Рішення

від 11.09.2023 по справі 752/3453/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3453/22

Провадження № 2/752/2096/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 вересня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА МЕДІА ГРУПА» про захист честі, гідності, ділової репутації,-

в с т а н о в и в:

11.02.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат В.Кабанов звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-встановити факт поширення відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сторінці електронного видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» (ІНФОРМАЦІЯ_19) недостовірної інформації, яка повідомлена читачам у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_20», що стосується особистого життя ОСОБА_3 ;

- зобов?язати відповідачів упродовж трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити з веб-сайту інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» (ІНФОРМАЦІЯ_19) публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_17 року «ІНФОРМАЦІЯ_20»;

- зобов?язати відповідачів упродовж трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати на сторінці електронного виданя «ІНФОРМАЦІЯ_18 (ІНФОРМАЦІЯ_19) вступну та резолютивну частини рішення, з урахуванням - обмежень щодо розповсюдження персональних даних позивача;

- зобов?язати відповідачів упродовж трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили опублікувати на веб-сторінці електронного видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» (ІНФОРМАЦІЯ_19) спростування недостовірної інформації наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ: На виконання судового рішення редакція електронного видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» повідомляє, що поширена на веб-сайті в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_17 року інформація стосовно приватного та публічного життя ОСОБА_1 є недостовірною та визнана судом такою, що порушує честь, гідність останнього та завдає шкоди його діловій репутації. Допущені окремими представниками авторського колективу образливі висловлювання стосовно ОСОБА_1 є неприпустимими для членів журналістської спільноти, які здійснюють діяльність в українському інформаційному просторі;

- за результатом судового захисту особистих немайнових прав ОСОБА_4 на його користь з власника й засновника видання стягнуто моральну шкоду та судові витрати;

- визнати такими, що порушують немайнові права ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, використання слова «ОСОБА_6» та (або) словосполучення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та (або) словосполучення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під час згадки власного імені позивача, як таких, що не є складовими імені, по-батькові й прізвища ОСОБА_1 ;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн., понесені витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., витрати, пов?язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду в розмірі 5 757,00 грн. та витрати, пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

В обгрунтування позову зазначив, що у 2021 році ОСОБА_1 під час користування інтернет-мережею за результатом переходу за контекстним посиланням потрапив на веб-сторінку електронного видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» ІНФОРМАЦІЯ_19, на якій ІНФОРМАЦІЯ_17 року було розміщено публікацію: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Постійне посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_4 , наступного змісту « ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_17 Известный в Киеве и Киевской области ОСОБА_5 в срочном порядке распродает все свое имущество и готовится к бегству из Украины Об этом сообщают источники в Посольстве США в Украине и в нескольких украинских ведомствах. Хотя основная часть имущества ОСОБА_6 записана на его близких родственников, он опасается, что в ближайшее время всего этого он может лишиться. Дело в том, что ОСОБА_8 по заданию российских спецслужб уже много лет всячески пытается навредить Украине - продвигает идеи сепаратизма, открыто показывает, что ненавидит украинцев, сообщает издание Антикор».

Відео вставка № 1 «ОСОБА_6 часто участвует в пропагандистских передачах российских СМИ, где обливает грязью не только украинские власти, но и Соединенные Штаты Америки. К примеру, в выпуске « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на НТВ ОСОБА_8 рассказывал, как « Америка захватила власть в Украине».

Відео вставка № 2 «Во время избирательной кампании в США ОСОБА_1 по заданию российских кураторов активно работал против ОСОБА_10 - всячески его оскорблял и обливал грязью в своем видеоблоге и в соисетях. Теперь же ОСОБА_6 боится, и вполне обоснованно, что за такую откровенную работу на российские спецслужбы США накажут его финансовыми санкциями. Более того, по данным источников, все близкие друзья Калоши, которые сейчас проживают в США, давно отвернулись от него и прекратили любые контакты с ним. Всем ясно, что в этот раз ОСОБА_1 не отвертеться. И отвечать ему придется перед законом не только Украины, но и ОСОБА_11 . Сейчас ОСОБА_8 , известный своей трусливостью, постоянно скрывается. Он надеется, что ему удастся сбежать в Израиль и там отсидеться - у ОСОБА_1 есть израильский паспорт. В свое время на тот момент председатель Комитета Верховной Рады по иностранным делам ОСОБА_12 обращалась к правоохранителям с просьбой проверить факт наличия двойного гражданства у ОСОБА_6 . При этом ОСОБА_8 тщательно скрывает от своих друзей и компаньонов, что готовит побег из Украины. Однако вряд ли даже в ОСОБА_13 сможет укрыться, когда США призовут его и других кремлевских марионеток к ответу за их подрывную деятельность…»

Вважає, що вказані факти є беззаперечними, оскільки підтверджуються офіційними документами Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора та Служби безпеки України, які додаються до позовної заяви.

Формування у суспільства громадської думки про ОСОБА_1 як злочинця, який своїми висловлюваннями та вчинками завдає шкоди суверенітету та безпеки держави Україна - є порушенням немайнових прав позивача, оскільки утворює антирейтинг особи.

«... ОСОБА_14 часто участвует в пропагандистоких передачах российских СМИ, где обливает грязью не только украинские власти, но и Соединенные Штаты Америки. К примеру, в выпуске « ОСОБА_15 и его банда» на ОСОБА_16 рассказывал, как « Америка захватила власть в Украине.... вказана частина публікації потребує окремого коментаря. Як зазначалось вище, в текст публікації вбудовано посилання на YouTube канал користувача « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Наведений фрагмент є частиною авторської програми « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на YouTube - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Сама авторська програма за своїм змістом - це режисерські, а відтак змонтовані відеокадри, з висловлюваннями ОСОБА_1 . Авторська програма є відображенням сприйняття політикуму її авторами та не є особистою та офіційною позицією ОСОБА_1 . Про те, що даний відеоматеріал, оприлюднений каналом НТВ, є викривленням власної позиції ОСОБА_1 як громадянина України, який погодився на спілкування з журналістами, може свідчити ОСОБА_17 (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_13) - повна версія інтерв?ю, яка оприлюднена на YouTube - каналі самого ОСОБА_1 в день виходу програми на « ІНФОРМАЦІЯ_8 »

Оцінка програми «Новые русские сенсации: «Зеленский и его банда» була надана також цими безпосередніми дійовими особами - ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у авторській програми американського журналіста ОСОБА_24 «ІНФОРМАЦІЯ_14», (розміщена на YouTube - каналі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ІНФОРМАЦІЯ_15 року. Посилання:ІНФОРМАЦІЯ_16). Мова у програмі йде про інформаційні війни та про можливість впливу на громадську думку шляхом професійного відбору інформаційного контенту, який надається для споживання громадськості.

І ОСОБА_20 , і ОСОБА_21 одноголосно стверджують про те, що шляхом монтажу відеоряду журналісти НТВ здійснили викривлення інформаційного простору. ОСОБА_1 повідомляє, що давав інтерв?ю українським журналістам і обов?язковою умовою інтерв?ю було отримання ним немонтованого відеоряду, що і був у подальшому.

Водночас, в текст «оспорюваної» публікації зроблено вставку фрагменту, який покликаний утворити у читача думку про те, що ОСОБА_1 є добровільним учасником російської програми антиукраїнської пропаганди. Таким чином, повідомлення про те, що позивач на каналі НТВ розповідав про те, як Сполучені Штати Америки захопили владу в Україні, а також твердження про добровільну та свідому участь ОСОБА_4 у сюжеті авторської програми на каналі НТВ є недостовірною інформацією.

«Во время избирательной кампании в США ОСОБА_1 по заданию российсих кураторов активно работал против Байдена...». Знову ж таки, як і вище, вказана фраза є твердженням про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, за відсутності самого факту будь-яких зносин позивача як із так званими «російськими кураторами», так і з представниками інших держав, що нав?язують свою волю всупереч інтересам української держави.

«... Всем ясно, что в этот раз ОСОБА_1 не отвертеться. И отвечать ему придется перед законом не только Украины, но и ОСОБА_11 » зміст цієї частини публікації наводить читачів на думку, що ОСОБА_1 є міжнародним злочинцем, який переховується від слідства України та Сполучених Штатів Америки, що є також посяганням на честь та гідність позивача.

Наприкінці публікації інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» називає ОСОБА_4 боягузом, який постійно переховується, та, вживаючи лексичне словосполучення «призовут его и других кремлевских марионеток» ототожнює позивача з маріонеткою.

Відповідно до інформації з відкритих джерел, етимологічне значення слова «Маріонетка» - це лялька (в театрі ляльок), яку приводить у рух за допомогою ниток, шнурів актор-ляльковод, схований від глядача. В переносному значенні "маріонетка" - людина, держава, уряд, слухняним знаряддям y ЧУЖИХ руках(https://uk.wikipedia.org/wiki/Маріонетка).

Відтак, вжиті стосовно позивача слова «боягуз» та «маріонетка» є неприхованою образою. Крім того, з середини лютого 2021 року позивач почав отримувати телефонні дзвінки від друзів та знайомих, які під час бесіди цікавились, коли і чому позивач збирається поїхати з України. Тривалий час позивач не міг збагнути, звідки люди, з якими він підтримує близькі стосунки і по-великому рахунку, від яких не має секретів щодо власних подорожей та переміщень, вирішили, що позивач бажає покинути межі України, тим паче, з огляду на розповсюдження світом пандемії коронавірусної хвороби та запровадженими загальносвітовими обмеженнями на пересування. Вказані дзвінки приводили позивача у стан розпачу.

Підстави для «дружніх запитань» стали для позивача очевидними після того, як позивач зміг ознайомитись зі змістом публікації на сайті інтернет-видання «ІНФОРМАЦІЯ_18». Саме у змісті публікації і міститься суть причинно-наслідкового зв?язку із запитаннями знайомих.

Також, просив врахувати, що ОСОБА_1 упродовж багатьох років є громадським діячем.

У 2010 році обраний депутатом Києво-Святошинської районної ради Київської області від партії «Український демократичний альянс за реформи» («УДАР»), був Головою фракції партії у районній раді.

У 2012 та 2014 роках ОСОБА_1 зареєстрований кандидатом у народні депутати України у загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками Політичної партії «УДАР» та партії «Блок Петра Порошенка».

З 2016 року ОСОБА_1 є головою Київської обласної організації Руху «Справедливість» Валентина Наливайченка та членом Політичної Ради Партії.

У 2019 році, під час виборчих перегонів з обрання Президента України ОСОБА_1 був довіреною особою кандидата на пост Президента України ОСОБА_22 . Також, ОСОБА_3 є журналістом і тривалий час займається журналістською діяльністю, постійно знаходиться в інформаційному просторі, дає коментарі і висловлює власні думки з приводу внутрішньополітичного життя Держави та спрямованості її зовнішньої політики.

Журналістську діяльність розпочав у 1993 році. Був спеціальним кореспондентом відділу бойової та гуманітарної підготовки служби військ газети Військової частини НОМЕР_1 .

Писав статті та репортажі для видання Сил протиповітряної оборони «Вартові неба», був акредитований у Верховній Раді України та Міністерстві внутрішніх справ України.

У листопаді 1996 року ОСОБА_1 (в якості кореспондента газети «Вартові неба») нагороджений грамотою Міністра оборони України за сумлінну, творчу працю, зразкове виконання службових обов?язків.

В характеристиці ОСОБА_1 , складеній керівництвом газети Сил Протиповітряної оборони України «Вартові неба», зазначено, що ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно визначеним журналістом, матеріали, які вийшли з-під його пера, відрізняються глибиною розробки теми, багатством мови, великою якістю фотоматеріалів. Критичні матеріали, підготовлені ним, об?ективні й злободенні. Постійно удосконалює свій професійний рівень, сміливо береться за важкі теми, виявляючи при їх розробці компетентність. Користується авторитетом серед колег по роботі.

З 1996 року ОСОБА_3 є членом Союзу Журналістів України. У квітні 2007 року ОСОБА_1 нагороджений грамотою Головного управління розвідки Міністерства оборони України за об?єктивне висвітлення діяльності управління.

В 2007, 2008, 2009 роках ОСОБА_1 нагороджений заохочувальними відзнаками Головного управління розвідки Міністерства оборони України: «15 років воєнної розвідки України», «Почесна відзнака» та «За сприяння воєнній розвідці України II ступеня».

З 2007 року по 2018 рік ОСОБА_1 був радником Начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а з 2014 року по 2019 рік - радником Голови Служби зовнішньої розвідки України. Наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_1 був залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відряджений на територію проведення АТО у жовтні 2014 року та у лютому 2015 року.

У вересні 2014 року ОСОБА_1 головою Служби безпеки України нагороджений відомчою відзнакою "Вогнепальна зброя" - пістолетом GLOCK-17.

З 2007 року ОСОБА_1 є адвокатом та займається професійною правозахисною діяльністю.

Тому, інформація, яка розповсюджується на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_10, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , зачіпає його честь та гідність, що є підставою для звернення до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.05.2022 року відкрито провадження по справі з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання (а.с. 39).

11.07.2022 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» - адвоката Горленко А.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти вимог позову повністю заперечив як в частині заявлених вимог до нього, так і в частині заявлених вимог до ОСОБА_2 .

Вказав, що ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» є юридичною особою за законодавством України, яка була створена 13.07.2018 року, до складу учасників якої належать 3 фізичних особи, в т.ч. ОСОБА_2 , частка якого складає 70% статутного капіталу Товариства.

Керівником Товариства є ОСОБА_2 , який займає посаду директора. Основним видом діяльності Товариства є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов?язана з ним діяльність (код 63.11). Іншими видами діяльності є: веб-портали (код 63.12), надання інших інформаційних послуг н.в.і.у. (код 63.99), надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20), діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код 69.20), рекламні агентства (код 73.11).

Зазначив, що Товариство є власником веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_21» (ІНФОРМАЦІЯ_10), що підтверджується копією відповідного договору про надання послуг із створення сайтів від 05.06.2018 року, а також власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_22

Зазначив, що веб-сайт «ІНФОРМАЦІЯ_21» ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) представляє собою українську блог-платформа, агрегатор аматорських думок, поглядів та оцінок щодо найактуальніших подій в Україні та світі. Завдання сайту - створити майданчик для творчих людей для вільного вираження поглядів, зібрати в одному місці цікавих авторів, здатних створювати якісні та популярні матеріали. Автори мають право вільно висловлювати свої погляди. думки, та оціночні судження.

Авторам публікацій дозволяється вільно вибирати у своїх публікаціях мовні засоби та звороти, вживати гіперболи, алегорію. Допускасться критична оцінка публічних осіб та відомих політиків (чиновники колишні та нинішні, держслужбовці, депутати, тощо), а також іронія, сатира та гумор на іхню адресу. блогеру чи творчій особі. Адміністрація сайту гарантує право на свободу вираження поглядів на будь-якому сайті може бути опублікований матеріал, думка, погляд на подію або проблему в будь-якому розділі сайту, включно з блоком « ІНФОРМАЦІЯ_11 » та всі розділи статей - «Політика» «Економіка» «Суспільство», «Ринки», «Світ» та «Авто».

Свої матеріали автори можуть розміщувати як самостійно, так і за допомогою адміністрації сайту. Адміністрація сайту не несе відповідальність за блоги та думки опубліковані на ньому. Всі матеріали на сайті є плодом творчості сторонніх користувачів. Вказані вище обставини підтверджуються протоколом огляду веб-сторінки інтернет ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_21» від 04.07.2022 року.

Таким чином, діяльність Товариства не пов?язана із діяльністю 3MI, в т.ч. друкованих ЗМІ, як про це зазначає позивач у позові.

Вказав, що Товариство підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_17 року на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_21» ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) була оприлюднена публікація російською мовою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_23), надалі «Публікація», публікація не містить відомостей щодо її автора.

Зауважив, що веб-сайт Товариства «ІНФОРМАЦІЯ_21» (ІНФОРМАЦІЯ_10) розміщує публікації третіх осіб, при цьому авторство публікації не належить працівникам Товариства, а належить третій особі. Але нажаль через обставини об?єктивного характеру, наразі Товариство не має можливості встановити автора вказаної публікації, враховуючи наступні обставини.

Інформація, яка міститься на веб-сайті ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» «ІНФОРМАЦІЯ_21» ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) знаходиться на відповідних серверах, які належать компанії OVH Groupe SA та які розміщені в м. Страсбург, Франція. 10.03.2021 р., тобто практично через місяць після оприлюднення Публікації в дата-центрі компанії OVH Groupe SA сталося пожежа, внаслідок якої було повністю зруйновано частину серверів, в т.ч. на яких зберігалася інформація, що міститься на веб-сайті Відповідача 2 ІНФОРМАЦІЯ_21» ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ).

Зазначені обставини були загальновідомими, оскільки набули широкого розголосу в ЗМІ, так як пожежа в дата-центрі компанії OVH Groupe SA спричинила також складності в роботі світових лідерів електронних ресурсів зокрема Google та YouTube.

Внаслідок виходу з ладу серверів, які належать компанії OVH Groupe SA, було втрачено продакшн версія веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_21» (ІНФОРМАЦІЯ_10) та бекап (резервна копія даних). Після відновлення роботи веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_21» ІНФОРМАЦІЯ_24) частину інформації та функціоналу втрачено, в т.ч. колонки, які містили інформацію про авторство статей, розміщених раніше.

Внаслідок втрати вказаної частини інформації Товариство не має технічної можливості встановити автора публікації.

Також, вказав, що аналіз публікації свідчить про те, що всі викладені в ній обставини носять оціночний характер. Висловлювання, які є предметом розгляду у даній справі, не є твердженнями про вчинення позивачем конкретних діянь, а сам характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були здійснені, призводить до їх сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження. Більш того, з урахуванням викладеного, можна дійти висновку, що спірне висловлювання автора публікації є його особистою думкою та сформованим переконанням, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, не посягають на честь, гідність та ділову репутацію Позивача.

Крім того, звертаємо увагу суду, що публікація містить посилання на інші публікації, оприлюднені на інших електронних ресурсах. Враховуючи викладене, позовні вимоги, які стосуються захисту його честі, гідності та ділової репутації не підлягають задоволенню, так само як і вимоги про відшкодування моральної шкоди за їх недоведеністю.

Що стосується вимог до ОСОБА_2 , то вважає його неналежним відповідачем по даній справі, а отже позов до нього не підлягає задоволенню.

01.07.2022 року на адресу суду від представника ОСОБА_2 - адвоката А.С. Москаленко А.С. надійшов відзив по справі, в якому останній позов не визнав повністю, як в частині заявлених вимог до нього, та і в частині заявлених вимог до ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА».

Вказав, що ОСОБА_2 є учасником ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА», частка якого складає 70% статутного капіталу Товариства. Також, ОСОБА_2 є керівником ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА», основним видом діяльності якого є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов?язана з ним діяльність (код 63.11), іншими видами діяльності є: веб-портали (код 63.12), надання інших інформаційних послуг н.в.іу. (код 63.99), надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20). діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код 69.20), рекламні агентства (код 73.11).

Зазначив, що власником веб-ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА». тому, ОСОБА_2 не є належним відповідачем.

07.09.2022 року на адресу суду від представник позивача - адвоката В. Кабанова надійшла заява про долучення доказів та просив залишити позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 149 999,00 грн. (а.с. 97-116).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 149999,00 грн. - залишено без розгляду (а.с. 124-125).

13.01.2023 року на адресу суду від представника позивача - адвоката В. Кабанова надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що наведені у відзивах твердження відповідачів не відповідають дійсним обставинам спірних правовідносин та є хибними, оскільки аналіз та перевірка статті, що поширена на веб-сторінці електронного видання «ІНФОРМАЦІЯ_18» за всіма наведеними у п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 ознаками (обставинами) підтверджує наявність юридичного складу правопорушення немайнових прав ОСОБА_1 (а.с.131-148).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.01.2023 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд справи (а.с.160).

В судовому засіданні представник позивача - Кабанов В.І. позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача-1 - ОСОБА_23 в судовому засідання проти поову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в письмових заявах по суті спору.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Статтею 13 ЦПК Українивизначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» є юридичною особою за законодавством України, яка була створена 13.07.2018 року, до складу учасників якої належать 3 фізичних особи, в т.ч. ОСОБА_2 , частка якого складає 70% статутного капіталу Товариства.

Керівником Товариства є ОСОБА_2 , який займає посаду директора. Основним видом діяльності Товариства є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов?язана з ним діяльність (код 63.11). Іншими видами діяльності є: веб-портали (код 63.12), надання інших інформаційних послуг н.в.і.у. (код 63.99), надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20), діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (код 69.20), рекламні агентства (код 73.11).

ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» є власником веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_21» (ІНФОРМАЦІЯ_10), що підтверджується копією відповідного договору про надання послуг із створення сайтів від 05.06.2018 року, а також власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_22

Також судом встановлено та не заперечно сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_12 на веб-сайті «ІНФОРМАЦІЯ_21» ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) була оприлюднена публікація російською мовою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_10/news/news_politics/full/1102-agent-kremlya-kostya-bedovoi-kalosha-ispugalsya-amerikanskix-sankcij-rasprodaet-imushhestvo-i-gotovit-pobeg-iz-ukrainy), надалі «Публікація», публікація не містить відомостей щодо її автора.

На момент розгляду справи за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10/news/news_politics/full/1102-agent-kremlya-kostya-bedovoi-kalosha-ispugalsya-amerikanskix-sankcij-rasprodaet-imushhestvo-i-gotovit-pobeg-iz-ukrainy вказана публікація відсутня.

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено, що розміщена відповідачами інформація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, за своєю суттю є інформацією негативного характеру та не відповідає дійсності.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду роздруківки сторінки з мережі інтернет з веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_21» (ІНФОРМАЦІЯ_10).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із ст. ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Як роз`яснено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Відповідно до Закону України «Про телекомунікації» доменне ім`я - позначення (словесне, цифрове, словесно-цифрове), яке використовується для ідентифікації діяльності юридичних і фізичних осіб в мережі Інтернет, з будь-якою метою. Під час реєстрації доменного імені реєстрант надає контактну інформацію про себе реєстратору, таким чином, ці дані є в розпорядженні реєстратора та адміністратора. Факт реєстрації доменного імені означає делегування прав на нього реєстранту, який використовує відповідне доменне ім`я для позначення сайту, тобто є власником цього сайту. Відповідно належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, є дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені.

Крім того, у випадку, якщо програмне забезпечення веб-сайту розміщене на договірних засадах на веб-сервері отримувача послуг хостингу, останньому повинна бути відома інформація про такого володільця програмного забезпечення веб-сайту в силу існуючих договірних відносин.

Отже, оскільки реєстрант доменного імені має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені, отримувач послуг хостингу має можливість здійснювати налаштування/зміну адресації веб-сайту таким доменним іменем, вони є відповідальними за створення технологічної можливості функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет. А володілець облікового запису встановлює порядок та умови використання веб-сайту та є особою, відповідальною за зміст веб-сайту.

При цьому першочерговою умовою для можливості адресації веб-сайту відповідним доменним іменем є реєстрація такого доменного імені.

Отже, власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу.

Слід зазначити, що згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.

Згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом (ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Судом встановлено та не заперечено сторонами, зокрема, відповідачами, що ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» є власником веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_21» ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), що також підтверджується копією відповідного договору про надання послуг із створення сайтів від 05.06.2018 року, а також власником доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_22

Судом також встановлено, що ТОВ «НОВА МЕДІА ГРУПА» є юридичною особою за законодавством України, яка була створена 13.07.2018 року, до складу учасників якої належать 3 фізичних особи, в т.ч. віддповіач ОСОБА_2 , частка якого складає 70% статутного капіталу Товариства, і який є директором останнього.

При цьому, як встановлено судом, автор вказаної вище публікації невідомий, а тому, власник веб-сайтів, на яких розміщено зазначений вище інформаційний матеріал, є належними відповідачем у даній справі.

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи`при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини`є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28.03.2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження.

Отже, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

У силу ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно із ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна, Прагер і Обершлік ) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст. ст. 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Судом встановлено, що також звернуто увагу суду в позовній заяві, що позивач є публічною особою, зокрема, останнім вказується про те, що він упродовж багатьох років є громадським діячем. У 2010 році був обраний депутатом Києво-Святошинської районної ради Київської області від партії «Український демократичний альянс за реформи» («УДАР»), був Головою фракції партії у районній раді.

У 2012 та 2014 роках був зареєстрований кандидатом у народні депутати України у загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками Політичної партії «УДАР» та партії «Блок Петра Порошенка».

З 2016 року є головою Київської обласної організації Руху «Справедливість» Валентина Наливайченка та членом Політичної Ради Партії.

У 2019 році, під час виборчих перегонів з обрання Президента України був довіреною особою кандидата на пост Президента України ОСОБА_22 . Також, є журналістом і тривалий час займається журналістською діяльністю, постійно знаходиться в інформаційному просторі, дає коментарі і висловлює власні думки з приводу внутрішньополітичного життя Держави та спрямованості її зовнішньої політики.

Журналістську діяльність розпочав у 1993 році. Був спеціальним кореспондентом відділу бойової та гуманітарної підготовки служби військ газети Військової частини НОМЕР_1 . Писав статті та репортажі для видання Сил протиповітряної оборони «Вартові неба», був акредитований у Верховній Раді України та Міністерстві внутрішніх справ України. У листопаді 1996 року в якості кореспондента газети «Вартові неба») нагороджений грамотою Міністра оборони України за сумлінну, творчу працю, зразкове виконання службових обов?язків.

В характеристиці позивача, складеної керівництвом газети Сил Протиповітряної оборони України «Вартові неба», зазначено, що ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно визначеним журналістом, матеріали, які вийшли з-під його пера, відрізняються глибиною розробки теми, багатством мови, великою якістю фотоматеріалів. Критичні матеріали, підготовлені ним, об?ективні й злободенні. Постійно удосконалює свій професійний рівень, сміливо береться за важкі теми, виявляючи при їх розробці компетентність. Користується авторитетом серед колег по роботі (а.с. 27).

З 1996 року ОСОБА_3 є членом Союзу Журналістів України. У квітні 2007 року ОСОБА_1 нагороджений грамотою Головного управління розвідки Міністерства оборони України за об?єктивне висвітлення діяльності управління (а.с. 26).

В 2007, 2008, 2009 роках ОСОБА_1 нагороджений заохочувальними відзнаками Головного управління розвідки Міністерства оборони України: «15 років воєнної розвідки України», «Почесна відзнака» та «За сприяння воєнній розвідці України II ступеня».

З 2007 року по 2018 рік ОСОБА_1 був радником Начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України, а з 2014 року по 2019 рік - радником Голови Служби зовнішньої розвідки України. Наказами керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України ОСОБА_1 був залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відряджений на територію проведення АТО у жовтні 2014 року та у лютому 2015 року.

У вересні 2014 року ОСОБА_1 головою Служби безпеки України нагороджений відомчою відзнакою «Вогнепальна зброя» - пістолетом GLOCK-17.

З 2007 року ОСОБА_1 є адвокатом та займається професійною правозахисною діяльністю.

Отже, відповідно межа допустимої критики та обсяги поширення інформації щодо позивача є значно ширшими, ніж щодо непублічної особи, оскільки він безпосередньо відіграє важливу роль у житті суспільства та його дії становлять підвищений суспільний інтерес.

Позивач як публічна особа мав би усвідомити, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною для позивача, навіть шокуючою; він мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для позивача.

Із аналізу всього змісту поширеної інформації вбачається, що висловлювання думки стосовно позивача, здійснено, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби.

Тому поширену інформацію щодо позивача слід розцінювати лише як критику його дій, тобто, спірні вислови є оціночним судженням, а не фактичним твердженням, які підлягають доведенню під час судового розгляду.

Отже, судом встановлена відсутність порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, або таких, що перешкоджають позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, що є підставою для відмови у позові.

Вказані у позовній заяві вислови, на думку суду, не можна вважати твердженнями, оскільки характер висновків та мовні засоби є оціночними судженнями які містять критичну оцінку.

В даному випадку поширена відповідачем в статті інформація щодо позивача, виходячи зі змісту всієї статті в цілому та змісту конкретних абзаців і фраз, складовою частиною яких вона виступала, має характер суб`єктивного припущення та не може бути кваліфікована судом як повідомлення про факт, що підлягає перевірці на предмет його істинності.

Крім того судом встановлено, що у статті переважно викладена критична оцінка діяльності позивача, що є вираженням суб`єктивної думки і поглядів. Така особлива форма подання мала на меті забезпечити, щоб інформація мала вплив на пересічного читача, а тому автор не може вважатися таким, що перевищив межі своєї свободи вираження через те, що обрав таку особливу форму викладення.

Вимога щодо доведення правдивості оціночного судження є неможливою та порушує свободу вираження поглядів та думки. Люди мають право мати думки та висловлювати їх вільно з питань, які становлять їх інтерес, думки, які дехто чи навіть усі можуть вважати перебільшеними, обмеженими або упередженими, але думки, яких вони чесно дотримуються.

Європейський суд у своїй судовій практиці дотримується підходу щодо захисту свободи вираження, вказуючи, що свобода висловлювати свої погляди є правом людини, визнаним у світі, мабуть, найбільш широко. Свобода слова визнається цінною, оскільки публічні обговорення є можливим інструментом досягнення суспільних цілей та вираження особистих поглядів саме по собі є людським благом пошуку істини, досягнення справедливості, викриття негативних тенденцій у суспільстві і взаємовідносинах між людьми.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 1,00 грн.

При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що

фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

У п. 3 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» указується, зокрема, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні відносин з оточуючими людьми, настання інших негативних наслідків. Звідси, потерпілий вважається зазнавшим моральну шкоду, якщо він перетерпів душевні страждання у виді негативних змін душевно-психологічного функціонування організму чи фізичні страждання у виді негативних змін біологічного функціонування організму.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 5 цієї постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.7 зазначеної постанови заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Враховуючи роз`яснення, що містяться у п. 9 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з характеру й обсягу фізичних, душевних і психічних страждань, що випробував позивач.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про, тому вони також задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із засад цивільного судочинства справедливості, добросовісності і розумності та з урахуванням балансу інтересів скерованих в принципах, зазначених в ст. 3 ЦК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 258-268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА МЕДІА ГРУПА» про захист честі, гідності, ділової репутації - відмовити.

Апеляціцна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляціцного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомленнч (виклику) учасників справи, зазансений строк обчислюється з дня складенння повного судового рішенняю

Суддя В.С. Хоменко