт за відсутністю ліцензії на зберігання такого пального, внаслідок чого порушено положення ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Позивач не погоджується з висновками податкового органу та зазначає, що відповідно до вимог бухгалтерського та податкового законодавства, стандартів, методичних рекомендацій, ДСТУ, ДБН, використання (списання) будівельних матеріалів на витрати, з відповідним відображенням за даними бухгалтерського обліку, позивачем було проведено виключно на підставі актів на списання, в яких зазначено назву будівельних об`єктів/робіт, на які їх спрямовано, що підтверджується актами на списання будівельних матеріалів, договорами підряду, актами виконаних будівельних робіт, документами про переміщення матеріалів на об`єкти будівництва. Позивач стверджує, що формування актів приймання виконаних будівельних робіт проводилося ним відповідно до вимог Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 (далі - ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013) та Настанов щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва (ДСТУ - Н Б.Д. 1.1-2:2013), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405 (далі - ДСТУ-Н Б Д.1.1-2:2013), а при списанні матеріалів на об`єкти будівництва враховано вартість витратних матеріалів, що використовувалися при виконанні робіт відповідно до твердої ціни контракту, витрати на облаштування будівельного містечка, тимчасових площадок, опалубки тощо, витрати у зв`язку з виконанням гарантійних зобов`язань (усунення недоліків), витрати на охорону праці, техніку безпеки, витрати на обслуговування виробничого процесу, які відповідають відповідним ДСТУ.

Також зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами підтверджується оформленими відповідно до законодавства первинними документами, які належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності, а також послуги (будівельні роботи), отримані від контрагентів, в подальшому використані позивачем при наданні послуг на користь інших замовників позивача. Стверджує, що складені в ході та за наслідками вчинення таких господарських операцій первинні та інші документи були оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій. Позивач зазначає, що при виборі контрагентів (субпідрядників) він діяв обачно та належним чином та не може відповідати за дотримання податкової дисципліни такими підприємствами, зважаючи на законодавчо закріплений принцип індивідуальної відповідальності за порушення законодавства.

Стосовно епізоду зберігання пального (скрапленого газу) без отримання відповідної ліцензії позивач зауважує, що на його підприємстві не відбувається зберігання пального, натомість відбувається його використання в процесі провадження господарської діяльності, що виключає необхідність отримання ліценції для його зберігання. Так скраплений газ знаходиться у балонах, що розміщені на будівельних майданчиках, які не перебувають ані у власності, ані в користуванні позивача, а тому відсутнє місце зберігання як таке, що також додатково було підтверджено індивідуальною податковою консультацією контролюючого органу.

У зв`язку з цим позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі.

Відповідачем у судовому засіданні 03.10.2023 подано відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач пояснив, що перевіркою встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» в перевіряємому періоді було безпідставно віднесено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 Звіту про фінансові результати) суму в розмірі 37072260 грн. по придбаним матеріалам, які було оприбутковано на рахунок 205 бухгалтерського обліку та списано у виробництво на рахунок 23 та у собівартість на рахунок 90.

Згідно наданих до перевірки первинних документів (договорів з замовниками, актів виконаних робіт, кошторисів, договірних цін на виконання різноманітних видів будівельно-монтажних робіт) та регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 70 встановлено, що зазначені матеріали не використовувались ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» для здійснення господарської діяльності, а саме: не відбувалась їх реалізація, не використовувались для здійснення будівельно-монтажних робіт для контрагентів-замовників та не обліковувались у залишках станом на 31.03.2021.

Контролюючий орган зауважив, що в ході перевірки надано акти списання матеріалів у виробництво, які відрізняються в кількості використаних матеріалів та кількості переданих матеріалів контрагентам-замовникам. Так, в актах списання матеріалів списано значно більше матеріалів, ніж фактично відбулася їх передача контрагентам-замовникам згідно актів виконаних робіт (послуг)/актів списання матеріалів.

Відповідач стверджує, що відповідно до наданих ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» договорів з замовниками, актів виконаних робіт, кошторисів, договірних цін на виконання різноманітних видів будівельно-монтажних робіт не встановлено використання на об`єктах замовників матеріалів в даній кількості, тобто ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» дохід від зазначених операцій не отримувало. Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» в перевіряємому періоді було безпідставно віднесено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 Звіту про фінансові результати) суму в розмірі 37072260 грн.

Також контролюючий орган зазначив, що перевіркою встановлено фінансово-господарські операції по взаємовідносинах ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» з контрагентами-постачальниками ТОВ «КРІЕЙТІВБУДТОРГ» (код 42506852), ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (код 42315397), ТОВ «ІНТЕКО-ПРОД» (код 42678929), ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» (код 31782505), ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ ПЛЮС» (код 42248965), ТОВ «ПРІОРИТЕТ-БУД» (код 40879945), ТОВ «ЕКСДРІМ СЕРВІС» (код 40435172) на загальну суму 23 579 883 грн.

Відповідач стверджує, що за результатом аналізу діяльності вищевказаних контрагентів позивача (з використанням податкової інформації) було встановлено, що в діях засновників та посадових осіб вбачаються ознаки створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді штучного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору, а також складання, видачі завідомо неправдивих документів (податкових та видаткових накладних), внесення до офіційних документів (податкової звітності з податку на додану вартість) завідомо неправдивих відомостей, ймовірно з метою сприяння підприємствам реального сектору в мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків.

На підставі вищевикладеного перевіркою ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» не підтверджено факт придбання робіт, послуг у вищезазначених контрагентів-постачальників та можливість самостійного їх виконання.

Таким чином, на думку відповідача, вищенаведена інформація, щодо вищезазначених контрагентів свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» у перевіряємому періоді.

З урахуванням цього, відповідач стверджує, що на порушення п.44.1, 44.2 ст.44, пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Кодексу, ст.9 Закону №996, ПсБО 16 «Витрати», ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму на загальну суму 60 652 143 грн.

Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою відображених показників за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 у загальній сумі 72 843 477 грн. на підставі таких документів: договори, акти виконаних робіт, виписки банку, податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, аналізи та картки рахунків 70 «Доходи від реалізації», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 31 «Рахунки в банках», тощо встановлено заниження задекларованих показників у рядку 1 Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України» на загальну суму 7 414 452 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» було віднесено до складу податкового кредиту, ПДВ по придбаним матеріалам, які було оприбутковано на рах. 205 бухгалтерського обліку та списано у виробництво на рахунок 23 та у собівартість на рах. 90.

В ході перевірки надано акти списання матеріалів у виробництво, які відрізняються в кількості використаних матеріалів та кількості переданих матеріалів контрагентам-замовникам. Так, в актах списання матеріалів списано значно більше матеріалів, ніж фактично відбулася їх передача контрагентам-замовникам згідно актів виконаних робіт (послуг)/актів списаних матеріалів.

Відповідно до наданих ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» договорів з замовниками, актів виконаних робіт, кошторисів, договірних цін на виконання різноманітних видів будівельно-монтажних робіт не встановлено використання на об??єктах замовників матеріалів в даній кількості, тобто ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» дохід від зазначених операцій не отримувало.

Також відповідач зауважує, що відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 31.03.2021 №18, отримувачем якої є ТОВ «АРХІТЕКТУРНО БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАТХНЕННЯ» (код 33630530), на загальну суму ПДВ 22092,35 грн., однак до складу податкових зобов`язань Декларації з ПДВ за березень 2021 по ТОВ «АРХІТЕКТУРНО БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «НАТХНЕННЯ» зазначену суму ПДВ в розмірі 22092 грн. не включено.

Відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017. по 31.03.2021 встановлено його завищення на загальну суму 4 715 976 грн., оскільки встановлено фінансово-господарські операції по взаємовідносинах ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» з контрагентами-постачальниками ТОВ «КРІЕЙТІВБУДТОРГ» (код 42506852), ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (код 42315397), ТОВ «ІНТЕКО-ПРОД» (код 42678929), ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» (код 31782505), ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДІНГ ПЛЮС» (код 42248965), ТОВ «ПРІОРИТЕТ-БУД» (код 40879945), ТОВ «ЕКСДРІМ СЕРВІС» (код 40435172) та виявлено порушення.

Зокрема, перевіркою ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» встановлено обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах, які були надані до перевірки, недостовірних відомостей при оформленні господарських операцій з зазначеними контрагентами-постачальниками, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ. Фактично ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» створено відсутність реального здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами-постачальниками, шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Відповідач зазначає, що зважаючи той факт, що первинні документи, які були надані до перевірки, а саме: договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та інші не відповідають фактичному руху (його відсутності в дійсності) активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку. При цьому контролюючий орган посилається на правову позицію Верховного Суду, що викладені в постанові від 05 травня 2023 року у справі №160/15514/20.

Усною ухвалою суду від 03.10.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у той самий день.

У судовому засіданні 03.10.2023 під час судових дебатів представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов та після надання пояснень по справі заявила клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача проти позову заперечувала повністю та просила відмовити у його задоволенні, проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечувала.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи заявлене клопотання позивача, та відсутність заперечень з боку представника відповідача, протокольною ухвалою суду від 03.10.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» (ідентифікаційний код: 40645273; місцезнаходження: Україна, місто Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 507; поштовий індекс: 03110) 08.07.2016 було зареєстровано в якості юридичної особи.

31.05.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято наказ №4462-к, яким на підставі статей 20, 77, 82 ПК України, п.2 ч.1 с.13 розділу ІУ, ст. 25 розділу УІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» з 16.06.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів.

09.07.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято наказ №5601-п, яким продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» з 16.07.2021 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів, призначеної наказом від 31.05.2021 №4462-п.

На підставі цих наказів, а також направлень, виданих ГУ ДПС у м. Києві, відповідачем у період з 16.06.2021 по 29.07.2021 було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД», за результатами якої складено акт від 05.08.2021 №62301/Ж5/26-15-07-01-06/40645273.

У вказаному акті посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД»:

1. п. 44.1, 44.2, ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ПСБО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за №27/4248, п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 917 386 грн., т .ч. по періодах:

- 2018 рік 1 932 079 грн.;

- 1 квартал 2019 року 481 590 грн.;

- півріччя 2019 року 1 214 672 грн. (ІІ квартал 2019 року 733 082 грн.);

- три квартали 2019 року 1 567 472 грн. (ІІІ квартал 2019 року 352 800 грн.);

- 2019 рік 2 099 000 грн. 1У квартал 2019 року 531 528 грн.);

-1 квартал 2020 року 627 926 грн.;

- півріччя 2020 року 1 519 738 грн. (ІІ квартал 2020 року 891 812 грн.);

- три квартали 2020 року 4 123 414 грн. (ІІІ квартал 2020 року 2 603 676 грн.);

- 2020 рік 4 990 492 грн. (ІУ квартал 2020 року 867 078грн.);

- І квартал 2021 року 1 895 815грн.

2. пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, абз. г) п. 198.5 ст. 198 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 200.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 152 520 грн., в т.ч. по періодах:

- січень 2018 року - 136095 грн.

- лютий 2018 року 165854 грн.

- березень 2018 року 110014 грн.

- травень 2018 року 104184 грн.

- червень 2018 року 384129 грн.

- липень 2018 року 240813 грн.

- серпень 2018 року 325666 грн.

- вересень 2018 року 339495 грн.

- жовтень 2018 року 269991 грн.

- листопад 2018 року 25514 грн.

- січень 2019 року 78900 грн.

- лютий 2019 року 363333 грн.

- квітень 2019 року 111667 грн.

- травень 2019 року 169667 грн.

- червень 2019 року 995066 грн.

- липень 2019 року 169422 грн.

- жовтень 2019 року 233623 грн.

- лютий 2020 року 442543 грн.

- березень 2020 року 510696 грн.

- червень 2020 року 990902 грн.

- вересень 2020 року 1387324 грн.

- жовтень 2020 року 1505649 грн.

- грудень 2020 року 963420 грн.

- березень 2021 року 2128553 гривні.

3. пп.14.1.266 п. 14.1 ст. 14 п. 185.1 ст. 185, п. 201.1, п. 201.2, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

4. ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне державне соціальне страхування» та п.6 ч.3 р. ІУ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, згідно яких суми єдиного внеску нарахованого за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця.

5. Згідно наданих до перевірки документів, встановлено порушення вимог частини 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» були подані заперечення від 02.09.2021 р. №02/09-2021.

Листом Головного управління ДПС у м. Києві від 16.09.2021 р. №26599/1/26-15-07-01-06 відповідач надав відповідь, якою висновки акта перевірки виклав в наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1, 44.2, ст. 44. пп. 134.1.1 п. 134.1ст. 134, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (зі змінами та доповненнями), ПСБО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 за №27/4248, п. 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 809 125 грн., т .ч. по періодах:

- 2018 рік 1 932 079 грн.;

- 1 квартал 2019 року 481 590 грн.;

- півріччя 2019 року 1 214 672 грн. (ІІ квартал 2019 року 733 082 грн.);

- три квартали 2019 року 1 567 472 грн. (ІІІ квартал 2019 року 352 800 грн.);

- 2019 рік 2 099 000 грн. 1У квартал 2019 року 531 528 грн.);

- 1 квартал 2020 року 627 926 грн.;

- півріччя 2020 року 1 513 278 грн. (ІІ квартал 2020 року 885 352 грн.);

- три квартали 2020 року 4 116 954 грн. (ІІІ квартал 2020 року 2 603 676 грн.);

- 2020 рік 4 984 032 грн. (ІУ квартал 2020 року 867 078грн.);

- І квартал 2021 року 1 794 014 грн.

2. пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, абз. г) п. 198.5 ст. 198 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 200.1, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2020 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), Закону України від 16.07.1999 за №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №159/28289 (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12 010 138 грн., в т.ч. по періодах:

- січень 2018 року - 136095 грн.

- лютий 2018 року 165854 грн.

- березень 2018 року 110014 грн.

- травень 2018 року 104184 грн.

- червень 2018 року 384129 грн.

- липень 2018 року 240813 грн.

- серпень 2018 року 325666 грн.

- вересень 2018 року 339495 грн.

- жовтень 2018 року 269991 грн.

- листопад 2018 року 25514 грн.

- січень 2019 року 78900 грн.

- лютий 2019 року 363333 грн.

- квітень 2019 року 111667 грн.

- травень 2019 року 169667 грн.

- червень 2019 року 995066 грн.

- липень 2019 року 169422 грн.

- жовтень 2019 року 233623 грн.

- лютий 2020 року 442543 грн.

- березень 2020 року 510696 грн.

- червень 2020 року 983724 грн.

- вересень 2020 року 1387324 грн.

- жовтень 2020 року 1505649 грн.

- грудень 2020 року 963420 грн.

- березень 2021 року 1993349 гривні.

3. пп.14.1.266 п. 14.1 ст. 14 п. 185.1 ст. 185, п. 201.1, п. 201.2, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в частині відсутності складання та реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

4. ч. 8 ст. 9 Закону України №2464-УІ від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне державне соціальне страхування» та п.6 ч.3 р. ІУ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, згідно яких суми єдиного внеску нарахованого за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця.

На підставі акта перевірки з урахуванням листа від 16.09.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві 23.09.2021 були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0713370701 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 11 816 895 грн. 00 коп., з яких: 10 809 125 грн. податкове зобов`язання та 1 007 770 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0713310701 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» на 15 012 673 грн. 00 коп., з яких: 12 010 138 грн. податкове зобов`язання та 3 002 535 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0712790707 (форма «С»), яким до ТОВ "ІНДАСТРІАЛБУД" застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн. 00 коп. за встановлене порушення частини 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

- податкове повідомлення-рішення №0712780707 (форма «С»), яким до ТОВ "ІНДАСТРІАЛБУД" застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн. 00 коп. за встановлене порушення частини 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

- податкове повідомлення-рішення №0712390707 (форма «С»), яким до ТОВ "ІНДАСТРІАЛБУД" застосовано штрафні санкції у розмірі 500 000 грн. 00 коп. за встановлене порушення частини 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» звернулось до ДПС України зі скаргою від 08.10.2021 р. №392 (вх.№30124/6 від 11.10.2021).

Під час розгляду цієї скарги наказом ГУ ДПС у м. Києві від 29.06.2023 №3302-п вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» (з питань, що стали предметом оскарження) з 03.03.2023 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

21.07.2023 відповідачем було складено акт №49714/Ж5/26-15-07-01-06/40645273, у якому викладені ті самі висновки, що і раніше.

Рішенням ДПС України від 27.07.2023 №20517/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 23.09.2021 №0713370701, №0713310701, №0712790707, №0712780707 та №0712390707 було залишено без змін, а скаргу ТОВ «Індастріалбуд» - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до положень статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.".

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такого змісту: в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці восьмому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці дев`ятому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінено словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з Законом України від 14 липня 2020 року №786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 8 серпня 2020 року, внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків"; у зв`язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8"; в абзаці п`ятому слова "зберігання та транспортування" замінено словами "зберігання, транспортування та обігу".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Надаючи правову оцінку такій суперечності, суд виходить з такого.

Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).

Крім того, статтею 5 врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон №794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як вже зазначалось, постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-IX.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21.

Законом №909-IX, пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" прийнята 3 лютого 2021 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);

- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

У даному ж випадку Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Разом з тим, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.

За вказаних обставин, Суд вважає, що постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Саме такий правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2023 у справі №140/607/22.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка набрала чинності 12.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.04.2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 року №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021 року (період, в якому було прийнято наказ від 31.05.2021 №4462-п).

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття ГУ ДПС у м. Києві наказу від 31.05.2021 №4462-п щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що наказ від 31.05.2021 №4462-п, на підставі якого була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача та за результатом чого були у подальшому винесені спірні податкові повідомлення-рішення, був прийнятий саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Такий висновок суду узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, послідовно викладеною у численних судових рішеннях. Зокрема, у постановах від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21 Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі №360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в рамках справи № 826/17123/18 наголосив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.

У зазначеній судом вище постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №140/607/22 також зазначено таке:

«Суд зауважує, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Вказане є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, тому до аналізу решти доводів касаційної скарги, зокрема, щодо суті покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вдається».

Правові висновки Верховного Суду щодо того, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, також викладені у постановах від 27 липня 2023 року у справі № 380/12782/22, від 28 липня 2023 року у справі №580/3888/22.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем у вигляді проведення перевірки за відсутності відповідних повноважень внаслідок запровадженого мораторію, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, керуючись закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства принципом офіційного з`ясування обставин у справі, суд вважає також за доцільне надати правову оцінку викладеним в акті перевірки висновкам контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Зі змісту акта перевірки, з урахуванням внесених змін за результатами розгляду контролюючим органом заперечень позивача, в основу правового обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 10 809 125 грн. відповідач покладає твердження про безпідставність віднесення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050 Звіту про фінансові результати) суму в розмірі 36 470 811 грн. по придбаним матеріалам, які було оприбутковано на рахунок 205 бухгалтерського обліку та списано у виробництво на рахунок 23 та у собівартість на рахунок 90.

Відповідач стверджує, що в актах списання матеріалів списано значно більше матеріалів, ніж фактично відбулася їх передача контрагентам-замовникам згідно з актами виконаних робіт.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку складання типових форм з обліку та списання запасів суб`єктами державного сектору, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.12.2022 року №431, цей Порядок застосовується при складанні типових форм з обліку та списання запасів розпорядниками бюджетних коштів, Державною казначейською службою України та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування (далі - суб`єкти державного сектору).

Згідно пункту 9 наказу про затвердження Порядку типові форми з обліку та списання запасів можуть застосовуватися юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Відповідно до розділу 2 Порядку Акт списання запасів застосовується для оформлення господарських операцій зі списання запасів. В акті вказується найменування або однорідна група (вид) запасів, номенклатурний номер (у разі ведення обліку за номенклатурними номерами), одиниця виміру, кількість, вартість, сума та підстава для списання. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною розпорядженням (наказом) керівника суб`єкта державного сектору або уповноваженою ним особою та затверджується керівником суб`єкта державного сектору або уповноваженою ним особою.

Аналогічні норми про акт списання основних засобів містився у Наказі «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995 року, який діяв до 22.10.2021 року, та в якому чітко зазначено, що акт списання - це первинна облікова документація, форма якого застосовується при повному або частковому списанню основних засобів.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства суд доходить висновку, що, акти списання матеріалів, які оформлені позивачем відповідно до вимог законодавства, та які містять чітке зазначення об`єктів будівництва, на які ці матеріали списані, є належними первинним документами для формування бухгалтерської та облікової звітності підприємства.

Відповідно до пункту 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно пункту 2.2. Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі, первинні документи).

П(С)БО 16 "Витрати" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 та 11 П(с)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витратами визнаються витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов`язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності, визначає П(С)БО 18 "Будівельні контракти".

Відповідно до пункту 2 П(с)БО 18 контракт з фіксованою ціною - договір про будівництво, який передбачає фіксовану (тверду) ціну всього обсягу робіт за будівельним контрактом або фіксовану ставку за одиницю кінцевої продукції будівництва (кв.м, кількість місць тощо).

Відповідно до пункту 3 П(С)БО 18 доходи та витрати протягом виконання будівельного контракту визнаються з урахуванням ступені завершеності робіт на дату балансу, якщо кінцевий фінансовий результат цього контракту може бути достовірно оцінений.

Згідно пункту 7 П(с)БО 18 якщо кінцевий фінансовий результат за будівельним контрактом не може бути оцінений достовірно, то: дохід визнається в сумі фактичних витрат від початку виконання будівельного контракту, щодо яких існує імовірність їх відшкодування; витрати за будівельним контрактом визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були зазнані.

Відповідно до пункту 12 П(с)БО 18 витрати за будівельним контрактом включають: витрати, безпосередньо пов`язані з виконанням даного контракту; загальновиробничі витрати.

Пунктом 13 П(с)БО 18 встановлено, що до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з виконанням будівельного контракту, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (включаючи вартість виконаних субпідрядниками робіт) згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248.

Згідно з пунктом 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Підрядні організації формують собівартість будівельних робіт у порядку, встановленому Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31 грудня 2010 року №573 "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт", погодженому з Міністерством фінансів України та схваленому рішенням науково-технічної ради Мінрегіонбуду від 23.12.2010 №191.

Відповідно до розділу 1 Методичних рекомендацій виробнича собівартість будівельно-монтажних робіт (далі - собівартість будівельно-монтажних робіт) складається з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших прямих витрат, а також змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальновиробничих витрат, пов`язаних з виконанням будівельно-монтажних робіт.

Планування та бухгалтерський облік витрат, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт, здійснюються за об`єктами витрат.

Розділом 11 Методичних рекомендацій визначено, що класифікація витрат визначається будівельною організацією самостійно з метою отримання повної і достовірної інформації про витрати при організації планування, бухгалтерського та внутрішньогосподарського обліку, аналізу собівартості будівельно-монтажних робіт, прийняття адміністративних рішень.

У розділі 5 Методичних рекомендацій встановлено, що якщо кінцевий фінансовий результат за договором підряду не може бути оцінений достовірно, тоді:

дохід визначається в сумі фактичних витрат від початку виконання договору підряду, щодо яких існує імовірність їх відшкодування;

витрати за договором підряду визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були зазнані.

Позивачем надано до суду акти списання матеріалів за охоплений перевіркою період, в яких чітко зазначено об`єкт будівництва, на який списано відповідні матеріали, товарно-транспортні накладні про переміщення матеріалів на об`єкти будівництва, договори підряду та акти виконаних будівельних робіт.

Проаналізувавши надані позивачем акти списання матеріалів та відповідні акти виконаних робіт, суд дійшов висновку, що в деяких актах виконаних робіт із замовниками позивача не зазначені окремим рядком матеріали, які не були враховані контролюючим органом під час перевірки, оскільки вони були використані позивачем для забезпечення виконання робіт, з урахуванням будівельних норм, та були закладені до вартості самих робіт та мають бути відповідно до чинних будівельних норм та стандартів враховані до собівартості робіт.

Згідно ДСТУ БД 2.2-6 2016 «Бетонні та залізобетонні конструкції монолітні» до вартості робіт з влаштування залізобетонних конструкцій з бетону необхідно враховувати витратні матеріали за переліком та загальновиробничі витрати і витрати, пов`язані з охороною праці (огорожу небезпечних ділянок, настили, рукавиці тощо).

Згідно ДСТУ БД 2.2-9 2012 «Металеві конструкції» до вартості робіт з виготовлення металоконструкцій та монтажу металоконструкцій враховуються витратні матеріали за переліком, а також витрати, пов`язані з облаштування місця складування, місця стоянки крану або іншої техніки для розвантаження та монтажу металоконструкцій, матеріал та витрати, пов`язані з охороною праці (огорожу небезпечних ділянок, настили, рукавиці тощо).

Згідно з положеннями ССБП «Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення. ДБН А.3.2-2-2009» будівельні майданчики (площадки будівельних і промислових підприємств з об`єктами будівництва, що знаходяться на них, виробничими і санітарно-побутовими приміщеннями і спорудами), дільниці робіт і робочі місця мають бути підготовлені для безпечного виконання робіт (пп.6.1.1). Крім цього, будівельні майданчики та виробничі дільниці повинні бути огороджені згідно з ГОСТ 23407 (пп.6.2.1).

Матеріали (конструкції) необхідно розміщувати на вирівняних майданчиках та вживати заходів, що запобігають самовільному зсуву, осіданню, опаданню і розкочуванню. Майданчики для складування повинні мати стоки поверхневих вод. Забороняється здійснювати складування матеріалів, виробів на насипних неущільнених ґрунтах (пп.6.3.2).

Отже, суд погоджується з твердженням позивача про наявність у нього права в актах виконаних робіт, які підписані із замовниками, не зазначати окремим рядком вартість матеріалів, що були використані для облаштування будівельного містечка, тимчасових площадок під крани, згідно з вимогами паспортів та технічних вимог, а також опалубки, пристроїв, оскільки їхня вартість врахована під час визначення вартості самих робіт, тобто ці витрати є складовими собівартості самої роботи без деталізації, що дозволяється чинними будівельними нормами.

Окрім того, суд враховує надані позивачем пояснення про те, що в актах виконаних робіт окремим рядком не зазначаються матеріали, використані для усування недоліків робіт, згідно із положеннями відповідних договорів із замовниками, відповідно до яких виконавець зобов`язаний своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини, або вини субпідрядників; нести відповідальність за дотримання субпідрядниками строків, та якості виконаних робіт; відшкодувати відповідно законодавства та Договору завдані замовнику збитки.

Також суд звертає увагу, що відповідно до вимог п. 6.4.3 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 за твердої договірної ціни взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.

Відповідно до вимог п. 3.15 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 договірна ціна - це кошторис, яким визначається вартість робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником) та обумовлена в договорі підряду.

Крім того, відповідно до вимог п. 6.3.2.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 твердий кошторис (тверда договірна ціна) встановлюється незмінним на весь обсяг будівництва з наданням виконавцем робіт гарантій, в тому числі фінансових, щодо реалізації проектних рішень в установлені строки за фіксовану ціну.

Враховуючи вищезазначене, формування позивачем актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) при твердій договірній ціні з урахуванням фактичних витрат було б порушенням вимог п. 6.4.3 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.

Вартість будівельних матеріалів, які визначені кошторисом відповідного об`єкта будівництва, не є підставою для відображення фактичних витрат позивача за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а є лише лімітом коштів, у межах яких замовники будівництва мають право відшкодувати витрати підрядника.

Визначення відповідачем собівартості реалізованих робіт за 2020-2021 роки лише на підставі будівельних матеріалів, які включені до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), є неправомірним та суперечить вимогам бухгалтерського та податкового обліку, в частині порядку формування регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності позивача впродовж 2020-2021 років.

Аналогічний правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 08.04.2021 року у справі №0240/2168/18-а.

Отже, висновки відповідача спростовуються наявними у позивача та дослідженими судом первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які, в свою чергу, свідчать про реальне здійснення спірних господарських операцій та правомірне формування витрат позивачем, з урахуванням положень про тверду ціну будівельного контракту, витрат на облаштування будівельного містечка, тимчасових площадок, опалубки тощо, витрати у зв`язку з виконанням гарантійних зобов`язань (усунення недоліків), витрати на охорону праці, техніку безпеки, витрати на обслуговування виробничого процесу, витрат на виконання робіт згідно відповідних ДСТУ, які проводились позивачем відповідно до вимог Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 та Настанов щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва (ДСТУ - Н Б.Д. 1.1-2:2013).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем у жодному із випадків зазначених позивачем не спростовано використання будівельних матеріалів на об`єктах будівництва, які зазначені в актах на списання (шляхом проведення контрольних обмірів, обстеження об`єктів будівництва), що свідчить про безпідставність висновку контролюючого органу про те, що використання будівельних матеріалів на загальну суму 36 470 811 грн на витрати не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про використання позивачем будівельних матеріалів на цілі, не пов`язані з господарською діяльністю, та як наслідок, завищення витрат на суму 36 470 811 грн, і збільшення контролюючим органом податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій є протиправними.

Також, зі змісту акта перевірки, з урахуванням внесених змін за результатами розгляду контролюючим органом заперечень позивача, в основу правового обґрунтування заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 12 010 138 грн. контролюючий орган покладає твердження про безпідставність віднесення позивачем до складу собівартості робіт суми в розмірі 60 050 694,00 грн.

Так, на думку контролюючого органу, фінансово-господарські операції по взаємовідносинах ТОВ «ІНДАСТРІАЛБУД» з контрагентами-постачальниками ТОВ «КРІЕЙТІВБУДТОРГ» (код ЄДРПОУ 42506852) (попередня назва ТОВ «УКБ КОМПАНІ»), ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (КОД ЄДРПОУ 42315397), ТОВ «ІНТЕКО ПРОД» (КОД ЄДРПОУ 42678929), ТОВ «МОНТАЖТЕХПРОМ» (КОД ЄДРПОУ 31782505), ТОВ «ЕКСПО-ТРЕЙДИНГ ПЛЮС» (КОД ЄДРПОУ 42248965), ТОВ «ПРІОРИТЕТ-БУД» (КОД ЄДРПОУ 40879945), ТОВ «ЕКСДРІМ СЕРВІС» (КОД ЄДРПОУ 40435172) на загальну суму 23 579 883 грн. не підтверджені через відсутність у контрагентів достатньої кількості співробітників та наявність ознак створення суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді штучного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору.

Окрім цього, контролюючий орган вважає, що такі організації мають ознаки фіктивності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УБК Компані» (Підрядник, назва якого у подальшому була змінена на ТОВ «КРІЕЙТІВБУДТОРГ») укладено договір підряду №26/04/19-3П на виконання робіт.

Згідно п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи: Роботи з поточного ремонту силосного корпусу ТОВ «Сватівська олія» розташованого за адресою: Луганська обл., м. Сватове, провулок Заводський, 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №26/04/19-3П від 26.04.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Позивачем також було придбано та за допомогою залучення перевізника доставлено на об`єкт будівництва (м. Сватове, провулок Заводський, 13) витратні матеріали, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 12.06.2019 року на суму 250 000,00 грн.

На виконання умов Договору підряду №26/04/19-3П позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 250 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3789 від 21.05.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Сватівська олія» на підставі договору №17/01/19-1 від 17.01.2019 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 27.06.2019 року.

08 липня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УБК Компані» (Підрядник) укладено договір підряду №08/07/19 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція відділення приймання та підготовки до переробки насіння соняшника ПАТ «Запорізький оліяжиркомібнат» по вул. Харчова, 3, м. Запоріжжя, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №08/07/19 від 08.07.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 02.09.2019 року на суму 408 012,00 грн, з відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №08/07/19 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 408 012,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №5377 від 31.07.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» на підставі договору №26 від 25.04.2019 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2019 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

18 червня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УБК Компані» (Підрядник) укладено договір підряду №18/06/19-2П на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Ремонт легкоатлетичного манежу на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №18/06/19-2П від 18.06.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 27.06.2019 року на суму 307 200,00 грн, з відповідним актом приймання виконаних будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №18/06/19-2П Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 307 200,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4601 від 26.06.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Спорт-Крафт» на підставі договору №ПДД-22-2 від 04.05.2018 року, що оформлено актом надання послуг №88 від 28.10.2019 року та актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.10.2019 року.

На період залучення до виконання будівельних робіт даний субпідрядник мав чинну безстрокову будівельну ліцензію (початок дії з 31.10.2018 року), а також мав чинний статус платника податку на додану вартість з 04.06.2019 року (дата анулювання свідоцтва 02.12.2021). Жодної інформації про те, що підприємство має негативну ділову репутацію в публічних реєстрах станом на встановлення ділових відносин з позивачем, не було.

Крім того, суд зауважує, що акт перевірки не містить, по-перше, жодних зауважень щодо неналежного оформлення наданих первинних документів, складених між позивачем та цим підприємством, по-друге, інформації щодо проведеної податкової перевірки або звірки цього підприємства та виявлення порушень податкового законодавства, по-трете, будь-яких наявних кримінальних проваджень відносно посадових осіб цього підприємства зі складеними в рамках такого кримінального провадження процесуальними документами (протоколи допиту свідків, постанови або вироки тощо).

Таким чином, на переконання суду, позивач вчинив на момент встановлення господарських відносин з підприємством усі необхідні дії щодо перевірки добросовісності та ділової репутації, а доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

Матеріали справи підтверджують, що 31 травня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Монтажтехпром» (Підрядник) укладено договір підряду №31/05/19 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи: Роботи з поточного ремонту силосного корпусу ТОВ «Сватівська олія» розташованого за адресою: Луганська область, м. Сватове, провулок Заводський, 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №31/05/19 позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 13.06.2019 року на суму 230 100,00 грн, №2 від 13.06.2019 року на суму 230 100,00 грн, №3 від 13.06.2019 року на суму 240 000,00 грн, №4 від 13.06.2019 року на суму 240 000,00 грн, з відповідними актами приймання будівельних робіт.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

В подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Сватівська олія» на підставі договору №17/01/19-1 від 17.01.2019 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт №1 від 27.06.2019 року.

06 червня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Монтажтехпром» (Підрядник) укладено договір підряду №03/06/19 на виконання робіт.

Згідно п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво пункту автовідгрузки гранульованого шроту, продуктивністю 3000т/доба розташованого на території ТОВ «Сателлит» за адресою вул. Таганрозька, 76 м. Маріуполь, Донецька обл., а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №03/06/19 позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 12.07.2019 року на суму 262 800,78 грн, №2 від 12.07.2019 року на суму 263 760,00 грн, №3 від 12.07.2019 року на суму 262 140,00 грн, №4 від 12.07.2019 року на суму 263 299,20 грн, з відповідними актами приймання будівельних робіт.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «САТЕЛЛИТ» на підставі договору №TIAD381/014/266 від 27.05.2019 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт від 24.10.2019 року.

06 червня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Монтажтехпром» (Підрядник) укладено договір підряду №06/06/19-2 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Нове будівництво комбікормового цеху потужністю 25 тон/годину за адресою: село Лісоводи, Городоцького району, Хмельницької області, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №06/06/19-2 позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 03.07.2019 року на суму 323 952,00 грн, №2 від 03.07.2019 року на суму 324 960,00 грн, №3 від 03.07.2019 року на суму 324 996,00 грн, №4 від 03.07.2019 року на суму 326 092,00 грн, з відповідними актами приймання будівельних робіт.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ПП «Аграрна Компанія 2004» на підставі договору №270219-1 від 27.02.2019 року, що оформлено актами надання послуг та актами виконання будівельних робіт №9, 10, 11, 12, 13.

10 червня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Монтажтехпром» (Підрядник) укладено договір підряду №10/06/19-3 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво пункту автовідгрузки гранульованого шроту, продуктивністю 3000т/доба розташованого на території ТОВ «Сателлит» за адресою вул. Таганрозька, 76, м. Маріуполь, Донецька обл., а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №10/06/19-3 позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 25.06.2019 року на суму 195 300,18 грн, №2 від 25.06.2019 року на суму 195 300,18 грн, №3 від 25.06.2019 року на суму 193 560,12 грн, №4 від 25.06.2019 року на суму 193 560,12 грн, №5 від 25.06.2019 року на суму 193 299,64 грн, №6 від 25.06.2019 року на суму 193 299,64 грн, №7 від 25.06.2019 року на суму 192 840,06 грн, №8 від 25.06.2019 року на суму 192 840,06 грн, з відповідними актами приймання будівельних робіт.

На виконання умов вищезазначених договорів підряду Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 4 842 199,98 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4178 від 06.06.2019 року, №4177 від 06.06.2019 року, №4176 від 06.06.2019 року, №4175 від 06.06.2019 року, №4412 від 14.06.2019 року, №4414 від 14.06.2019 року, №4411 від 14.06.2019 року, №4413 від 14.06.2019 року, №4535 від 21.06.2019 року, №4537 від 21.06.2019 року, №4536 від 21.06.2019 року, №4534 від 21.06.2019 року, №4659 від 27.06.2019 року, №4660 від 27.06.2019 року, №4661 від 27.06.2019 року, №4662 від 27.06.2019 року, №4653 від 27.06.2019 року, №4656 від 27.06.2019 року, №4657 від 27.06.2019 року, №4658 від 27.06.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

Суд звертає увагу на те, що субпідрядник на період залучення до виконання будівельних робіт мав чинну безстрокову будівельну ліцензію (початок дії з 17.01.2019 року), а також мав чинний статус платника податку на додану вартість з 27.12.2004 року по 10.12.2020 року, тобто на період відносин з Позивачем.

Крім того, акт перевірки не містить, по-перше, жодних зауважень щодо неналежного оформлення наданих первинних документів, складених між позивачем та цим підприємством, по-друге, інформації щодо проведеної податкової перевірки цього підприємства та виявлення поршень податкового законодавства, по-трете, будь-яких наявних кримінальних проваджень відносно посадових осіб цього підприємства.

Судом встановлено, що 22 лютого 2018 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Пріоритет БУД» (Підрядник) укладено договір підряду №22/02/18-1 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція нежитлового будинку (літ. Л) під офісні приміщення та приміщення громадського призначення за адресою: вул. Михайла Грушевського, 28/2 (літ. Л) у Печерському районі м. Києва (адреса виконання робіт на об`єкті відповідно до Договору), а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

12 березня 2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до договору підряду №22/02/18-1, якою сторони домовились викласти договірну ціну у новій редакції.

Відповідно до Додатку №1 в редакції додаткової угоди №1 від 12.03.2018 року договірна ціна на виготовлення та монтаж металевих сходів та драбин на об`єкті реконструкції становить 116 549,04 грн.

Роботи включають: виготовлення металевих сходів, монтаж металевих сходів, виготовлення пожежної драбини, монтаж пожежної драбини, переміщення по будівельному майданчику та підйом металевих конструкцій вручну.

08 червня 2018 року сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2018, відповідно до якого позивач прийняв від підрядника роботи, які відповідають умовам Договору підряду.

На виконання умов Договору Позивачем оплачені виконані роботи (з урахуванням авансового платежу) на загальну суму 116 557,14 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №17165 від 19.03.2018 року, №17166 від 19.03.2018 року, №17694 від 12.06.2018 року та №17693 від 12.06.2018 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні. Усі податкові накладні по контрагентам проаналізовані податковим органом під час перевірки, жодних зауважень не виявлено.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «КДД Інжиніринг» на підставі договору №20/07-2017 від 20.07.2017 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт від 28.09.2018 року.

Субпідрядник на період залучення до виконання будівельних робіт мав чинну будівельну ліцензію №23-Л від 31.05.2017 року, а також мав чинний статус платника ПДВ з 01.11.2016 року по 25.05.2020 року, тобто на період відносин із позивачем.

Суд враховує пояснення позивача про те, що жодної інформації про те, що підприємство має негативну ділову репутацію в публічних реєстрах станом на встановлення ділових відносин з позивачем, не було; підрядник активно брав участь у тендерах упродовж квітня 2018 року по липень 2018 року, та оголошувався неодноразово переможцем.

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «НВП «Укрстрой» (Підрядник) укладено договір підряду №1 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво пункту авто навантаження гранульованого шроту продуктивністю 3000т/доба розташованого на території ТОВ «Сателліт» за адресою вул. Таганська, 76, м. Маріуполь, Донецька обл., Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №1 від 03.10.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №9 від 30.10.2019 року на суму 294 360,00 грн (будівельно-монтажні роботи), №10 від 30.10.2019 року на суму 282 780,00 грн (будівельно-монтажні роботи), №11 від 30.10.2019 року на суму 292 860,00 грн (будівельно-монтажні роботи), які містять підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних робіт та витрат.

На виконання умов Договору підряду №1 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 870 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №7292 від 03.10.2019 року, №7291 від 03.10.2019 року, №7294 від 03.10.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

11 жовтня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «НВП «Укрстрой» (Підрядник) укладено договір підряду №2 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво пункту авто навантаження гранульованого шроту продуктивністю 3000т/доба розташованого на території ТОВ «Сателліт» за адресою вул. Таганська, 76, м. Маріуполь, Донецька обл., Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №2 від 11.10.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 30.10.2019 року на суму 200 000,00 грн (будівельно-монтажні роботи), №2 від 30.10.2019 року на суму 214 960,00 грн (будівельно-монтажні роботи), №3 від 30.10.2019 року на суму 200 000,00 грн (будівельно-монтажні роботи), №4 від 30.10.2019 року на суму 176 080,00 грн (будівельно-монтажні роботи), №5 від 30.10.2019 року на суму 200 000,00 грн, №6 від 30.10.2019 року на суму 200 000,00 грн, №7 від 30.10.2019 року на суму 169 420,00 грн, №8 від 30.10.2019 року на суму 129 540,00 грн, які містять підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних робіт та витрат.

На виконання умов Договору підряду №2 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 1 490 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №7842 від 30.10.2019 року, №7844 від 30.10.2019 року, №7846 від 30.10.2019 року, №7847 від 30.10.2019 року, 3№7843 від 30.10.2019 року, №7845 від 30.10.2019 року, №7849 від 30.10.2019 року, №7848 від 30.10.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

В подальшому вищезазначені роботи були передані позивачем на користь ТОВ «САТЕЛЛИТ» на підставі договору №TIAD381/014/266 від 27.05.2019 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт.

04 листопада 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «НВП «Укрстрой» (Підрядник) укладено договір підряду №2019/3 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція відділення приймання та підготовки до переробки насіння соняшника ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» по вул. Харчова, 3 м. Запоріжжя. Третя черга будівництва, Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 30.11.2019 року на суму 288 080,00 грн, №2 від 30.11.2019 року на суму 286 920,00 грн, які містять підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних робіт та витрат.

На виконання умов Договору підряду №2019/3 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 575 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №8650 від 28.11.2019 року, №8649 від 28.11.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

В подальшому роботи були передані позивачем на користь ПРАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» на підставі договору №26 від 25.04.2019 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що субпідрядник на період залучення до виконання будівельних робіт мав чинну безстрокову будівельну ліцензію №26-Л (початок дії 14.05.2019), а також мав чинний статус платника ПДВ (дата анулювання свідоцтва 27.10.2021 року); жодної інформації про те, що підприємство має негативну ділову репутацію в публічних реєстрах станом на встановлення ділових відносин з позивачем, не було.

Матеріали справи свідчать, що 01 лютого 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Інтеко-Прод» (Підрядник) укладено договір підряду №01/02/19-1П на виконання робіт.

Згідно п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Ремонт легкоатлетичного манежу, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, буд. 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №01/02/19-1П від 01.02.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 28.02.2019 року на суму 124 856,00 грн, №2 від 28.02.2019 року на суму 145 624,00 грн, №3 від 06.03.2019 року на суму 286 800,00 грн, №4 від 06.03.2019 року на суму 288 000,00 грн, №5 від 06.03.2019 року на суму 288 120,00 грн, №6 від 06.03.2019 року на суму 288 240,00 грн, №7 від 06.03.2019 року на суму 288 360,00 грн, з відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №01/02/19-1П Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 1 710 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2596 від 12.02.2019 року, №2598 від 12.02.2019 року, №2597 від 12.02.2019 року, №2595 від 12.02.2019 року, №2599 від 12.02.2019 року, №2594 від 12.02.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

09 січня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Інтеко-Прод» (Підрядник) укладено договір підряду №09/01/19 на виконання робіт.

Згідно п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Ремонт легкоатлетичного манежу, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, буд. 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №09/01/19 від 09.01.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбано та за допомогою залучення перевізника доставлено на об`єкт будівництва (Запоріжжя, Тюленіна, 13) витратні матеріали, що підтверджується видатковими накладними та ТТН.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 30.01.2019 року на суму 234 240,00 грн, №2 від 30.01.2019 року на суму 239 160,00 грн, з відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №09/01/19 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 473 400,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №2611 від 18.02.2019 року, №2612 від 18.02.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому вищезазначені роботи, отримані від підрядника, були передані позивачем на користь ТОВ «Спорт-Крафт» на підставі договору №ПДД-22-2 від 04.05.2018 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт від січня по жовтень 2018 року.

Суд враховує, що даний субпідрядник мав чинний статус платника ПДВ з 01.01.2019 року по 30.06.2020 року, тобто на період відносин з позивачем, який стверджує, що жодної інформації про те, що це підприємство має негативну ділову репутацію в публічних реєстрах станом на встановлення ділових відносин з позивачем, не було.

Матеріали справи підтверджують, що 04 лютого 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» (Підрядник) укладено договір підряду №4/02/19-1П на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Ремонт легкоатлетичного манежу на об`єкті, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №14/02/19-1П від 14.02.2019 року позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 07.05.2019 року на суму 368 000,00 грн.

На виконання умов Договору підряду №04/02/19-1П Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 368 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3382 від 06.05.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Спорт-Крафт» на підставі договору №ПДД-22-2 від 04.05.2018 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт та актом надання послуг.

22 квітня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» (Підрядник) укладено договір підряду №22/04/19-2П на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи: Роботи з поточного ремонту силосного корпусу ТОВ «Сватівська олія» розташованого за адресою: Луганська обл., м. Сватове, провулок Заводський, 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №22/04/19-2П від 22.04.2019 року позивачем було передано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт №1 від 12.06.2019 року на суму 400 000,00 грн.

На виконання умов Договору підряду №22/04/19-2П Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 400 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3790 від 21.05.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

18 червня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» (Підрядник) укладено договір підряду №18/06/19-3П на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція відділення приймання та підготовки до переробки насіння соняшника ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» по вул. Харчова, 3, м. Запоріжжя. Третя черга будівництва, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №18/06/19-3П року позивачем передавано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 30.06.2019 року на суму 272 220,00 грн, №2 від 30.06.2019 року на суму 273 672,00 грн, №3 від 30.06.2019 року на суму 275 108,00 грн, з відповідними актами приймання будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №18/06/19-3П Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 821 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4603 від 26.06.2019 року, №4602 від 26.06.2019 року, №4604 від 26.06.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

01 липня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» (Підрядник) укладено договір підряду №01/07/19 на виконання робіт.

Згідно п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція відділення приймання та підготовки до переробки насіння соняшника ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» по вул. Харчова, 3, м. Запоріжжя. Третя черга будівництва, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №01/07/19 позивачем передавано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 02.09.2019 року на суму 608 520,00 грн, з відповідним актом приймання будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №01/07/19 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 608 520,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №5376 від 31.07.2019 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ПРАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» на підставі договору №26 від 25.04.2019 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт за липень, вересень 2019 року.

03 лютого 2020 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» (Підрядник) укладено договір підряду №01/2020 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Нове будівництво комплексу будівель і споруд по зберіганню та переробці зерна за адресою: Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Франка, 67, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №01/2020 позивачем передано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг №1 від 28.02.2020 року на суму 500 000,00 грн, №2 від 28.02.2020 року на суму 622 000,00 з відповідними актами приймання будівельних робіт.

На виконання умов Договору підряду №01/2020 Позивачем оплачені виконані роботи на загальну суму 1 122 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №9633 від 17.02.2020 року, №9844 від 25.02.2020 року.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Енселко Агро» на підставі договору №21/08/19 від 21.08.2019 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року.

24 лютого 2020 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» (Продавець) укладено договір №УК-24/П.

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов`язується поставляти «Будівельні матеріали в асортименті», надалі за текстом товар Покупцю, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1. поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями на підставі замовлення покупця.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що постачання товару здійснюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 2.5. Договору датою поставки є дата, визначена в накладній.

На підставі видаткової накладної №78 від 13.03.2020 року позивачем отримано від ТОВ «УКРБУД КОНСАЛТ» металопрофіль МПЕ 0,45т у кількості 1 960,785 на загальну суму 300 000,11 грн.

Згідно ТТН №122 від 13.03.2020 року позивачем власним автомобільним транспортом здійснено перевезення товару на загальну суму 300 000,11 грн з місця навантаження (Київ, Сім`ї Хохлових, 8) на власний склад (м. Біла Церква, вул. Мережна, 6).

Позивачем здійснено оплату вартості товару на підставі платіжної інструкції №181 від 13.03.2020 року.

Придбані металопрофілі використано Позивачем під час виготовлення вагончиків для власних потреб, що підтверджується кошторисом, актом списання матеріалів, розпорядженням.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що станом на дату укладення Позивачем договорів з ТОВ «Експо-Трейдінг Плюс», останнє мало ліцензію на господарську діяльність пов`язану зі створенням об`єктів архітектури (термін дії з 25.07.2018 року) та було платником ПДВ, що не заперечується Відповідачем під час перевірки (дата анулювання свідоцтва ПДВ 15.12.2021 року); жодної інформації про те, що підприємство має негативну ділову репутацію в публічних реєстрах станом на встановлення ділових відносин з позивачем, не було.

13 квітня 2018 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ексдрім Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №13/04/18-1СП на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція складів напольного зберігання зерна м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 13/8, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №13/04/18-1СП позивач передавав підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Аскет Шиппінг» на підставі договору №12/04/18-1 від 12.04.2018 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт №5, 4, 3, 6, 7.

05 травня 2018 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ексдрім Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №05/05-3 на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Ремонта легкоатлетичного манежу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна Сергія, буд. 13, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №05/05-3 позивачем було передано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Виконання та прийняття робіт було оформлено актами надання послуг з відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт №б/н від 31.07.2018 року на суму 62 638,33 грн, №б/н від 31.08.2018 року на суму 237 708,60 грн, №б/н від 31.08.2018 року на суму 22 809,30 грн, №б/н від 31.08.2018 року на суму 110 648,84 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 255 384,00 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 78 172,49 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 108 768,11 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 155 426,57 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 59 778,94 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 40 964,66 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 117 640,97 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 3 675,67 грн, №б/н від 28.09.2018 року на суму 74 420,92 грн, №б/н від 01.10.2018 року на суму 210 587,48 грн, №б/н від 01.10.2018 року на суму 47 545,74 грн, №б/н від 17.10.2018 року на суму 140 263,24 грн, №б/н від 17.10.2018 року на суму 103 583,22 грн, №б/н від 22.10.2018 року на суму 477 459,84 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 150 373,12 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 52 283,76 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 66 986,40 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 16 659,90 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 45 858,54 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 55 404,96 грн, №б/н від 31.10.2018 року на суму 141 127,17 грн, №б/н від 17.06.2018 року на суму 176 403,99 грн, №307 від 27.06.2018 року на суму 159 651,00 грн.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Спорт-Крафт» на підставі договору №ПДД-22-2 від 04.05.2018 року, що оформлено актами виконаних робіт по об`єкту за визначений період.

11 червня 2018 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ексдрім Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №11/06-К на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: за адресою вул. Вокзальна, 18 смт Капітанівка, Новомиргородський район, Кіровоградської області, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «Будівельно-монтажна компанія Вікторія» на підставі договору №04/06-18 від 04.06.2018 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2018 року.

31 січня 2019 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ексдрім Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №31/01/19-1 на виконання робіт.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 31.01.2019 року сторони визначили об`єкт будівництва: будівництво маслопресового заводу по переробці олійних культур за адресою: вул. Підлісна, 2 смт Володарське Донецької області. Вартість робіт 110 570,56 грн.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 31.01.2019 року сторони визначили об`єкт будівництва: Будівництво фундаментів силосів соняшника, автоприймального пристрою, підземної транспортної галереї, норійних приямків, силосів макухи, градирні в м. Лодижин. Вартість робіт 359 429,44 грн.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 01.04.2019 року сторони визначили об`єкт будівництва: поточний ремонт силосного корпусу ТОВ «Сватівська олія» розташованого за адресою: Луганська область, м. Сватове, провулок Заводський, 13. Вартість робіт 670 000,00 грн.

На виконання умов договору підряду №31/01/19-1 Позивачем було передано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ПРАТ «Миронівський Хлібопродукт» на підставі договору №379-10 від 12.09.2018 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт, на користь ТОВ «Сватівська олія» на підставі договору №17/01/19-1 від 17.01.2019 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт, на користь ТОВ «БУГ» на підставі договору підряду №18БГ2346 від 07.05.2018 року, що оформлено актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року.

08 травня 2018 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ексдрім Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №8/05/18-1В на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво маслопресового заводу по переробці олійних культур за адресою: вул. Підлісна, 2 смт Володарське, Донецька область, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

До договору було підписано сторонами ряд додаткових угод.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «БУГ» на підставі договору №18БГ2346 від 07.05.2018 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт по вищезазначеному об`єкту будівництва.

09 грудня 2017 року між Позивачем (Генпідрядник) та ТОВ «Ексдрім Сервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №9/12/17-1П на виконання робіт.

Згідно з п. 2.1. Договору підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до Проектної та Робочої документації, Договірної ціни, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: Реконструкція нежитлової будівлі літ. «Ж» під споруди для зберігання сільськогосподарської продукції за адресою: Харківська область, Барвінський район, м. Барвінкове, вул. Соборна, буд. 24, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну та робочу документації, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

На виконання умов договору підряду №9/12/17-1П Позивачем було передано підряднику матеріали для виконання робіт, що підтверджується актами приймання-передачі матеріалів та звітами про використані матеріали.

Також за результатами господарських операцій були складені та зареєстровані податкові накладні.

У подальшому роботи були передані позивачем на користь ТОВ «АГРО ІНВЕСТИЦІЙНА ГРУПА» на підставі договору №13-11-17/1 від 13.11.2017 року, що оформлено актами приймання виконаних будівельних робіт та актами по об`єкту за 2018 рік.

На виконання умов вищезазначених договорів підряду Позивачем оплачені виконані роботи, що підтверджується платіжними інструкціями №2655 від 22.02.2019 року, №3061 від 09.04.2019 року, №2917 від 02.04.2019 року, №16937 від 09.01.2018 року, №16936 від 09.01.2018 року, №17005 від 18.01.2018 року, №17006 від 18.01.2018 року, №17021 від 26.01.2018 року, №17022 від 26.01.2018 року, №17023 від 26.01.2018 року, №17024 від 26.01.2018 року, №17074 від 07.02.2018 року, №17075 від 07.02.2018 року, №17076 від 07.02.2018 року, №17077 від 07.02.2018 року, №17111 від 22.02.2018 року, №17112 від 22.02.2018 року, №17114 від 26.02.2018 року, №17115 від 26.02.2018 року, №17131 від 01.03.2018 року, №17132 від 01.03.2018 року, №17143 від 13.03.2018 року, №17144 від 13.03.2018 року, №17182 від 28.03.2018 року, №17183 від 28.03.2018 року, №17201 від 03.04.2018 року, №17202 від 03.04.2018 року, №17273 від 26.04.2018 року, №17274 від 26.04.2018 року, №17319 від 07.05.2018 року, №17320 від 07.05.2018 року, №17478 від 22.05.2018 року, №17479 від 22.05.2018 року, №17489 від 23.05.2018 року, №17492 від 23.05.2018 року, №17609 від 01.06.2018 року, №17610 від 01.06.2018 року, №17642 від 05.06.2018 року, №17643 від 05.06.2018 року, №17708 від 12.06.2018 року, №17709 від 12.06.2018 року, №17808 від 19.06.2018 року, №17809 від 19.06.2018 року, №17854 від 25.06.2018 року, №17855 від 25.06.2018 року, №17942 від 01.07.2018 року, №17943 від 01.07.2018 року, №18096 від 24.07.2018 року, №18097 від 24.07.2018 року, №18133 від 27.07.2018 року, №18134 від 27.07.2018 року, №18198 від 02.08.2018 року, №18199 від 02.08.2018 року, №18259 від 08.08.2018 року, №18264 від 09.08.2018 року, №18265 від 09.08.2018 року, №18362 від 23.08.2018 року, №18363 від 23.08.2018 року, №18390 від 28.08.2018 року, №18391 від 28.08.2018 року, №18490 від 10.09.2018 року, №18491 від 10.09.2018 року, №18519 від 13.09.2018 року, №18520 від 13.09.2018 року, №18592 від 21.09.2018 року, №18591 від 21.09.2018 року, №18684 від 28.09.2018 року, №18683 від 28.09.2018 року, №18815 від 10.10.2018 року, №18819 від 10.10.2018 року, №18902 від 17.10.2018 року, №18901 від 17.10.2018 року, №18958 від 22.10.2018 року, №18957 від 22.10.2018 року.

Суд враховує надані позивачем пояснення про те, що станом на дату укладення Позивачем договорів з ТОВ «Ексдрім Сервіс» мало ліцензію на господарську діяльність з будівництва об`єктів 4 і 5 категорій складності (термін дії з 15.03.2017 року) та було платником ПДВ, що не заперечується Відповідачем під час перевірки (дата анулювання свідоцтва ПДВ 27.08.2020 року); жодної інформації про те, що підприємство має негативну ділову репутацію в публічних реєстрах станом на встановлення ділових відносин з позивачем, не було.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 185.1 статі 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); й) індивідуальний податковий номер.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив на тому, що надані позивачем до перевірки первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій, проведених з вищезазначеним контрагентами за охоплені перевіркою періоди.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом досліджено господарську мету при здійсненні господарських операцій з вказаними вище контрагентами та встановлено на підставі документів, які містяться в матеріалах справи, реальність надання послуг позивачеві.

При цьому суд зауважує, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного суду від 30 вересня 2021 року у справі №826/14012/13-а.

Зі змісту актів перевірки в частині обґрунтування висновків відносно контрагентів позивача вбачається, що відповідачем при його складанні було використано наступні інформаційно-аналітичні системи: база даних ДПС України; Єдиний реєстр податкових накладних.

Суд зазначає, що використання відповідачем інформації яка міститься у таких системах (базах даних ДПС України) є неналежним доказом, оскільки будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного суду від 16 квітня 2020 року у справі №805/5017/15-а, від 27.02.2018 р. у справі №811/2154/13-а.

Таким чином, податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС України відносно контрагентів позивача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом, а відтак і не може бути підставою для висновків щодо взаємовідносин з контрагентами позивача.

Також суд наголошує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умовами укладених між позивачем і вказаними вище контрагентами договорів.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі №804/6909/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366768) та від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87758646).

Таким чином, будь-які порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів позивачата інших суб`єктів господарювання, з якими ТОВ «Індастріалбуд» безпосередньо не перебуває у господарських відносинах, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки позивачу його контрагентами відповідних товарів, які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на додану вартість за результатом здійснення господарських операцій зі своїми контрагентами.

Щодо посилань контролюючого органу в акті перевірки на кримінальні провадження, в яких містяться згадування про деяких контрагентів позивача, як на доказ фіктивності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке.

Суд зазначає, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості.

Так, відповідно до частини першої, другої та третьої статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Слід зазначити, що презумпція невинуватості відображає право особи, яка формально обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, на незалежний та безсторонній суд, оскільки принцип презумпції невинуватості є одним із елементів справедливого судового розгляду. Крім того, дія цього принципу розповсюджується на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду.

Визначення поняття презумпції невинуватості закріплено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Minelli v. Switzerland". У цій справі заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості за п. 2 статті 6 Конвенції у зв`язку з тим, що національним судом заявнику було призначено сплатити судові витрати та компенсацію, не зважаючи на те, що кримінальне переслідування щодо нього було припинено зі сплином строку давності. Суд ухвалив, що "без доведення попередньої вини обвинуваченого в порядку, встановленому законом, і зокрема, без надання обвинуваченому можливості скористатися правом на захист, судове рішення відносно нього породжує відчуття того, що обвинувачений є справді винним".

У справі "Barbera, Messeguй et Jabardo v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що "п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. З цього принципу слідує також, що обов`язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист".

Зміст презумпції невинуватості у національному законодавстві розкрито у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року по справі №820/4648/13-а /№К/9901/873/18 твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ... . Більш того, законодавство не ставить у обов`язок суб`єкту господарювання наявності працівників саме у штаті такого суб`єкту для можливості здійснення ним господарської діяльності. Так, працівники можуть працювати на умовах найму, аутсорсингу, на підставі цивільно-правових та інших договорів тощо. Зазначені факти також не перевірялися Податковим органом, отже не є підтвердженою їх відсутність. При цьому, необхідно звернути увагу на специфіку самих договорів, адже вони за своїх предметом не є договорами надання послуг чи виконання робіт, які безпосередньо пов`язані з особами, які такі послуг надають/роботи виконують. Договори постачання за своєю природою не потребують великої кількості працівників, адже у процесі постачання не задіяно великої кількості осіб та виконання договорів з таким предметом напряму чи опосередковано не пов`язане з конкретними особами, їх професійними якостями тощо, тобто поставка може у будь-який час виконана залученою для цього особою.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 року у справі №520/9160/19 дійшов висновків, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) не свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, відступивши від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, зазначила, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 Податкового Кодексу України та статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача.

Такий вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано суду обвинувальних вироків по кримінальним провадженням зазначеним у акті перевірки,які б містили конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача, у зв`язку з чим суд визнає хибними посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень як на підставу правомірності здійсненого донарахування грошового зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо зазначення в акті перевірки про те, що позивачем виписано та зареєстровано податкову накладну для ТОВ «Архітектурно будівельна компанія «Натхнення» на суму податку на додану вартість 22 092,35 грн, проте до складу податкових зобов`язань Декларації з ПДВ за березень 2021 року зазначена сума податку на додану вартість включена позивачем не була, суд зазначає таке.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем 28.05.2021 року, тобто ще до початку перевірки, було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, яким самостійно було виправлено помилку та враховано зазначену вище суму. Окрім того, позивачем сплачено штраф, що підтверджується відповідною квитанцією.

Таким чином, позивачем самостійно виявлено та виправлено помилку в декларації з податку на додану вартість за березень 2021 року та сплачено відповідний штраф, що контролюючим органом враховано не було.

Стосовно тверджень контролюючого органу про порушення у вигляді використання позивачем орендованих та власних балонів газових об`ємом 40 та 50 літрів для транспортування і зберігання скрапленого газу на місцях проведення робіт за відсутності ліцензії на зберігання такого пального, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробі, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво ) або місцезнаходженням постійного представництва.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання у заяві на отримання ліцензії зазначають (1) про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, (2) загальну місткість резервуарів та ємності, що використовуються для зберігання пального, та (3) їх фактичне місцезнаходження.

Таким чином, ліцензія на зберігання пального отримується суб`єктом господарювання в разі самого факту зберігання пального за наявності місця зберігання, тобто фактичного місцезнаходження резервуарів (ємностей), що використовуються для зберігання такого пального.

Натомість, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у позивача, по-перше, відсутні будь-які резервуари (у т.ч. стаціонарні) для зберігання пального (скрапленого газу), по-друге, скраплений газ, що знаходиться в балонах, не зберігається в будь-якому конкретно визначеному місці, тобто як таке відсутнє місце зберігання, щодо якого має видаватися ліцензія.

Доказів, які б підтверджували зворотне відповідачем до суду не надано.

Суд враховує, що поставка скрапленого газу відбувалася на адреси будівельних майданчиків замовників, і позивач жодного права користування чи права власності на таку територію не отримував, більше того, скраплений газ використовувався в обладнанні під час виконання робіт, що виключає його зберігання на будівельному майданчику як таке.

Отже, обов`язок отримання ліцензії на зберігання пального у позивача не виникає, оскільки, відсутнє місце зберігання, відсутній факт зберігання, проте відбувається його використання в будівельних роботах, технологічно місце фактичного знаходження конкретного балону встановити неможливо.

Окрім того, позивачем надано до суду індивідуальну податкову консультацію від 04.11.2021 року №4165/ІПК/99-00-09-03-02-06, яка містить висновок, що при зберіганні на будівельному майданчику скрапленого газу у балонах, які підключено до обладнання газових різаків під час виконання робіт з будівництва, і не використовується окремо від обладнання для власного споживання, у товариства відповідно до ст. 15 Закону №481, відсутній обов`язок отримувати ліцензію на зберігання пального.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження наявності у нього повноважень на проведення планової виїзної перевірки під час дії мораторію, а також не довів суду правомірності висновків, які зазначені в акті перевірки, внаслідок чого суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 26 840,00 грн., що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією від 09.08.2023 №12390.

Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 26 840,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 58 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 02.08.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ІГЛЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛБУД" було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №02/08/23_LE, за умовами якого Адвокатське об`єднання надає Клієнту правничу (правову) допомогу, пов?язану із захистом прав та інтересів Клієнта у Київському окружному адміністративному суді та/або Київському міському окружному адміністративному суді у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛБУД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 23 вересня 2021 року №0713370701, №0713310701, №0712790707, №0712780707, №0712390707.

Вартість правничої (правової) допомоги, що надається відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 цього Договору, становить 58 000 (п?ятдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ.

Авансовий платіж у сумі 58 000 (п?ятдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ, має бути перерахований на розрахунковий рахунок Адвокатського об?єднання протягом 5 (п?яти) робочих днів після підписання цього Договору.

Крім сплати вартості правничої (правової) допомоги Клієнт відшкодовує Адвокатському об?єднанню всі його фактичні витрати, пов?язані з наданням правничої (правової) допомоги, що надається на підставі цього Договору. Такі витрати включають, але не обмежуються: оплатою судового збору, транспорті витрати, витрати на оплату послуг незалежних експертів, аудиторів, консультантів, пересилання кореспонденції тощо.

Сторони зобов?язані скласти та підписати Акт прийому-передачі наданої правничої (правової допомоги, який готується Адвокатським об?єднанням у 2 (двох) примірниках та надається Клієнту протягом 5 (п?яти) робочих днів після надання правничої (правової) допомоги за цим Договором.

Клієнт, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дня підписання Акта прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги, оплачує фактичні витрати Адвокатського об?єднання (3 наявності підтверджувальних документів) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об?єднання, зазначений у Розділі 6 цього Договору.

У разі значного збільшення обсягу правничої (правово1) допомоги, що надається на підставі цього Договору, Адвокатське об?єднання має право ініціювати питання про збільшення розміру вартості правничої (правової) допомоги, що надається на підставі цього Договору.

Представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалося адвокатом Колос Марією Миколаївною на підставі ордера від 11.08.2023 №1337944, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ ІГЛЗ».

Вартість правничої (правової) допомоги у розмірі 58 000,00 грн. була оплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією від 03.08.2023 №12000.

Суд зауважує, що відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому, досліджуючи порядок обчислення гонорару, суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд вважає вказану постанову Великої Палати Верховного Суду повністю релевантної до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку гонорар адвоката був визначений у фіксованому розмірі 58000,00 грн.

З урахуванням цього, суд констатує, що стверджуючи про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, відповідач був вправі посилатися на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд зазначає, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 166 КАС України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін (ст.9 КАС України) має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої сьомої статті 134 КАС України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом з цим, під час розгляду даної справи відповідачем не було заявлено клопотання про неспівмірність заявленого позивачем до відшкодування розміру правничої допомоги, що, у свою чергу, позбавляє суд можливості надавати оцінку такій співмірності за власною ініціативою.

З урахуванням положень наведених норм, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 58000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Головного управління ДПС у м. Києві на користь позивача, складає 84840 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 23.09.2021 року №0713370701 (форма «Р»), від 23.09.2021 року №0713310701 (форма «Р»), від 23.09.2021 року №0712790707 (форма «С»), від 23.09.2021 року №0712780707 (форма «С»), від 23.09.2021 року №0712390707 (форма «С»).

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріалбуд» (ідентифікаційний код: 40645273; місцезнаходження: Україна, місто Київ, вул. Преображенська, 23, офіс 507; поштовий індекс: 03110) судові витрати у розмірі 84840,00 грн. (вісімдесят чотири тисячі вісімсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.


Суд	Київський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	13.10.2023
Оприлюднено	16.10.2023
Номер документу	114161607
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них зупинення реєстрації податкових накладних

Грибан Інна Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.10.2023 по справі 320/28137/23КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —320/28137/23

Рішення
від 13.10.2023 по справі 320/28137/23
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД