ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.10.2023м. ДніпроСправа № 904/3027/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 127 262 грн 00 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 06.06.2023 № 2023/49, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича грошові кошти в сумі 127 262 грн 00 коп., отримані останнім без достатніх правових підстав.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами існують правовідносини за договором на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05, на виконання умов якого відповідач надав відповідні послуги, а позивач їх оплатив. Проте, відповідачем послуги надані на суму 1 900 000 грн 00 коп., що відповідає ціні договору та даним акту здачі-прийняття робіт від 25.06.2021 № 1, в той час як відповідачем перераховані грошові кошти на загальну суму 2 027 262 грн 00 коп., що на 127 262 грн 00 коп. більше. Вимога позивача про повернення безпідставно отриманих коштів залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
04.07.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 30.06.2023 № б/н, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що дійсно між сторонами у справі укладено договір на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05, на виконання якого відповідач надав відповідні послуги, а позивач їх оплатив, проте різниця між ціною вказаного договору 1 900 000 грн 00 коп. та перерахованими позивачем грошовими коштами в сумі 2 027 262 грн 00 коп. не є безпідставно отриманими коштами, а є договірною санкцією по іншому договору на виготовлення конструкторської документації від 14.03.2018 № 14/03, укладеному між сторонами. Так, за вказаним договором позивач несвоєчасно оплатив надані відповідачем послуги, що стало підставою для нарахуванням останнім пені, 3% річних та інфляційних втрат, загальний розмір яких складає 77 446 грн 18 коп. Відповідач стверджує, що сторони погодили сплату 127 262 грн 00 коп. в якості штрафних санкцій за договором від 14.03.2018 № 14/04. Проте, позивачем порушені домовленості, згідно яких відповідачем не застосовуються штрафні санкції за договором від 14.03.2018 № 14/04, тому різниця в сумі 127 262 грн 00 коп., сплачена за договором від 18.05.2021 № 18/05, залишається за ФОП Христюк В.І. Відповідач вважає, що оскільки відносини, які склались між сторонами, є договірними, то помилковим є застосування положень ст. 1212 ЦК України. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач не скористався правом на надання відповіді на відзив порядку ст. 166 ГПК України у визначені судом строки.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги військовий стан в Україні та перебування головуючого судді на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
18.05.2021 між Фізичною особою-підприємцем Христюк Володимиром Івановичем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" (замовник) укладено договір на виготовлення конструкторської документації № 18/05 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи по виготовленню робочої конструкторської документації електричної частини, у обсязі та складі згідно із п. 1.2. договору (надалі за текстом - «роботи»), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Найменування, склад і обсяги робіт, їх ціна визначені в додатку №1 до договору (п. 1.2. договору).
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. договору підрядник зобов`язується виконати роботи в строк до 30.06.2021. Початком виконання робіт за цим договором є дата його підписання сторонами.
За умовами п. 3.2. договору замовник проводить розрахунки з підрядником шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок підрядника в строк до 31 грудня 2021.
Відповідно до п. 3.3. договору підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що підрядник передає замовнику виготовлену конструкторську документацію на електричну частину, за актом прийому-передачі конструкторської документації у строк, зазначений в п. 2.1 цього договору.
Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від підрядника акту прийому-передачі конструкторської документації перевіряє дотримання підрядником вимог договору до робіт та зобов`язаний повернути підряднику підписаний акт приймання-передачі конструкторської документації або мотивовані зауваження з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення, або запросити підрядника для складання двостороннього акту про виявлені недоліки, в якому сторони зазначають перелік недоліків та строки їх усунення (п. 5.2. договору).
Згідно з п. 5.3. договору у випадку відсутності у замовника зауважень сторони підписують акт виконаних робіт протягом строків, визначених в п. 5.2. договору.
Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-кому випадку до повного виконання сторонами їх обов`язків.
Всі зміни і доповнення до цього договору складаються у письмовій формі і є його невід`ємною частиною з дня їх підписання сторонами (п. 10.3. договору).
У додатку № 1 до договору «Найменування, склад та обсяг робіт» сторони погодили, що підрядник зобов`язується виготовити робочу конструкторську документацію електричної частини на виріб «Модифікація крану мостового електричного з підхватами з заміною вантажопідіймального візка». Загальна вартість робіт 1 900 000 грн 00 коп. без ПДВ. Строк виконання робіт до 30.06.2021 (а.с. 14).
На виконання умов договору відповідачем виконані обумовлені договором роботи на суму 1 900 000 грн 00 коп., про що сторонами складені та підписані без будь-яких зауважень: акт здачі-прийняття робіт № 1 від 25.06.2021, акт приймання-передачі конструкторської документації від 25.06.2021 (а.с. 15, 16).
Відповідно до вимог п. 3.2. договору позивач провір розрахунки із відповідачем за виконані роботи, сплативши на користь останнього грошові кошти у загальній сумі 2 027 262 грн 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями та платіжними інструкціями із призначенням платежу «оплата за послуги за дог. № 18/05 від 18.05.2021 без ПДВ»:
- від 14.07.2021 № 21700 на суму 212 770 грн 00 коп.;
- від 10.09.2021 № 22222 на суму 6 500 грн 00 коп. ;
- від 16.09.2021 № 22253 на суму 53 500 грн 00 коп.;
- від 14.09.2021 № 22246 на суму 171 500 грн 00 коп.;
- від 22.09.2021 № 22438 на суму 372 750 грн 00 коп.;
- від 30.09.2021 № 22447 на суму 53 250 грн 00 коп;
- від 05.10.2021 № 22497 на суму 9 420 грн 00 коп.;
- від 06.10.2021 № 22518 на суму 551 172 грн 00 коп.;
- від 06.10.2021 № 22519 на суму 4 260 грн 00 коп.;
- від 07.10.2021 № 22 550 на суму 186 375 грн 00 коп.;
- від 02.11.2021 № 22808 на суму 74 550 грн 00 коп.;
- від 02.11.2021 № 22807 на суму 106 500 грн 00 коп.;
- від 18.11.2021 № 23017 на суму 111 825 грн 00 коп.;
- від 18.11.2021 № 23 018 на суму 112 890 грн 00 коп. (а.с. 17-30).
Позивач стверджує, що перерахував відповідачу грошові кошти у більшій сумі, ніж вартість робіт, виконаних останнім за спірним договором, на 127 262 грн 00 коп. При цьому, між сторонами відсутні інші договірні зобов`язання у період з 2021 по 2023, окрім спірного договору.
У зв`язку із чим, 04.05.2023 позивач звернувся до відповідача із вимогою, в якій просив повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 127 262 грн 00 коп. (а.с. 31-33).
Як зазначає позивач, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до господарського суду.
Станом на час прийняття рішення доказів повернення відповідачем позивач грошових коштів у спірній сумі матеріали справи не містять.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суд встановив, що між сторонами укладено договір на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконані визначені умовами договору роботи на загальну суму 1 900 000 грн 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами. За змістом вказаних актів претензій та зауважень сторони одна до іншої не мають.
Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій із призначенням платежу «оплата за послуги за дог. № 18/05 від 18.05.2021 без ПДВ», позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 2 027 262 грн 00 коп., сума яких є більшою за вартість виконаних відповідачем робіт на 127 262 грн 00 коп.
Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 127 262 грн 00 коп. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а, отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 906/456/19.
Разом з тим, у постанові від 18.06.2021 по справі № 927/491/19Верховний Суд дійшов висновків, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.
Господарський суд зазначає, що відповідно до умов спірного договору вартість робіт узгоджена сторонами в сумі 1 900 000 грн 00 коп., та саме на таку суму відповідачем виконані роботи, що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт № 1 від 25.06.2021, приймання-передачі конструкторської документації від 25.06.2021 (а.с. 15, 16).
Перерахована позивачем на виконання умов п. 3.2. спірного договору сума 1 900 000 грн 00 коп. відповідає умовам договору, проте, решта перерахованих грошових коштів у розмірі 127 262 грн 00 коп. перерахована позивачем (набута відповідачем) не відповідно до умов договору на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05 та підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Подані відповідачем докази не спростовують викладеного.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому, господарський суд критично оцінює твердження відповідача, що грошові кошти в сумі 127 262 грн 00 коп. перераховані позивачем на користь відповідача в якості штрафних санкцій на виконання домовленостей, досягнутих в межах договору на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05 від 14.03.2018 № 14/04, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження таких домовленостей (узгодження між сторонами), зокрема, листування сторін, вимоги чи претензії відповідача із посиланням на порушення позивачем строків оплати робіт за договором від 14.03.2018 № 14/04; відповідь на вимогу позивача, направлену на адресу відповідача 04.05.2023 тощо.
Крім того, за розрахунком відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, загальна сума нарахованих ним штрафних санкцій за договором від 14.03.2018 № 14/04 становить 77 446 грн 18 коп., що вочевидь менше спірної суми 127 262 грн 00 коп.. При цьому, відповідачем не доведено підстав для залишення за ФОП Христюк В.І. сплаченої позивачем за договором від 18.05.2021 № 18/05 різниці грошових коштів саме в сумі 127 262 грн 00 коп.
Господарський суд зазначає, що положеннями ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Господарський суд зазначає, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевстановлених фактичних обставин справи, надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог оцінюються судом як є більш вірогідні, ніж докази надані відповідачем під час розгляду даної справи
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів в сумі 127 262 грн 00 коп. на користь позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд. 23, код ЄДРПОУ 38216314) 127 262 грн 00 коп. (сто двадцять сім тисяч двісті шістдесят дві грн 00 коп.) грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, 2 684 грн 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 16.10.2023
Суддя І.А. Рудь
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2023 |
Оприлюднено | 18.10.2023 |
Номер документу | 114184155 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Центральний апеляційний господарський суд
Дармін Михайло Олександрович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудь Ірина Анатоліївна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудь Ірина Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні