Постанова

від 29.01.2024 по справі 914/2615/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. Справа №914/2615/21

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) не з`явився

від відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант, від 03 листопада 2023 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року (підписане 16.10.2023 року), суддя Лучко Р.М.

у справі №914/2615/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант, м. Львів

до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

про визнання недійсним наказу

в с т а н о в и в :

30 серпня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсним наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00218 від 08 серпня 2022 року «Про скасування наказу від 18.11.2020 №003102 в частині оголошення проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005» (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21 грудня 2021 року, справу №914/2615/21 передано на розгляд до Господарського суду Закарпатської області за виключною підсудністю відповідно до приписів ч.3 ст.30 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року у справі №914/2615/21 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Суд у рішенні зазначив, що вирішуючи питання наявності у позивача ТОВ «Діамант» порушеного права у зв`язку з прийняттям відповідачем наказу №00218 від 08.09.2022 в частині оголошення проведення аукціону суд зважає на ту обставину, що оспорюваний наказ в частині його пунктів 2 та 3, які оспорюються позивачем, стосується не прийняття рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, а лише про оприлюднення оголошення в електронній системі закупівель, позаяк саме рішення про оголошення аукціону відповідачем відповідно до абз. 5 п. 144 Порядку вважається прийнятим ще в липні 2020 року, а документальне оформлення рішення про оголошення аукціону Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях здійснено 05.10.2020 шляхом прийняття наказу №00228 «Про прийняття рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди №304 від 07.10.2005 року (зі змінами)», яке позивачем не оскаржується, а суд при розгляді даної справи позбавлений права виходити за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України. Також суд у рішенні зазначив, що виходячи з підстав заявленого позову, якими позивач зазначає порушене право оренди вбудованого приміщення площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1, суд констатував, що позивачем не доведено яким чином публікація оголошення про проведення аукціону порушує право оренди зазначеним нерухомим майном ТОВ «Діамант», а належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах для позивача з наведених підстав та з урахуванням обставин, що встановлені Західним апеляційним господарським судом та Верховним судом під час розгляду справи №907/584/21, є оскарження самих результатів електронного аукціону, оформлених у вигляді протоколу №LLР001-UA-20220919-49633, про що за встановленими обставинами ТОВ «Діамант» також подано позовну заяву до Господарського суду Закарпатської області (справа №907/732/22), рішення в якій на час розгляду даної справи не прийняте. Разом з тим, суд наголошує, що подальше скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 від 18.11.2020 (яким було позивачу відмовлено у продовженні договору оренди та скасовано наказ №00228 від 05.10.2020 року) відповідно до оспорюваного наказу №00218 від 08.09.2022, фактично відновило правову визначеність між сторонами та надало можливість позивачу реалізувати декларований в листі від 30.06.2020 №30/0620 намір продовжити Договір оренди №304 від 07.10.2005 на новий термін, що в силу наведеного судом законодавства з 01.07.2020 року для договорів оренди державного та комунального майна можливо лише шляхом участі в аукціоні на продовження договору оренди. В той же час, В той же час, судом зазначено, що аргументи позивача щодо порушення права на участь в аукціоні не стосуються предмету доведення в даній справі та підлягатимуть встановленню та оцінці судом у справі №907/732/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант" до відповідача 1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармація Карпат" про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого у вигляді протоколу №LLР001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діамант» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року у справі №914/2615/21 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що всупереч п.144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, відповідач після отримання заяви орендаря про продовження договору не прийняв одне з рішень, передбачених ч.9 ст.18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», протягом десяти робочих днів з дати отримання такої зави; таке рішення не оприлюднювалося орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення. Наголошує, що ТОВ «Діамант» готове було взяти участь у проведенні аукціону, за результатами якого чинний договір оренди міг бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, проте, на його думку відповідач позбавив останнього такого права, при цьому, після закінчення строку дії договору оренди позивач перебував у стані правової невизначеності з вини відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.07.2022 у справі №907/584/21, відповідачем відновлено процедуру продовження договору оренди з існуючим орендарем, однак, позивач не взяв участь в електронному аукціоні на продовження договору оренди 27 вересня 2022 року; за результатами проведеного електронного аукціону програмою сформовано протокол, аукціон вважається таким, що не відбувся.

Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року справу призначено до розгляду на 08 січня 2024 року.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року розгляд справи відкладено в межах розумного строку на 29 січня 2024 року, у зв`язку з неявкою представника відповідача та за усним клопотанням представника позивача, який просив надати додатковий час для мирного врегулювання спору.

Представники сторін в судове засідання 29 січня 2024 року не з`явилися.

Поряд з тим, від позивача до суду надійшло два клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані тим, що між сторонами тривають перемовини щодо мирного врегулювання спору, зокрема, шляхом укладення мирової угоди або відмови позивача від позову.

Розглянувши вказані клопотання, колегія суддів такі відхилила, з огляду на відсутність підтвердження вказаних у клопотанні обставин з боку відповідача у справі, а також закінчення, передбаченого ч.1 ст.273 ГПК України, строку розгляду справи в суді апеляційної інстанції та попереднє відкладення розгляду справи в межах «розумного строку» із наданням сторонам достатньо часу для їх примирення. Доказів мирного врегулювання спору сторони суду не надали. Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи поза межами строку розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Закарпатській області (в тексті договору орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діамант» (в тексті договору орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №304, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 111,3 м. кв., розміщені за адресою: м. Берегово, пл. Кошута, 1 (в тексті договору майно), що знаходиться на балансі Відділення Державного казначейства у Берегівському районі, з метою використання: здійснення торгівлі непродовольчими товарами (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

07 жовтня 2005 року на підставі акту приймання-передачі об`єкт оренди за договором передано позивачу.

Відповідно до п.9.1 Договору строк дії останнього встановлено на три роки, що діє з 07.10.2005 року до 07.10.2008 року.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (п.9.9 Договору).

Згідно з п.п.9.3, 9.4 Договору зміни та доповнення до Договору можливі за взаємною згодою сторін, укладаються відповідно до чинного законодавства та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Зміни про продовження терміну дії Договору повинні бути нотаріально посвідчені та зареєстровані не пізніше одного місяця після закінчення терміну дії Договору оренди.

Зміни і доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п.9.6 Договору).

Відповідно до п.9.5 Договору визначено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну Договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Договір оренди зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг з даного реєстру №1575887 від 07.10.2005 року.

Протягом строку дії Договору оренди сторонами укладено ряд Додаткових договорів.

Так, додатковими договорами від 01.02.2007 року, 26.10.2011 року, від 02.03.2012 року, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 року сторонами вносилися зміни до п.3.1 Договору щодо порядку визначення орендної плати за Договором та п.1.1 Договору щодо предмета оренди, його вартості та найменування балансоутримувача.

Зокрема, відповідно до п.1 додаткового договору від 04.10.2017 року сторонами викладено п.1.1 Договору оренди в наступній редакції: «Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно: вбудоване приміщення (поз. 1 за планом) площею 49,4 м.кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1 (далі Майно), що перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Берегівському районі Закарпатської області, код ЄДРПОУ 37809658 (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.07.2017 року і становить за незалежною оцінкою 31983,00 грн. (без урахування ПДВ).».

Згідно п.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 01.02.2007 року цільове використання об`єкта оренди: розміщення торгівельного об`єкту з продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Пунктом 5 Додаткового договору від 26.10.2011 року доповнено п.9.4 Договору оренди наступним абзацом: «У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір уважається продовженим на той самий строк, який був передбачений цим Договором, з врахуванням нормативного законодавства на момент продовження Договору. Зазначені дії оформляються Додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору.».

Додатковими договорами від 04.11.2008 року, від 26.10.2011 року, від 01.10.2014 року, від 04.10.2017 року строк дії Договору оренди неодноразово продовжувався, востаннє по 06 жовтня 2020 року.

Право оренди відповідача на орендоване майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з строком дії речового права 06.10.2020 року з правом пролонгації, про що свідчить витяг з даного реєстру №99270758 від 04.10.2017 року.

30 червня 2020 року орендар звернувся до відповідача з листом вих.№30/0620 від 30.06.2020 року, в якому повідомив про необхідність продовження строку дії договору оренди №304 від 07.10.2005 року на новий термін.

Враховуючи вказану заяву орендаря, Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області РВ ФДМ наказом №00228 від 05 жовтня 2020 року (з урахуванням змін, внесених наказом №00274 від 29.10.2020) прийняло рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 від 07.10.2005 щодо державного майна (вбудованого приміщення (поз. 1-13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), за результатом якого договір оренди №304 може бути продовженим з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

В подальшому наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 від 18 листопада 2020 року відмовлено у продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 року, у зв`язку з неможливістю використання об`єкта за цільовим призначенням, враховуючи обмеження цільового використання майна, в якому розміщені органи державної влади, що визначені п.29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020.

Поряд з тим, вказаним наказом скасовано наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області №00228 від 05 жовтня 2020 року (з внесеними змінами відповідно до наказу від 29.10.2020 року №00274).

Листом за вих.№11-03-01674 від 25 листопада 2020 року орендаря повідомлено про відмову в продовженні договору оренди з наведених вище підстав.

Поряд з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року у справі №907/584/21 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про виселення ТОВ «Діамант» з орендованого майна: вбудованого приміщення (поз.1 планом) площею 49,4 кв. м. першого поверху нежитлової будівлі літ. А, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1.

Проте, постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року у справі №907/584/21 задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант», рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 жовтня 2021 року у справі №907/584/21 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №907/584/21 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

08 серпня 2022 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Управлінням забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області) прийнято наказ №00218 «Про скасування наказу від 08.11.2020 №00310», відповідно до якого, враховуючи лист ТОВ «Діамант» від 29.03.2021 №29-01/0321, постанови Західного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 та Верховного Суду у справі №907/584/21, відповідачем скасовано наказ Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області №00310 від 18.11.2020 року «Про прийняття рішення про відмову у продовженні терміну дії Договору оренди №304 від 07.10.2005 (із змінами) та скасування наказів від 05.10.2020 №00228 та від 29.10.2020 №00274».

Пунктом 2 вказаного наказу (№00218) постановлено відділу орендних відносин оприлюднити це рішення та оголошення в електронній торговій системі про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005 (зі змінами), а відповідно до п.3 наказу в оголошенні про проведення аукціону встановлено строк, на який продовжується договір, - 3 роки, стартову орендну плату, яка розрахована як місячна орендна плата, встановлена договором, що продовжується, цільове призначення: використання майна за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря.

27 вересня 2022 року за результатами проведення електронного аукціону №LLP001-UA-20220919-49633 програмою сформовано протокол, зі змісту якого вбачається, що участь в електронному аукціоні взяло три учасники: ТОВ «Хустфарм», ТОВ «Артскеля» та ТОВ «Фармація Карпат», яке і визначено переможцем аукціону.

10 жовтня 2022 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях наказом №00250 від 10 жовтня 2022 року затвердило протокол електронного аукціону №LLP001-UA-20220919-49633 про передачу в оренду нерухомого майна (вбудованого приміщення (поз.1-13 за планом) площею 50,4 м кв. першого поверху нежитлової будівлі літ.А, розміщеної за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1), щодо якого прийнято рішення про продовження терміну дії чинного договору оренди на аукціоні.

Крім цього, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16 березня 2023 року у справі №907/969/22 відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант" про звільнення займаних приміщень шляхом виселення з орендованого майна, розміщеного за адресою: Закарпатська область, м. Берегово, пл. Кошута, 1.

Постановами Західного апеляційного господарського суду від 14 червня 2023 року у справі та Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі №907/969/22 рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Предметом позову у цій справі (№914/2615/21) (з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 28.09.2022) є вимога ТОВ «Діамант» про визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області) №00218 від 08 серпня 2022 року «Про скасування наказу від 18.11.2020 №003102 в частині оголошення проведення аукціону про продовження на аукціоні Договору оренди державного майна №304 від 07.10.2005».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.10 ч.2 ст.16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

03 жовтня 2019 року прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ (далі - Закон № 157-ІХ), в розділі "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). Водночас пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №30, ст.416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.

Враховуючи опублікування тексту Закону України №157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення").

При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах, порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII (далі - Закон №2269-ХІІ; втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом №157-ІХ. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону №2269-XII.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону №157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до ч.2 вказаної статті без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Частиною 3 ст.18 Закону №157-IX визначено, що договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною 4 цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (ч.ч.4, 5 ст.18 Закону №157-IX).

Відповідно до ч.7 ст.18 Закону №157-IX договори, що продовжуються відповідно до частини 2 цієї статті, продовжуються на тих самих умовах, на яких були укладені договори оренди, що продовжуються, з урахуванням вимог цього Закону та Порядку передачі майна в оренду.

Згідно з ч.9 ст.18 Закону №157-IX після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: - про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; - про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Разом з тим, у відповідності до п.144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03 червня 2020 року, після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев`ятою статті 18 зазначеного Закону. Неприйняття протягом зазначеного строку одного із зазначених рішень представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем. Рішення про оголошення аукціону та оголошення про проведення аукціону на продовження договору оренди оприлюднюються орендодавцем в електронній торговій системі протягом десяти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У межах зазначеного строку орендодавець може переглянути умови та додаткові умови (у разі наявності) оренди майна згідно з пунктами 51 та 54 цього Порядку з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 146 цього Порядку.

З урахуванням викладених норм законодавства, чинного на час вирішення між сторонами питання продовження строку дії договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №304 від 07.10.2005, у зв`язку з неприйняттям відповідачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях одного із зазначених в ч.9 ст.18 Закону №157-IX, рішень за результатами розгляду заяви ТОВ «Діамант» від 30.06.2020 №30/0620, суд дійшов правильного висновку, що відповідачем ще в липні 2020 року прийнято рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що такі висновки суду є помилковими, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів прийняття такого рішення, оскільки таких висновків суди дійшли з огляду на положення п.144 Порядку, відповідно до якого неприйняття протягом зазначеного строку одного із зазначених рішень представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеним ним органом вважається прийняттям ним рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем.

Разом з тим, у подальшому, відповідне рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 від 07.10.2005 за результатами розгляду заяви ТОВ «Діамант» від 30.06.2020 №30/0620, відповідачем в документальній формі оформлено наказом №00228 від 05 жовтня 2020 року (з урахуванням змін, що внесені наказом №00274 від 29.10.2020), який в подальшому скасований Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відповідно до наказу №00310 від 18 листопада 2020 року (визнання недійсним якого було предметом первісно заявлених позовних вимог у цій справі) з прийняттям нового рішення про відмову ТОВ «Діамант» у продовженні договору оренди.

Одночасно судом встановлено, що наказ №00310 від 18 листопада 2020 року самостійно скасований Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, наказом №00218 від 08 серпня 2022 року «Про скасування наказу від 18.11.2020 №00310», яким постановлено також оприлюднити оголошення в електронній торговій системі про продовження на аукціоні договору оренди №304 від 07.10.2005 та визнання недійсним якого є предметом судового розгляду у цій справі.

Поряд з тим, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Закарпатської області перебуває справа №907/732/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант» до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Карпат» про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого протоколом №LLР001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року.

Зважаючи на встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19).

Вирішуючи питання наявності у позивача ТОВ «Діамант» порушеного права у зв`язку з прийняттям відповідачем наказу №00218 від 08.09.2022 в частині оголошення проведення аукціону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оспорюваний наказ в частині пунктів 2 та 3, які оспорюються позивачем, стосується не прийняття рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем, а лише про оприлюднення оголошення в електронній системі закупівель, позаяк саме рішення про оголошення аукціону відповідачем відповідно до абз.5 п.144 Порядку вважається прийнятим ще в липні 2020 року, а документальне оформлення рішення про оголошення аукціону Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях здійснено 05.10.2020 шляхом прийняття наказу №00228 «Про прийняття рішення про оголошення аукціону на право продовження Договору оренди №304 від 07.10.2005 року (зі змінами)», яке позивачем не оскаржується, а суд при розгляді даної справи позбавлений права виходити за межі позовних вимог відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України.

Суд, при цьому, приймає до уваги, що відповідно до ч. 10 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», абз. 6 п. 144, п. 145 Порядку публікація рішення про оголошення аукціону, як і публікація оголошення про проведення аукціону є прямим наслідком прийняття рішення про оголошення аукціону на право продовження, а відтак, з огляду на те, що таке рішення про оголошення аукціону (наказ №00228 від 05.10.2020) позивачем не оскаржується, невідповідними є аргументи ТОВ «Діамант» щодо протиправності оспорюваного наказу №00218 від 08.09.2022 в частині оголошення проведення аукціону.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено яким чином публікація оголошення про проведення аукціону порушує право оренди ТОВ «Діамант», а належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах для позивача з наведених підстав та з урахуванням обставин, що встановлені судами у справах №907/584/21, є оскарження результатів електронного аукціону, оформлених у вигляді протоколу №LLР001-UA-20220919-49633, що є предметом позову у справі Господарського суду Закарпатської області №907/732/22.

Одночасно, судом правильно звернуто увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Враховуючи викладене, орендар, здійснюючи правомірну поведінку, має "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку контрагента, уповноваженого органу, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.

За встановлених у даній справі обставин, за загальним правилом не може вважатися добросовісною поведінка відповідача, яка проявляється у тому, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях: спершу приймається рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304 наказ №00228 від 05.10.2020 та такий наказ приймається з порушенням строків, що визначені в ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.144 Порядку; та в подальшому приймається рішення про відмову орендарю у продовженні терміну дії договору та скасування свого ж рішення про оголошення аукціону на право продовження цього договору оренди наказ №00310 від 18.11.2020 року. Та ще пізніше скасовується наказ про відмову у продовженні терміну дії договору наказ №00218 від 08.09.2022 та повторно оприлюднюється оголошення про проведення аукціону на право продовження договору оренди №304.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 року у справі №907/584/21 колегія суддів погодилася з висновком апеляційного господарського суду про те, що на підставі наказу від 05.10.2020 (з урахуванням змін, внесених наказом від 29.10.2020), яким прийнято рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди №304, за результатами якого договір може бути продовжений з існуючим орендарем, у ТОВ «Діамант» фактично виникли права та "правомірні очікування" на продовження строку дії договору, тому рішення, яким скасовано рішення про оголошення аукціону на право продовження договору оренди, було непослідовним, а вказані вище дії відповідача суперечливими та такими, що зумовили порушення прав позивача як орендаря, на які він посилається.

Водночас, з урахуванням предмету та підстав позову в даній справі, відповідна суперечливість поведінки відповідача сама по собі не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог, позаяк, за встановлених обставин справи, звертаючись до відповідача з листом від 30.06.2020 №30/0620 ТОВ «Діамант» мало на меті у встановленому законом порядку продовжити строк дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №304 від 07.10.2005, а рішення про оголошення аукціону, за результатами якого Договір оренди №304 від 07.10.2005 може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем відповідно до абз. 5 п. 144 Порядку вважається прийнятим відповідачем ще в липні 2020 року; документально таке рішення оформлене наказом №00228 від 05.10.2020 року.

У зв`язку з викладеним, подальше скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00310 від 18.11.2020 (яким позивачу відмовлено у продовженні договору оренди та скасовано наказ №00228 від 05.10.2020 року) відповідно до оспорюваного наказу №00218 від 08.09.2022 фактично відновило правову визначеність між сторонами та надало можливість позивачу реалізувати декларований в листі від 30.06.2020 №30/0620 намір продовжити Договір оренди №304 від 07.10.2005 на новий термін, що в силу наведеного вище законодавства з 01.07.2020 року для договорів оренди державного та комунального майна можливо лише шляхом участі в аукціоні на продовження договору оренди.

При цьому, позивачем не доведено, яким чином визнання недійсним наказу Управління забезпечення реалізації повноважень у Закарпатській області Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях №00218 від 08 серпня 2022 року відновить його порушене право без подальших звернень до суду з іншими позовами. Разом з тим, як правильно визначено судом, аргументи позивача щодо порушення права на участь в аукціоні не входять до предмету доказування у цій справі, а підлягають встановленню та оцінці судом під час вирішення справи №907/732/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант» до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація Карпат» про визнання недійсним електронного аукціону, оформленого протоколом №LLР001-UA-20220919-49633 від 27 вересня 2022 року.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 жовтня 2023 року у справі №914/2615/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант» без задоволення.

Матеріали справи №914/2615/21 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 05 лютого 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.