Постанова

від 05.10.2023 по справі 914/2696/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. Справа №914/2696/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача Сластьон А.О. (адвокат, довіреність за № 01/01/07-1378/д від 30.12.2022

від відповідача Олексів Н.М. (адвокат, ордер серія СЕ № 1049753 від 26.09.2022)

від третьої особи не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд б/н від 28.06.2023

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 суддя: Мазовіта А.Б., м. Львів, повний текст рішення складено 12.06.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд, м. Київ

до відповідача приватного підприємства Девік, смт. Розділ, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізична особа-підприємець Лагун Віктор Олександрович, с. Жадове, Чернігівська область

про стягнення 887 618,24 грн.

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

26.10.2022 товариство з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд (надалі ТОВ Сільпо-Фуд) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства Девік (надалі ПП «Девік») про стягнення 887 618,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.03.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг. За цим договором відповідач зобов`язувався здійснювати вчасну доставку вантажу відповідно до встановленого строку та запланованого маршруту. Також відповідно до умов договору відповідач несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу.

Позивач зазначає, що 17.02.2022 сторонами була погоджена заявка за № 47593, відповідно до якої відповідач зобов`язувався доставити вантаж по маршруту Латвія-Україна до 05.03.2022. Однак, товар позивачу у погоджений строк не було доставлено у зв`язку із його втратою, яка сталася після закінчення погодженого строку доставки.

Таким чином, у зв`язку із втратою відповідачем вантажу, позивачу були завдані збитки в розмірі 887 618,24 грн., що включають в себе вартість втраченого товару, вартість витрат на митне оформлення товару в частині сплати ПДВ та акцизного збору, вартість витрат за послуги з сертифікації та лабораторного дослідження товару, а також витрат на страхування.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 15, 22, 611, 623, 629 ЦК України та ст. 216 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судові витрати залишено за позивачем.

Рішення суду мотивоване тим, що втрата вантажу відбулась не з вини відповідача, а внаслідок обставин, які не залежали від його волі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:

-порушення відповідачем погодженого в заявці строку доставки вантажу відбулося без впливу обставин непереборної сили та у зв`язку з тим, що відповідачем невчасно подано транспортний засіб для завантаження;

-судом не досліджено, що обставини форс-мажору не можуть поширюватися на вже прострочене зобов`язання;

-сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 46000-23-0778 від 17.02.2023 не існував на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, апелянт заперечує наявність форс-мажорних обставин в спірних правовідносинах.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що втрата вантажу сталася внаслідок ворожого обстрілу території, де знаходився транспортний засіб, тобто за обставин, які відповідач не міг передбачити та яким не міг запобігти.

Вважає, що лист Торгово-промислової плати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, у якому засвідчуються форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та сертифікат Львівської торгово-промислової палати №4600-23-0778 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.02.2023 є достатніми доказами, які засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

У судове засідання 27.09.2023 з`явилися представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи в судове засідання повторно не з`явився, причин неявки не повідомив, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, строки розгляду апеляційної скарги визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України, та позицію присутніх учасників справи про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні позивач (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Предметом спору є матеріально-правова вимога про відшкодування збитків позивачу за рахунок відповідача завданих втратою вантажу.

25.03.2019 ТОВ «Сільпо-Фуд» (замовник) та ПП «Девік» (виконавець) укладено договір №ЛОГ/МТ-249/19322456 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір), з урахуванням протоколу розбіжностей, за змістом якого виконавець зобов`язувався за плату та за рахунок замовника надати послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів замовника, а також за погодженням сторін в заявці інші додаткові послуги, які необхідні для доставки вантажу, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити надані послуги.

17.02.2022 сторонами було погоджено заявку №47593 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Латвія-Україна, автомобілем Volvo FN з напівпричепом KOGEL S 24 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , вагою вантажу 21 500 кг (23 плт/23 місць). Сторонами у заявці також було погоджено наступні умови перевезення: 18.02.2022 - завантаження м. Рига; 22.02.2022 - в`їзд на територію України, с. Нові Яриловичі, Чернігівська область, 04.03.2022 - розмитнення с.Квітневе, Броварський район, Київська область, розвантаження - 05.03.2023 с.Зимна Вода, Пустомитівський район, Львівська область.

Здійснюючи кваліфікацію спірних правовідносин, судами встановлено, що між сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг, правове регулювання якого підпадають під дію ч. 1 ст. 929 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за змістом яких за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що для виконання заявки №47593 відповідач залучив перевізника - ФОП Лагуна Віктора Олександровича, відповідно до укладеного 03.12.2021 договору перевезення вантажів №11091 (укладеного ПП «Девік» та ФОП Лагуна В.О.).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити вантаж довірений їй другою стороною (відправником) до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

21.02.2022 автомобіль Volvo FN з напівпричепом KOGEL S 24 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , був завантажений вантажем у Латвії, що підтверджується даними СМR №LV-758.

Відповідно до ч. 2 ст. 919 ЦК України вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Враховуючи те, що вантаж у строк, визначений заявкою №47593 від 17.02.2022, не виданий вантажоодержувачу (позивачу), має місце втрата даного вантажу.

Згідно ч. 1 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно частини 2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Згідно з ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Частинами 1, 2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

В межах заявлених позовних вимог судом досліджується питання наявності форс-мажорних обставин при втраті вантажу.

Відповідно до п. 11.1. договору про надання транспортно-експедиторських послуг №ЛОГ/МТ-249/19322456 від 25.03.2019 сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо це стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення цього договору.

Згідно з п. 11.2. договору належними доказами наявності форс-мажорних обставин і тривалості їх дії є сертифікат про такі обставини, що виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, а також уповноваженими органами держави, на території якої виникли форс-мажорні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

У статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Таким чином, для встановлення наявності/відсутності форс-мажорних обставин суд досліджує:

-причинно-наслідковий зв`язок між військовими діями (введенням воєнного стану) та невиконанням зобов`язань;

-лист Торгово-промислової палати України повинен відповідати вимогам до сертифікатів про форс-мажорні обставини;

-повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Судами встановлено, що 24.02.2022 автомобіль Volvo FN з напівпричепом KOGEL S 24 з вантажем перетнув кордон Білорусь-Україна у пункті пропуску «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці (Чернігівська область).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, на всій території Чернігівської області з 24.02.2022 по 03.04.2022 велися активні бойові дії, а с. Квітневе Броварського району Київської області віднесено до території, на якій велися бойові дії з 09.03.2022 по 30.03.2022.

Враховуючи ведення активних бойових дій на території Чернігівської та Київської областей, в т.ч. в напрямку Києва, водій, з метою збереження власного життя та вантажу, зупинився на стоянці в селі Новоселівка, вул. Шевченка, 26Д, Чернігівського району Чернігівської області (9 км від м. Чернігова).

В таких умовах, зважаючи на активні бойові дії на всій території Чернігівської області, подальше пересування транспортного засобу із вантажем у період часу з 24.02.2022 по 03.04.2022 по території Чернігівської області без ризику для життя та здоров`я водія було неможливим. Зважаючи на це, відповідач з незалежних від нього причин (які були тривалими та постійними у зазначеному проміжку часу) не міг виконати умови заявки щодо доставки вантажу до 05.03.2022.

Таким чином, обставин непереборної сили вже існували з 24.02.2022 (моменту ввезення вантажу на територію України) та продовжували існувати як на погоджену сторонами дату доставки вантажу одержувачу, так і до моменту знищення вантажу.

Звідси спростовуються доводи апелянта щодо впливу обставин непереборної сили після закінчення строку доставки вантажу.

Листом за вих. № 01/03 від 01.03.2022 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з введенням воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», унеможливлюється повне виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно договору та заявок.

При цьому, умовами договору не встановлено вимог щодо такого повідомлення, порядку його оформлення та надсилання. Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до відповідача за роз`ясненнями щодо змісту такого листа.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач повідомив позивача про виникнення форс-мажорних обставин.

Підтвердженням наведених обставин, а також неможливості прибуття транспортного засобу із вантажем у пункт розмитнення - с. Квітневе, Броварський район, Київська область, яке погоджене сторонами у заявці, є здійснення позивачем 04.03.2022 електронного митного оформлення вантажу.

20.03.2022 автомобіль Volvo FN з напівпричепом KOGEL S 24 та вантажем за адресою с. Новоселівка, вул. Шевченка, 26Д було знищено пожежею внаслідок потрапляння боєприпасів, їх уламків під час бойових дій, що підтверджується актом про пожежу від 10.05.2022, складеним Чернігівським районним управлінням ГУ ДСНС України у Чернігівській області.

Відповідно до довідки Чернігівського РУ ГУ ДСНС України у Чернігівській області від 10.05.2022 №13-06/1753, експертного висновку Чернігівської регіональної ТПП від 20.05.2022 №ЧК-135 підтверджується факт знищення вантажу внаслідок бойових дій (збройної агресії) Російської Федерації проти України.

Зі змісту листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який є загальнодоступним, вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту.

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п.6.10 Регламенту).

Розпорядженням Торгово-промислової палати України від 25.02.2022 №3 про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України, ТПП України уповноважило на період дії воєнного стану на території України регіональні торгово-промислові палати, зокрема Львівську ТПП, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України.

Сертифікатом Львівської торгово-промислової палати №4600-23-0778 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.02.2023 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: відсутність можливості виконати зобов`язання з доставки вантажу, на підставі заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №47593 від 17.02.2022 за договором, до пункту призначення у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, військові дії.

Таким чином, сертифікатом Львівської торгово-промислової палати № 4600-23-0778 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.02.2023 засвідчено, що обставини неможливості виконання господарського зобов`язання, а саме щодо доставки відповідачем вантажу до пункту призначення та видачі його вантажоотримувачу на підставі Заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №47593 від 17.02.2022 були форс-мажорними.

Звідси спростовуються посилання апелянта на те, що сертифікат Львівської торгово-промислової палати № 46000-23-0778 від 17.02.2023 не існував на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що втрата вантажу відбулась не з вини відповідача, а внаслідок обставин, які не залежали від його волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що враховуючи відсутність наявності повного юридичного складу для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, підстави для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у сумі 887 618,24 грн. відсутні.

З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог відповідають встановленим обставинам по справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

З цих підстав інші аргументи апеляційної скарги не аналізуються судом, оскільки не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд б/н від 28.06.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 19 971,40 грн., який сплачено згідно платіжної інструкції за № 8433402 від 13.06.2023.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо-Фуд б/н від 28.06.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2023 у справі № 914/2696/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 19 971,40 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 05.10.2023