Постанова

від 26.09.2023 по справі 910/4248/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. Справа № 910/4248/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Гуримський О.В.;

відповідача - Новосад Т.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023

у справі №910/4248/23 (суддя - Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 745309,66 грн, з яких: 136886,84 грн - 3% річних та 608422,82 грн - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем неналежним чином виконано грошове зобов`язання за договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. При цьому, основна заборгованість за договором поставки стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5418/21, що набрало законної сили. Позивач зазначає, що вказана сума боргу остаточно сплачена в порядку добровільного виконання рішення лише 07.03.2023, у зв`язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" інфляційні втрати у розмірі 608422,82 грн та 3% річних у розмірі 136886,84 грн за період з 19.12.2017 по 07.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 відкрито провадження у справі №910/4248/23 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4248/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" на користь позивача 136814,94 грн 3% річних та 608422,82 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального закону.

Відповідач вказує на пропуск позивачем позовної давності для звернення до суду з заявленим позовом, а також акцентує увагу на тому, що акт звірки, наявність якого покладено в основу висновків суду про переривання позовної давності, підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" неуповноваженою особою.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу у справі №910/4248/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано матеріали справи №910/4248/23 з суду першої інстанції, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкладено до надходження матеріалів справи до апеляційного суду.

26.07.2023 матеріали справи №910/4248/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4248/23, призначено її до розгляду на 26.09.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

До суду 04.08.2023 позивачем подано відзив, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У призначене засідання суду 26.09.2023 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що між сторонами було досягнуто всіх істотних умов договору поставки, що оформлено у вигляді єдиного документу - договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017, посилання на який міститься у підписаних між сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар українського походження врожаю 2020 року на умовах, зазначених у договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що товаром є насіння соняшнику загальною вартістю 1491000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2.1 договору умовами поставки товару є: DAP Товариство з обмеженою відповідальністю Полтавське ХПП, уч. Бобринець (Полсід (Інтер Агро Лтдтд), 27200, Кіровоградська обл., м. Бобринець, вул. Промислова, 1 згідно з правилами Інкотермс 2010.

Відповідно до п. 2.3 договору датою поставки товару вважається дата прийняття товару уповноваженими співробітниками вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній.

Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3 банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п. п. 2.5 та 2.6 договору. У разі ненадання цих документів (не здійснення дії) або неповного надання (здійснення) покупець має право затримати оплату товару або здійснити часткову оплату товару (п. 3.1 укладеного правочину).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 874714,55 грн наступними партіями:

- 19.11.2017 на суму 296582,86 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000052 від 19.11.2017;

- 20.11.2017 на суму 401194,85 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000053 від 20.11.2017;

- 29.11.2017 на суму 176936,84 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000055 від 29.11.2017.

Оскільки всупереч умовам договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" не здійснило оплату за поставлений позивачем товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" суми основного боргу в розмірі 874714,55 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5418/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, позов задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" 874714,55 грн заборгованості.

В межах розгляду спору у справі №910/5418/21 встановлено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" перед позивачем за договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 у розмірі 874714,55 грн, а також те, що зобов`язання з оплати товару мало бути виконано останнім у строк до 27.11.2017 та 18.12.2017 включно. Проте, відповідач не здійснив його виконання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що рішення суду у справі №910/5418/21 добровільно виконано відповідачем лише 07.03.2023, що підтверджується платіжними інструкціями №1454525 від 07.03.2023 та №1454534 від 07.03.2023. У зв`язку з цим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 608422,82 грн та 136886,84 грн 3% річних за період з 19.12.2017 по 07.03.2023.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення суми основної заборгованості, а тому просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, як похідних вимог.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що наявність грошового зобов`язання відповідача за договором у розмірі 874714,55 грн підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 25.10.2022 у справі №910/5418/21 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню. При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем невірно виконано розрахунок 3% річних, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" у розрахунку враховано день погашення боргу - 07.03.2023, у зв`язку з чим судом здійснено власний перерахунок 3% річних за період з 19.12.2017 по 06.03.2023.

Окрім того, судом відхилено аргументи відповідача з приводу пропуску позивачем позовної давності з огляду її переривання внаслідок підписання акту звірки взаємних розрахунків. Також за висновками суду станом на час подання позову строк позовної давності продовжений на підставі положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

З такими висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/5418/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" заборгованість за договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 у розмірі 874714,55 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24.05.2018 у справі №922/2391/16 та 30.08.2022 у справі №904/1427/21).

Відповідно до висновків щодо застосування ст. 75 ГПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивостей преюдиціальності. Також преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Важливим видається те, що обставини, встановлені у першій справі, що є преюдиціальною, мають належати до предмета доказування, тобто їх встановлення має бути необхідне для вирішення тієї справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певний факт до предмета доказування, є питанням права, а не факту. Питання факту це питання про те, чи була наявна/відсутня певна обставина, що має значення для вирішення певного спору. Фактичні обставини встановлюються через доказування. Доказування дає змогу відтворити той чи інший фрагмент дійсності в асортименті значущості для справи (предмет доказування). Юридична ж кваліфікація фактичних обставин здійснюється через співвіднесення певної обставини з певними юридичними нормами. Отже, юридичний факт - передбачена нормами права конкретна життєва обставина (дія, подія), котра є підставою для настання певних юридичних наслідків. Життєвий факт набуває ознак юридичного внаслідок юридичної кваліфікації, правозастосування. Таким чином, юридичний (правовий) факт - це той же самий життєвий факт, але в контексті наявності його правової регламентації.

Отже, місцевий господарський суд правомірно врахував преюдиціальні обставини, встановлені під час розгляду справи №910/5418/21, а саме наявність грошового зобов`язання відповідача за договором у розмірі 874714,55 грн. При цьому, у справі №910/5418/21 також встановлено, що зобов`язання з оплати товару мало бути виконано Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" у строк до 27.11.2017 та 18.12.2017 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст. ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені обставини справи, відповідач своїми діями порушив господарське зобов`язання, тому він вважається таким, що прострочив виконання, а відтак наявні підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.

За змістом ст. ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Отже, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо сплати вартості послуги з надання доступу до пропускної спроможності, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, місцевим господарським судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 608422,82 грн підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" здійснено невірний розрахунок суми 3% річних за період з 19.12.2017 по 07.03.2023, оскільки позивачем при розрахунку враховано день погашення боргу - 07.03.2023. У зв`язку з цим судом першої інстанції здійснено власний перерахунок 3% річних за період з 19.12.2017 по 06.03.2023 та за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 136814,94 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, а також доводів апеляційної скарги в наведеній частині, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До спірних правовідносин сторін застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки (ст. ст. 256 та 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки відповідач зобов`язаний був оплатити товар, поставлений позивачем, у строк до 27.11.2017 та 18.12.2017 включно, перебіг позовної давності розпочався 28.11.2017 за видатковими накладними №РН-0000052 від 19.11.2017 та №РН-0000053 від 10.11.2017 та 19.12.2017 за видатковою накладною №РН-0000055 від 29.11.2017.

У ст. 264 ЦК України визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно з цією статтею перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності:

а) вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку;

б) пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

При цьому, правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо у них є докази на підтвердження факту такого переривання.

У дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, господарському суду необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2018, в якому, зокрема, зазначено, що станом на 31.05.2018 заборгованість відповідача за договором поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 становила 874714,55 грн.

Вказаний акт звірки складений на бланку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" і на ньому міститься відтиск печатки відповідача. З боку відповідача акт підписаний ОСОБА_1

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що така особа як ОСОБА_1 , не працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд", а отже акт звірки підписаний неуповноваженою особою.

Однак, апеляційний суд вважає вказані аргументи необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» і викладено її у новій редакції, фактично, впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

З урахуванням наведеного, оцінюючи надані сторонами докази, суд застосовує поряд зі ст. 79 ГПК України стандарт «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.

Як було зазначено вище, акт звірки виготовлений на бланку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" та містить відтиск печатки відповідача.

В межах розгляду спору у справі №910/5418/21 судом встановлено, що одним з учасників електронного листування між сторонами з приводу виконання умов договору поставки №П-0839/8/18 від 07.11.2017 зі сторони відповідача виступав також ОСОБА_2 Особою, яка вказана у договорі поставки як така, що укладає вказаний договір від імені відповідача, є керівник підрозділу закупівель у Полтавській області ОСОБА_2.

Зазначення ж в акті звірки ОСОБА_1., а не ОСОБА_2 не спростовує обставин підписання акту звірки уповноваженою особою відповідача, зокрема, з огляду на можливість допущення описки в акті та враховуючи наявність на акті відтиску печатки відповідача і складення акту на бланку відповідача.

При цьому, у письмових поясненнях, поданих до суду під час розгляду справи №910/5418/21, позивач пояснив, що акт звірки від 31.05.2018 ним не виготовлявся, а надійшов від відповідача на поштову адресу позивача у двох примірниках.

Як наслідок, колегія суддів вказує на те, що надані позивачем докази на підтвердження факту підписання між сторонами акту звірки та, відповідно, переривання позовної давності, є більш вірогідними, ніж докази, надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" на спростування даної обставини.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів відхиляє аргументи відповідача з приводу підписання акту звірки неуповноваженою особою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд".

Отже, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, є обставиною, що свідчить про визнання боржником свого боргу, внаслідок чого відбулося переривання позовної давності та її перебіг розпочався заново, тобто з 01.06.2018 та мав закінчитися 31.05.2021.

Разом з цим, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на всій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який неодноразово продовжувався та тривав станом на час звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на необхідність застосування в даній справі висновків щодо перебігу позовної давності, сформованих у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №737/771/20, та враховано позиції щодо перебігу позовної давності, викладені в постановах Верховного суду від 01.09.2022 у справі №910/14346/21, 23.02.2022 у справі №357/10067/20 та 31.05.2022 у справі №926/1812/21.

У вказаних постановах касаційним судом зазначено, що строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, відповідно до Закону України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". Разом з тим, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" до 06.08.2020 року були продовжені саме процесуальні строки, визначені ЦПК України. Натомість строки, визначені п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема, строки визначені нормами матеріального права - ст. ст. 257 і 258 ЦК України, таких змін та (або) обмежень вищевказаним законом не зазнали і, відповідно, вважаються продовженими.

Враховуючи викладене, загальний строк позовної давності для захисту порушеного права позивача, про застосування наслідків спливу якого заявлено відповідачем, не пропущено, оскільки станом на день подання позову - 17.03.2023, такий строк продовжений згідно положень Закону України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Таким чином, звернення позивача з даним позовом 17.03.2023 здійснено в межах позовної давності.

Отже, з урахуванням всього вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" 136814,94 грн 3% річних та 608422,82 грн інфляційних втрат.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4248/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі №910/4248/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-трейд".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.10.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко