Рішення

від 11.10.2023 по справі 914/2615/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. м. УжгородСправа № 914/2615/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант, м. Львів

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

про визнання недійсним наказу

За участю представників:

позивача Дудяк Р.А., адвокат, ордер серії ВС № 1186112 від 08.02.2023 (у режимі відеоконференції);

відповідача Роман Н.В., завідувач сектору претензійно-позовної роботи, в порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсним наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 18 листопада 2020 року №00310 Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні терміну дії Договору оренди № 304 від 07.10.2005 (зі змінами) та скасування наказів від 05.10.2020 № 00228, від 29.10.2020 № 00274.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Під час проведення підготовчого провадження ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2021, залишеною без змін відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, справу № 914/2615/21 передано на розгляд до Господарського суду Закарпатської області за виключною підсудністю відповідно до приписів ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2021 справу № 914/2615/21 розподілено головуючому судді Ушак І.Г., яка ухвалою від 16.11.2021 прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання.

Підготовче засідання в цій справі неодноразово відкладалося відповідними ухвалами суду, востаннє ухвалою від 13.09.2022 підготовче засідання суд відклав на 19.10.2022. Засідання суду у визначену дату не відбулося через хворобу судді Ушак І.Г.

Ухвалою від 24.01.2023 судді Ушак І.Г. підготовче засідання призначено на 14.02.2023. Підготовче засідання 14.02.2023 не відбулося не відбулося через сповіщення системою цивільного захисту міста Ужгорода сигналу Повітряна тривога!, про що керівником апарату суду складено акт від 14 лютого 2023 року.

Водночас, у зв`язку з припиненням повноважень судді Господарського суду Закарпатської області Ушак І.Г., розпорядженням керівника апарату №02-02/90/23 від 20.03.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/2615/21.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2615/21 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023.

Ухвалою від 27.03.2023 суд (суддя Лучко Р.М.) прийняв справу № 914/2615/21 до провадження, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26 квітня 2023 р.

У підготовчому засіданні 26.04.2023 суд оголосив перерву до 18.05.2023, а також за результатами розгляду поданої 28.09.2022 заяви про зміну предмета позову оголосив ухвалу, якою прийняв таку заяву до розгляду та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог, а саме: визнання недійсним наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.09.2022 року №00218 Про скасування наказу від 18.11.2020 №00310 в частині оголошення проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005.

У підготовчому засіданні 18.05.2023 суд постановив ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, відмовив у задоволенні зави відповідача №21 від 12.09.2022 про закриття провадження у справі та відклав підготовче засідання на 14.06.2023 на підставі положень п. 1 ч. 2 ст. 183, п. 3 ч. 2 ст. 202 ГПК України з огляду на виникнення у представника позивача технічних проблем зі зв`язком в режимі відеоконференції.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 14.06.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 12.07.2023 року.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.09.2023 та до 11.10.2023 через неявку відповідача та з огляду на заявлені учасниками справи клопотання

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав з визначених в позовній заяві, з урахування зміни предмета позову, підстав.

Відповідач в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на позов та додаткових поясненнях по змінених позивачем позовних вимогах.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги, з урахуванням їх нової редакції відповідно до заяви позивача про зміну предмета позову від 28.09.2022, яка прийнята судом, обґрунтовано неправомірністю оголошення відповідачем проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005, у зв`язку з автоматичним, відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України та п. 9.4. Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005 продовженням строку дії такого Договору.

Зазначає позивач, при цьому, що означені обставини є преюдиційними та встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 27.07.2022 у справі №907/584/21.

Заперечення (відзив) відповідача 1.

Відповідач, заперечуючи проти змінених позовних вимог у додаткових поясненнях зазначає, що у зв`язку з набранням з 27.12.2019 чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який був введений в дію з 01.02.2020, продовження договорів оренди, які закінчуються після введення в дію означеного закону відбувається виключно за результатами аукціону.

З урахуванням викладеного, вважає, що ніякої автоматичної пролонгації у разі не повідомлення протягом місяця про не продовження договору оренди з 01.07.2020 (для договорів, які закінчилися після цієї дати) не відбувається. Попередній орендар майна у такому випадку має право отримати орендоване майно в оренду знову лише за результатами конкурсу (аукціону), за умови, що він прийме в ньому участь та зробить або прийме найвищу цінову пропозицію. ТОВ «Діамант» участі у такому конкурсі не взяв, внаслідок чого втратив право на оренду Спірного майна після закінчення строку дії договору, якій закінчився 06.10.2020, тобто після 01.07.2020 року.

Також, за позицією відповідача, не можуть бути визнані преюдиційними обставини, на які звертає увагу позивач в судових рішеннях у справі №907/584/21, позаяк зазначення апеляційним судом про згоду з аргументами ТОВ «Діамант» про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах є правовою оцінкою суду, а не обставинами, що встановлені під час її розгляду.

Окремо звертає увагу, що Верховний Суд у мотивувальній частині постанови по справі № №907/584/21 від 27.07.2022 прямо вказав, що відповідач (ТОВ «Діамант») має право на продовження договору за результатами аукціону, про що законні очікування у нього і виникли, а зовсім не на автоматичну пролонгацію договору, що помилково для себе сприйняв ТОВ «Діамант».

Також, зауважує, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 та наказу Управління від 08.09.2022 № 00218 «Про скасування наказу» від 18.11.2020 № 00310 27.09.2022 року Управлінням проведено електронний аукціон №LLP001-UA-20220919-49633 про передачу в оренду нерухомого майна, щодо якого орендодавцем прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні, за результатами якого програмою сформовано протокол від 27.09.2022 року та визначено переможця аукціону ТОВ «Фармація Карпат».

Через відсутність сплати обов`язкових платежів (авансового внеску та забезпечувального депозиту) та не підписання договору оренди у встановлені строки, ТОВ «Фармація Карпат» було дискваліфіковано, а програмою було сформовано новий протокол електронного аукціону № LLP001-UA- 20220919-49633 від 28.10.2022 року та визначено нового переможця ТОВ «Артскеля». Новим переможцем також не було підписано договір оренди, у зв`язку з чим протокол електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 від 27.09.2022 року вважається як таким, що не відбувся.

Додаткові пояснення позивача.

Позивачем 17.05.2023 подано суду заперечення на додаткові пояснення відповідача за змістом яких з посиланням на правові позиції, які зазначені в постановахВерховного суду в справах №910/10564/20, №904/3457/19, №910/11949/21 зазначає про преюдиційність для даної справи, обставин, що встановлені в постанові Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 27.07.2022 у справі №907/584/21.

Звертає увагу, що Договір оренди №304 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 07 жовтня 2005 року (з усіма наступними змінами) закінчився 06 жовтня 2020 року і відповідач протягом одного місяця після закінчення строку його дії не припинив його дії, так як наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року (зі змінами) та скасування наказів від 05.10.2020 №00228, від 29.10.2020 №00274» прийнятий лише 18 листопада 2020 року, тому Договір оренди №304 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 07 жовтня 2005 року (з усіма наступними змінами) є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто, до 06 жовтня 2023 року.

Акцентує увагу на однаковому суб`єктному складі сторін та предмета спору в справах №907/584/21 та №907/969/22 та зауважує на недопустимості двох взаємовиключних судових рішень.

Окрім того, 05.09.2023 через систему Електронний суд позивачем подано суду додаткові пояснення від 05.09.2023, за змістом яких ТОВ «Діамант», з посиланням на положення ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п. 29, 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. №483, зазначає, що відповідача всупереч вимог п. 144 означеного Порядку після отримання заяви Орендаря (Позивача) про продовження договору, не прийняв одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 Закону, протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви.

Таке рішення не оприлюднювалося Орендодавцем (Відповідачем) в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.

Зауважує, що сама заява Позивача про продовження договору оренди вих. №30/0620 датована 30 червня 2020 року, а наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року (зі змінами) та скасування наказів від 05.10.2020 №00228, від 29.10.2020 №00274» прийнятий лише 18 листопада 2020 року, а доведений до відома Позивача листом від 25.11.2020 №11-03-01674.

Про скасування означеного наказу вперше й був поданий даний позов до Господарського суду Львівської області, позаяк ТОВ «Діамант» готове було взяти участь у проведенні аукціону, за результатами якого чинний договір оренди міг бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, проте відповідач позбавив останнього такого права. Більше того, після закінчення строку дії договору оренди позивач перебував у стані правової невизначеності з вини відповідача.

При цьому, звертає увагу, що вже після постанови Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року, залишеною в подальшому без змін постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №907/584/21, відповідач прийняв наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.09.2022 року №00218 «Про скасування наказу від 18.11.2020 №00310» в частині оголошення проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005 (зі змінами).

Резюмуючи, зазначає, що лише після рішень господарських судів у справі №907/584/21, які визнали незаконною відмову відповідача у продовженні договору оренди з позивачем, відповідач наказом Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 08.09.2022 року №00218 «Про скасування наказу від 18.11.2020 №00310» оголосив проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005 (зі змінами) і запропонував ТОВ «Діамант» взяти участь у проведенні аукціону.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

07 жовтня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Закарпатській області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамант» (далі - Орендар, відповідач), було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності за №304 (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 111,3 м.кв., розміщені за адресою: м. Берегово, пл. Кошута, 1 (надалі Майно), що знаходиться на балансі Відділення Державного казначейства у Берегівському районі, з метою використання: здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п.п. 1.1., 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі Майна.

07 жовтня 2005 року на підставі акту приймання-передачі об`єкт оренди за договором передано відповідачу.

Відповідно до п. 9.1. строк дії Договору встановлено на три роки, що діє з 07.10.2005 року до 07.10.2008 року.

Пунктом 9.9. Договору визначено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено.

Положеннями п.п. 9.3., 9.4. Договору визначено, що зміни та доповнення до даного Договору можливі за взаємною згодою сторін, укладаються відповідно до чинного законодавства та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зміни про продовження терміну дії Договору повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди.

Зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 9.6. Договору).

Пунктом 9.5. Договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря.

Даний Договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з даного реєстру №1575887 від 07.10.2005 року.

Протягом строку дії Договору оренди сторонами до нього було укладено ряд Додаткових договорів.

Так, додатковими договорами від 01.02.2007 року, 26.10.2011 року, від 02.03.2012 року, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 року сторонами вносилися зміни до п. 3.1. Договору щодо порядку визначення орендної плати за Договором та п. 1.1. Договору щодо предмета оренди, його вартості та найменування Балансоутримувача.

Зокрема, відповідно до п. 1 додаткового договору від 04.10.2017 року сторонами викладено п. 1.1. Договору оренди в наступній редакції:

Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: вбудоване приміщення (поз. 1 за планом) площею 49,4 м.кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1 (далі Майно), що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37809658 (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 31983,00 грн. (без урахування ПДВ).

Згідно п. 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.02.2007 року цільове використання об`єкта оренди розміщення торгівельного об`єкту з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Пунктом 5 Додаткового договору від 26.10.2011 року доповнено п. 9.4. Договору оренди наступним абзацом:

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк, який був передбачений цим Договором, з врахуванням нормативного законодавства на момент продовження Договору. Зазначені дії оформляються Додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору.

Додатковими договорами від 04.11.2008 року, від 26.10.2011 року, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 року строк дії Договору оренди сторонами неодноразово продовжувався, востаннє по 06 жовтня 2020 року.

Право оренди відповідача на орендоване майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з строком дії речового права 06.10.2020 року з правом пролонгації, про що свідчить витяг з даного реєстру №99270758 від 04.10.2017 року.

Маючи намір продовжити орендні правовідносини між сторонами, відповідач звернувся до позивача з листом №30/0620 від 30.06.2020 року, в якому повідоми про необхідність продовження строку дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року на новий термін.

Враховуючи вказану заяву орендаря №30/0620 від 30.06.2020, Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ наказом №00228 від 05.10.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом №00274 від 29.10.2020) прийняло рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 від 07.10.2005 щодо державного майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), за результатом якого договір оренди №304 може бути продовженим з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

В подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 від 18.11.2020 року відмовлено в продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року у зв`язку з неможливістю використання об`єкта за цільовим призначенням, враховуючи обмеження цільового використання майна, в якому розміщені органи державної влади, що визначені п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020.

Також, зазначеним наказом позивача скасований наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області від 05.10.2020 року №00228 з внесеними змінами відповідно до наказу від 29.10.2020 року №00274, яким було прийнято рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди спірного майна, за результатами якого Договір оренди №304 від 07.10.2005 (зі змінами) може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений Договір оренди з новим орендарем.

Листом №11-03-01674 від 25.11.2020 відповідача повідомлено про відмову в продовженні договору оренди з наведених підстав.

Зазначені обставини безпосередньо підтверджуються матеріалами даної судової справи, встановлені судовими рішеннями у справах №907/584/21 та №907/969/22, не заперечуються учасниками даної справи, а відтак, вважаються судом встановленими.

В той же час, 08 серпня 2022 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області) прийнято наказ №00218 «Про скасування наказу від 08.11.2020 №00310» (надалі Оспорюваний наказ), відповідно до змісту якого, враховуючи лист ТОВ «Діамант» від 29.03.2021 №29-01/0321, постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та постанову Верховного суду по справі №907/584/21, відповідачем скасовано наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області №00310 від 18.11.2020 року «Про прийняття рішення про відмову у продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 (із змінами) та скасування наказів від 05.10.2020 №00228 та від 29.10.2020 №00274».

Пунктом 2 Оспорюваного наказу постановлено відділу орендних відносин оприлюднити це рішення та оголошення в електронній торговій системі про продовження на аукціоні Договору оренди дежавного майна №304 від 07.10.2005 (зі змінами), а відповідно до п. 3 Оспорюваного наказу в оголошенні про проведення аукціону встановлено строк, на який продовжується договір 3 роки, стартову орендну плату, яка розрахована як місячна орендна плата, встановлена договором, що продовжується, цільове призначення використання майна за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

27.09.2022 року за результатами проведення електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 програмою сформовано протокол від 27.09.2022 року.

Як вбачається зі змісту означеного протоколу від 27.09.2022 участь в електронному аукціоні взяли три учасники: ТОВ «Хустфарм», ТОВ «Артскеля» та ТОВ «Фармація Карпат», яке і визначено переможцем аукціону.

10 жовтня 2022 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях наказом №00250 від 10.10.2022 затвердило протокол електронного аукціону № LLP001-UA-20220919-49633 про передачу в оренду нерухомого майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні.

Предметом позовних вимог у даній справі позивачем, згідно з заявою про зміну предмета позову від 28.09.2022, визначено визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області) від 08.08.2022 року №00218 з посиланням на ту обставину, що право оренди нерухомого майна (вбудованого приміщення (поз. 1 -13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1, належить ТОВ «Діамант», що встановлено судовими рішеннями у справах №907/584/21 та №907/969/22 зі строком чинності до 06.10.2023 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 вказаного Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Фонд державного майна України відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Фонд державного майна України здійснює повноваження безпосередньо та через свої регіональні відділення (представництва). Регіональні відділення (представництва) діють на підставі положень, що затверджуються Головою Фонду державного майна України (ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України»).

Згідно з Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, що затверджене наказом Фонду державногомайна України15.05.2012 № 678 Регіональне відділення є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, зокрема, відповідно до п. 4.4. Положення, - здійснює повноваження орендодавця державного майна.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим врегульовано положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, 03.10.2019 прийнято Закон України від 03.10.2019 N 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон від 03.10.2019 N 157-IX). У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.02.2020 (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому Закон від 10.04.92 N 2269-XII втрачає чинність з дня введення в дію цього Закону від 03.10.2019 N 157-IX.

Закон від 03.10.2019 N 157-IX опублікований в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з урахуванням частини 1 статті 5 ЦК, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 N 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом від 10.04.92 N 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) в силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 03.10.2019 N 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України від 03.10.2019 N 157-IX.

Означений висновок щодо застосування норм права в спірних правовідносинах наведений у постанові Верховного суду від 05.09.2023 №914/2233/22 та суд вважає його релевантним до застосування у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 18 Закону N 157-IX встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

За частиною 2 цієї статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Аналогічні за змістом положення містяться в пункті 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 N 483 (надалі Порядок).

За частинами 4, 5 статті 18 Закону N 157-IX рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Згідно з частиною 7 цієї статті договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Отже, Закон N 157-IX не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, а саме, звернутись з заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, та надати звіт про оцінку майна.

Орендар має завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування майном шляхом надсилання орендодавцю відповідної заяви.

З іншої сторони, орієнтуючись на наявність чи то відсутність своєчасного повідомлення про такий намір, орендодавець отримує можливість належно спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди, зокрема, продовжити договір оренди за результатами проведення аукціону, що відповідає спрямованості законодавчих змін на забезпечення конкурентних засад передачі в оренду та максимальної ефективності використання комунального майна.

Вказаний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 916/2469/21, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 05.09.2023 у справі №914/2233/22 та суд вважає необхідним його застосування у спірних правовідносинах.

Матеаріали даної справи свідчать, що з метою продовження строку дії Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №304 від 07.10.2005 позивач ТОВ «Діамант» звернувся до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з листом від 30.06.2020 №30/0620.

Відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону N 157-IX після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

- про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

- про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

За змістом пункту 144 цього Порядку після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 зазначеного Закону.

Відповідно до абзацу 5 пункту 144 Порядку неприйняття протягом зазначеного строку одного із зазначених рішень представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У межах зазначеного строку орендодавець може переглянути умови та додаткові умови (у разі наявності) оренди майна згідно з пунктами 51 та 54 цього Порядку з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 146 цього Порядку (абз. 6 п. 144 Порядку).

З урахуванням викладених норм законодавства, чинного на час вирішення між сторонами питання продовження строку дії Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №304 від 07.10.2005, у зв`язку з неприйняттям відповідачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях одного із зазначених в ч. 9 ст. 18 Закону N 157-IX рішень за результатами розгляду заяви ТОВ «Діамант» від 30.06.2020 №30/0620, на підставі пбз. 5 п. 144 Порядку слід дійти висновку, що відповідачем ще в липні 2020 року прийнято рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

В подальшому, відповідне рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди №304 від 07.10.2005 за результатами розгляду заяви ТОВ «Діамант» від 30.06.2020 №30/0620 відповідачем в документальній формі оформлено наказом №00228 від 05.10.2020 (з урахуванням змін, що внесені наказом №00274 від 29.10.2020).

Матеріали справи свідчать, що означений наказ №00228 від 05.10.2020 «Про прийняття рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди №304 від 07.10.2005 (зі змінами)» спершу був скасований Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відповідно до наказу №00310 від 18.11.2020 (визнання недійсним якого було предметом первісно заявлених позовних вимог у даній справі) з прийняттям нового рішення про відмову ТОВ «Діамант» у продовженні Договору оренди.

Проте, в подальшому, 08.09.2022 наказ №00310 від 18.11.2020 самостійно скасований Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про що видано наказ №00218 від 08.09.2022 «Про скасування наказу від 18.11.2020 №00310», яким постановлено також оприлюднити оголошення в електронній торговій системі про продовження на аукціоні Договору оренди №304 від 07.10.2005.

Означений наказ в частині оголошення проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005 й оскаржується позивачем в даній справі.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 зазначено, що за ч. 2 ст. 5 ГПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Вирішуючи питання наявності у позивача ТОВ «Діамант» порушеного права у зв`язку з прийняттям відповідачем наказу №00218 від 08.09.2022 в частині оголошення проведення аукціону суд зважає на ту обставину, що Оспорюваний наказ в частині його пунктів 2 та 3, які оспорюються позивачем, стосується не прийняття рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, а лише про оприлюднення оголошення в електронній системі закупівель, позаяк саме рішення про оголошення аукціону відповідачем відповідно до абз. 5 п. 144 Порядку вважається прийнятим ще в липні 2020 року, а документальне оформлення рішення про оголошення аукціону Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях здійснено 05.10.2020 шляхом прийняття наказу №00228 «Про прийняття рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди №304 від 07.10.2005 року (зі змінами)», яке позивачем не оскаржується, а суд при розгляді даної справи позбавлений права виходити за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України.

Суд, при цьому, приймає до уваги, що відповідно до ч. 10 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», абз. 6 п. 144, п. 145 Порядку публікація рішення про оголошення аукціону, як і публікація оголошення про проведення аукціону є прямим наслідком прийняття рішення про оголошення аукціону на право продовження, а відтак, з огляду на те, що таке рішення про оголошення аукціону (наказ №00228 від 05.10.2020) позивачем не оскаржується, невідповідними є аргументи ТОВ «Діамант» щодо протиправності Оспорюваного наказу №00218 від 08.09.2022 в частині оголошення проведення аукціону.

Згідно із статтею 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

В той же час, предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог. На суд, в свою чергу, покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. Предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Означена правова позиція є сталою в правозастосуванні судами України та зазначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Виходячи з наведених підстав заявленого позову, якими позивач зазначає порушене право оренди вбудованого приміщення (поз. 1-13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1, суд констатує, що позивачем не доведено яким чином публікація оголошення про проведення аукціону порушує право оренди зазначеним нерухомим майном ТОВ «Діамант», а належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах для позивача з наведених підстав та з урахуванням обставин, що встановлені Західним апеляційним господарським судом та Верховним судом під час розгляду справи №907/584/21 є оскарження самих результатів електронного аукціону, оформлених у вигляді протоколу №LLР001-UA-20220919-49633, про що за встановленими обставинами ТОВ «Діамант» також подано позовну заяву до Господарського суду Закарпатської області: справа №907/732/22, - рішення в якій на час розгляду даної справи не прийняте.

Окрім того, на час прийняття рішення у даній справі не можуть братися судом до уваги аргументи про наявність порушеного в ТОВ «Діамант» права оренди, яке за твердженням самого ж позивача, з посиланням на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 у справі №907/584/21, є чинним до 06.10.2023 року.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту постанови Верховного суду від 27.07.2022 у справі №907/584/21, судом звернуто увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Враховуючи викладене, орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку контрагента, уповноваженого органу, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.

За встановлених у даній справі обставин, за загальним правилом не може вважатися добросовісною поведінка відповідача, яка проявляється у тому, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях:

- спершу приймається рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 наказ №00228 від 05.10.2020 та такий наказ приймається з порушенням строків, що визначені в ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 144 Порядку;

- в подальшому приймається рішення про відмову Орендарю у продовженні терміну дії договору та скасування свого ж рішення про оголошення аукціону на право продовження цього договору оренди наказ №00310 від 18.11.2020;

- а ще пізніше скасовуєтсья наказ про відмову у продовженні терміну дії договору наказ №00218 від 08.09.2022 та повторно оприлюднюється оголошення про проведення аукціону на право продовження договору оренди №304.

У вже згадуваній постанові Верховного суду від 27.07.2022 у справі №907/584/21 колегія суддів погодилася з висновком апеляційного господарського суду про те, що на підставі наказу Позивача від 05.10.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом від 29.10.2020), яким прийнято рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304, за результатами якого договір може бути продовжений з існуючим орендарем, у ТОВ «Діамант» фактично виникли права та "правомірні очікування" на продовження строку дії договору, тому рішення, яким скасовано рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди, було непослідовним, а вказані вище дії позивача суперечливими та такими, що зумовили порушення прав відповідача як орендаря, на які він посилається.

Водночас, з урахуванням предмету та підстав позову в даній справі, відповідна суперечливість поведінки відповідача сама по собі не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог, позаяк, за встановлених обставин справи, звертаючись до відповідача з листом від 30.06.2020 №30/0620 ТОВ «Діамант» мало на меті у встановленому законом порядку продовжити строк дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №304 від 07.10.2005, а рішення про оголошення аукціону, за результатами якого Договір оренди №304 від 07.10.2005 може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем відповідно до абз. 5 п. 144 Порядку вважається прийнятим відповідачем ще в липні 2020 року; документально таке рішення оформлене наказом №00228 від 05.10.2020 року.

У зв`язку з викладеним, подальше скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 від 18.11.2020 (яким було позивачу відмовлено у продовженні договору оренди та скасовано наказ №00228 від 05.10.2020 року) відповідно до Оспорюваного наказу №00218 від 08.09.2022 фактично відновило правову визначеність між сторонами та надало можливість позивачу реалізувати декларований в листі від 30.06.2020 №30/0620 намір продовжити Договір оренди №304 від 07.10.2005 на новий термін, що в силу наведеного вище законодавства з 01.07.2020 року для договорів оренди державного та комунального майна можливо лише шляхом участі в аукціоні на продовження договору оренди.

Суд, при цьому, приймає до уваги, що відповідно до п. 10 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України акти регіонального відділення можуть бути скасовані Головою Фонду повністю чи в окремій частині, у зв`язку з чим відповідач, здійснюючи свої повноваження орендодавця у спірних правовідносинах, вже прийняв рішення - наказ №00228 від 05.10.2020 про оголошення аукціону на право продовження спірного договору оренди, а відтак, таке рішення могло бути скасоване не самим же Регіональним відділенням, а Головою Фонду, що зазначено також і в мотивувальній частині постанови Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року, у справі №907/584/21.

В той же час, аргументи позивача щодо порушення права на участь в аукціоні не стосуються предмету доведення в даній справі та підлягатимуть встановленню та оцінці судом у справі №907/732/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант" до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Карпат" про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLР001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як необгрунтовано заявлені до задоволення не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.