Постанова

від 12.10.2023 по справі 640/8087/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 жовтня 2023 року

Київ

справа №640/8087/19

адміністративне провадження №К/9901/31426/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 640/8087/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ ГРУП» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року (головуючий суддя - Кузьменко А. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (головуючий суддя - Бєлова Л. В., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В.),

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «РЕНТАЛ ГРУП») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (а.с.87-97), просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 та від 23 квітня 2019 року №00005671402.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався зокрема на те, що строк позовної давності щодо кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА-ЛТД» з урахуванням додаткових угод та за наявності Сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України (далі - Сертифікат ТПП), яким засвідчено наявність обставин непереборної сили, станом на час проведення перевірки не закінчився, а відтак доводи контролюючого органу про те, що така заборгованість набула статусу безнадійної є безпідставними.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 листопада 2020 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 повністю, а податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №00005671402 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 244527,00 грн (за основним платежем 163018 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 81509,0 грн). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Також суд апеляційної інстанції на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допустив заміну сторони у справі: з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Головне управління ДФС у м. Києві на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) провело документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатом якої складено акт від 28 грудня 2018 року №869/26-15-14-02-04/35081565 (далі- Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2018 року в сумі 815091 грн;

- пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 241951 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Висновки Акта перевірки обґрунтовано таким:

- позивач не надав до перевірки актів інвентаризації активів і зобов`язань;

- позивач не включив до складу інших доходів за перевіряємий період суму безнадійної кредиторської заборгованості на загальну суму 815091 грн;

- у липні 2017 року дохід від реалізації робіт та послуг позивача був нижче собівартості реалізованих послуг, проте, позивач не визначив базу оподаткування на суму перевищення собівартості реалізованих робіт та послуг над вартістю їх продажу, чим занизив суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ);

- позивач занизив податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 28025 грн, виходячи з балансової (залишкової) вартості нематеріальних активів, що припинили використовуватись позивачем у господарській діяльності (140124,96 грн).

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року:

- №00001041402, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем - ПДВ на загальну суму 362927,00 грн (за основним платежем 241951 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 120976 грн);

- №00001051402, яким позивачу зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 815091 грн;

- №00001061402, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн.

За результатом розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402, №00001041402, Державна фіскальна служба України рішенням від 18 квітня 2019 року №18262/6/99-99-11-04-01-25 скасувала податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001041402 в частині визначення податкових зобов`язань з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих робіт і послуг над вартістю їх продажу, а податкові повідомлення рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402, №00001061402 залишила без змін.

На підставі висновків Акта перевірки та рішення Державної фіскальної служби України від 18 квітня 2019 року №18262/6/99-99-11-04-01-25 ГУ ДФС прийняло податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №00005671402, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем - ПДВ на загальну суму 286565,00 грн (за основним платежем 191043 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 95522 грн).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов`язкова інвентаризація проводиться перед складанням фінансового звіту починаючи з 01 жовтня по 31 грудня і станом на момент проведення перевірки строк для проведення обов`язкової інвентаризації активів і зобов`язань позивача ще не завершився, а відтак, відповідач передчасно та протиправно застосував штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн. Суди також дійшли висновку, що кредиторська заборгованість в сумі 815091 грн ще не набула статусу безнадійного боргу і є поточною, оскільки станом на час проведення перевірки строк виконання вищевказаних зобов`язань ще не настав. Відсутні підстави вважати наявну заборгованість безповоротною фінансовою допомогою як підстави для зменшення податкового кредиту на 163018 грн. Такий висновок судів обґрунтований тим, що між позивачем і ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД» укладені додаткові угоди, а Торгова-промислова палата у наданих позивачем Сертифікатах (висновках) засвідчила наявність обставин непереборної сили.

Водночас суд першої інстанції погодився з висновком контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на 28025 грн, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Позивач правом на оскарження судового рішення не скористався.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС), подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована такими доводами:

- посилаючись на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України, ГУ ДПС зазначає, що суди попередніх інстанції неправильно застосували підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 198.3 статті 198 ПК України, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 вересня 2020 року у справі №805/1693/17-а та від 01 грудня 2020 року у справі №805/1811/17-а. На переконання скаржника, суди не дослідили надані Сертифікати (висновки) ТПП і не звернули увагу, що такі видані 13 жовтня 2014 року і 21 січня 2015 року в той час, як заборгованість виникла на підставі договорів від 31 жовтня 2014 року. ГУ ДПС вважає, що надані Сертифікати не можуть вважатися законною підставою щодо не віднесення позивачем кредиторської заборгованості до інших доходів як безнадійну заборгованість та її відповідного відображення в бухгалтерському обліку. Позивач та його контрагенти мали б звернутися до ТПП України після виникнення обставин щодо неможливості сплатити заборгованість у відповідний період (2014-2017рр.);

- посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328, пункт 4 частини четвертої статті 257 КАС України, ГУ ДПС зазначає, що суд безпідставно розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, адже загальна сума позовних вимог у справі складає 1178525 грн, а відтак, розгляд цієї справи повинен був розглядатися за правилами загального позовного провадження. На переконання ГУ ДПС, це є обов`язковою підставою для скасування судових рішень у цій справі і такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі №640/7239/19, від 21 травня 2020 року у справі №826/13041/15.

Також у касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про заміну сторони у справі з Головного управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

Верховний Суд ухвалою від 22 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, пункту 1 частини другої, частини третьої статті 353 КАС України з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС.

ТОВ «РЕНТАЛ ГРУП» правом на подання відзиву не скористалося, що не перешкоджає касаційному перегляду.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання ГУ ДПС та здійснення заміни відповідача у справі відповідно до статті 52 КАС України шляхом заміни Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (код ЄДРПОУ ВП 44116011), для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а також дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Ключовими питаннями, в межах яких відкрито касаційне провадження у цій справі, є: 1) перевірка правильності висновку судів попередніх інстанцій про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД» не набула статусу безнадійної і правове значення наявних в матеріалах справи Сертифікатів ТПП для цього висновку; 2) дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при обранні форми адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження .

Виходячи із порушених в касаційній скарзі питань, які поставлені перед судом касаційної інстанції, першочерговим є перевірка дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки скаржник вважає, що наявна обов`язкова підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд. На обґрунтування своїх доводів в цій частині позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 жовтня 2020 року у справі №640/7239/19, від 21 травня 2020 року у справі №826/13041/15.

Перевіряючи зазначені доводи, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 353 КАС України в редакції, чинній до 08 лютого 2020 року, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

За змістом пункту 2 частини другої статті 353 КАС України в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року, порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке полягає у розгляді в порядку спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд виключно у випадку, якщо таке порушення унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, починаючи з 08 лютого 2020 року, порушення судами попередніх інстанцій порядку розгляду справи не є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, а пов`язана із випадком, коли така помилка унеможливила встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим, посилання ГУ ДПС на наявність обов`язкової підстави для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд є безпідставними.

Більш того, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ГУ ДПС доводить, що загальна сума позовних вимог, які є майновими, складає 1178525,00 грн, однак, колегія суддів зазначає, що податковим повідомленням-рішенням №00001051402 позивачу не збільшувалися грошові зобов`язання, а зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 815091 грн.

У постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 817/1737/17 Верховний Суд зазначив про неналежність до вимог майнового характеру вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Оскільки на підставі податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток не може бути заявлено вимоги про стягнення грошових сум, колегія суддів вважає, що зазначені у такому податковому повідомленні-рішенні суми не включаються у розрахунок мінімальної/максимальної межі, встановленої законодавцем для розмежування категорії складності справи.

Відповідно, колегія суддів вважає, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, ухвалені за інших обставин, ніж ті, що мають місце у цій справі. Крім того, у справі №826/13041/15 не вирішувалося питання правильності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адже її було розглянуто судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з викладеним, доводи ГУ ДПС про допущення судами порушення норм процесуального права при обранні форми адміністративного судочинства і неможливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження не знаходять свого підтвердження.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права в межах першого ключового питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно з Актом перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД» станом на 01 жовтня 2016 року, що не була погашена станом на 30 вересня 2018 року. Керуючись пунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, контролюючий орган дійшов висновку, що кредиторська заборгованість набула статусу безнадійної, оскільки минув строк позовної давності. Також в Акті перевірки контролюючий орган, посилаючись на вимоги пункту 198.3 статті 198 ПК України, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дійшов висновку, що сума заборгованості, яка не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою, а тому позивач зобов`язаний був відкоригувати у періоді списання кредиторської заборгованості податковий кредит, сформований за наслідками придбання товарів, оплата за якими не була проведена.

Суд першої інстанції у рішенні від 30 листопада 2020 року вирішував питання наявності підстав вважати кредиторську заборгованість безнадійною на підставі пункту «ж» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, тобто чи є заборгованість такою, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством. Посилаючись на надання позивачем Сертифікатів ТПП, якими засвідчено настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 198.3 статті 198 ПК України.

Однак, суд апеляційної інстанції перевіряв можливість вважати кредитну заборгованість безнадійною саме на підставі пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що узгоджується з вимогами пункту 1 частини першої статті 244 КАС України [під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються]. Апеляційний суд, застосувавши норми П(С)БО 11 «Зобов`язання», статті 253, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановивши факт укладення між позивачем і ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД» додаткових угод до договорів, врахувавши наявність Сертифікатів ТПП, дійшов висновку, що заборгованість є поточною, а строк виконання зобов`язань за нею на момент проведення перевірки ще не настав. З цих же підстав суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати заборгованість безповоротною фінансовою допомогою. Як наслідок, суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 198.3 статті 198 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (стаття 134 в розділі ІІІ ПК).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Частиною першою статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина третя статті 264 ЦК України).

Відтак, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за придбані товари/послуги залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2023 року у справі № 520/723/20.

У постанові від 30 липня 2019 року у справі №820/568/13-а Верховний Суд зробив висновок, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, тощо.

Згідно з матеріалами справи, між позивачем (Новий Боржник) і ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД» (Первісні Боржники) були укладені вісім Договорів фінансового лізингу від 31 жовтня 2014 року, за умовами яких Новий Боржник компенсує Первісному Боржникові оплату вартості автомобіля (предмета лізингу), переданого Новому Боржникові у фінансовий лізинг, тимчасове володіння та користування за Актом приймання-передачі від 31 жовтня 2014 року до Основного договору та відступлення прав та обов`язків за Основним договором відповідно до положень Додаткової угоди №2 до Основного договору. У всіх договорах передбачений строк проведення Новим Боржником розрахунків - не пізніше 20 листопада 2014 року. Водночас 30 вересня 2017 року до договорів укладені Додаткові угоди, за змістом яких сторони визнали наявність у Нового Боржника відповідної заборгованості і погодили зміну строку проведення розрахунків - до 31 серпня 2020 року.

Також в матеріалах справи наявні копії Актів звіряння взаєморозрахунків за період з 01 жовтня 2014 року по 30 вересня 2017 року, підписані уповноваженими особами обох сторін договорів (а.с.80).

Загальна сума заборгованості за цими договорами складає 815091 грн.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга цієї статті).

У частині першій статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача перед ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД» безнадійною у розумінні пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а також безповортною фінансовою допомогою у розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань, з урахуванням додаткових угод до договорів, ще не настав. Тобто заборгованість є поточною, не підлягає включенню до складу доходів на підставі підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Згідно з доводами відповідача щодо порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 ПК України, якщо платник ПДВ (покупець) при придбані товару (послуг) сформував податковий кредит у податковому обліку за податковий звітний період, на який припадає дата отримання товару (послуг), але ціна за такий товар (послуги) не була сплачена постачальнику протягом строку позовної давності, то в податковому періоді, в якому в бухгалтерському обліку проводиться списання безнадійної кредиторської заборгованості, платник податку (покупець) повинен відкоригувати (зменшити) суму податкового кредиту, сформованого за першою подією - отримання товару (послуг). Підставою для коригування податкового кредиту буде бухгалтерська довідка про списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Однак, враховуючи відсутність підстав вважати кредиторську заборгованість безнадійною, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність зазначених доводів контролюючого органу.

Щодо доводів ГУ ДПС, пов`язаних із неможливістю прийняття до уваги наявних в матеріалах справи Сертифікатів ТПП як підстави для невизнання кредиторської заборгованості безнадійною, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, кредиторську заборгованість має позивач, а не ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД». Відповідач вважає цю кредиторську заборгованість безнадійною на підставі пункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а не пункту «ж» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що помилково розглядав суд першої інстанції.

Наявні в матеріалах справи Сертифікати ТПП, видані ТОВ «АВТОТРЕЙДІНГ-ДОНЕЦЬК», ТОВ «ФОРТУНА-ЛТД», засвідчують настання обставин непереборної сили з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів.

Відповідно, на переконання колегії суддів, надані Сертифікати ТПП не можна розцінювати доказом неможливості виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договорами. У межах цієї справи, наявність чи відсутність таких Сертифікатів не є вирішальним, оскільки між сторонами до спливу позовної давності за основними договорами укладені додаткові угоди, які змінили строк сплати зобов`язань - до 31 серпня 2020 року. Факт врахування судами попередніх інстанцій наявності таких Сертифікатів ТПП не свідчить про те, що саме це стало підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи ГУ ДПС, здійснені із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 вересня 2020 року у справі №805/1693/17-а та від 01 грудня 2020 року у справі №805/1811/17-а. У зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної реєстрації податкових накладних у відповідний період, оскільки такий виданий, більше, аніж за рік до моменту виникнення спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період до моменту його видачі. Крім того, зазначені Сертифікати стосувалися пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних у таких не йшлося.

Колегія суддів вважає, що судові рішення не суперечать вищенаведеним висновкам Верховного Суду, а правовідносини у таких справах не є подібними до правовідносин у справі № 640/8087/19, у якій подано касаційну скаргу.

Наведене у сукупності свідчить про те, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001051402 повністю, а податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №00005671402 - в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 244527,00 грн (за основним платежем 163018 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 81509,0 грн).

Водночас касаційна скарга не містить доводів про незгоду із висновками судів про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 01 лютого 2019 року №00001061402, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 510 грн.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга, в межах її доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі № 640/8087/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко