Постанова від 19.06.2024 по справі 904/3027/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3027/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 (повний текст складено та підписано 16.10.2023 суддя Рудь І.А.) у справі №904/3027/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 127 262 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 06.06.2023 № 2023/49, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича грошові кошти в сумі 127 262 грн 00 коп., отримані останнім без достатніх правових підстав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23 позов Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" 127 262 грн 00 коп. грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, 2 684 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладено договір на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій із призначенням платежу оплата за послуги за дог. № 18/05 від 18.05.2021 без ПДВ, позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 2 027 262 грн 00 коп., сума яких є більшою за вартість виконаних відповідачем робіт на 127 262 грн 00 коп.

Позивач вважає, що грошові кошти в сумі 127 262 грн 00 коп. отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а, отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до умов спірного договору вартість робіт узгоджена сторонами в сумі 1 900 000 грн 00 коп., та саме на таку суму відповідачем виконані роботи, що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт № 1 від 25.06.2021, приймання-передачі конструкторської документації від 25.06.2021 (а.с. 15, 16).

Перерахована позивачем на виконання умов п. 3.2. спірного договору сума 1 900 000 грн 00 коп. відповідає умовам договору, проте, решта перерахованих грошових коштів у розмірі 127 262 грн 00 коп. перерахована позивачем (набута відповідачем) не відповідно до умов договору на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 №18/05 та підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог оцінені судом першої інстанції як є більш вірогідні, ніж докази надані відповідачем під час розгляду даної справи.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів в сумі 127 262 грн 00 коп. на користь позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Фізичною особою-підприємцем Христюк Володимиром Івановичем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт зазначає, що між ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» та ФОП Христюк Володимиром Івановичем було укладено договір № 18/05 від 18.05.2021 р. На виконання умов договору та домовленостей між сторонами ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра- Сервіс Інтермаш» здійснило оплату на суму 2 027 262, 00 грн. Господарським судом Дніпропетровської області помилково не взято до уваги документальне підтвердження дебіторської заборгованості позивача перед ФОП Христюк В.І., який виник внаслідок неналежного виконання ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язань за договором №14/03 від 14.03.2018 р., а різниця між ціною договору № 18/05 від 18.05.2021 р. - 1 900 000,00 грн. та сплаченою фактично на рахунок ФОП Христюк В.І. сумою у розмірі 2 027 262. 00 грн., не є безпідставно отриманими коштами, а є договірною санкцією по іншому договору, укладеному між ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» та ФОП Христюк Володимиром Івановичем в 2018 році.

За результатами виконання сторонами договору № 18/05 від 18.05.2021 р. позивач та відповідач погодили підписання Акту звірки взаєморозрахунків і ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» підтвердив правомірність здійснення оплати на користь ФО-П Христюк В.І. суми у розмірі 2 027 262, 00 грн., проте позивач умисно замовчує цей факт.

Судом першої інстанції помилково не встановлено, до між позивачем та відповідачем велося усне спілкування та мала місце домовленість щодо оплати за договором. При цьому позивачем неодноразово зазначалося, що спірна сума не є помилково перерахованою, а сплачена у відповідності до домовленостей сторін, більш того сторони планували укладати нові договори щодо виготовлення конструкторської документації.

14 березня 2018 р. між ФОП Христюк Володимиром Івановичем та ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» було укладено договір на виготовлення конструкторської документації № 14/03 від 14.03.2018 р.

На виконання умов цього договору ФОП Христюк Володимир Іванович та ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» уклали акт здачі-прийняття робіт № 5 від 27.07.2018 р. на суму 700 000, 00 грн.

Згідно п. 3.2. договору на виготовлення конструкторської документації № 14/03 від 14.03.2018 р., ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язаний сплатити кошти у розмірі 700 000, 00 грн. на користь ФОП Христюк В.І. впродовж 140 банківських днів після підписання акту приймання-передачі

Однак, ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» здійснив оплату з порушенням вказаних вище термінів, чим допустив прострочення платежу, а враховуючи, що між сторонами була погоджена можливість стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, сторони у правовідносинах за договором № 18/05 від 18.05.2021 р. погодили сплату 127 262, 00 грн. в якості штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язань по договору № 14/03 від 14.03.2018 р.

ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервю Інтермаш» порушив домовленості, згідно яких фізичною особою-підприємцем Христюк В.І. не застосовуються до ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 14/03 від 14.03.2018р., а сплачена останнім різниця у розмірі 127 262,00 грн. по договору № 18/05 від 18.05.2021 р. залишається за ФОП Христюк В.І.

Отже, оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то помилковим є застосування до них ст. 1212 ЦК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 10.11.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/3027/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3027/23.

17.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3027/23.

Ухвалою суду від 28.11.2023 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23 - залишити без руху.

Надати Фізичній особі-підприємцю Христюк Володимиру Івановичу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 4026,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23.

До канцелярії суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

18.05.2021 між Фізичною особою-підприємцем Христюк Володимиром Івановичем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортного устаткування "Віра-Сервіс Інтермаш" (замовник) укладено договір на виготовлення конструкторської документації № 18/05 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи по виготовленню робочої конструкторської документації електричної частини, у обсязі та складі згідно із п. 1.2. договору (надалі за текстом - роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Найменування, склад і обсяги робіт, їх ціна визначені в додатку №1 до договору (п. 1.2. договору).

Згідно з п. п. 2.1., 2.2. договору підрядник зобов`язується виконати роботи в строк до 30.06.2021. Початком виконання робіт за цим договором є дата його підписання сторонами.

За умовами п. 3.2. договору замовник проводить розрахунки з підрядником шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок підрядника в строк до 31 грудня 2021.

Відповідно до п. 3.3. договору підставою для оплати є підписаний сторонами акт виконаних робіт.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що підрядник передає замовнику виготовлену конструкторську документацію на електричну частину, за актом прийому-передачі конструкторської документації у строк, зазначений в п. 2.1 цього договору.

Замовник протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання від підрядника акту прийому-передачі конструкторської документації перевіряє дотримання підрядником вимог договору до робіт та зобов`язаний повернути підряднику підписаний акт приймання-передачі конструкторської документації або мотивовані зауваження з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення, або запросити підрядника для складання двостороннього акту про виявлені недоліки, в якому сторони зазначають перелік недоліків та строки їх усунення (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.3. договору у випадку відсутності у замовника зауважень сторони підписують акт виконаних робіт протягом строків, визначених в п. 5.2. договору.

Відповідно до п. 10.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але у будь-кому випадку до повного виконання сторонами їх обов`язків.

Всі зміни і доповнення до цього договору складаються у письмовій формі і є його невід`ємною частиною з дня їх підписання сторонами (п. 10.3. договору).

У додатку № 1 до договору Найменування, склад та обсяг робіт сторони погодили, що підрядник зобов`язується виготовити робочу конструкторську документацію електричної частини на виріб Модифікація крану мостового електричного з підхватами з заміною вантажопідіймального візка. Загальна вартість робіт 1 900 000 грн 00 коп. без ПДВ. Строк виконання робіт до 30.06.2021 (а.с. 14).

На виконання умов договору відповідачем виконані обумовлені договором роботи на суму 1 900 000 грн 00 коп., про що сторонами складені та підписані без будь-яких зауважень: акт здачі-прийняття робіт № 1 від 25.06.2021, акт приймання-передачі конструкторської документації від 25.06.2021 (а.с. 15, 16).

Відповідно до вимог п. 3.2. договору позивач провір розрахунки із відповідачем за виконані роботи, сплативши на користь останнього грошові кошти у загальній сумі 2 027 262 грн 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями та платіжними інструкціями із призначенням платежу оплата за послуги за дог. № 18/05 від 18.05.2021 без ПДВ:

- від 14.07.2021 № 21700 на суму 212 770 грн 00 коп.;

- від 10.09.2021 № 22222 на суму 6 500 грн 00 коп. ;

- від 16.09.2021 № 22253 на суму 53 500 грн 00 коп.;

- від 14.09.2021 № 22246 на суму 171 500 грн 00 коп.;

- від 22.09.2021 № 22438 на суму 372 750 грн 00 коп.;

- від 30.09.2021 № 22447 на суму 53 250 грн 00 коп;

- від 05.10.2021 № 22497 на суму 9 420 грн 00 коп.;

- від 06.10.2021 № 22518 на суму 551 172 грн 00 коп.;

- від 06.10.2021 № 22519 на суму 4 260 грн 00 коп.;

- від 07.10.2021 № 22 550 на суму 186 375 грн 00 коп.;

- від 02.11.2021 № 22808 на суму 74 550 грн 00 коп.;

- від 02.11.2021 № 22807 на суму 106 500 грн 00 коп.;

- від 18.11.2021 № 23017 на суму 111 825 грн 00 коп.;

- від 18.11.2021 № 23 018 на суму 112 890 грн 00 коп. (а.с. 17-30).

Позивач стверджує, що перерахував відповідачу грошові кошти у більшій сумі, ніж вартість робіт, виконаних останнім за спірним договором, на 127 262 грн 00 коп. При цьому, між сторонами відсутні інші договірні зобов`язання у період з 2021 по 2023, окрім спірного договору.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України унормовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами укладено договір на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05, який за своєю правовою природою є договором підряду.

На виконання умов договору відповідачем виконані обумовлені договором роботи на суму 1 900 000 грн 00 коп., про що сторонами складені та підписані без будь-яких зауважень: акт здачі-прийняття робіт № 1 від 25.06.2021, акт приймання-передачі конструкторської документації від 25.06.2021 (а.с. 15, 16).

Відповідно до вимог п. 3.2. договору позивач провів розрахунки із відповідачем за виконані роботи, сплативши на користь останнього грошові кошти у загальній сумі 2 027 262 грн 00 коп., що підтверджується наступними платіжними дорученнями та платіжними інструкціями із призначенням платежу оплата за послуги за дог. № 18/05 від 18.05.2021 без ПДВ:

- від 14.07.2021 № 21700 на суму 212 770 грн 00 коп.;

- від 10.09.2021 № 22222 на суму 6 500 грн 00 коп. ;

- від 16.09.2021 № 22253 на суму 53 500 грн 00 коп.;

- від 14.09.2021 № 22246 на суму 171 500 грн 00 коп.;

- від 22.09.2021 № 22438 на суму 372 750 грн 00 коп.;

- від 30.09.2021 № 22447 на суму 53 250 грн 00 коп;

- від 05.10.2021 № 22497 на суму 9 420 грн 00 коп.;

- від 06.10.2021 № 22518 на суму 551 172 грн 00 коп.;

- від 06.10.2021 № 22519 на суму 4 260 грн 00 коп.;

- від 07.10.2021 № 22 550 на суму 186 375 грн 00 коп.;

- від 02.11.2021 № 22808 на суму 74 550 грн 00 коп.;

- від 02.11.2021 № 22807 на суму 106 500 грн 00 коп.;

- від 18.11.2021 № 23017 на суму 111 825 грн 00 коп.;

- від 18.11.2021 № 23 018 на суму 112 890 грн 00 коп. (а.с. 17-30).

Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень та платіжних інструкцій із призначенням платежу оплата за послуги за дог. № 18/05 від 18.05.2021 без ПДВ, позивачем перераховано на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 2 027 262 грн 00 коп., сума яких є більшою за вартість виконаних відповідачем робіт на 127 262 грн 00 коп.

Позивач стверджує, що перерахував відповідачу грошові кошти у більшій сумі, ніж вартість робіт, виконаних останнім за спірним договором, на 127 262 грн 00 коп. При цьому, між сторонами відсутні інші договірні зобов`язання у період з 2021 по 2023, окрім спірного договору.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Відповідно до умов спірного договору вартість робіт узгоджена сторонами в сумі 1 900 000 грн 00 коп., та саме на таку суму відповідачем виконані роботи, що підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт № 1 від 25.06.2021, приймання-передачі конструкторської документації від 25.06.2021 (а.с. 15, 16).

Колегія суддів констатує, що доказів на підтвердження повернення коштів у сумі 127262,00 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо неповернутих безпідставно отриманих грошових коштів не спростував.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

З огляду на те, що за умовами договору на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 №18/05 була узгоджена сторонами сума вартості робіт, а саме 1 900 000,00 грн, а відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що грошові кошти в сумі 127 262,00 були перераховані саме за вищевказаним договором, слід дійти висновку, що така сума підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги в частині «… Однак, ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» здійснив оплату з порушенням вказаних вище термінів, чим допустив прострочення платежу, а враховуючи, що між сторонами була погоджена можливість стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, сторони у правовідносинах за договором № 18/05 від 18.05.2021 р. погодили сплату 127 262, 00 грн. в якості штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язань по договору № 14/03 від 14.03.2018 р. …» відхиляються колегією суддів, як такі, що не підтверджені матеріалами справи. Колегія суддів констатує, що матеріали справи не містять погодженості сторін щодо штрафних санкцій на виконання домовленостей, досягнутих в межах договору на виготовлення конструкторської документації від 18.05.2021 № 18/05.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що «… 14 березня 2018 р. між ФОП Христюк Володимиром Івановичем та ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» було укладено договір на виготовлення конструкторської документації № 14/03 від 14.03.2018 р.

На виконання умов цього договору ФОП Христюк Володимир Іванович та ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» уклали акт здачі-прийняття робіт № 5 від 27.07.2018 р. на суму 700 000, 00 грн.

Згідно п. 3.2. договору на виготовлення конструкторської документації № 14/03 від 14.03.2018 р., ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язаний сплатити кошти у розмірі 700 000, 00 грн. на користь ФОП Христюк В.І. впродовж 140 банківських днів після підписання акту приймання-передачі

Однак, ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» здійснив оплату з порушенням вказаних вище термінів, чим допустив прострочення платежу, а враховуючи, що між сторонами була погоджена можливість стягнення 3% річних, індексу інфляції та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, сторони у правовідносинах за договором № 18/05 від 18.05.2021 р. погодили сплату 127 262, 00 грн. в якості штрафних санкцій за несвоєчасне виконання ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язань по договору № 14/03 від 14.03.2018 р.

За договором на виготовлення конструкторської документації № 14/03 від 14.03.2018 р. строк оплати настав 08.02.2019 р., проте ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» несвоєчасно здійснив оплату.

Ст. 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із невиконанням своєчасно позивачем грошового зобов`язання, ФОП Христюк В.І. здійснив нарахування штрафних санкцій, які у подальшому ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» зобов`язався сплатити на користь ФОП Христюк В.І. під час виконання договору № 18/05 від 18.05.2021 р.

15 квітня 2019 р. було сплачено на користь ФОП Христюк В.І. - 224 191, 00 грн. відповідальність за період з 08.02.2019 р. по 15.04.2019 р.

3% річних 1216,00 грн

Інфляційні витрати - 5 422, 16 грн.

Пеня у розмірі подвійної о.с. - 14 593, 92 грн.

13 травня 2019 р було сплачено на користь ФОП Христюк В.І. 200 995,80 грн відповідальність за період з 08.02.2019 р. по 13.05.2019 р.

3% річних - 1553, 00 грн.

Інфляційні витрати - 4 861, 15 грн.

Пеня у розмірі подвійної о.с. - 18 541, 10 грн.

03 травня 2019 р. було сплачено на користь ФОП Христюк В.І. - 274 813, 20 грн. відповідальність за період з 08.02.2019 р. по 03.05.2019 р.

3% річних- 1897, 00 грн.

Інфляційні витрати - 6 646, 48 грн.

Пеня у розмірі подвійної о.с. -22 715, 37 грн.

Таким чином, загальний розмір штрафних санкції за несвоєчасне виконання ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» грошових зобов`язань по договору № 14/03 від 14.03.2018 р. становить - 77 446. 18 грн.

Проте, ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервю Інтермаш» порушив домовленості, згідно яких фізичною особою-підприємцем Христюк В.І. не застосовуються до ТОВ «Завод підйомно-транспортного обладнання «Віра-Сервіс Інтермаш» штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором 14/03 від 14.03.2018р., а сплачена останнім різниця у розмірі 127 262,00 грн. по договору № 18/05 від 18.05.2021 р. залишається за ФОП Христюк В.І.

Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають лише значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осі6 чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Крім того, положеннями частини першої статті 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. 3 цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже, оскільки відносини, які склалися між сторонами, є договірними, то помилковим є застосування до них ст. 1212 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осі6 чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ст. 849 ЦК України, а ст. 1212 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягає. …» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні відповідачем характеру спірних правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню при їх врегулюванні.

Таким чином, відповідач не надав доказів на підтвердження повернення коштів у сумі 127 262,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до підпунктів б, в пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з резолютивної частини із зазначенням:

б) нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;

в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції;

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Христюк Володимира Івановича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 у справі №904/3027/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026,00 грн покласти на Фізичну особи-підприємця Христюка Володимира Івановича.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус