Рішення

від 03.10.2023 по справі 443/1544/22

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1544/22

Провадження №2/443/135/23

РІШЕННЯ

іменем України

03 жовтня 2023 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

провів у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачеві розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом, -

за участю:

представника відповідача ОСОБА_2

встановив:

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мельник А.В. звернувся до суду з позовною заявою до Ходорівської міської ради в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності за заповітом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтуванняпозовної заявипредставник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мельник А.В.покликається нате,що бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 була наймачемквартири АДРЕСА_2 .Ця квартиразнаходиться укомунальній власності,власником цьогомайна єтериторіальна громадас.Вибранівка вособі Вибранівськоїсільської радиЖидачівського районуЛьвівської області.Відповідно дозаповіту №543від 09.08.2022, ОСОБА_3 заповіла позивачці, ОСОБА_1 все їїмайно,де бвоно незнаходилось із чогоб вононе складалося,і взагалі,все те,що їйбуде належатина деньсмерті,і нащо воназа закономматиме право. ОСОБА_3 з 1972року працювалавчителем ушколі с.Вибранівка.Після смертібабусі позивачказвернулася доприватного нотаріусаЛьвівського міськогонотаріального округуКулиняка І.Я.з заявоюпро прийняттяспадщини.Однак,було відмовленоу реєстраціїправа власностіна квартируу зв`язкуз відсутністюправовстановлюючих документів.Згідно рішенняВибранівської сільськоїради Жидачівськогорайону Львівськоїобласті №193від 23.10.2009, ОСОБА_4 надано дозвілна приватизаціюквартири напідставі ч.1ст.23У«Про приватизаціюдержавного житловогофонду»,редакціях щодіяла натой момент.Відповідно доцієї статті,громадяни,на якихпоширюється дія цьогозакону,можуть реалізуватиконституційне право нажитло шляхомприватизації житлау гуртожиткуабо шляхомотримання соціальногожитла,або шляхомсамостійного вирішеннясвого житловогопитання.Відповідно допротоколу №14засідання МКпрофспілки від11.09.1980на порядокденний цьогозасідання буловинесено питаннярозподілу житловоїплощі уновозбудованому будинкудля вчителів. ОСОБА_3 було виділеноквартиру.Відповідно,є підставивважати,що будинокпо АДРЕСА_3 бувзбудований длявчителів,а квартириу ньомуможуть відноситисядо житловогофонду соціальногопризначення.У договорінайму спірноїквартири вказано,що строкдоговору становитьдесять роківз подальшимправом приватизації.Цей договірбув підписанийсекретарем Вибранівськоїсільської радиЖидачівського районуЛьвівської області.Отже,у договоріміститься відкладальнаумова щодоправа ОСОБА_3 приватизувати квартирупісля спливудесяти років.У подальшому, ОСОБА_3 зверталася доВибранівської сільськоїради ззаявою пропередачу їйв особиступриватну власністьвище вказаноїквартири.Голова Вибранівськоїсільської радиЖидачівського районуЛьвівської областінезаконно відмовив ОСОБА_3 у переданніїй увласність квартири,помилково пославшисьна ст.2ЗУ «Проприватизацію державногожитлового фонду»в редакціїчинній на30.11.2011.Право ОСОБА_3 на приватизаціюквартири виниклозначно раніше.Цей фактпідтверджується рішенняВибранівської сільськоїради Жидачівськогорайону Львівськоїобласті №193від 23.10.2009.Додатково зазначає,що ОСОБА_3 звернулась доВибранівської сільськоїради Жидачівськогорайону Львівськоїобласті іззаявою пропередачу їйу власністьквартири 18.11.2010,а відповідьсільського головидатована 30.11.2011.Понад рікголова Вибранівськоїсільської радиЖидачівського районуЛьвівської області ОСОБА_5 не реагувавна вищевказану заяву.Вважає,що такабездіяльність сільськогоголови с.Вибранівки потребуєокремої увагисуду,оскільки згідноп.14Положення пропорядок передачіквартир (будинків),жилих приміщеньу гуртожиткаху власністьгромадян,передача квартир(будинків),жилих приміщеньв гуртожиткахякі намомент набраннячинності ЗакономУкраїни «Прозабезпечення реалізаціїжитлових правмешканців гуртожитків»перебували укомунальній власності,кімнат укомунальних квартираху власністьгромадян здійснюєтьсяна підставірішень відповіднихорганів приватизації,що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Відтак, вважаючи незаконною відмовою ОСОБА_3 у приватизації найманої квартири, так як результат неможливість позивачкою оформити право власності на зазначене майно, представник позивачки звернувся до суду із даним позовом /т. а.с.2-5/.

30.12.2022на адресусуду надійшоввідзив Ходорівськоїміської радив якомупредставник відповідача ОСОБА_2 в просить відмовитиповністю узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 покликаючись нанаступні обставини.Згідно рішенняVIсесії VІІІ-госкликання Ходорівськоїміської радивід 27.10.2016 №291"Проприпинення Вибранівськоїсільської радиЖидачівського районуЛьвівської області"було прийняторішення проприпинення юридичноїособи -Вибранівської сільськоїради Жидачівськогорайону Львівськоїобласті (ідентифікаційнийЄДРПОУ -04374588),розташованої заадресою:81710,Львівська область,Жидачівський район,село Вибранівка,вул.Зарічна,буд.22шляхом приєднаннядо Ходорівськоїміської радиЖидачівського районуЛьвівської області(ідентифікаційнийЄДРПОУ 26269449),розташованої заадресою:вул.Грушевського,буд.38,місто Ходорів,Жидачівського районуЛьвівської області,яка сталав подальшомуправонаступником активіві пасивів,всіх майновихправ таобов`язківВибранівської сільськоїради Жидачівськогорайону Львівськоїобласті.Квартира №3яка сталапредметом позовупо данійсправі знаходитьсяв будинку,котрий розташованийза адресою: АДРЕСА_3 ,загальною площею-453,4кв.м тажитловою площею-183,8кв.м., перебуваєу комунальнійвласності Ходорівськоїміської ради (зареєстрований 06.09.2009 за територіальною громадою с. Вибранівка, в особі Вибранівської сільської ради, тип майна: житловий будинок). Крім того, відповідно до актів комісій Вибранівської сільської ради щодо перевірки житлових умов ОСОБА_3 , які були складені протягом 2013-2016 років, а саме: від 22.08.2013, від 12.08.2015, від 25.03.2016, а також акту комісії Ходорівської міської ради від 10.11.2017 встановлено, що трьохкімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею - 67,4 кв. м та житловою площею - 46,78 кв. м. В даній квартирі є освітлення та пічне опалення. ОСОБА_3 є квартиронаймачем даної квартири біля 30 років. Зареєстрована у вказаній квартирі з 2009 року. За місцем реєстрації не проживала, а на час складання даних актів проживала в АДРЕСА_4 у власному приватному будинку. За місцем проживання користується комунальними послугами, субсидією, а за місцем реєстрації квартира не опалювалася, світло не використовувалося, оскільки рахунки за споживання електроенергії не нараховувалися і не оплачувалися. Із свідчень сусідів квартира постійно закрита. Враховуючи вищенаведенедана квартиразнаходиться у комунальній власності Ходорівської міської ради, тобто власником її виступає територіальна громада. Згідно знормами статті345Цивільного кодексуУкраїни, до способу набуття права власності належать: у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності. Проте громадянка ОСОБА_3 за свого життя не набула права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини не належала на праві власності спірна квартира, а отже дана квартира не могла увійти до складу спадщини. Документом якийпосвідчує правовласності наоб`єктнерухомості єСвідоцтво проправо власностіна нерухомемайно,відповідний витягз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власностіта іншідокументи,що передбаченічинним законодавствомУкраїни.Кожний ізналежних документіввидається напідставі проведенняреєстраційних дійнотаріусом,або державнимреєстратором. Проте,жодного іздокументів,які підтверджуютьправо власностігромадянки ОСОБА_3 на квартиру,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,позивач непредставив.Долучена доматеріалів справикопія Договорунайму житловогоприміщення с.Вибранівка укладеногоміж громадянкою ОСОБА_3 та Вибранівськоюсільською радою без номерата датийого укладеннястроком наймуна десятьроків зподальшим правомприватизації,що унеможливлюєвстановлення дійсногостроку діїданого договору,а такожзгідно ньогонеможливо встановитиким є ОСОБА_3 власником житлового приміщення чи його наймачем. Як вбачається з тексту даного договору неможливо встановити хто його підписував. Крім того, даний договір найму житлового приміщення на завірений печаткою Вибранівської сільської ради. При цьому даний Договір найму житлового приміщення с. Вибранівка не відповідає вимогам норм статтей 638, 810 Цивільного кодексу України та статті 284 Господарського кодексу України. /т. 1 а.с.52-54/.

07.02.2023 від представника позивачки адвоката Мельника А.В. надійшла відповідь на відзив в якій останнім зазначено, що відзив є необгрунтованим, а аргументи, викладені у ньому такими, що жодним чином не спростовують позовні вимоги ОСОБА_6 . Між ОСОБА_3 та Вибранівською сільською радою було укладено договір найму житлового приміщення. У цьому договорі вказано, що він складений в трьох примірниках один з яких зберігається у власника, другий у наймача, третій у паспортному столі Жидачівського PB УМВСУ. Також, даний договір містить підпис секретаря виконкому Вибранівської сільської ради. Відтак, вважає, що вимога статті 811 ЦК України щодо письмової форми укладення договору найму житла була виконана обома сторонами. Дійсність цього договору не оспорювала Вибранівська сільська рада, Ходорівська міська рада та не звертались до ОСОБА_3 з вимогами звільнити квартиру. Більше того, Відповідач, очевидно помилково, вказує, що площа квартири АДРЕСА_3 , яка стала предметом позову у даній справі становить 453,4 кв. м. Згідно технічного паспорту площа квартири 70, 5 кв. м. Щодо твердження відповідача про те, що оскільки ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини не мала у власності квартиру, дана квартира не могла увійти до складу спадщини покликається на ч. 5 п 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», де зазначено, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності у разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві. Згідно постанови Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року у справі №350/1850/17, факт того, що особа за життя не оформила свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно його спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтв про право на спадщину не позбавляє права на спадщину. ОСОБА_3 зверталася до Вибранівської сільської ради з заявою про передачу їй в особисту приватну власність вище вказаної квартири. Однак, їй було безпідставно відмовлено. Голова Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області незаконно відмовив ОСОБА_3 у переданні їй у власність квартири, помилково пославшись на ст. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції чинній на 30.11.2011. Право ОСОБА_3 на приватизацію квартири виникло значно раніше. Цей факт підтверджується рішенням Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №193 від 23.10.2009. Так, згідно рішення від 23.10.2009 ОСОБА_3 надано дозвіл на приватизацію квартири на підставі ч. 1 ст. 2 ЗУ «про приватизацію державного житлового фонду» в редакції що діяла на той момент. ОСОБА_3 за життя висловила волю на приватизацію квартири, отримала рішення Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області № 193 від 23.10.2009, яким їй було надано дозвіл на приватизацію квартири та розпочала процедуру приватизації квартири відповідно до вимог чинного законодавства України. У зв`язку з погіршення стану здоров`я і неможливістю особисто займатися приватизацієї квартири, 18.07.2022 ОСОБА_3 склала довіреність на ОСОБА_7 згідно якої та має право розпоряджатися усім майном. Також ОСОБА_3 оформила заповіт № 543 від 09.08.2022 згідно якого вона заповіла позивачці, ОСОБА_1 все майно, де б воно не знаходилось із чого б воно не складалося, взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право.

15.02.2023 представником відповідача подано заперечення в яких в задоволенні позову просить відмовити повністю /т. 1 а.с. 88-90/.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 16.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено розглядати за правилами загального позовного провадження на 29.12.2023 /т. 1 а.с. 40-41/.

29.12.2022 справа знята з розгляду у зв`язку з тим що у Львівській області оголошено повітряну тривогу /т. 1 а.с. 47/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 02.02.2023 за клопотанням представника позивача справу розглядом відкладено на 21.02.2023 /т. 1 а.с.64/.

21.02.2023 у зв`язку із заявленим клопотанням представника позивача в підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.07.2023 /т. 1 а.с.109-114/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 07.03.2023 за клопотанням представника відповідача справу розглядом відкладено на 23.03.2023 /т. 1 а.с.141/.

23.03.2023 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 26.04.2023 /т. 1 а.с.159-161/.

Ухвалою підготовчого засідання від 23.03.2023 в задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мельника А.В. про витребовування доказів відмовлено /т. 1 а.с.166-167/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 07.03.2023 за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 17.05.2023 /т. 1 а.с.173/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.05.2023 підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 13.06.2023 /т.2 а.с.2-3 /.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 13.06.2023 за клопотанням представника відповідача справу розглядом відкладено на 04.07.2023 /т.2 а.с.15 /.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.07.2023 за клопотанням представника відповідача справу розглядом відкладено на 17.08.2023 /т.2 а.с.33 /.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.08.2023 справу розглядом відкладено на 12.09.2023 та стягнуто штраф у розмірі 1342 гривні на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 / т.2 а.с.47-49 /.

12.09.2023 оголошено перерву до 03.10.2023 та повторно витребувано в нотаріуса спадкову справу /т.2 а.с.65-69 /.

Розгляд справи по суті відбувся 03.10.2023 в присутності представника відповідача.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі

Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_10 подав заяву в якій розгляд справи просить проводити у його відсутності та відсутності позивачки.

Представник відповідача Ходорівської міської ради Закорчемний І.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити з мотивів наведених у відзиві на позов.

Представник Вибранівської сільської ради Стрийського району Львівської області Самборська О.М. (секретар сільської ради 1996-2006; діловод сільської ради) в судовому засіданні 12.09.2023 проти задоволення позовних вимог заперечила та просила відмовити у позові покликаючись на те, що ОСОБА_3 у спірній квартирі не проживала.

Староста (голова) Вибранівської сільської ради Стрийського району Львівської області Зошій Р.В. в судовому засіданні 12.09.2023 зазначив, що ним надавалась відповідь ОСОБА_3 згідно якої останній повідомлено, що квартира АДРЕСА_2 , не може бути приватизована будь-якою фізичною особою відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме: ст. 2 п. 1 (До об`єктів приватизації належить квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовують на умовах найму» в редакції законів №3981-12 від 22.02.1994). Також пояснив, що дане питання мало розглядатися на засіданні виконавчого комітету, однак таке питання на розгляд виконавчому комітету не виносилось, а тільки листом за його підписом було повідомлено ОСОБА_3 про відсутність підстав для приватизації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до акту про прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництвом житлового-громадянського призначення будівельно-монтажні роботи закінчено червень 1980 /т.1 а.с.216-217/.

Згідно рішення виконавчого комітету Жидачівської районної ради народних депутатів Львівської області від 30.06.1980 №268 затверджено акт приймання в експлуатацію державною комісією закінченого будівництва 4-х квартирного будинку в с. Вибранівка від 28.06.1980 /т.1 а.с.220/.

Згідно рішення Жидачівської районної ради від 16.12.2008 №267 передано із комунальної власності Жидачівської районної ради у комунальну власність Вибранівської сільської ради будинок вчителя в АДРЕСА_3 /т. 41 а.с.171/.

Згідно наказу відділу освіти Жидачівської районної держадміністрації від 27.01.2009 № 53 будинок вчителя с. Вибранівка передано у комунальну власність територіальної громади Вибранівської сільської ради /т.1 а.с.247/.

Відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів на підставі наказу, розпорядження по відділу освіти від 27.01.2009 №53 житловий будинок в с. Вибранівка 4-х квартирний, загальна площа 276 кв. м. передано Вибранівській сільській раді / т.1 а.с.202/.

Згідно рішення Виконавчого комітету Вибранівської сільської ради №25 від 28.05.2009 4-х квартирному житловому будинку, який розміщений в АДРЕСА_3 і який знаходиться на балансі сільської ради присвоєно адресний номер 90 / т.1 а.с.200/.

Відповідно до довідки від 2009 № 90 виконкому Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області 4-х квартирний житловий будинок, який розміщений за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться на балансі Вибранівської сільської ради /т. 1 а.с.201/.

Відповідно рішення виконавчого комітету Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №41 від 29.10.2009 вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 за територіальною громадою с. Вибранівки в особі Вибранівської сільської ради /т. 1а.с.250/.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.09.2010 серія НОМЕР_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 на праві комунальної власності належить територіальній громаді с. Вибранівка в особі Вибранівської сільської ради; загальна площа:453,4 кв. м. /т.1 а.с.251/.

Згідно довідки Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 11.11.2009 №704 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться на балансі Вибранівської сільської ради / т.1 а.с.249/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 306864224 від 09.08.2022 квартира АДРЕСА_2 є комунальною власністю територіальної громади с. Вибранівка в особі Вибранівської сільської ради на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 , 06.09.2010, Вибранівська сільська рада /т. 1 а.с.25/.

Відповідно до протоколу №14 засідання МК профспілки від 11 вересня 1980 року, вирішено виділити згідно подання заяв квартири сімейним вчителям, зокрема, ОСОБА_3 / т.1 а.с.27-33/.

Згідно рішення Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №193 від 23.10.2009 ОСОБА_3 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_3 / т.1 а.с.26/.

Відповідно до рішення Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №192 від 23.10.2009 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_5 директору Вибранівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Павліву М.Я. / т.1 а.с.126/.

Відповідно до рішення Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №194 від 23.10.2009 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_11 /т.1 а.с.128/.

Згідно будинкової книги для прописки громадян що проживають по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 прописана за адресою: АДРЕСА_1 з 16.11.2010 /т.1 а.с.122-125/.

Згідно заяви поданої ОСОБА_3 від 18.11.2010 остання просить оформити передачу в особисту власність одноквартирний будинок, який займає разом із членами своєї сім`ї на умовах найму з належними будівлями і спорудами /т.1 а.с.34/.

Згідно листа Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 30.11.2011 ОСОБА_3 повідомлено, що квартира АДРЕСА_2 , не може бути приватизована будь-якою фізичною особою відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме: ст. 2 п. 1 (До об`єктів приватизації належить квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовують на умовах найму» в редакції законів №3981-12 від 22.02.1994, №40/97-ВР від 05.02.1997) /т.1 а.с.35/.

Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_3 з 23.08.1972 переведена на посаду вчителя школи с. Вибранівка, Жидачівського району Львівської області; з 26.08.1988 переведена на посаду заступника директора по навчально виховній роботі Вибранівської восьмирічної школи; з 07.04.1992 переведена по саду директора цієї школи /т.1 а.с.15-16/.

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 18.11.2010 №825 виданої Вибранівською сільською радою Жидачівського району Львівської області у квартирі за адресою АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_3 /т.1 а.с.21/.

Згідно технічного паспорту виготовленого 29.11.2010 на квартиру АДРЕСА_2 , житлова площа квартири 46,2 кв. м. /т.1 а.с.18-19/.

Відповідно до заповіту посвідченого 09.08.2022 зареєстрованого в реєстрі за № 543 ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповіла онуці ОСОБА_1 /т.1 а.с.12/.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадкового реєстру №70522224 від 03.11.2022 після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Кулиняк І.Я. заведено спадкову справа №69879536 /т.1 а.с.13/.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 20.10.2022 виконавчим комітетом Ходорівської міської ради ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 81 рік померла ОСОБА_3 /т.1 а.с.14/.

Згідно заяви про прийняття спадщини від 03.11.2022 ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 приймає /т. 1 а.с.22-23, 81-83/.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 03.11.2022 №70520798 приватним нотаріусом Кулиняк І.Я. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_3 /т. 2 а.с.91/.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Кулиняка І.Я. від 03.11.2022 №241/02-14 ОСОБА_1 роз`яснено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом їй необхідно подати правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_2 /т. 1 а.с.24/.

Згідно акту перевірки житлових умов від 12.08.2015 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 є користувачем квартири АДРЕСА_2 біля 30-ти років. Зареєстрована у вказаній квартирі з 2009 року. За місцем реєстрації не проживала і не проживає, а живе в АДРЕСА_4 у власному приватному будинку. За місцем проживання користується комунальними послугами, субсидією, а за місцем реєстрації дров для опалення не має, квартира не опалюється, світло не використовується, оскільки рахунки за споживання електроенергії не нараховувалися і не оплачувалися. З свідчень сусідів квартира-постійно закрита. Висновки комісії: Квартира потребує ремонту. Може бути надана в користування іншим користувачам /т. 1 а.с.59/.

Відповідно до акту перевірки житлових умов від 22.08.2013 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за даною адресою зареєстрована ОСОБА_3 , даній площі ніхто не проживає. ОСОБА_3 заселилась в дану квартиру за рушенням профкому школи у 1986 році . Ордер на вселення не отримувала, квартиру не приватизувала і в ній не проживала, відкривала іноді під час навчального. ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_4 . Квартира не використовується для проживання /т.1 а.с.58/.

Відповідно до акту перевірки житлових умов від 25.03.2016 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_3 є користувачем квартири АДРЕСА_2 біля 30-ти років. Зареєстрована у вказаній квартирі з 2009 року. За місцем реєстрації не проживала, не проживає, а живе в АДРЕСА_4 у власному приватному будинку. За місцем проживання користується комунальними послугами, субсидією, а за місцем реєстрації дров для опалення не має, квартира не опалюється, світло не використовується, оскільки рахунки за споживання електроенергії не нараховувалися не оплачувалися. З свідчень сусідів квартира постійно закрита. Висновки комісії: Квартира потребує ремонту. Може бути надана в користування іншим користувачам /т. 1 а.с.60/.

Згідно акту перевірки житлових умов від 10.11.2017 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 зареєстрована у вказаній квартирі з 2009 року. За Фактично проживає, в АДРЕСА_4 у власному будинку. За місцем реєстрації ніколи не проживала /а.с.61/.

При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.

Устатті 16 Цивільного кодексу Українизазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 даного Кодексу визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідностатті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 345 ЦК Українивизначено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Частиною 2статті 345 ЦК Українивстановлено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

У ч. 3ст. 9 ЖК УРСРвизначено, що громадяни мають право на приватизацію квартири (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Порядок здійснення приватизації регламентованоЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а також підзаконними нормативними актами, в тому числі, Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затвердженеНаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від16 грудня 2009 року.

Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ст . 1 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (ст. 1 Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати) кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів. Пунктами 4, 5 ст. 5 передбачено право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах.

Норми ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»встановлюють, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Частиною четвертою статті 5Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 8 вищевказаного закону - приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно ч. 10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених п. 2ст. 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає, і як вбачається, на спірну квартиру позивачки не розповсюджується.

Відповідно до п. 11ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 вказаного Положення визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків та передбачено які документи подаються до органу приватизації.

В той же час, з аналізу положень ч.2ст.2, ч.10ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»вбачається, щоправо на приватизацію не є безумовним. Однак відмоваоргану приватизаціїмає бути відповідним чином обґрунтована та вмотивована законними підставами.

Відповідно дост. 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст.1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно дост. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1ст.1235 ЦК Українизаповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст.ст.1268,1269,1270 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України в частині 5 пункту 13 постанови від22грудня 1995року №20«Про судовупрактику усправах запозовами прозахист праваприватної власності» зазначив, що в разі не передання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним частини квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на цю частину квартири.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України по справі № 6-121цс13 від 11.12.2013, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Відповідна правова позиція не змінилася і була викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 по справі № 669/629/16.

Спадкоємці наймача квартири вправі вимагати визнання за ними права власності коли наймач звернувся з належною заявою про її приватизації однак вона не була розглянута або в її задоволенні було незаконно відмовлено (Постанова Верховного суду від 09.02.2018 у справі № 719/179/17).

Суд звертає увагу, що згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на 18.11.2010) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об`єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на 18.11.2010) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна; делеговане повноваження: погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що 4-х квартирний будинок вчителя по АДРЕСА_3 , згідно акту державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію в червні 1980, будівельно-монтажні роботи закінчено 30.06.1980.

Відповідно до протоколу №14 засідання МК профспілки від 11.09.1980 спірну квартиру виділено ОСОБА_3 .

В ході судового розгляду встанволено, що спадкодавиця ОСОБА_3 у 1986 році заселилась у спірну квартиру АДРЕСА_7 .

16.12.2008 спірну квартиру передано із комунальної власності Жидачівської міської ради у комунальну власність Вибранівської сільської ради та в подальшому було зареєстровано право комунальної власності на вказаний житловий будинок за Вибранівською сільською радою, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.09.2010 серія АЕ №0456130.

З 16.11.2010 ОСОБА_3 прописана за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з наданих суду доказів вбачається, що спадкодавиця ОСОБА_3 вселена до спірної квартири на законних підставах, законність проживання ніхто не оспорює.

Спадкодавиця ОСОБА_3 бажаючи набути право власності на спірну квартиру в порядку приватизації, зверталась до Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області із відповідною заявою та рішенням Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 23.10.2009 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_2 вчителю Вибранівської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 . Окрім того, 18.11.2010 ОСОБА_3 зверталась із заявою в якій просила передачу в особисту власність спірну квартиру.

Таким чином, судом також встановлено, що за життя ОСОБА_3 зверталася із належно оформленою заявою до органу приватизації, отже висловила волю на приватизацію займаної нею квартири та рішенням виконавчого комітету Вибранівської сільської ради надано останній дозвіл на приватизацію.

Відтак, ОСОБА_3 за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації зазначеної квартири.

Право на завершення процедури приватизації та отримання даної квартири у власність, яке належало померлій ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті.

Тому покликання сторони відповідача на ту обставину, що спірна квартира не могла увійти до складу спадщини є хибними, оскільки згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України по справі № 6-121цс13 від 11.12.2013 у тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

З оглянутої судом матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_3 встановлено, що позивачка ОСОБА_1 єдиним спадкоємцем, яка вчасно та у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті бабусі ОСОБА_3 .

Суд натомість звертає увагу на рішення Європейського Суду з Прав Людини від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України», який підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з п. 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Іншими словами, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, правові позиціїВерховного Суду та Постанову Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20, а також зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов переконання, що право ОСОБА_3 на приватизацію спірної квартири, повинно бути відновлено, однак вже її спадкоємицею, якою за заповітом виступає ОСОБА_1 , в частині завершення приватизації спірного житла.

Беручи до уваги норми ст. ст. 26 та 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції станом на 30.11.2011) зі змісту наданої суду позивачем копії повідомлення Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, вбачається, що вищевказана житлова площа не може бути приватизованою будь-якою фізичною особою відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме: ст. 2 п. 1, відтак таке повідомлення носить інформативний характер та не є остаточним рішенням з приводу надання органом приватизації або відмовиу наданні згоди на приватизацію займаного житла.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації квартири, вчинила визначені законом дії щодо отримання її у власність, але померла до видачі правовстановлюючих документів на квартиру, право на приватизацію якої було успадковане позивачкою ОСОБА_1 , якаприйнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 набула право на спадкування усіх її прав та обов`язків, що їй належали на момент відкриття спадщини, у тому числі право на приватизацію квартири, однак за відсутності зареєстрованих правовстановлюючих документів на ім`я померлої, вона позбавлена можливості одержати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, у зв`язку з чим право позивачки підлягає захисту в судовому порядку.

Суд не приймає до уваги договір найму житлового приміщення укладеного між ОСОБА_3 та Вибранівською сільською радою, за умовами ОСОБА_3 надано безоплатно у користування трикімнатну квартиру площею 46,02 кв. м., кухню, коридор, ванну; строк договору 10 років з подальшим правом приватизації, оскільки зазначений договір не містить істотних умов договору, а саме дати вчинення та печатки Вибранівської сільської ради.

Надані стороною відповідача акти обстеження перевірки житлових умов за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що ОСОБА_3 є користувачем зазначеної квартири, однак не проживала і не проживає за вказаною адресою, судом до уваги не беруться, оскільки такі складені 22.08.2013, 12.08.2015, 25.03.2016 та 10.11.2017, а із заявою про приватизацію ОСОБА_3 зверталась 18.11.2010, окрім того, рішенням рішення Вибранівської сільської ради Жидачівського району Львівської області №199 від 23.10.2009 ОСОБА_3 надано дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_3 , що підтверджує правомірність користування останньою спірною квартирою.

Також судом встановлено, що будь-яких позовів щодо незаконності проживання спадкодавиці ОСОБА_3 відповідач не ініціював, що в сукупності із вищенаведеними доказами підтверджує факт законності вселення та користування спірною квартирою ОСОБА_3 .

Керуючись статтями4,5,12,13,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.10.2023.

Суддя Р.Г. Равлінко