Рішення

від 03.10.2023 по справі 397/252/23

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 397/252/23

н/п : 2/397/136/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.10.2023 смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Максимовича І.В.,

секретаря судового засідання - Рум`янцевої О.І.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Надьон О.С.,

представника відповідача адвоката Сібілєвої Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, третя особа - Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом (з уточненнями), в якому просить стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2022 року по 03.01.2023 року в розмірі 26360 грн. та судові витрати, які складаються із судового збору - 1073,60 грн. і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

В обгрунтування позову позивач вказав, що 01.11.2018 був прийнятий на роботу в КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на посаду електромонтера з обслуговування електроустановок по сумісництву в період з 18 год. до 22 год., згідно з посадовою інструкцією електромонтера, з якою був ознайомлений 01.11.2018.

Наказом в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради за № 12 від 20.04.2022 його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України 29.04.2022 без зазначення підстав для звільнення та без попередження про звільнення з роботи не пізніше ніж за два місяці, та без зазначення згоди сесії виконкому Олександрівської селищної ради на зміну штатного розкладу КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з узгодженням його звільнення з профкомом.

Оскільки вважав своє звільнення незаконним з огляду на те, що не був повідомлений заздалегідь про те, що будуть звільняти по ініціативі роботодавця, що є порушенням ст. 49-2 КЗпП України, звернувся до Олександрівського районного суду Кіровоградської області за захистом своїх прав.

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області у цивільній справі №397/240/22 (н/п 2/397/186/22) його позовні вимоги були частково задоволено, а саме:

-визнано протиправним та скасовано наказ в.о. директора Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області №12 від 20.04.2022 про його звільнення з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок комунального підприємства з 29.04.2022;

-поновлено його на посаді по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з 02.05.2022;

-стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на його користь невиплачену заробітну плату за березень-квітень 2022 року в розмірі 6590 грн. 00 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 22135 грн. 07 коп., з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; а також cудові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та cудові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Таким чином, рішенням суду його було поновлено на попередній посаді, проте не вирішено питання про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу.

На виконання зазначеного рішення суду, відповідно до наказу, виданого КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області від 03.01.2023 за №1, його було поновлено з 02.05.2022 на посаді по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок. Також п.3 зазначеного наказу було передбачено виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3295,00 грн.

Але, станом на даний час, в добровільному порядку відповідачем йому не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Його середня заробітна плата становила за один місяць - 3295 грн. Таким чином, за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з 02.05.2022 по 03.01.2023 йому належить до виплати сума за 8 місяців, а саме - 26360 грн.

Таким чином, оскільки рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області у цивільній справі №397/240/22 (н/п 2/397/186/22) його було поновлено на попередній посаді, проте не вирішено питання про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, враховуючи положення ст. 235, 236 КЗпП України, постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №460/2675/18 (адміністративне провадження №К/9901/47606/21), звернувся до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою судді від 17.03.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.29-31)

21.03.2023 року представником позивача надано документи на виконання ухвали суду від 17.03.2023 (квитанція про сплату судового збору) (а.с.33, 34).

Ухвалою судді від 22.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.35-36).

14.04.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити повністю у задоволенні позову позивача. Згідно рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2022, на яке посилається позивач з КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, на яке посилається позивач, останньому було виплачено середній заробіток в сумі 22135,00 грн., отже він уже отримав середній заробіток і який, як зазначено менший ніж вказує позивач і просить стягнути чомусь 26360,00 грн. Адже у вказаному рішенні є всі обчислення.

Крім того, в наказі №1 від 03.01.2023 про поновлення на роботі допущена помилка і в даний наказ внесено зміни до ч.3 та вказано, що ОСОБА_1 необхідно виплатити негайно невиплачену заробітну плату за один місяць в сумі 3295 грн., оскільки ця вимога була поставлена у вказаному рішенні суду, яке додав позивач і наказ приведений у відповідність до цього рішення.

Також, позивач у судовому засіданні по справі №397/240/22 на запитання головуючого судді про те, що мав на увазі ОСОБА_1 при вимозі стягнення середньої заробітної плати чи це стягнення за час вимушеного прогулу, відповів ствердно, що підтверджується аудіозаписом судового засідання (а.с. 50).

Ухвалою суду від 14.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.84).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Вказав, що з 2018 року працював електромонтером у відповідача. 29.04.2022 року його звільнили з займаної посади за скорошенням штатної чисельності без попередження про звільнення. Накз про звільнення видали через два місяці після звільнення. Він звернувся до судуза захистом порушених прав та його поновили на посаді. У відповідача працював по сумісництву. Крім того, мав основну роботу на повну ставку. Він отримав від відповідача за рішенням суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з обгрунтувань, зазначених у позовній заяві (уточненій).

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з обгрунтувань, зазначених у відзиві. вважає, що не можливо стягувати два середніх заробітки з відповідача на користь позивача при його звільненні. Також, позивач працював за основним місцем роботи, отримував заробітну плату, а тому йому не завдано шкоди.

Представник третьої особи надав заяву про розгляд справи без участі їх представника на наявними в справі документами та доказами (а.с.75-76).

Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 14 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, № 63566/00Л).

Судом встановлено, що рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2022 у цивільній справі №397/240/22 (н/п 2/397/186/22) позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено частково:

-визнано протиправним та скасовано наказ в.о. директора Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області №12 від 20.04.2022 про звільнення з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок комунального підприємства ОСОБА_1 з 29.04.2022;

-поновлено ОСОБА_1 на посаді по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області з 02.05.2022;

-стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за березень-квітень 2022 року в розмірі 6590 грн. 00 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 22135 грн. 07 коп., з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; а також cудові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та cудові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.;

-стягнуто з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.;

-в частині позовних вимог до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області відмовлено;

-рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню (а.с.15-20).

Відповідно до наказу в.о. директора Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради №1 від 03.01.2023 «Про поновлення на посаду», на виконання рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2022:

-скасовано наказ в.о. директора КП «Лісове» Олександрівської селищної ради №12 від 20.04. про звільнення з займаної посади по сумісництву електромонтера з обслуговування електроустановок комунального підприємства ОСОБА_1 з 29.04.2022;

-поновлено ОСОБА_1 на посаді по сумісництву електромонтера з обслуговування електоустановок КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з 02.05.2022;

-головному бухгалтеру КП «Лісове» Олександрівської селищної ради Гриценко Н.Б. виплатити ОСОБА_1 негано - середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3295 грн. 00 коп. (а.с.7).

Відповідно до наказу №15 від 20.03.2023 в.о. директора Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради «Про внесення змін до наказу №1 від 03.01.2023 про поновлення на роботі», на виконання рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2022 та викладання суті у відповідності до резолютивної частини вказаного рішення, внесено зміни в ч.3 наказу №1 від 03.01.2023, виклавши її в такій редакції: Головному бухгалтеру комунального підприємства «Лісове» Гриценко Н.Б. виплатити ОСОБА_1 негайно невиплачену заробітну плату за один місяць в сумі 3295 грн.(а.с.51).

27.02.2023 ОСОБА_1 подано заяву в.о. директора КП «Лісове», в якій останній просив виплатити йому середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.05.2022 (належної йому в зв`язку з поновленням на роботі відповідно до ст.235 КЗпП України) по дату фактичного виконання судового рішення в частині поновлення його на роботі (ст.236 КЗпП України), а також просив надати йому довідку про доходи за період з травня 2022 по даний час (а.с.8, 9).

Відповідно до довідки про доходи, виданої КП «Лісове» Олександрівської селищної ради 16.05.2022 №4, ОСОБА_1 дійсно працював у КП «Лісове» Олександрівської селищної ради з 01.11.2018 по 29.04.2022 за сумісництвом на посаді електромонтер з обслуговування електроустановок; нарахована заробітна плата за січень 2022 - 3295 грн., за лютий 3295 грн., за березень - 0,00 грн., квітень (компенсація за невикористану відпустку при звільненні ) 1154, 88 грн.; загальна сума доходу з урахуванням виплат по тимчасовій непрацездатності за період з 01.05.2021 по 29.04.2022 без урахування аліментів становить 25686,07 грн. (а.с.10).

Відповідно до копії відомості нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов`язаних із нею за січень 2023 №7, ОСОБА_1 нараховано кошти з розрахунку посадового окладу у розмірі 4010,00 грн. та виплачено на СКР кошти в сумі 2421,04 грн. (а.с.13).

Відповідно до копії відомості нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, відрахувань та податків, пов`язаних із нею за лютий 2023 №6, ОСОБА_1 нараховано кошти за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 22135,07 грн. та виплачено на СКР кошти в сумі 13364,05 грн. (а.с.12).

Відповідно до копії відомості нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов`язаних із нею за березень 2022 №1, ОСОБА_1 нараховано кошти за час вимушеного прогулу у сумі 3295,00 грн. та до виплати за 2 половину місяця - 1989,35 грн. (а.с.14).

Відповідно до копії відомості нарахування заробітної плати, відрахувань та податків, пов`язаних із нею за квітень 2022 №5, ОСОБА_1 нараховано кошти за час вимушеного прогулу у сумі 3295,00 грн. та виплачено на СКР кошти в сумі 1989,35 грн. (а.с.11, 52 на звороті).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Пала Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 по справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) дійшла висновку, що вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію. Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який вчинив неправомірні дії по відношенню до працівника, що позбавили його можливості виконувати трудові функції та отримувати заробітну плату за виконану роботу. Тому за цей час працівник, права якого було порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

З аналізу постанови від 08.02.2022 по справі № 755/12623/19 Великої Палати Верховного Суду слідує, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини 2 статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Тобто, держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату. Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування не період його незаконного позбавлення роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконного позбавлення працівника можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівника, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі № 501/2316/15-ц, викладеного у постанові від 26.08.2020 року, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 за № 9, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП, оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з`являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзаців 4, 5 пункту 2 Порядку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже згідно зазначених норм середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати, отриманої за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, на число цих відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулось 29.04.2022, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за січень та лютий 2022, оскільки відомості про нарахування заробітної плати позивачу за березень 2022 відсутні.

Разом з тим, рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2022 у справі №397/240/22 (н/п 2/397/186/22 встановлено розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 , а саме - 168,97 грн. (а.с.15-20).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлений розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 не доказується при розгляді зазначеної справи.

Вимушеним прогулом позивача є період з 02.05.2022 (дата звільнення - 29.04.2022, який є останнім днем роботи позивача) по 03.01.2023 (дата поновлення позивача на роботі), оскільки заробітна плата за час вимушеного прогулу повинна бути стягнута за весь час порушеного права, тобто станом на день відновлення такого права позивача, та складає 175 робочих днів.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч.6 ст.6 Закону України № 2136-IX від 15.03.2022 « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст.73 КЗпП України (щодо встановлення святкових і неробочих днів).

Таким чином, кількість робочих днів у травні 2022 року - 22 дні, у червні 2022 року - 22 дні, у липні 2022 року - 21 день, у серпні 2022 року - 23 дні, у вересні 2022 року - 22 дні, у жовтні 2022 року - 21 день, у листопаді 2022 року - 22 дні, у грудні 2022 року - 21 день; за січень 2023 - 1 день.

Тобто, загальна кількість робочих днів за період з 02 травня 2022 року по 03 січня 2023 року становить 175 днів.

Тому, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2022 по 03.01.2023 становить 29569,75 грн. (175 робочих днів х 168,97 грн. = 29569,75 грн.).

Разом з тим, у позовній заяві (уточненій) позивачем визначено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 26360 грн.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем вимог у розмірі 26360 грн.

Згідно з п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) та у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 (провадження № 61-25545св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19), від 27 листопада 2019 року у справі № 401/1813/16-ц (провадження № 61-29744св18), від 22 березня 2023 року у справі № 136/423/22 (провадження № 61-9636св22).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушего прогулу задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 26360 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків та обов`язкових платежів.

З огляду на положення п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність допустити до негайного виконання стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Відповідно до ст.137, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім і підтверджені документально судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн.(а.с.34) та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 3500 грн. (а.с.5, 6, 59-63).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 206, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, третя особа -Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2022 року по 03.01.2023 року у розмірі 26360 (двадцять шість тисяч триста шістдесят) гривень 00 (нуль) копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Лісове» Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1073 гривні 60 копійок та оплату витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 гривень 00 копійок.

Рішення суду у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 13.10.2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Надьон Олена Станіславівна, адреса робочого місця: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України,63; ордер серія ВА №1049361 від 14.03.2023.

Відповідач: Комунальне підприємство "Лісове" Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, адреса місця знаходження: 27346, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Лісове, вул. Тітова,214, код ЄДРПОУ - 34791051.

Представник відповідача: адвокат Сібілєва Любов Григорівна, місце знаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул. Ватутіна,51, ордер серія ВА №1041791 від 12.04.2023.

Третя особа на стороні відповідача: Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, адреса місця знаходження: 27300, Кіровоградська область, Кропивницький район, смт. Олександрівка, вул. Незалежності України,42-А, код ЄДРПОУ - 04364035.

Суддя: І.В. Максимович